Постанова

від 26.06.2024 по справі 917/97/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/97/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача не з`явився;

від 1-го відповідача не з`явився;

від 2-го відповідача не з`явився;

від третьої особи (апелянта) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м.Кременчук (вх. № 1233 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту - 31.05.2023)

за позовом: Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, Полтавська область, м.Кременчук,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест+, Полтавська область, м.Кременчук,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кремінвест плюс, Полтавська область, Кременчуцький район, с.Піщане,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м.Кременчук,

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест+ та Товариства з обмеженою відповідальністю Кремінвест плюс, в якому просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, укладений між ТОВ Агроінвест+ та ТОВ Кремінвест плюс, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1830 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Кремінвест плюс (номер запису про право власності 34422204 від 02.12.2019);

-визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, укладений між ТОВ Агроінвест+ та ТОВ Кремінвест плюс, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1828 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Кремінвест плюс (номер запису про право власності 34421935 від 02.12.2019).

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з відповідним позовом, виконавець зазначав, що 06.12.2019 ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60821804, з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/314/19 про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1031356,55грн. боргу та 19568,24грн. витрат по сплаті судового збору

Після відкриття виконавчого провадження на виконання вимог чинного законодавства було проведено перевірку майнового стану боржника, в тому числі щодо наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

В ході перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржнику на праві приватної власності належали:

- земельна ділянка з кадастровим номером - 5322483801:01:008:0007, площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: село Пішане, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Лісова (Колгоспна), 51;

- комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції, що в цілому складається з: будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,52,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м, розташований в селі Піщаному, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Лісова (Колгоспна), 51.

Проте, після ухвалення господарським судом Полтавської області рішення у справі № 917/314/19 від 10.05.2019 боржник відчужив належне йому на праві приватної власності вищезазначене нерухоме майно на користь ТОВ «Кремінвест плюс» на підставі оспорюваних правочинів, які на думку позивача, мають ознаки, що притаманні фраудаторному договору, тобто такого, що укладений на шкоду стягувача у в межах виконавчого провадження - Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Окрім викладеного, позивач також зазначав, в результаті перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження № 60821804 було встановлено відсутність у боржника іншого нерухомого майна, грошових коштів та будь-якого рухомого майна, в тому числі транспортних засобів, на яке можна б було звернути стягнення в межах виконавчого провадження з метою погашення заборгованості боржника, на підтвердження чого додаються копії відповідей з відповідних державних органів та установ, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями відповідей з копіями відповідей з ДП «Держреєстри України», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держспоживслужби, МВС України, ТСЦ МВС Nє 5342, ДФС України, АТ КБ «Приватбанк».

Отже, у боржника відсутні кошти та майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/314/19 згідно з виконавчим документом.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Право на звернення до суду з відповідним позовом приватний виконавець обґрунтовував тим, що, на його думку, він має повноваження на звернення з позовною заявою про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, у зв`язку з тим, що їх укладення призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника (оспорювання фраудаторного правочину), що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі №917/97/23 відмовлено в задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено, що під час укладення оспорюваних правочинів не було дотримано загальних вимог статті 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Зокрема, вказані договори було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено їх державну реєстрацію. Особи, що діяли від імені сторін оспорюваних договорів були наділені відповідними повноваженнями щодо визначення їх умов, в тому числі щодо визначення ціни продажу об`єктів нерухомого майна та строків оплати.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «Агроінвест+» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Господарський суд першої інстанції також визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що оспорювані договори є фраудаторними, з огляду на те, що договори купівлі-продажу було укладено відповідачами 02.12.2019, в той час як виконавче провадження щодо ТОВ «Агроінвест+» було відкрито 06.12.2019.

Крім того, судом було зазначено про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що саме через укладення оспорюваних правочинів третій особі у даній справі було завдано шкоди, як стягувачу в межах виконавчого провадження №60821804, з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/314/19.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, а також з підстав невідповідності оспорюваних правочинів приписам чинного законодавства, за викладених в позовній заяві обставин.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі №917/97/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович в позовній заяві.

21.08.2023 2-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Кремінвест плюс подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9844), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі №917/97/23 залишити без змін.

23.08.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду пояснення до апеляційної скарги (вх.№9986).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі №917/97/23 задоволено частково апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 1325П); скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23 та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без розгляду; стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7443,00грн.

Відповідні висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що безпосередньо в Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Законі України «Про виконавче провадження» та ГПК України не передбачено повноважень приватного виконавця на звернення до суду із позовом в інтересах сторони виконавчого провадження, зокрема, з метою визнання недійсними договорів.

Приватний виконавець не є учасником спірних правовідносин, наявний у цьому судовому провадженні спір безпосередньо не стосується прав та обов`язків виконавця, а тому він не вправі самостійно звертатися в інтересах однієї зі сторін до суду із позовом без належної правової підстави на підтвердження можливості такого звернення, що також узгоджується з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду від 10.07.2023 у справі № 199/1895/23.

Крім того, судом апеляційної інстанції було відхиллено посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, як на підставу для звернення до суду з самостійним позовом, з огляду на те, що правові висновки, сформульовані у вказаній постанові спрямовані виключно на реалізацію повноважень виконавця зі звернення до суду з приводу визначення розміру частки майна боржника у спільному майні. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на тлумаченні статті 443 ЦПК України та не містить нових норм права, які б розширювали або доповняли повноваження приватного виконавця, а так само формулювали загальне правило про повноважність приватного виконавця звертатися до суду з будь-якими позовами в інтересах учасників виконавчого провадження, що примусово ним виконується.

Отже, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки були сформульовані за інших фактичних та правових обставин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у правових відносинах, які існують у даній справі, приватний виконавець є суб`єктом владних повноважень та на нього поширюються правила статті 19 Конституції України, згідно з приписами якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, звернувшись до суду в інтересах стягувача з позовом про визнання недійсними договорів, приватний виконавець діяв не у межах наданих йому законом повноважень.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/97/23 задоволено частково касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області; задоволено касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі №917/97/23; справу №917/97/23 направлено до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Направляючи справу до апеляційного господарського суду для продовження розгляду суд вказав, що виконавець, в тому числі приватний, має право представляти інтереси стягувача у спірних правовідносинах виключно в порядку встановленому господарським процесуальним законодавством із зазначенням стягувача у відповідному процесуальному статусі, проте, у даній справі приватний виконавець, хоча і стверджує, що діє в інтересах третьої особи, однак виступає у самостійному процесуальному статусі в якості позивача із визначеними ним предметом та підставами позову.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними договорів. За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 215 Цивільного кодексу України).

При цьому, касаційний господарський суд вернув увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції встановив відповідність поданої приватним виконавцем позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що приватний виконавець у цій справі виступає як позивач та за результатами розгляду справи по суті суд ухвалив рішення від 23.05.2023 про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні жодні дані, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «Агроінвест+» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Суд дійшов висновку, що на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами договору було дотримано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: даний договір було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Особи, що діяли від імені сторін спірного договору були наділені повноваженнями щодо визначення умов спірного договору, в тому числі строків оплати, так і визначення ціни продажу об`єкта нерухомого майна. Крім того, судом наголошено, що матеріалах справи відсутні докази, що саме через укладення спірних договорів третій особі була завдана певна шкода, як кредитору.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи з предмету та підстав позову зазначених саме приватним виконавцем як позивачем у справі, розглянув спір у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву приватного виконавця, з урахуванням його самостійного статусу, без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України зазначеного вище не врахував, судове рішення у справі за участю приватного виконавця як позивача не переглянув, пославшись виключно на відсутність у позивача повноважень на представництво інтересів третьої особи відповідно до законодавства та відповідно дійшов помилкових висновків про відсутність у нього повноважень на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 26.06.2024 р. о 14:15 годині.

21.05.2024 представником апелянта - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

10.06.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника (вх.№7882).

28.06.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№8601), в якому просить суд провести розгляд справи без участі його представника. Також, апелянт зазначає, що доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Враховуючи, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 у справі № 917/314/19, яке набрало законної сили 06.08.2019 задоволено позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області до ТОВ «Агроінвест+», стягнуто з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1031356,55 грн. боргу та 19 568,24 грн. витрат по сплаті судового збору (т.1 а.с.15-16).

03.09.2019 господарським судом Полтавської області було видано наказ про примусове виконання рішення у справі №917/314/19 (т.1 а.с.17), який в подальшому стягувачем пред`явлено приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович на примусове виконання.

06.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60821804 (т.1 а.с.18), з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/314/19 про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1031356,55грн. боргу та 19568,24грн. витрат по сплаті судового збору

Звертаючись до суду з відповідним позовом, приватний виконавець зазначав, що

після відкриття виконавчого провадження на виконання вимог чинного законодавства було проведено перевірку майнового стану боржника, в тому числі щодо наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

В ході перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржнику на праві приватної власності належали:

- земельна ділянка з кадастровим номером - 5322483801:01:008:0007, площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: село Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Лісова (Колгоспна), 51;

- комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції, що в цілому складається з: будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,52,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м, розташований в селі Піщаному, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Лісова (Колгоспна), 51.

Проте, після ухвалення господарським судом Полтавської області рішення у справі №917/314/19 від 10.05.2019 боржник відчужив належне йому на праві приватної власності вищезазначене нерухоме майно на користь ТОВ «Кремінвест плюс» на підставі:

- договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волощиною Н.А., за р. № 1830 (т.1 а.с.30-32), відповідно до умов якого ТОВ «Агроінвест+» продало, а ТОВ «Кремінвест плюс» купило земельну ділянку з кадастровим номером - 5322483801:01:008:0007, площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

- договору купівлі-продажу комплексу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019 (т.1 а.с.33), який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волощиною Н.А. за р. № 1828, відповідно до умов якого ТОВ «Агроінвест+», як продавець передає у власність покупця - ТОВ «Кремінвест плюс» комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції, що в цілому складається з: будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,Б2,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м, розташований в селі Піщаному, Кременчуцького району, Полтавської області, вулиця Лісова (Колгоспна), 51.

Позивач також зазначав, що в результаті перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження № 60821804 було встановлено відсутність у боржника іншого нерухомого майна, грошових коштів та будь-якого рухомого майна, в тому числі транспортних засобів, на яке можна б було звернути стягнення в межах виконавчого провадження з метою погашення заборгованості боржника, на підтвердження чого додаються копії відповідей з відповідних державних органів та установ, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями відповідей з копіями відповідей з ДП «Держреєстри України», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держспоживслужби, МВС України, ТСЦ МВС Nє 5342, ДФС України, АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.23-29).

Отже, у боржника відсутні кошти та майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/314/19 згідно з виконавчим документом.

Натомість, боржник, в свою чергу, не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх грошових зобов`язань згідно рішення суду, ігнорує виклики та вимоги приватного виконавця при тому, що боржник достеменно обізнаний про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження, оскільки ТОВ «Агроінвест+» отримувало від приватного виконавця поштову кореспонденцію з документами виконавчого провадження.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним оспорюваних договорів, приватний виконавець посилався положення на ст. 13 ЦК України, згідно якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, на думку позивача, договори купівлі-продажу, укладені між відповідачами, мають ознаки, що притаманні фраудаторному договору. Тобто такого, що укладений на шкоду стягувача в межах виконавчого провадження - Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Зокрема, договори укладені 02.12.2019 після набрання законної сили рішенням господарського суду Полтавської області рішення від 10.05.2019 про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1031356,55 грн. боргу та 19568,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

Крім того, ціна, за яку було відчужено нерухоме майно, а саме: комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 24093 кв.м. (будівлі виробничого цеху, адміністративної будівлі літ. А,а,а1, площею 971,3 кв.м, будівлі складу, гаражу, КПП, цеху по виробництву преміксів літ.Б,Б1,Б2,б, площею 973,8 кв.м., будівлі складу літ. В, площею 464,2 кв.м,) - 615000,00грн. та за земельну ділянку площею 1,0115 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 92581,00грн., що об`єктивно не є ринковою ціною за такі об`єкти.

Окрім викладеного, позивач наголошував, що кінцевим бенефеціарним власникам ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець), а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також належить така юридична особа, як ТОВ «Кремікс», основним видом діяльності якої є -10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Відповідно до сертифікату на систему управління безпечності харчових продуктів від 17.06.2022 за № UA.2.0051-22 та сертифікату на систему управління якістю від 17.06.2021 за № UA. 1.0050-21, адреса потужностей виробництва ТОВ «Кремікс» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, за тією ж адресою, за якою знаходяться відчужені за оспорюваними договорами об`єкти нерухомості. Тобто, фактично оспорюваними договорами було відчужено діючий завод по виробництву кормів, який станом на 2020 рік виготовляв 2500 тон кормів на місяць (інформація з офіційного сайту ТОВ «Кремікс).

З метою визначення реальної ціни на вищезазначені об`єкти майна без врахування того, шо це діючий завод), за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку, використовуючи зазначені в оспорюваних договорах технічні характеристики об`єктів, було сформовано відповідні довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості. Згідно даних, зазначених в цих довідках, оціночна вартість за комплекс будівель по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 2409,3 кв.м. становить - 22224593,82грн., а оціночна вартість земельної ділянки к/н 5322483801:01:008:0007 становить -10294909,61грн., що є значно вищою ціною аніж та, за яку було відчужено зазначені об`єкти.

Більш того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що контрагентами в оспорюваних договорах купівлі-продажу виступають суб`єкти (юридичні особи), в яких одні й ті ж юридичні та фізичні особи в різний період часу були керівниками, бенефіціарами та засновниками даних суб`єктів, а саме такими особами є:

- ОСОБА_3 , який був уповноваженою особою ТОВ «Агроінвест+» (боржник) та від імені останньої укладав оспорювані договори, а в подальшому став уповноваженою особою(керівником) ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);

- ОСОБА_1 - в різні періоди часу був кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Агроінвест +» (боржник) та наразі є кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);

- ОСОБА_2 - в різні періоди часу був кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Агроінвест +» (боржник) та наразі є кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець);

- ТОВ «ЮВАМ ТРЕЙД» - в різні періоди часу кінцевий бенефіціарний власник в ТОВ «Агроінвест+» (боржник) та наразі засновник ТОВ «Кремінвест плюс» (покупець).

Окрім того, на момент вчинення правочинів юридична адреса контрагентів збігається, продавець та покупець зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Тобто, на думку позивача, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, який відчужив єдине наявне майно на підставі оспорюваних договорів купівлі - продажу на користь пов`язаної особи після того, як господарським судом Полтавської області прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Агроінвест+» заборгованості на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Вказані обставини і стали підставою для звернення 10.01.2023 приватного виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2023 т.1 а.с.1-58, 99-107) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест+ та Товариства з обмеженою відповідальністю Кремінвест плюс, в якому просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019, укладений між ТОВ Агроінвест+ та ТОВ Кремінвест плюс, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1830 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Кремінвест плюс (номер запису про право власності 34422204 від 02.12.2019);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, укладений між ТОВ Агроінвест+ та ТОВ Кремінвест плюс, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиною Н.А. за р.№1828 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ Кремінвест плюс (номер запису про право власності 34421935 від 02.12.2019). (з урахуванням заяви від 24.01.2023 вхід. №890).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у даній справі відмовлено в задоволенні позову, з підстав викладених вище (т.2 а.с.47-51).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія, , з урахуванням вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 03.04.2024 у даній справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як було зазначено вище, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся з відповідним позовом у даній справі, зокрема, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2019 та купівлі-продажу будівель по переробці сільськогосподарської продукції від 02.12.2019, укладених між ТОВ Агроінвест+ та ТОВ Кремінвест плюс, посилаючись на те, що ТОВ Агроінвест+, як боржник в межах виконавчого провадження №60821804, з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/314/19, відчужив належне йому на праві приватної власності вищезазначене нерухоме майно на підставі оспорюваних правочинів, які на думку позивача, мають ознаки, що притаманні фраудаторному договору, тобто такого, що укладений на шкоду стягувача в межах виконавчого провадження - Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Тобто, у даній справі позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу подала особа, яка не була стороною цих договорів, - заінтересована особа.

Судова колегія зазначає, що частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено, що під час укладення оспорюваних правочинів відповідачами не було дотримано загальних вимог статті 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Зокрема, вказані договори було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено їх державну реєстрацію. Особи, що діяли від імені сторін оспорюваних договорів були наділені відповідними повноваженнями щодо визначення їх умов, в тому числі щодо визначення ціни продажу об`єктів нерухомого майна та строків оплати.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «Агроінвест+» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Крім того, судова колегія враховує висновки Об`єднаної палати Верховного Суду викладені у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, в якій Суд вказав, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним права особи буде захищено та відновлено.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (пункт 6.2. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 № 910/12787/17.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В контексті вищевикладеного, а також виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем, відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, факту порушення саме його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами при укладені оспорюваних договорів.

Крім того, на думку судової колегії, не заслуговують на увагу доводи позивача та апелянта про те, що оспорювані правочини є фраудаторними, оскільки як вказав Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі № 912/2007/18, фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. При цьому, важливим є та обставина, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (ст. 20 Закону про банкрутство (до введення в дію КУзПБ), ст. 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Верховний Суд орієнтує учасників господарських відносин на те, що проблемний правочин може бути визнаний фраудаторним, в межах застосування лише вказаних законів та не передбачає таку кваліфікацію оспореної угоди "а priori" (тобто із запланованими та передбачувано відомими наслідками). Також, слід зазначити, що основною умовою набуття ознак фрауадаторності (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) є доведеність позивачем шкоди кредитору заподіяної внаслідок укладення оспорюваної угоди.

У постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зазначено, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення виливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину.

Також, як неодноразово наголошував Верховний Суд України, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Крім того, слід звернути увагу, що правові позиції Верховного Суду визначають певні критерії можливості віднесення договорів до фраудаторних, зокрема: договір, має бути укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, що є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору; вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника (подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)).

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Водночас, матеріалами справи підтверджується та не спростовано ані позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом, ані скаржником в своїй апеляційній скарзі, що оспорювані договори купівлі-продажу було укладено між відповідачами 02.12.2019, в той час як виконавче провадження щодо ТОВ «Агроінвест+» було відкрито 06.12.2019, що свідчить про безпідставність доводів скаржника про те, що оспорювані договори є фраудаторними.

Крім того, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що саме через укладення оспорюваних правочинів третій особі у даній справі було завдано шкоди, як стягувачу в межах виконавчого провадження №60821804, з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/314/19.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, а також з підстав невідповідності оспорюваних правочинів приписам чинного законодавства, за викладених в позовній заяві обставин.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі № 917/97/23, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2023 у справі №917/97/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.06.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий