Ухвала

від 17.01.2024 по справі 754/5522/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-зз/754/2/24

Справа № 754/5522/22

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.,

за участі:

представника позивача: адвоката Мельниченка Ю.М.

представника заявника: адвоката Рукіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва клопотання ОСОБА_1 про скасування заходу забезпечення позову у справі № 754/5522/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

Представник ОСОБА_1 адвокат Рукін В.В. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою у якій просить скасувати заходи забезпечення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заяви зазначено, що такі заходи були накладені ухвалою суду 27.07.2022. Ухвала знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К.Л., у межах якого виконується вимога державного виконавця, шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:589:0288, площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 1 333 540,87 грн.; земельна ділянка, кадастровий номер 3224668200:05:008:0009, площею 2,3102 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 98 220,00 грн.; квартиру загальною площею 56,6 кв. м., житловою площею 29,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 863418080000, вартістю 3 734 966,82 грн.; земельну ділянку кадастровий номер 5323289600:00:002:0023, площею 2,822 га, вартістю 100 977,00 грн.; садовий будинок, реєстраційний номер об`єкту 33200400, вартістю 1 492 022,00 грн. Садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 492 022,00 грн., реєстраційний номер об`єкта 33200400, на час прийняття ухвали Деснянським районним судом м. Києва від 27.07.2022 року по справі № 754/5522/22, на підставі права власності належав та належить на даний час громадянину ОСОБА_1 на підставі договору дарування садового будинку, укладеного 23.04.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкорьовою А.В. 23.04.2012 і зареєстрованого у реєстрі за № 901. Крім того, 23.04.2012, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. посвідчені і зареєстровані у реєстрі за номерами № 890, 893, 896 та 899 договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , земельних ділянок за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Стайківська сільська рада, с.т. «Дніпровські кручі», за кадастровими номерами: 3222287600:04:314:0091; 3222287600:04:314:0092; 3222287600:04:314:0065; 3222287600:04:314:0075, які розташовані під та поряд з садовим будинком, на який накладено арешт ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2022. Відповідно до п. 10, зазначеного вище договору дарування садового будинку, право власності на садовий будинок підлягає державній реєстрації відповідно до вимог ст. 182 ЦК України, але за цими вимогами, чи Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не містить обмеження терміну звернення з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Частинами першою та третьою ст. 334 ЦК України передбачено, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. У постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 у справі № 166/817/22, Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2019 у справі № 585/2843/17, зазначено, що у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено визначення державної реєстрації як офіційного визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не можна. А також, викладено правовий висновок про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою без наявності чинного правовстановлюючого документа на підтвердження такого права не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності. Отже, ОСОБА_1 є єдиним власником нерухомого майна , а саме садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна вартість нерухомого майна 1 492 022,00 грн., реєстраційний номер об`єкту 33200400. Проте, ОСОБА_1 стало відомо, що на належний йому на праві приватної власності садовий будинок накладено арешт на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2022 про забезпечення позову по справі № 754/5522/22, яка залишена в силі відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22.11.2022 та ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2023 по цій справі, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики, укладеному 01.04.2021 між ними із строком повернення до 01.05.2022, майже через десять років після укладання договору дарування садового будинку ОСОБА_1 . Одночасно необхідно зазначити, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 у справі № 754/5522/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за Договором позики у розмірі 668 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 становить 24 427 824,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 397,40 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі № 754/5522/22 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн., що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 становить 680 000,00 доларів США та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 13 397,40 грн. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду по справі № 754/5522/22 від 27.07.2023 та 29.08.2023 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 до закінчення касаційного провадження. Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відтак, існування накладеного арешту на нерухоме майно безпосередньо порушує права ОСОБА_1 , які передбачено Конституцією України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження» щодо належного володіння, користування та розпорядження майном власника, якого він є.

У судове засідання з`явились представник заявника та представник позивача.

Представник заявника просить задовільнити заяву.

Представник позивача просить відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду від 27.07.2022 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:589:0288, площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 1 333 540,87 грн.; земельна ділянка, кадастровий номер 3224668200:05:008:0009, площею 2,3102 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 98 220,00 грн.; квартиру загальною площею 56,6 кв. м., житловою площею 29,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 863418080000, вартістю 3734966,82 грн.; земельну ділянку кадастровий номер 5323289600:00:002:0023, площею 2,822 га, вартістю 100 977,00 грн.; садовий будинок, реєстраційний номер об`єкту 33200400, вартістю 1 492 022,00 грн.

Вказана Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2022 року оскаржувалась представником відповідача в апеляційному порядку. Постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2022 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала суду без змін.

Матеріали справи не містять інформації щодо оспорення права власності відповідача на майно на яке накладено арешт.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 у справі № 754/5522/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за Договором позики у розмірі 668000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 становить 24 427 824,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 397,40 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 31.05.2023 у справі № 754/5522/22 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн., що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 становить 680000,00 доларів США та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 13 397,40 грн. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду по справі № 754/5522/22 від 27.07.2023 та 29.08.2023 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2023 до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є стороною у справі, в ході розгляду справи не залучався до участі в розгляді, стороною відповідача також не заявлялось, що майно на яке накладено арешт відчуджено стороною відповідача, в тому числі і під час оскарження Ухвали Деснянського районного суду м. Києва про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржено. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи - заявник не був учасником справи Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про скасування заходів забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що вжиті заходи забезпечення позову призвели до наслідків, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Оскільки заявник не є учасником справи, клопотання про скасування заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, а також те, що за заявою позивача (стягувача) відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову повинні діяти до повного виконання судового рішення, а тому з власної ініціативи суд також не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158,258-260,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

клопотання ОСОБА_1 про скасування заходу забезпечення позову у справі № 754/5522/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 22.01.2024 року.

Суддя: Н.Г.Таран