Ухвала

від 20.12.2023 по справі 752/7945/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12022100010000946 стосовно -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, працюючого на будівництві різноробочим, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.09.2014 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва - ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та змінено ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання і до вступу вироку в законну силу на останнього покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що 22.05.2022, приблизно о 12-00 год., ОСОБА_6 маючи при собі заздалегідь заготовлений металевий лом, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються таємними та ніхто із сторонніх осіб не зможе завадити вчиненню злочину, підійшов впритул до вантажного відділення (кузова) транспортного засобу марки «ТАТА», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Перипротект» (ЄДРПОУ 33207530), та за допомогою лому пошкодив металевий навісний замок, що розташований в нижній частині правих дверей кузова, після чого проник у середину вказаного транспортного засобу, звідки дістав обладнання для прокладки кабелю, яке складається з візка експлуатаційного для прутка, комплекту накінечників, прутка склопластикового, загальною вартістю 5408 грн. 55 коп.

У подальшому, ОСОБА_6 , закрив двері вантажного відділення (кузова) транспортного засобу та з викраденим майном попрямував в напрямку вулиці Лятошинського в місті Києві, де був затриманий працівниками поліції.

Своїми діями ОСОБА_6 , завдав ТОВ «Перипротект» (ЄДРПОУ 33207530), матеріальної шкоди на загальну суму 5 408 (п`ять тисяч чотириста вісім) грн. 55 коп.

На вказаний вирок прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та юридичну кваліфікацію діяння, просить скасувати оскаржуваний в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у вироку суд безпідставно послався на те, що ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся та на відсутність обставин, що обтяжують покарання. Однак прокурор вважає, що вказані обставини характеризують лише особу обвинуваченого і не можуть слугувати обставинами для звільнення його вiд відбування покарання з іспитовим строком.

Крім того вказує, що судом належним чином не враховано дані про особу ОСОБА_6 , який раніше вже засуджувався за вчинення злочину майнового характеру, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи в обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, погодився з обставинами викладеними в обвинувальному акті та надав пояснення щодо обставин вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, суд першої інстанції, на підставі ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Враховуючи, що фактичні обставини та кваліфікація дій ОСОБА_6 ніким з учасників судового провадження не заперечувались і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються і в апеляційній скарзі вони не оскаржуються.

Переглядаючи вказане судове рішення в порядку ч. 1 ст. 404 КПК України в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, внаслідок м"якості та неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

За приписами ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 , в повній мірі дотримався вищевказаних норм закону про кримінальну відповідальність.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та розміру покарання, суд не порушив загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України, яке призначив в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. При цьому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який не одружений, його ставлення до вчиненого, який пояснив, що вчинив злочин внаслідок збігу особистих обставин через відсутність роботи, а також те, що на обліку у лікарів психіатра та нарколога він не перебуває, його щире каяття, що суд обгрунтовано визнав обставиною, яка пом"якшує покарання.Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Отже, всупереч тверджень прокурора, зважаючи на конкретні обставини справи, відсутність майнової шкоди, оскільки викрадене майно було повністю повернуте його власнику, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його ставлення до вчиненого, врахувавши принцип індивідуалізації покарання, використовуючи не надмірні, а лише необхідні та зумовлені загальною метою заходи, за наявності такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків передбачених ст. 76 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування з випробуванням є непропорційно м`яким покаранням у співвідношенні з тяжкістю вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення єбезпідставними, які не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 законним та обгрунтованим, призначене покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому підстав для скасування вироку в частині застосування положень ст. 75 КК України та ухвалення апеляційним судом нового вироку з призначенням ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 185 КК України - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3