Постанова

від 17.01.2024 по справі 758/12635/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/12635/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4658/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року про залишення позову без розгляду винесену під головуванням судді Гребенюка В.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Всеукраїнська незалежна адвокатська компанія» про відшкодування в порядку регресу завданої майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив сягнути на його користь з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області суму коштів у розмірі 1 416 грн 67 коп. та голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області суму коштів у розмірі 2 833 грн 33 коп., а також вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду, вважає її такою, що суперечить нормам чинного законодавства, просить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Зазначає, що районний суд, вказавши, що позивач не з`явився в жодне судове засідання без поважних причин не врахував, що 07.02.2023 він не прибув до суду, надавши йому направлення на госпіталізацію, а 14.03.2023 був за кордоном і не мав можливості прибути до м. Києва.

Також, вказує, що він просив про відкладення судового розгляду на дати з 01.05.2023 по 25.05.2023, однак суддя призначив судове засідання на 18.04.2023, знаючи, що позивача не буде на території України та прибути в судове засідання не може.

Також ухвалу оскаржила й третя особа ОСОБА_2 та просила про її скасування та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що їй відомо, про те, що після введення військового стану, позивач разом із дітьми покинув територію України та тривалий час проживав за кордоном, де навіть отримав дозвіл на проживання.

Зазначила, що до матеріалів справи було подано клопотання, щоб суд не розглядав справи без його присутності під час воєнного стану, при цьому з 07.02.2023 ОСОБА_1 був госпіталізований, тому за станом здоров`я не зміг прибути. Не прибув він й в судове засідання 14.03.2023, оскільки був за кордоном та просив не призначати справу засідання в цей період.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 132-135), тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає в повній мірі.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, останній будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання.

Також судом зазначено, що з моменту відкриття провадження у справі минули всі розумні строки розгляду справи, а позивач, який є ініціатором судового розгляду, не докладає зусиль для прискорення розгляду, а навпаки, не з`являється у судові засідання, що зумовлює затягування судового розгляду справи. При цьому, до суду не надходило заяв про розгляд справи по суті справи без участі сторони позивача. Така поведінка позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи по суті, вирішення спору в такому випадку може призвести до порушення принципу диспозитивності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Установлено, що справа в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває з вересня 2018 року (а.с. 2 т.1).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2019 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.06.2019 о 16:00 (а.с. 63-64 т.1).

Убачається, під час розгляду справи участь в судових засіданнях брав, як позивач так і його представник включно до 01.09.2022.

У судове засідання призначене на 11.10.2022 о 16:00 позивач будучи повідомленим (а.с. 9 т.2) не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із масовими ракетними атаками м. Києва та ризику безпеки здоров`я громадян, майже постійної повітряної тривоги, а також інформації на сайті «Судова влада України» та просив не призначати судові засідання з 01.11.2022 по 15.11.2022 та з 24.12.2022 по 24.01.2023 (а.с.16 т.2).

Розгляд справи відкладено до 23.11.2022 й позивач повідомлявся про судове засідання через смс-повідомлення на номер телефону, зазначений ним у позовній заяві (а.с. 22 т.2).

З даних, які містяться у долученій до справи довідці від 23.11.2022 убачається, що цього дня позивач прибув у судове засідання, проте розгляд справи було відкладено на 15:30 20.12.2022 про що позивач повідомлений (а.с. 26, 27 т.2).

У судове засідання, призначене на 20.12.2022 позивач не з`явився, розгляд справи призначено на 07.02.2023 о 12:30 (а.с. 33 т.2).

Установлено, що 07.02.2023, перед судовим засіданням, ОСОБА_1 електронною поштою подав клопотання про відкладення справи розглядом й повідомив, що перебуває на лікуванні, представників не має, долучивши до клопотання направлення на госпіталізацію № 20407 від 06.02.2023 до медичного закладу КЛ «Феофанія», планово, на період 1 доба з 06.02.2023 по 07.02.2023 (а.с.40-42 т.2).

Відповідно до долученої до справи довідки, складеної секретарем судового засідання, у зв`язку з неявкою учасників справи судовий розгляд не відбувся (а.с. 43 т.2), наступне судове засідання призначено на 14.03.2023.

09.03.2023 від позивача до суду першої інстанції подано клопотання, у якому він просив про відкладення розгляду справи з 14.03.2023 на іншу дату й повідомив, що перебуває за кордоном в зв`язку із збільшенням ракетних атак та прибуде до м. Києва після 01.05.2023 (а.с. 56-58 т.2).

Відповідно до матеріалів справи, 14.03.2023 судове засідання не відбулося й розгляд справи відкладено до 14 год. 10 хв. 18.04.2023 (а.с. 59 т.2).

У поданому 17.04.2023 до районного суду клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що не може прибути в судове засідання 18.04.2023 з причин перебування за кордоном у зв`язку з збільшенням ракетних атак, а тому просив не призначати наступне судове засідання з 01.05.2023 по 25.05.2023. До клопотання долучив авіаквиток, який надавав позивачу право 12.04.2023 вилетіти до Тель-Авіву (Ізраїль) (а.с. 70-73 т.2).

Установлено, що в судове засідання 18.04.2023 позивач не з`явився й цього дня районним судом прийнято рішення про залишення без розгляду поданого по справі позову, остільки позивач як особа, що належно повідомлена про розгляд справи, двічі поспіль не з`явився у судове засідання.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, районний суд ураховував, що справа тривалий час перебувала в провадженні суду, її розгляд неодноразово відкладався за клопотанням позивача, будучи повідомленим про дату і час розгляду справи, у судове засідання 18.04.2023 повторно не з`явився, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.

З урахуванням обставин справи, тривалості перебування поданої ОСОБА_1 позовної заяви на розгляді суду першої інстанції - з вересня 2018 року, тобто більше чотирьох з половиною років та його поведінки, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частин 1 статті 257 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції діяв у межах повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21), від 26 квітня 2023 року у справі № 758/14353/17 (провадження № 61-2650св23).

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи може свідчити про порушення частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02, пункти 66, 69).

Таким чином, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) викладено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21).

Щодо посилань скаржників на введення в Україні воєнного стану, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що частинами 1 та 4 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

При цьому, врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах № 802/562/18-а, № 826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Цивільно-процесуальне законодавство (стаття 14 ЦПК України) дозволяє учасникам справи брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, отже, для реалізації процесуальних прав ОСОБА_1 не обов`язково було повертатися з закордону, однак такою технічною можливістю він не скористалася.

У рішеннях у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення норм статті 6 Конвенції немає.

Аргументи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки систематичність відкладення справи, що ініційовані позивачем перетворюють судовий процес у безладний рух.

Отже ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

З огляду на вищевикладене доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19 січня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: