Рішення

від 16.01.2024 по справі 444/599/23

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/599/23

Провадження № 2/444/76/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

16 січня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фостяк А.Я.,

представника відповідача - Гребеняк Б.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовує тим, що 06.02.2023 року наказом Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» від 06.02.2023 № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » його звільнено з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах у зв`язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава: наказ від 01.12.2022 року №134-ОД. Наказ йому оголосили 06.02.2023 року, копію наказу отримано 27.02.2023 року на адвокатський запит.

Позивач вважає наказ Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» від 06.02.2023 № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, та не погоджується із його звільненням з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо його працевлаштування, а саме не запропонував усіх вакантних посад на підприємстві, які існували на момент його попередження про звільнення та появились до моменту звільнення, тобто не виконав обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Позивач посилається на те, що 01.12.2022 року йому вручено попередження (без номеру та дати) яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» №134-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 23 січня 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено, що станом на 09 листопада 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада.

01.12.2022 року позивачу вручено попередження №393 яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» №134-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 03 лютого 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено, що станом на 01 грудня 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада.

Наказом від 04.11.2022 року №130-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» наказано вивести із штатного розпису з 24 січня 2023 року такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці.

Наказом від 01.12.2022 року №134-ОД «Про внесення змін до наказу від 04.11.2022 №130-ОД внесено зміни в частині дати виведення зі штатного розпису посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах - з 03.02.2023 року.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не виконав обов`язку в частині пропонування усіх вакантних посад, які були на підприємстві з моменту його попередження про звільнення (01.12.2022) та які з`явилися до моменту фактичного звільнення (06.02.2023). Жодної вакантної посади йому запропоновано не було.

Позивач зазначає, що він є учасником бойових дій та на нього поширюються соціальні гарантії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зокрема і в частині переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Також у 2020 році він закінчив Державний вищий навчальний заклад «Національний лісотехнічний університет України», здобув ступінь вищої освіти бакалавр, спеціальність Лісове господарство. Вказує, що його освіта надає йому право обіймати різні посади у даному підприємстві. Також він є батьком трьох малолітніх дітей та єдиним годувальником сім`ї. Незаконне звільнення його з роботи поставило його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач вказує, що згідно довідки від 21.02.2023 року №126 нарахована заробітна плата у грудні 2022 року становить 780,00 грн., фактично відпрацьовані робочі дні - 1 робочий день; у січні 2023 року - 00,0 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 0.

У зв`язку із наведеним вище, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 07.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті на 03.04.2023 року (арк. спр. 59-60). Після цього розгляд справи відкладався (арк. спр. 100, 110).

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 27.06.2023 року (арк. спр. 120) розгляд справи відкладено на підставі клопотання представника позивача - адвоката Фостяк А.Я. на 31.07.2023 року.

31.07.2023 року судом задоволено клопотання представника позивача - адвоката Фостяк А.Я. про витребування доказів, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 20.09.2023 року (арк. спр. 132-144).

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20.09.2023 року (арк. спр. 153) розгляд справи відкладено на підставі клопотання представника позивача - адвоката Фостяк А.Я. на 26.10.2023 року.

26.10.2023 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою позивача та його представника на 11.12.2023 року (арк. спр. 194-195).

11.12.2023 року розгляд справи відкладено на 16.01.2024 року (арк. спр. 201).

Представником відповідача ДП «Магерівський військовий лісгосп» Домініком П.А. 10.03.2023 року подано відзив на позовну заяву, який поступив на адресу суду 21.03.2023 року (арк. спр. 66-80). У поданому відзиві відповідач не визнає позовних вимог з наступних підстав: 1) наказ № 34-ОС від 06.02.2023 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачу було не оголошено, а ознайомлено його під особистий підпис, який є на цьому наказі, а також було вручено його копію; 2) в даній ситуації у відповідача не було можливості працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки з дня попередження про скорочення 01.12.2022 року по день звільнення 06.02.2023 року у ДП «Магерівський військовий лісгосп» не було жодної вакантної посади, що підтверджується штатними розписами, які є у матеріалах справи. Про це відповідачу було повідомлено при попередженні про скорочення.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що твердження про неналежне виконання обов`язку щодо працевлаштування позивача є помилковим і таким, що не в відповідає дійсності.

Що стосується доводів позивача про те, що не було враховано переважне право на залишення на роботі, то тут в діях відповідача немає жодних порушень трудового законодавства, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 607/18097/19, Постанова від 18 серпня 2021 року. Зазначає, що скорочення штату було необхідним та вимушеним. Так, необхідність проведення скорочення штату на підприємстві була обумовлена низкою факторів, які зазначені в наказі № 130-ОД від 04.11.2022 р. «Про внесення змін до штатного розпису». Скорочення штату проводилось у зв`язку з відсутністю переробки деревини, відсутністю заготівельних бригад та з метою оптимізації штатної структури підприємства. Внаслідок цього відпала виробнича потреба у певних штатних одиницях. З урахуванням наведеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

28.03.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив подана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Фостяк А.В. (арк. спр. 82-86). Зазначає, що відповідач свідомо вводить суд в оману, щодо відсутності вакантних посад. Так, напередодні прийняття наказу №130-ОД від 04.11.2022 «Про внесення змін до платного розпису» відповідач приймає на роботу нових працівників, що підтверджується наступними письмовими доказами: копією наказу №241-ОС від 13.10.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9»; копією наказу №255-ОС від 31.10.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 ». Слід звернути увагу, що після видання наказу від 01.12.2022 № 134-ОД «Про внесення «Змін до наказу від 04.11.2022 №130-ОД внесено зміни в частині дати виведення зі штатного розпису посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах - з 03.02.2023 року (посаду позивача) та при цьому 19.12.2022 (після скорочення посади позивача) відповідач продовжує приймати на роботу нових працівників, що підтверджується копією наказу №292-ОС від 19.12.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 ». Як вбачається з наказу №292-ОС від 19.12.2021 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 », ОСОБА_3 прийнято на основне місце роботи на посаду старшого майстра лісу Середкевицького лісництва з 19 грудня 2022 року на умовах повного робочого дня з оплатою праці згідно штатного розпису з трьох місячним випробувальним терміном. Підстава: заява ОСОБА_3 від 16.12.2022 року. Наявність на підприємстві вакантних посад у період з 01.12.2022 по 06.02.2023 також підтверджується наступними письмовими доказами: копією наказу №285-ОС від 12.12.2022 «Про переведення ОСОБА_4 »; копією наказу №3-ОС від 12.01.2023 «Про звільнення за угодою сторін». Отже, станом на 12.12.2022 була вакантною посада завідувача господарством, а станом на 12.01.2023 звільнилась посада лісничого Кам`янка-Бузького лісництва, однак, дані посади не були запропоновані ОСОБА_1 . Крім того, звертає увагу, що згідно статуту ДП «Магерівський військовий лісгосп» затвердженого Міністерством оборони України 15.05.2019 року та чинним на момент виникнення спірних правовідносин державне підприємство «Магерівський військовий лісгосп» засноване на державній власності, діє як державне унітарне, спеціалізоване лісогосподарське підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Згідно з п. 7.7 Статуту, директор Підприємства визначає за погодженням з Уповноваженим органом управління організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис підприємства. З матеріалів справи вбачається, що штатний розпис на підставі якого звільнено позивача не був погоджений із Уповноваженим органом управління, а саме: штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 1 січня 2023; штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 13 січня 2023; штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 24 січня 2023. Останній законний штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводився в дію з 1 вересня 2022 року був погоджений Уповноваженим органом управління, що підтверджується відміткою на копії письмового доказу, наданого та належним чином завіреного відповідачем. Останній законний штатний розпис, який вводився в дію з 1 вересня 2022 року був погоджений Уповноваженим органом управління. Якщо вважати законним штатний розпис, котрий діяв з 1 вересня 2022 року, то вбачається, що саме 05 вересня 2022 відбувались кадрові зміни (переведення) на підприємстві, що підтверджується наступними письмовими доказами, а саме копією наказу №189-ОС від 05.09.2022 «Про переведення ОСОБА_5 »; копією наказу №193-ОС від 05.09.2022 «Про переведення Володимира Вуса»; копією наказу №185-ОС від 05.09.2022 «Про переведення ОСОБА_6 »; копією наказу №186-ОС від 05.09.2022 «Про переведення ОСОБА_7 »; копією наказу №188-ОС від 05.09.2022 «Про переведення ОСОБА_8 ». Отже усі подальші зміни, котрі вносились до штатного розпису після 01.09.2022 р. всупереч п. 7.7 Статуту, без погодження із Уповноваженим органом управління є незаконними.

04.04.2023 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив подане представником відповідача ДП «Магерівський військовий лісгосп» - Домініком П.А. (арк. спр. 102-103). У запереченні представник зазначає, що не погоджується з твердженнями позивача з таких підстав: 1) прийняття на роботу ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було до моменту прийняття рішення про скорочення штату, тобто до 01.12.2022 року; 2) посада завідувача господарством була введена, оскільки ОСОБА_4 був демобілізований із Збройних Сил України, а його попередня посада начальника нижнього складу була скорочена з 01.01.2023 року; 3) що стосується посади лісничого Кам`янка-Бузького лісництва, то вона також не була вакантною, оскільки ОСОБА_10 тривалий час перебував у відпустці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю -127 днів, а обов`язки лісничого тимчасово виконував ОСОБА_11 , про що був виданий наказ № 263-ОС від 07.11.2023 року. Після звільнення ОСОБА_10 на вищевказану посаду лісничого був призначений ОСОБА_11 згідно наказу № 5-ОС від 12.01.2023 року який і працював на цій посаді тимчасово, оскільки його основна посада заступника директора була скорочена згідно штатного розпису, який вступив в дію з 13.01.2023 року.

В судовому засіданні 16.01.2023 року представник позивача адвокат Фостяк А.Я. позовні вимоги підтримав з наведених у позовній заяві мотивів. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, директор ДП "Магерівський військовий лісгосп" - Гребеняк Б.Т. щодо задоволення позову заперечив та просив у задоволенні такого відмовити повністю. Крім того зазначив, що підтримує і просить врахувати наведені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив аргументи.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , представника відповідача ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено наступні обставини.

Наказом Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» від 06.02.2023 № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах з 06 лютого 2023р. у зв`язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава: наказ від 01.12.2022 року №134-ОД (арк. спр. 12).

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що в такій наявний запис про те, що ОСОБА_1 06.02.2023 року звільнений з роботи у зв`язку з скороченням штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (арк. спр. 13-14).

01.12.2022 року позивачу вручено попередження, яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп» №130-ОД від 04.11.2022р. «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 23 січня 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також повідомлено, що станом на 09 листопада 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада (арк. спр. 15).

01.12.2022 року позивачу вручено попередження №393, яким його повідомлено про те, відповідно до наказу ДП «Магерівський військовий лісгосп» від 04.11.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» та наказу від 01.12.2022р. №134-ОД «Про внесення змін до наказу №130-ОД» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 03 лютого 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також повідомлено, що станом на 01 грудня 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада (арк. спр. 16).

Наказом від 04.11.2022 року №130-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» виведено із штатного розпису ДП «Магерівський військовий лісгосп» з 24 січня 2023 року такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці (арк. спр. 20).

Наказом від 01.12.2022 року №134-ОД «Про внесення змін до наказу від 04.11.2022 №130-ОД» внесено зміни до наказу від 04.11.2022 року та виведено з 24 січня 2023р. зі штатного розпису ДП «Магерівський військовий лісгосп» такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці; виведено з 03.02.2023 року зі штатного розпису ДП «Магерівський військовий лісгосп» таку посаду: старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця (арк. спр. 18).

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штат працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Так, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач приймає на роботу інших працівників, що підтверджується копією наказу №241-ОС від 13.10.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » (арк. спр. 88), копією наказу №255-ОС від 31.10.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » (арк. спр. 89), копією наказу №292-ОС від 19.12.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 ».

Як встановлено з наказу №292-ОС від 19.12.2021 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_3 », ОСОБА_3 прийнято на основне місце роботи на посаду старшого майстра лісу Середкевицького лісництва з 19 грудня 2022 року на умовах повного робочого дня з оплатою праці згідно штатного розпису з трьохмісячним випробувальним терміном. Підстава: заява ОСОБА_3 від 16.12.2022 (арк. спр. 90).

Отже, станом на 19.12.2021 посада старшого майстра лісу Середкевицького лісництва, була вакантною, однак, не була запропонована ОСОБА_1 .

Наявність на підприємстві вакантних посад у період з 01.12.2022 року по 06.02.2023 року також підтверджується копією наказу №285-ОС від 12.12.2022 «Про переведення ОСОБА_4 » (арк. спр. 91); копією наказу №3-ОС від 12.01.2023 року «Про звільнення за угодою сторін ОСОБА_14 » (арк. спр. 92).

Отже, станом на 12.12.2022 року була вакантною посада завідувача господарством, а станом на 12.01.2023 року звільнилась посада лісничого Кам`янка-Бузького лісництва, однак, дані посади не були запропоновані ОСОБА_1 .

Однак, як встановлено з матеріалів справи, попереджаючи про звільнення, відповідачем не повідомлено позивачу, що на цей час наявні вакантні посади, що могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування.

Також суд враховує, що згідно статуту ДП «Магерівський військовий лісгосп» затвердженого Міністерством оборони України 15.05.2019 року та чинним на момент виникнення спірних правовідносин Державне підприємство «Магерівський військовий лісгосп» засноване на державній власності, діє як державне унітарне, спеціалізоване лісогосподарське підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (арк. спр. 22-42).

Згідно з п. 7.7 Статуту, директор Підприємства визначає за погодженням з Уповноваженим органом управління організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис підприємства.

У матеріалах справи наявні: штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 1 січня 2023 року (арк. спр. 45-46); штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 13 січня 2023 року (арк. спр. 47-48); штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 24 січня 2023 року (арк. спр. 49-50); штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводиться в дію з 03 лютого 2023 року (арк. спр. 51-52, 173).

Враховуючи вимоги п. 7.7 Статуту, штатний розпис ДП «Магерівський військовий лісгосп», який вводився в дію з 1 вересня 2022 року був погоджений Уповноваженим органом управління, що підтверджується відміткою на його копії (арк. спр. 170).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяв штатний розпис з 1 вересня 2022 року, а тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з скороченням штату працівників.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У п. 32 постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі Порядок).

Відповідно до п. 5 розд. ІV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Відповідно до довідки про доходи, від 21.02.2023 року №126 ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у грудні 2022 року - 780,00 грн., фактично відпрацьовані робочі дні - 1 робочий день; у січні 2023 року - 00,0 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 0 (арк. спр. 17).

Отже, середньоденний заробіток позивача становить - 780 грн.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 191 880 грн. 00 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2023 року по 16.01.2024 року включно, виходячи з розрахунку 780 грн. х 246 днів = 191 880 грн.

Згідно з п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 79, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" від 06.02.2023 року №34-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого майстра на лісозаготівельних роботах Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" з 07.02.2023 року.

Стягнути з Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року до дня ухвалення рішення у справі - 16.01.2024 року в розмірі 191 880 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп" в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого майстра на лісозаготівельних роботах Державного підприємства "Магерівський військовий лісгосп".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: 80327 с.Велике Передмістя, Львівський район Львівська область, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 12.10.2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Державне підприємство "Магерівський військовий лісгосп", юридична адреса: 80327, смт.Магерів, вул.Біла, 3, Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області, код ЄДРПОУ 43254126.

Повне рішення суду складено 22.01.2024 року.

Суддя: Олещук М. М.