Постанова

від 20.08.2024 по справі 444/599/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/599/23 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М.

Провадження № 22-ц/811/598/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Псярук О.В.

за участю: представника ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» -

ОСОБА_8, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06.02.2023 № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » його звільнено з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах у зв`язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава наказ від 01.12.2022 №134-ОД. Наказ йому оголосили 06.02.2023, копію наказу отримано 27.02.2023 на адвокатський запит.

Позивач вважає наказ Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06.02.2023 № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, та не погоджується із його звільненням з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах. Зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо його працевлаштування, а саме не запропонував усіх вакантних посад на підприємстві, які існували на момент його попередження про звільнення та появились до моменту звільнення, тобто не виконав обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Посилається на те, що 01.12.2022 йому вручено попередження (без номеру та дати), яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» №134-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 23 січня 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено, що станом на 09 листопада 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада. Позивачу 01.12.2022 вручено попередження №393, яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» №134-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 03 лютого 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено, що станом на 01 грудня 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада.

Наказом від 04.11.2022 №130-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» наказано вивести із штатного розпису з 24 січня 2023 року такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці.

Наказом від 01.12.2022 №134-ОД «Про внесення змін до наказу від 04.11.2022 №130-ОД» внесено зміни в частині дати виведення зі штатного розпису посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах - з 03.02.2023.

Позивач стверджує, що відповідач усупереч ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не запропонував усі вакантні посади, які були на підприємстві з моменту його попередження про звільнення (01.12.2022) та які з`явилися до моменту фактичного звільнення (06.02.2023). Жодної вакантної посади йому запропоновано не було.

Позивач зазначає, що він є учасником бойових дій та на нього поширюються соціальні гарантії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зокрема і в частині переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Також у 2020 році він закінчив Державний вищий навчальний заклад «Національний лісотехнічний університет України», здобув ступінь вищої освіти бакалавр, спеціальність Лісове господарство. Вказує, що його освіта надає йому право обіймати різні посади у даному підприємстві. Також він є батьком трьох малолітніх дітей та єдиним годувальником сім`ї. Незаконне звільнення його з роботи поставило його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач вказує, що згідно довідки від 21.02.2023 №126 нарахована заробітна плата у грудні 2022 року становить 780,00 грн., фактично відпрацьовані робочі дні - 1 робочий день; у січні 2023 року - 00,0 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 0. У зв`язку із наведеним, просив позов задовольнити.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 06.02.2023 №34-ос "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра на лісозаготівельних роботах Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 07.02.2023.

Стягнуто з Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 року до дня ухвалення рішення у справі - 16.01.2024 в розмірі 191 880 грн 00 коп.

Стягнуто з Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржило ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на день звільнення позивача (06.02.2023) діяв штатний розпис з 03.02.2023, який був погоджений у встановленому порядку, однак помилково не був врахований судом першої інстанції. Крім того, судом не було надано оцінки доказам, що є в матеріалах справи, а саме, що прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було до моменту прийняття рішення про скорочення штату, тобто до 01.12.2022. При проведенні розрахунку з позивачем йому було виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно ст. 44 Кодексу законів про працю. Однак, вищевказані виплати не були враховані судом при присудженні оплати за час вимушеного прогулу.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1»- ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам повністю відповідає.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06.02.2023 № 34-ос ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра на лісозаготівельних роботах з 06 лютого 2023, у зв`язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава наказ від 01.12.2022 №134-ОД (а.с. 12).

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що в такій наявний запис про те, що ОСОБА_1 06.02.2023 звільнений з роботи у зв`язку з скороченням штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с.13-14).

Встановлено, що 01.12.2022 позивачу вручено попередження, яким повідомлено про те, що відповідно до наказу Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» №130-ОД від 04.11.2022 «Про внесення змін до штатного розпису» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 23 січня 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також повідомлено, що станом на 09 листопада 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада (а.с. 15).

Позивачу 01.12.2022 вручено попередження №393, яким його повідомлено про те, відповідно до наказу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 04.11.2022 «Про внесення змін до штатного розпису» та наказу від 01.12.2022 №134-ОД «Про внесення змін до наказу №130-ОД» має місце скорочення його посади та наступне звільнення 03 лютого 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також повідомлено, що станом на 01 грудня 2022 року на підприємстві відсутня будь-яка інша посада (а.с. 16).

Відповідно до наказу від 04.11.2022 №130-ОД «Про внесення змін до штатного розпису» виведено із штатного розпису ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 24 січня 2023 року такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці (а.с. 20).

Наказом від 01.12.2022 №134-ОД «Про внесення змін до наказу від 04.11.2022 №130-ОД» внесено зміни до наказу від 04.11.2022 та виведено з 24 січня 2023 зі штатного розпису ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» такі посади: головний інженер - 1 штатна одиниця; сторож - 2 штатні одиниці; виведено з 03.02.2023 зі штатного розпису ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» таку посаду: старший майстер на лісозаготівельних роботах - 1 штатна одиниця (а.с.18).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як зазначено у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 із наступними змінами розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач видав наказ №292-ОС від 19.12.2022 «Про прийняття на роботу ОСОБА_5 », згідно з яким ОСОБА_5 прийнято на основне місце роботи на посаду старшого майстра лісу Середкевицького лісництва з 19 грудня 2022 року на умовах повного робочого дня з оплатою праці згідно штатного розпису з трьохмісячним випробувальним терміном.

Отже, судом установлено, що у відповідача була наявна вакантна посади, а саме станом на 19.12.2021 посада старшого майстра лісу Середкевицького лісництва, однак, така не була запропонована ОСОБА_1 .

Також копією наказу №285-ОС від 12.12.2022 «Про переведення ОСОБА_6 », копією наказу №3-ОС від 12.01.2023 «Про звільнення за угодою сторін ОСОБА_7 » підтверджується наявність на підприємстві вакантних посад у період з 01.12.2022 по 06.02.2023, проте як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не повідомлено позивачу, що на цей час наявні вакантні посади, що могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування.

Ураховуючи наведене, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі.

Відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 28.08.2024

Головуючий

Судді