Рішення

від 10.01.2024 по справі 499/905/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/905/23

Провадження № 2/499/39/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 січня 2024 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука Олександра Олександровича, з участю секретаря судового засідання Кирилової Світлани Федорівни, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському району Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача такий.

31 серпня 2023 року адвокат Ленець Олег Васильович (далі - також представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - також позивач) подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 (далі - також відповідач), в якій просить звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2011 року за справою №2-584/11 (далі - також позовна заява).

У позовній заяві представник позивача зазначає таке: позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 28 серпня 2009 року розірвав; сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - також дитина); Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 13 вересня 2011 року стягнув з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі частина з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною повноліття (далі - також рішення від 13 вересня 2011 року); 26 липня 2023 року відповідач звернулася до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському району Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі - також Ширяївський відділ ДВС) із заявою про примусове виконання рішення від 13 вересня 2011 року; 04 серпня 2023 року державний виконавець Ширяївського відділу ДВС склала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого аліментні платежі були перераховані за останні 10 років, розмір заборгованості в період з 01 липня 2013 року по 01 серпня 2023 року становить 146216 гривень 36 копійок; після розірвання шлюбу та ухвалення рішення від 13 вересня 2011 року позивач й відповідач продовжили спільно проживати; за час спільного проживання позивач утримував дитину та відповідача; відповідач запевнила позивача, що немає необхідності сплачувати аліменти на виконання рішення від 13 вересня 2011 року, оскільки до державного виконавця вона не зверталася, а придбання їжі, ліків, одягу, сплати комунальних послуг, тощо і є сплатою аліментів; вважає що наявні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами за період з липня 2013 року до серпня 2022 року, оскільки дитина знаходилась на його утриманні; державний виконавець неправомірно нарахував заборгованість по аліментам за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання, оскільки вказані зміни в законодавстві відбулись у зв`язку з набранням чинності Законом України № 2475-VIII від 3 липня 2018 року, а до цього часу статтею 194 СК був визначений трирічний строк стягнення аліментів за минулий час; позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.1-7).

26 вересня 2023 року представник відповідача адвокат Цибульська Ганна Валеріївна (далі - також представник відповідача) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила таке: відповідач протягом багатьох років не отримувала від боржника кошти на утримання дитини, оскільки позивач ухилявся від виконання рішення суду; позивач та відповідач після розірвання шлюбу не проживали як сім`я, не вели спільний побут; відповідач не надавав постійної, регулярної допомоги на утримання дитини; всі витрати пов`язані з утриманням дитини відповідач здійснює самостійно; тривалий час відповідач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком та проживала з останнім в селищі Авангард Одеського району Одеської області; дитина в період з 2011-2014 років відвідувала дошкільний заклад освіти в селі Білка Іванівського (натепер Березівського району) Одеської області; отримання аліментів не залежить від того чи проживають батьки дитини разом; позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача та відповідача як сім`ї в спірний період, надання матеріальної допомоги відповідачу та дитині, та розмір такої допомоги; надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг, купівля продуктів харчування не підтверджують, що відповідач утримував дитину, а не витрачав кошти для особистих потреб; пред`явлення виконавчого листа до виконання відбулося в межах строку його подання, що не є підставою для звільнення позивача від обов`язку сплачувати заборгованість з аліментів; просить відмовити в задоволенні позовної заяви (а.с. 75-77).

3. Учасники судового провадження висловили таке.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні підтвердили обставини зазначені в позовній заяві та просили її задовольнити.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні підтвердили обставини зазначені у відзиві та просили відмовити у задоволенні позовної заяви.

4. Процесуальні рішення та дії у справі такі.

04 вересня 2023 року суддя Іванівського районного суду Одеської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження, й визначив дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду справи (а.с. 61-62).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 02 жовтня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відклав, надав сторонам час для подачі додаткових доказів (а.с. 108-110).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 23 жовтня 2023 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с. 134-136).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 20 листопада 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи та визнав явку відповідача до суду обов`язковою (а.с.141-143).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 14 грудня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи, визнав явку відповідача до суду обов`язковою (а.с.154-155).

5. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин такі.

Свідоцтво про народження свідчить, що сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 17 серпня 2011 року розірвав шлюб між позивачем та відповідачем (а.с. 18-19).

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 13 вересня 2011 року стягнув з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 12 липня 2011 року, і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с 20-21).

29 вересня 2011 року Іванівський районний суд Одеської області видав відповідачу виконавчий лист (а.с. 23-24).

Державний виконавець Ширяївського відділу ДВС постановою від 27 липня 2023 року відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 (а.с. 25-26).

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем Ширяївського відділу ДВС свідчить, що позивач в період з липня 2013 року до 1 серпня 2023 року має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 146216 гривень 36 копійок (а.с. 27-30).

За випискою із акту огляду МСЕК №233872 виданої 07 грудня 2022 року позивачу встановлена третя загальна група інвалідності на строк до 01 грудня 2023 року (а.с. 40).

6. Норми права, які застосував суд у редакції чинній на момент пред`явлення виконавчого документа до виконання такі.

6.1. Закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України).

6.2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 1, 2, 3 статті 5 Цивільного кодексу України).

6.3. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України, далі - також СК).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. (частина 8 статті 7 СК).

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини . Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина 1, 2 статті 15 СК).

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частина 2, 3 статті 150 СК).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК).

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина 1 статті 181 СК).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (частина 1 статті 191 СК).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 192 СК).

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання (частина 1 статті 194 СК).

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (частина 2 статті 197 СК).

6.4. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

6.5. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (частина 1, 2 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», далі - також Закон).

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (частина 1 статті 11 Закону).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (частина 1 статті 12 Закону).

6.6. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 1, 5, 6 статті 81 ЦПК).

7. Мотиви застосування норм права такі.

7.1. Системний аналіз норм зазначених у пункті 6 мотивувальної частини цього рішення свідчить, що суд може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Особа, яка сплачує аліменти (платник аліментів), також вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину в тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Тобто, під час вирішення питання про звільнення платника від сплати заборгованості за аліментами, необхідно з`ясовувати чи виникла заборгованість у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд констатує, що не встановив даних, які б свідчили про виникнення заборгованість за аліментами у зв`язку із тяжкою хворобою позивача або іншою обставиною, що має істотне значення.

7.2. Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни, тому аліменти, згідно частини 1 статті 194 СК, можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Суд враховує, що висновки щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, свідчать, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Себто, державний виконавець, зважаючи на приписи статті 5 ЦК, частини 1 статті 194 СК зобов`язаний застосувати саме ту правову норму, сформульовану в законі, яка є чинною на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії, зокрема й здійснення розрахунку розміру заборгованості за аліментами.

Одночасно є зрозумілим, що державний виконавець не має повноважень на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії застосовувати нечинне положення закону.

Суд наголошує, що незалежно від моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання в позивача існував обов`язок зі сплати аліментів, починаючи з дати ухвалення рішення від 13 вересня 2011 року, тому дії державного виконавця з обрахування розміру заборгованості за десять років до подання виконавчого листа до виконання не встановили для позивача нового обов`язку, що не був передбачений судовим рішенням або законом.

Тож, оскільки відповідач звернулася з заявою про примусове виконання рішення після 28 серпня 2018 року, державний виконавець на підставі нового нормативного регулювання правильно застосував строк нарахування аліментів за минулий час, який складає не більш як десять років.

7.3. Водночас суд зазначає, що в цьому випадку не може бути застосований принцип пом`якшення відповідальності боржника, оскільки це призведе до звуження прав дитини.

Так, згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За приписами частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Також, Європейський суд з прав людини в своїй прецедентній практиці зауважує, що під час визначення найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Відтак, ураховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 статті 7 СК, статті 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен зважати на якнайкраще забезпечення інтересів дітей.

Отож, суд не може застосувати принцип пом`якшення відповідальності позивача, оскільки це призведе до звуження прав дитини.

7.4. Суд не приймає до уваги доводи позивача, що після розірвання шлюбу до серпня 2022 року, він проживав разом із позивачем та дитиною однією сім`єю, вони вели спільне господарство, він утримував сім`ю, витрачаючи свої доходи на потреби родини і дитини, оскільки такі обставини не можуть підтверджувати факт витрачання позивачем коштів саме на потреби дитини.

Акти про проживання та довідки про навчання дитини, підтверджують лише перебування сторін за певним місцем перебування у свій час та навчання дитини в різних навчальних закладах. Проте, встановлення таких фактичних даних не може звільнити позивача від обов`язку утримувати дитину та сплачувати аліменти, які стягнуті з нього за рішенням суду, яке набрало законної сили.

До того ж, суд зазначає, що сплачені позивачем кошти за наданими представником позивача дублікатами чеків від 08 листопада 2017 року, 12 травня 2022 року, 18 квітня 2022 року (а.с. 46), державний виконавець зарахував під час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Натомість за поданими позивачем квитанціями щодо оплати комунальних послуг, придбання продуктів харчування, одягу, канцелярських товарів не можливо встановити, що перерахування коштів здійснювалось на виконання саме рішення від 13 вересня 2011 року, тобто для забезпечення сплати аліментів.

7.5. Одночасно суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження щодо догляду та виховання дитини, через що, вирогідно з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, тягар здебільшого лягає лише на одного, в цьому разі на відповідача, тобто матір дитини.

8. Суд застосовує таку практику Верховного Суду.

Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2021 року в справі №2-3177-1/07.

9. Висновок суду такий.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

10. Розподіл між сторонами судових витрат такий.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК).

Зважаючи на приписи частини 1 статті 141 ЦПК судові витрати покладаються на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265 ЦПК, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене способом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 22 січня 2024 року.

Суддя