Ухвала

від 22.01.2024 по справі 711/494/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/494/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приватбанк» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 14.08.2009, який посвідчений приватний нотаріусом Старовойтовою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2477, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняв в дар земельну ділянку № 1, кадастровий № 7124981500:02:001:0060, земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий № 7124981500:02:001:0061, загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адмінмежі Будищенської сільради Черкаського району та області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/494/24.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси та підлягає направленню за підсудністю з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 125 Конституції України, ч. 1ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені в статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.

Вжите законодавцем у зазначеній процесуальній нормі словосполучення «з приводу» є синонімом до слів «щодо», «стосовно». Отже, враховуючи смислове навантаження словосполучення «з приводу» у частині 1статті 30 ЦПК України, то у цій нормі мається на увазі спори саме щодо нерухомого майна. Тобто слід орієнтуватися на предмет (об`єкт) позову.

У статті 190 Цивільного кодексу України дається визначення поняття «майно»: майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 368/352/18 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з нерухомим майном повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

У спорах, що виникають з приводу(щодо) нерухомого майна, предметом доказування є правомірність набуття або переходу права власності чи права користування майном від однієї особи до іншої за вже вчиненим правочином, коли зобов`язання за ним виконані повністю чи частково.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу договору дарування земельних ділянок загальною площею 0, 1200 га, що розташовані в адмінмежі Будищенської сільради Черкаського району та області, які є предметом договору від 14.08.2009, який просить визнати недійсним позивач. Місце розташування земельних ділянок не належить до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Правовий стан нерухомості ґрунтується на необхідності забезпечення особливого стану цих речей, стійкість правовідносин з їх обігу задля чого застосовується окрема реєстрація прав на нерухоме майно та нотаріальна форма правочинів щодо нерухомості.

Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності, що застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо), зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Отже, на думку суду, вказаний спір має бути вирішено за правилами виключної підсудності згідно положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Вирішуючи питання можливості розгляду позовної заяви Придніпровським районним судом міста Черкаси суд зауважує, що відповідно до частини 1статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановленихЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи «Занд проти Австрії», зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3ст. 31 ЦПК України).

Крім того, нормамистатті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене вище, вважаю, що цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки має бути передана до Черкаського районного суду Черкаської області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 27, 28, 30-32, 187, 353, 354 ЦПК України

у х в а л и в:

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки передати до Черкаського районного суду Черкаської області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 22.01.2024.

Суддя: Н. М. Кондрацька