Постанова

від 18.01.2024 по справі 671/323/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 671/323/21

Провадження № 22-ц/4820/191/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 671/323/21 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ - Агро» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ - Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Хмельницька районна державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та, уточнивши свої вимоги, просила ухвалити рішення, яким скасувати рішення державного реєстратора Костюк А.М., КП «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 365811 від 11 серпня 2017 року 14:20:41, та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки 09 серпня 2017 року 12:10:59, номер запису про інше речове право: 21836940, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 08 грудня 2010 року, видавник: ТОВ «Волочиськ-Агро», ОСОБА_2 ; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 04 квітня 2017 року, видавник: ТОВ «Волочиськ-Агро», ОСОБА_1 , строк дії: 31 грудня 2027 року; витребувати в ТОВ «Волочиськ-Агро» земельну ділянку площею 2,25 га з кадастровим номером 682098900:04:022:0002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с/рада Бокиївська.

Обґрунтовуючи позов вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , після смерті якої позивач успадкувала земельну ділянку площею 2,2594 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820980900:04:022:0022, Хмельницька область, Волочиський район, Бокиївська сільська рада.

За життя матері, їй було відомо про існування укладеного договору оренди землі від 08 грудня 2010 року, згідно з яким її мати передала в оренду земельну ділянку в строкове платне користування ТОВ «Волочиськ-Агро». Договір укладено на 10 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Волочиському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2012 року за № 6810098094003050.

16 червня 2012 року ОСОБА_2 як власник земельної ділянки та ТОВ «Волочиськ-Агро» підписала акт прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди від 08 грудня 2010 року.

Через те, що перехід права власності на орендовану землю до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для зміни умов або припинення договору, жодних питань після оформлення спадщини до відповідача у позивача не виникало.

Право оренди у відповідача виникло з 15 червня 2012 року.

Однак, 09 серпня 2017 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки на підставі додаткової угоди до договору землі від 04квітня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Позивачка вказувала, що не підписувала додаткову угоду, яка за змістом є фактично викладеним договором оренди в новій редакції, та не мала волі на укладення такої угоди, зі змістом угоди раніше обізнана не була.

Посилаючись на вказані обставини просила задоволити її позов.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року вказаний позов було задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Волочиськ-Агро» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою площею 2,2594 га, кадастровий номер 6820980900:04:022:0022, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бокиївської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, шляхом повернення цієї земельної ділянки власнику - ОСОБА_3 ..

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі б/н від 08 грудня 2010 року та додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 04 квітня 2017 року, зареєстроване 09 серпня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» Костюк А.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36581164 від 11серпня 2017 року).

Стягнуто з ТОВ «Волочиськ-Агро» на користь ОСОБА_3 1816 грн. сплаченогосудового збору та 6213 грн. 48 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи, а всього 8029 грн. 48 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Волочиськ-Агро» подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Вказує, що під час розгляду справи, а саме, після закриття підготовчого засідання, позивачки подала заяву про зміну позовних вимог, тому, прийнявши цю заяву, суд порушив норми процесульного права.

Зазначає, що за розпорядженням ТОВ «Волочиськ-Агро» було вирішено виплачувати пайовикам мотивацію, а саме компенсацію за переоформлення ними спадщини та виготовлення технічної документації. Такі виплати у 2018 році отримала і ОСОБА_1 . Після отримання вказаних коштів доводи позивачки про відсутність її волевиявлення на укладення додаткової угоди не відповідають дійсності та є недобросовісною поведінкою учасника правочину.

Також апелянт вважає висновки експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 341-344/23-26 від 15.05.2023р. суперечливими, оскільки висновок заснований не на всіх наявних та можливих для надання обєктів. Еспертом зазначено, що для висновку використано вільні та умовно вільні зразки, що на думку апелянта суперечить п. 1.10 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, згідно якого при вилученні зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшуковувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується.

Вказує, що навіть без такого висновку експерта, при розгляді різних документів, підписаних ОСОБА_1 , вбачаються різні її підписи, що свідчить про варіаційність її підпису у різних періодах та документах. Крім того, на процес змінення ознак власного підписного почерку суттєво впливають середовищні або обставинні умови, у яких знаходиться суб`єкт під час відтворення свого підису, а також індивідуальні психологічні та рухливі можливості субєкта, а саме: якість сприйняття ним особливостей власного почерку, повнота запам`ятовування та межі точного відтворення особливостей у зміненому вигляді. На думку апелянта, при ретельному вивченні об`єктів дослідження та наявністі значно більшого обсягу порівняльного матеріалу є можливість встановити тотожність досліджувальних підписів зі зміненою транскрипцією, що не було досліджено під час проведення експертизи. Отже, посилаючись на викладені обставини, апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а доводи апелянта безпідставними, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішенню суду скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ХМ № 015591 була власником земельної ділянки площею 2,2594 га з кадастровим номером 6820980900:04:022:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

08 грудня 2010 року між ОСОБА_2 як орендодавцем. та ТОВ «Волочиськ-агро» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2594 га з кадастровим номером 6820980900:04:022:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 8 договору він укладений на 10 років, а п. 9 договору визначено розмір орендної плати та порядок її виплати.

Даний договір оренди землі від 08 грудня 2010 року зареєстрований 15 червня 2012 року в управлінні Держкомзему у Волочиському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від за №6810098094003000.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Спадщину після її смерті прийняла позивачка ОСОБА_1 , якій 28 березня 2017 року нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,26 га з кадастровим номером 6820980900:04:022:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З наданої суду додаткової угоди до договору оренди землі вбачається, що 04 квітня 2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Волочиськ-Агро» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 08 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Волочиськ-агро» щодо оренди земельної ділянки площею 2,26 га з кадастровим номером 6820980900:04:022:0002.

За п. 8 Додаткової угоди дана угода укладена на 10 років до 31 грудня 2027 року, а п. 9 додаткової угоди визначено розмір орендної плати та порядок її виплати.

На підставі даної додаткової угоди в державному реєстрі речових прав державним реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Волочиськ-Агро» земельної ділянки площею 2,2594 га, кадастровий номер 6820980900:04:022:0022, номер запису про інше речове право 21836940..

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 341-344/23-26 від 15 травня 2023 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 04 квітня 2017 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:022:0022 від 08 грудня 2010 року, укладеній між ОСОБА_1 та ТОВ «Волочиськ-Агро», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний текст, яким виконано додаткову угоду від 04 квітня 2017 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:022:0022 від 08 грудня 2010 року та підпис від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець у даній додатковій угоді виконані однією особою.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першоїстатті 627 ЦК Українислідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині третійстатті 640 ЦК Україниунормовано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною першоюстатті 93 ЗК Українивизначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другоїстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей125і126 ЗК Україниправо на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В силу частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаєтьсяЗаконом №161-ХІV «Про оренду землі».

Згідно з частиною першоюстатті 13 Закону №161-ХІVв редакції на час укладення договору договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із положень частин 1статті 14 Закону №161-ХІVв редакції на час укладення договору слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як передбаченостаттею 15 Закону №161-ХІVв редакції на час укладення договору істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації,способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті15 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українивизначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про витребовування у відповідача земельної ділянки на користь позивача.

Судом беззаперечно встановлено, що позивач додаткову угоду від 04 квітня 2017 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:022:0022 від 08 грудня 2010 року, не підписувала, така угода підписана іншою особою, взагалі весь текст додаткової угоди написаний та підписаний однією особою, не ОСОБА_1 , отже сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати, тощо, а тому такий правочин у формі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:022:0022 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 від 16 червня 2020 року в аналогічних правовідносинах, яка відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при розгляді даної цивільної справи.

З врахуванням норм цивільного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 145/2047/16, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог про зобов`язанння ТОВ «Волочиськ-Агро» усунути перешкоди у користуванні, належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, шляхом повернення цієї земельної ділянки власнику - ОСОБА_3 позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права та належними і допустимими доказами доведено підставність своїх позовних вимог, а тому рішення суду про задоволення позову в цій частині є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем було компенсовано позивачу кошти за переоформлення спадщини, нараховано мотивацію в сумі 2377,64 грн. та сплачено 1914 грн, дії ОСОБА_1 при отриманні коштів суперечать її попередній поведінці, є недобросовісними слід відхилити.

Судом встановлено, що позивач додаткову угоду від 04 квітня 2017 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:022:0022 від 08 грудня 2010 року не підписувала, такий договір підписаний іншою особою, відповідно додаткова угода є неукладеною, а сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Факт отримання позивачем від відповідача мотиваційних коштів не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, а лише підтверджує згоду позивача на отримання цих коштів за пропозицією відповідача без погодження сторонами істотних умов додаткової угоди, зокрема строку дії договору, розміру та порядку сплати орендної плати, тощо.

Тому за умов не підписання позивачем додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання позивачем мотиваційних коштів не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому, а лише підтверджує факти згоди позивача на отримання такого виду коштів від відповідача.

При цьому колегія суддів зауважує, що виплата таких мотиваційних коштів не передбачена ні договором оренди землі, ні додаткової угодою до нього, ні іншими письмовими правочинами між сторонами і такі виплати мотиваційних коштів якимось чином була умовою для укладення додаткової угоди.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду України в справах №№ 338/180/17 та 227/3760/19, так як в даній справі встановлені інші обставини, ніж в справах №№ 338/180/17 та 227/3760/19.

Твердження апелянта, що висновок судової почеркознавчої експертизи є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки експертом було недотримано вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення судових експертиз та експертних досліджень, колегія суддів не приймає до уваги.

За нормамист.113ЦПК Україниякщо висновокексперта будевизнано неповнимабо неясним,судом можебути призначенадодаткова експертиза,яка доручаєтьсятому самомуабо іншомуексперту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак апелянт жодних клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи суду не заявив, іншого висновку експерта чи спеціаліста в спростування висновку судової експертизи суду не надав, а відтак відсутні підстави стверджувати, що висновок експерта, покладений в основу судового рішення, є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Доводи апеляційної скарги, що заяву позивача про зміну позовних вимог судом першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того даною статтею передбачено вичерпний перелік порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Прийняття судом першої інстанції заяви про зміну позовних вимог не призвело до неправильного вирішення справи.

В той же час доводи апеляційної скарги, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди не є належним та ефективним способом захисту порушеного права заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 вказала, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п.11.7).

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) (п.11.8).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1) (п.11.9).

Велика Палата Верховного Суду в цій же в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди (п.11.10).

В п 11.11 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021року (п.п. 148-155) вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Оскільки відповідач набув право користування спірною земельною ділянкою, то колегія суддів вважає за можливе при вирішенні даного спору застосувати вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Отже пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), то рішення суду в цій частині щодо скасування рішення державного реєстратора та державну реєстрацію права оренди права оренди ТОВ «Волочиськ-Агро» земельної ділянки площею 2,2594 га, кадастровий номер 6820980900:04:022:0022, судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині саме з вказаних підстав.

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі частин 1, 2статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивач сплатила судовий збір в сумі 1816 грн. та за проведення експертизи позивачем було сплачено 6213 грн.

Позивачем було подано до суду позов з двома вимогами майнового і немайнового характеру і оскільки позов підлягає задоволенню лише в частині однієї вимоги майнового характеру, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908 грн. за одну вимогу майнового характеру та відповідно частину витрат на проведення експертизи в сумі 3106,5 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-агро» задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди землі б/н від 08 грудня 2010 року та додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 04 квітня 2017 року, зареєстроване 09 серпня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» Костюк А.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36581164 від 11серпня 2017 року) скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 908 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 3106,5 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова