Постанова

від 16.01.2024 по справі 730/608/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/608/22

Головуючий у першій інстанції - Данько О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/119/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарями: Зіньковець О.О., Герасименко Ю.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник» на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ради про захист честі, гідності та ділової репутації,

місце ухвалення судового рішення - м. Борзна,

час проголошення рішення суду - 13 год. 02 хв,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 03 серпня 2023 року.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» (далі - редакція газети «Чернігівський вісник»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, уточнивши заявлені вимоги, просив:

1. визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену редакцією газети «Чернігівський вісник» у номері НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч» на сторінці 8 у статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме:

- викладену у формі прямої мови ОСОБА_5 : «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

- викладену у формі прямої мови ОСОБА_7 : «- ІНФОРМАЦІЯ_5».

2. Зобов`язати редакцію газети «Чернігівський вісник» опублікувати у найближчому від дати набрання рішенням суду законної сили випуску друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч» спростування вищевказаної недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 , набравши його тим же шрифтом і помістивши під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» на тому ж місці шпальти, де містилася у номері НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч» стаття під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » автора ОСОБА_8 .

3. Стягнути на його користь солідарно з редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за поширення інформації щодо нього, яка не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що в номері друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч» НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, видавцем якого є редакція газети «Чернігівський вісник», на сторінці 8 розміщено статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » автора ОСОБА_8 . Наведена стаття містить інформацію про позивача, яка є недостовірною та посягає на його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, стаття містить висловлювання ОСОБА_4 про наявність у ОСОБА_1 рушниці, яку він тримав в руках, перебуваючи на своєму подвір`ї. Ця інформація у поєднанні з інформацією, поданою зі слів ОСОБА_4 , щодо отримання травми собакою біля двору позивача внаслідок пострілів ототожнює його в очах читачів з особою, яка здійснила постріли, якщо вони й дійсно мали місце.

Указував, що стаття містить також висловлювання ОСОБА_3 про начебто його неадекватну поведінку відносно мешканців міста. Ця викладена інформація повністю не відповідає дійсності, а ОСОБА_3 має підстави обмовляти ОСОБА_1 , оскільки відповідачку засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, зокрема, за спричинення позивачеві легких тілесних ушкоджень.

Зазначав, що редакція відмовила в опублікуванні спростування недостовірної інформації. Наведена щодо позивача у статті інформація суттєво принижує його цінність як фізичної особи, породжує формування негативної оцінки в очах оточуючих та суспільної оцінки його ділових і професійних якостей. Повідомлення щодо його підприємництва, подане у контексті змісту статті та викладеної недостовірної інформації, без інших мотивів розміщення такого зауваження, є посяганням на його ділову репутацію, що спричинило моральну шкоду. Позивач указував, що, прочитавши опубліковану відповідачем статтю, не лише потенційні партнери по підприємницькій діяльності та клієнти не захочуть співпрацювати з ним, а й існуючі партнери намагатимуться припинити ділові стосунки. Зважаючи, що газета «Вісник Ч» виходить по всій території Чернігівській області, статтю прочитало багато знайомих ОСОБА_1 , що спричинило телефонні дзвінки, позивач був змушений відповідати на незручні і неприємні для нього запитання щодо змісту опублікованого. Наведені обставини викликали тривалий стрес та значні душевні переживання, позивач втратив щоденний спокій, перестав повноцінно спати, внаслідок чого постійно відчуває втому та роздратованість, йому доводиться докладати значних зусиль для відновлення свого престижу та ділової репутації в очах знайомих, партнерів та клієнтів по підприємницькій діяльності. Завдану моральну шкоду оцінив у 50 000 грн.

Рішенням Борзнянського районного суду від 24 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною і такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 , інформацію, поширену ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» у номері НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч» на сторінці 8 у статті під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: викладену у формі прямої мови ОСОБА_4 «- ІНФОРМАЦІЯ_8».

Стягнуто солідарно з ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 на користь позивача 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за поширення інформації щодо ОСОБА_1 , яка не відповідає дійсності та принижує його честь та гідність. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 297,72 грн судового збору з кожного та по 8 750 грн з кожного у рахунок відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та не погоджуючись з рішенням суду в частині вирішених позовних вимог:

- до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди;

- про визнання недостовірною і спростування інформації, викладеної у формі прямої мови ОСОБА_4 : «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

- про визнання недостовірною і спростування інформації, викладеної у формі прямої мови ОСОБА_3 : «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з посиланням на відсутність доказів того, що інформація, яка подана у вигляді прямої мови відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , є дослівним відтворенням їх повідомлень та отримана у результаті опитування останніх. Позивач вважає, що твердження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо непричетності до інтерв`ю є захисною позицією, спрямованою на уникнення відповідальності, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачок щодо неправомірного використання у спірній статті їх персональних даних. Ними не надано доказів того, що використану у статті інформацію, яку подано від їх імені, дійсно надано поліції чи третій особі, які, в свою чергу, неправомірно її поширили, або така інформація разом з фотознімками дітей ОСОБА_4 та собаки перебувала у вільному доступі в мережі Інтернет.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила факт спілкування по телефону з невідомою особою, що підтверджує факт поширення нею недостовірної інформації, а ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді першої інстанції наполягала на правдивості викладеної у статті інформації. Сам по собі номер газети зі статтею, яка містить посилання саме на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як джерело поданої інформації, вже є неспростовним доказом поширення цієї інформації саме ними. У статті наявна фотографія дітей і собаки надана ОСОБА_4 , про що зазначено під текстом статті.

Наголошує на помилковості висновку суду про те, що інформація, викладена у формі прямої мови ОСОБА_4 : «ІНФОРМАЦІЯ_11», хоча і викладена у формі фактичних тверджень та відповідає дійсності, не заперечується позивачем, а свідок ОСОБА_9 підтвердила наявність решітки внизу хвіртки. ОСОБА_1 зазначає, що суд фактично встановив преюдиційний факт здійснення пострілів через отвір хвіртки його садиби. Посилається на те, що не лише заперечує ці обставини, а намагається їх спростувати в судовому порядку. Наявність решітки внизу хвіртки не вказує напевно на факт здійснення через неї пострілів. Відповідачка ОСОБА_4 зроблений відеозапис для огляду суду не надала, а матеріали справи не містять доказів того, що 16 серпня 2022 року по АДРЕСА_2 лунали постріли з подвір`я позивача та поранено собаку. Допитані у судовому засіданні свідки факт здійснення пострілів не підтвердили.

Вважає хибним висновок суду про те, що викладена ОСОБА_3 у формі прямої мови інформація «ІНФОРМАЦІЯ_12» не підлягає спростуванню з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів і неможливість перевірки об`єктивності такої інформації, оскільки цю інформацію викладено негативно відносно позивача, і є твердженням про фактичну подію та конкретні факти, які підлягають обов`язковій перевірці та доказуванню.

Посилався на неможливість використання при вирішенні спору показів свідка ОСОБА_10 , оскільки з нею позивач мав непорозуміння стосовно користування земельною ділянкою. З її пояснень вбачається, що причиною, через яку свідок перестала тримати козу, є не тиск з боку ОСОБА_1 , а фізична неспроможність через похилий вік належним чином утримувати свійську тварину.

В апеляційній скарзі редакція газети «Чернігівський вісник», посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що положеннями ст. 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено вичерпний перелік випадків для звільнення журналіста та редакції від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян, порушують права і законні інтереси громадян. В таких випадках ЗМІ звільняються від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19.

Відповідач зазначає, що інформація, яку просить спростувати ОСОБА_1 , є саме дослівним відтворенням повідомлень фізичних осіб - відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . У тексті вони наведені як пряма мова указаних осіб, про що свідчать і розділові знаки, якими виділені частини тексту, та формулювання, які використав автор статті для позначення прямої мови. Вся стаття написана в стилі інтерв`ювання учасників події, тобто після кожного запитання журналіста слідує репліка тієї чи іншої особи, викладена прямою мовою, а саме, шляхом дослівного відтворення інформації.

Наголошує на тому, що інформація, яку просить спростувати позивач, не містить будь-яких суджень чи тверджень автора статті, яка лише висвітлила інформацію, яку надали відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час їх опитування. Вважає, що у випадку стягнення з редакції газети та ОСОБА_2 моральної шкоди за публікацію дослівно відтвореної інформації, їх буде неправомірно притягнуто до цивільно-правової відповідальності, а їх дії вважатимуться посяганням на право позивача на честь та гідність всупереч вимогам ст. 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Посилається на непоодиноку практику Європейського суду з прав людини, який постійно звертає увагу на неприпустимість притягнення до відповідальності ЗМІ за поширення висловлювань, зроблених іншою особою (рішення від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», рішення від 29 березня 2001 року у справі «Тома проти Люксембург», рішення від 23 вересня 1994 року у справі «Йерзільд проти Данії»).

Указує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказані в статті обставини не оспорювали і не заперечували проти тих фактів, які викладені у формі прямої мови. Те, що відповідачки заперечують факт спілкування з журналістом, не може вказувати на відсутність такого спілкування. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначали, що спілкувалися з невідомою особою, проте наведене не спростовує того факту, що вони могли спілкуватися саме з журналістом. Захисна позиція відповідачок не повинна впливати на розгляд та вирішення спору, оскільки інші факти повністю доводять, що редакція газети та автор статті діяли в правовому полі та жодної недостовірної інформації не наводили.

Зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям ЗУ «Про інформацію» та ЗУ «Про доступ до публічної інформації» від 27 березня 2014 року виключено ч. 3 ст. 277 ЦК України, яка передбачала обов`язок відповідача, який поширив інформацію, доводити її достовірність (так звана «презумпція добропорядності»), а тому доказування позивачем обґрунтованості своїх вимог має відбуватися в загальному порядку. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 188/1367/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17 та від 09 вересня 2020 року у справі № 688/1505/18.

Указує, що районний суд, проаналізувавши інформацію, яку вимагає спростувати позивач, на наявність в ній фактичних тверджень та оціночних суджень, залишив поза увагою наявність розбіжностей у показах допитаних свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , свідчення яких в своїй сукупності не доказують факт неправдивості інформації, оскільки суперечать один одному, і встановити, хто говорить неправду, неможливо. Крім того, викладена в газеті інформація прямо не звинувачує позивача у здійсненні пострілів, а лише відтворює слова дітей, які перебували у стані шоку в момент і після пострілу. Твердження не містить персоніфікованої інформації про конкретну особу, яка здійснювала постріл, лише зазначає про факт наявності дула рушниці у хвіртці позивача, а посилання суду на свідчення осіб, які не були безпосередніми свідками вказаної події і не можуть підтвердити такі обставини, є неприпустимим.

Вважає, що висновок суду про те, що інформація, викладена у формі прямої мови ОСОБА_3 , «- ІНФОРМАЦІЯ_13» не є недостовірною інформацією, зважаючи на те, що показання свідків, які суд поклав в основу рішення, різняться між собою і є суперечливими.

Відповідач зазначає, що в тому ж номері газети розміщено коментар самого ОСОБА_1 щодо подій, отже, стаття не є однобоким висвітленням інформації і не подає ситуацію виключно у формі, яка наштовхує на погану думку про позивача. Особисті думки автора у статті відсутні. Оскільки позивач у коментарі до статті сам спростував те, що про нього говорили ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , необхідність публікувати спростування відсутня.

Друковане видання вважає завищеним та неспівмірним з обставинами справи заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу. Посилається на те, що орієнтовні витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000 грн в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій майже вдвічі перевищують ціну позову. Беручи до уваги рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року № 57, яким затверджено рекомендації щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару, а також незначну складність справи, невелику кількість досліджуваних доказів (приблизно 3 судодні в суді першої інстанції та 2 судодні в суді апеляційної інстанції), розмір витрат на правничу допомогу за участь у розгляді справи у всіх трьох інстанціях має скласти близька 30 000 грн.

Указує, що суд, визнаючи фіскальний чек від 13 вересня 2022 року на суму 2 000 грн неналежним доказом оплати витрат за договором про надання правничої допомоги від 09 листопада 2022 року, безпідставно зарахував цю суму до загального розміру понесених позивачем витрат.

У наданому на апеляційну скаргу редакції газети «Чернігівський вісник» відзиві представник позивача - адвокат Луєнко Ю.В., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, вважає рішення суду в тій частині, що не оскаржується позивачем, таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи відзиву зводяться до безпідставності посилань відповідача на положення ст. 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», оскільки ні редакція газети, ні ОСОБА_2 не надали суду доказів (запису інтерв`ю, листа тощо), які б підтверджували, що оспорювана інформація є дослівним відтворенням повідомлень відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Зазначає, що, зважаючи на приписи ст. 277 ЦК України, яка не встановлює презумпції достовірності чи недостовірності поширеної інформації, а також ст. 81 ЦПК України, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову та стверджуючи, що такі події існували, мали довести це належними і допустимими доказами, але такого обов`язку не виконали.

Наголошує на обґрунтованості висновку суду про те, що зі змісту статті, а саме, висловлювання ОСОБА_3 , можна зробити висновок, що позивач, перебуваючи у нетверезому стані чи у поганому настрої, стріляє з мисливської рушниці у своєму дворі, і таке висловлювання не є оціночним судженням чи критичним зауваженням, а повідомленням про певні вчинки позивача, правдивість яких можливо перевірити.

У наданому на апеляційну скаргу позивача відзиві редакція газети «Чернігівський вісник», не погоджуючись з наведеними позивачем доводами, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

За змістом відзиву є правильними твердження позивача щодо захисної позиції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які, з одного боку заперечують факт спілкування з журналістом, а з іншого - підтверджують, що фото в статті відповідає дійсності, а наведена в статті інформація є правдивою.

Зазначає, що репліка ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_9» є фактичним твердженням, достовірність якого відповідачка могла довести, надавши відповідне відео. Наведене висловлювання не містить прямого звинувачення ОСОБА_1 у здійсненні пострілів у собаку на прізвисько « ОСОБА_14 », лише складається з переліку фактів, які наводить ОСОБА_4 (сукупність розповідей дітей, загальновідомих серед сусідів фактів про позивача та опис дій відповідачки після інциденту).

Указує, що висловлювання ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_12» є фактичним твердженням і відображає сусідські побутові суперечки, його публікацією порушення честі та гідності позивача не здійснено. З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_1 погрожував їй через те, що її коза нівечить його городину, у зв`язку з чим вона збула тварину.

У наданому на обидві апеляційні скарги відзиві ОСОБА_2 , погоджуючись з доводами апеляційної скарги редакції газети «Чернігівський вісник» та вважаючи безпідставними аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу редакції газети задовольнити, а апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи відзив, ОСОБА_2 , не погоджуючись з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову в частині, зазначає, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідачів на користь позивача 5 000 грн моральної шкоди, не навів висновку щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 45 000 грн.

Указує, що районний суд вирішуючи спір, послався на норми ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», але 31 березня 2023 року цей закон втратив чинність. Таким чином суд обґрунтував рішення нечинним нормативно-правовим актом, допустивши порушення ч. 2 ст. 263, п. 5, 6 ч. 4 ст. 265 ЦПК України.

Вважає протилежними висновки суду щодо аналогічних висловлювань. Так, визнаючи інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_3 : «ІНФОРМАЦІЯ_15», недостовірною і такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 , районний суд, оцінюючи іншу інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_3 про сусідку з козою, зазначив, що таке висловлювання є вираженням суб`єктивної думки особи стосовно поведінки позивача. Вважає невмотивованим висновок суду про те, що вживання висловлювань «нап`ється» та «у нього поганий настрій» не є оціночним судженням. Зазначає, що стаття не містить інформації про те, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями чи страждає на алкоголізм, але допит свідків судом здійснювався з акцентуванням на питанні зловживання позивачем алкоголем. Суд штучно підмінив одні поняття іншими, на власний розсуд протрактувавши вислови «нап`ється» та «поганий настрій», які за тлумачним словником мають багато значень.

Посилається на те, що, визначаючи необхідний до стягнення розмір моральної шкоди, суд не мотивував і не обґрунтував своє рішення в цій частині та не навів, які обставини враховано для визначення розміру відшкодування саме у 5 000 грн.

Визнавши недостовірною інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_14», районний суд не зазначив, яким чином ця інформація порушує честь і гідність позивача, оскільки у вислові відсутні згадки про позивача та про здійснені ним постріли. Звертає увагу суду на те, що навіть назва статті є питальним реченням, тобто не була подана у формі ствердження і мала формувати у читачів сумніви щодо дійсності описаних подій.

Вважає, що судом не враховано приписи ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» стосовно права позивача на відповідь та власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень з наданням їм іншої оцінки. Ураховуючи, що в статті дотримано баланс думок та міститься оцінка ОСОБА_1 ситуації та висловлювань його односельців, відповідачі не можуть нести відповідальності за наведені у статті оціночні судження.

Відповідачками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відзиви на апеляційні скарги у встановлені терміни не подавалися.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача та представника ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу редакції газети «Чернігівський вісник» - задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» не надали доказів того, що інформація, подана у вигляді прямої мови відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , є дослівним відтворенням їх повідомлень та отримана у результаті опитування останніх. Те, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 не намагалися спростувати цю інформацію та не визнавали позов у суді, у достатній мірі не свідчить про те, що саме вони повідомили журналісту інформацію, яку згодом опубліковано.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, районний суд зазначив, що інформація, викладена у формі прямої мови ОСОБА_4 «- ІНФОРМАЦІЯ_14», є фактичним твердженням та містить відомості про події, існування яких не доведено належними письмовими доказами. Визнаючи недостовірною інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_3 у фрагменті «- ІНФОРМАЦІЯ_15», суд указав, що зі змісту статті вбачається висновок, що ОСОБА_1 , перебуваючи у нетверезому стані чи у поганому настрої, стріляє з мисливської рушниці у своєму дворі, проте, такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду,

Відмовляючи в іншій частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд послався на те, що інформація, викладена у формі прямої мови ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_16». Крім того, свідок ОСОБА_10 стверджувала, що позивач їй погрожував. З огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, об`єктивність такої інформації неможливо перевірити, тому така інформація не підлягає спростуванню.

Районний суд констатував, що поширення наведеної недостовірної інформації порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, проте не посягає на ділову репутацію, оскільки вказівка на рід занять позивача не свідчить про порушення його права на повагу до ділової репутації, враховуючи, що висвітлена у статті інформація не була пов`язана з його підприємницькою діяльністю та не стосувалася його ділових якостей. Докази того, що поширення вказаної недостовірної негативної інформації завдало шкоди чи вплинуло на ділову репутацію позивача, відсутні.

Суд погодився з тим, що опублікування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 принижує його цінність як фізичної особи та завдало йому моральної шкоди, і з врахуванням обставин справи, глибини душевних страждань позивача, визнав за можливе стягнути у рахунок завданої моральної шкоди 5 000 грн, указавши, що це відповідатиме засадам виваженості, розумності, справедливості та співмірності.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі і гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, та в частині висновку про відсутність підстав для задоволення позову до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, але вважає хибним висновок про наявність підстав для визнання недостовірною та спростування інформації, викладеної у формі прямої мови ОСОБА_4 : «ІНФОРМАЦІЯ_17» та ОСОБА_3 «- ІНФОРМАЦІЯ_15» та стягнення з ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» та ОСОБА_2 моральної шкоди.

У справі встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 жовтня 2004 року зареєстровано ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», основним видом діяльності якого є «Видання газет» (код КВЕД 58.13) (т. 1 а.с. 18).

Згідно з іншим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06 грудня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, основним видом господарської діяльності якого є «Лісозаготівлі» (код КВЕД 02.20) (т. 1 а.с. 20).

В номері НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року друкованого засобу масової інформації «Вісник Ч», видавцем якого є ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», на сторінці 8 розміщено статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » автора ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 11-13). Викладена в ній інформація стосується події, що відбулась коли троє дітей віком 7 - 10 років у м. Борзна проходили біля двору позивача, поряд біг їх собака, пролунав постріл, собака заскавчав і піджав лапу, полилася кров, одна з дівчат нахилилася до нього, і знову пролунав постріл. Поряд з цією інформацією, стаття містить, в тому числі, інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_17 : «ІНФОРМАЦІЯ_18».

У статті наведено також інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_3 : «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Окремим абзацом у статті зазначено, що ОСОБА_18 - підприємець. Займається лісозаготівлею в області. У статті наведено бачення обставин події від імені ОСОБА_1 , в яких він заперечує причетність до здійснення пострілів.

У статті розміщено фото позивача з підписом « ОСОБА_18 » та фото трьох дівчат із собакою, підписане « ІНФОРМАЦІЯ_20».

13 вересня 2022 року позивач звернувся до редакції газети «Чернігівський вісник» з вимогою опублікувати у запланованому найближчому випуску газети «Чернігівський вісник» («Вісник Ч») спростування наведеної у статті недостовірної інформації, викладеної у формі прямої мови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 14-16).

Листом від 13 жовтня 2022 року директор редакції газети повідомив ОСОБА_1 про відмову у публікації окремого спростування з посиланням на те, що заявник висловив свою точку зору у тому самому газетному матеріалі (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до повідомлень ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» від 27 січня 2023 року та від 07 березня 2023 року матеріал ІНФОРМАЦІЯ_7» під псевдонімом ОСОБА_21 підготувала ОСОБА_22 , яка є журналістом-фрілансером. В укладеному договорі вона значиться як ОСОБА_23 . Зазначена особа не перебувала і не перебуває у трудових відносинах з редакцією газети, її особової справи в товаристві не існує (т. 1 а.с. 97, 126).

Згідно з інформацією Національної спілки журналістів України від 29 березня 2023 року ОСОБА_22 є членом Національної спілки журналістів України, перебуває на обліку в Чернігівській обласній організації НСЖУ (т. 1 а.с. 151, 178).

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 червня 2022 року ОСОБА_24 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (за спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень) та призначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. Цим же вироком на користь позивача з ОСОБА_3 стягнуто матеріальну та моральну шкоду (т. 1 а.с. 21-28, 29-34).

Відповідно до даних ЄДРСР постановою Борзнянського районного суду від 22 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 174 КУпАП закрито, а матеріали направлено до Ніжинської окружної прокуратури для вирішення питання в порядку ст. 214 КПК України. Суд зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 16 серпня 2022 року о 18-45 год здійснив два постріли в населеному пункті, а саме: АДРЕСА_1 з мисливської нарізної зброї «НОМЕР_4», калібру 22WМR № НОМЕР_1 , видано на підставі дозволу № НОМЕР_5 від 20 квітня 2013 року.

Постановою прокурора Ніжинської окружної прокуратури від 30 січня 2023 року скасовано постанову слідчого від 15 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12022270310000448 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України. Матеріали кримінального провадження направлено до СВ ВП № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області для здійснення подальшого досудового розслідування (т. 1 а.с. 179).

На запит апеляційного суду Ніжинська окружна прокуратура повідомила, що в провадженні СВ ВП № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження № 12022270310000448 за ч. 1 ст. 299 КК України за фактом можливого жорстокого поводження ОСОБА_1 з тваринами. За результатами досудового розслідування 29 квітня 2023 року слідчим прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 137-140).

Звернувшись з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 посилався на те, що наведена у статті інформація у формі прямої мови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недостовірною і такою, що принижує його честь та гідність, оскільки протиправних дій не вчиняв, органами слідства підозри щодо жорстокого поводження з тваринами позивачу не повідомлялось. Опублікування недостовірної інформації викликало у нього тривалий стрес та значні душевні переживання, йому довелося докладати значних зусиль для відновлення свого престижу та ділової репутації, чим спричинено моральну шкоду.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.

Пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

За змістом п. 9 наведеної постанови відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Частиною 1 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц указав, що відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що наведена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_23» інформація, викладена у формі прямої мови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повністю не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність як фізичної особи, а також ділову репутацію як підприємця, що в подальшому спричинило значні душевні страждання та завдало моральну шкоду. Наголошував, що статтю опубліковано за ініціативи ОСОБА_3 , з якою позивач має неприязні стосунки. Указував, що і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 надали журналісту газети «Чернігівський вісник» інформацію, з якої вбачається його причетність до здійснення пострілів у собаку на прізвисько « ОСОБА_14 » та неправомірна поведінка відносно односельців.

Зокрема, позивач просив визнати недостовірною інформацію, наведену у формі прямої мови ОСОБА_4 «-ІНФОРМАЦІЯ_18» та у формі прямої мови ОСОБА_3 « - ІНФОРМАЦІЯ_22».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 через недоведеність тверджень заявника про те, що інформація, подана у виді прямої мови відповідачок, є дослівним відтворенням їх повідомлень та отримана у результаті опитування останніх. В суді першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 причетність саме до інтерв`ю заперечували, указуючи, що опублікована у статті інформація є достовірною.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що на користь його тверджень про причетність до поширення інформації ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідчить відсутність доказів їх звернення з приводу неправомірного використання у спірній статті персональних даних або що використану у статті інформацію, подану від їх імені, надано поліції чи третій особі, які неправомірно її поширили, оскільки обов`язок доведення належності кола осіб, що мають відповідати за позовом, покладається на особу, яка з ним звертається. Тобто саме ОСОБА_1 мав довести факт поширення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недостовірної інформації щодо нього.

Поданий редакцією газети «Чернігівський вісник» до апеляційного суду диск з записом розмов двох осіб також не може бути належним доказом, який підтверджує те, що інформація є дослівним відтворенням повідомлень відповідачок. Хоча зафіксовані розмови і стосуються обставин події, з приводу якої здійснено публікацію, проте неможливо конкретно встановити осіб співрозмовників, а зі змісту діалогу не вбачається, що це саме інтерв`ю для друкованого видання і інтерв`юер про це обізнаний.

Крім цього, указаний доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції, і поважних причин, через які цей доказ не було подано, апеляційному суду не наведено.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації в частині, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яку позивач просив спростувати, є оціночними судженнями, які неможливо перевірити на предмет об`єктивності з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів.

Апеляційний суд виходить з того, що подія, яка стала предметом спірної публікації, мала певний суспільний інтерес у місцевому масштабі і привернула громадську увагу через заборону жорстокого поводження з тваринами.

За обставинами справи встановлено, що відносно позивача складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 174 КУпАП, за змістом якого ОСОБА_1 16 серпня 2022 року о 18-45 год здійснив два постріли в населеному пункті, а саме: АДРЕСА_1 з мисливської нарізної зброї «НОМЕР_4», калібру 22WМR № НОМЕР_1 , видано на підставі дозволу № НОМЕР_5 від 20 квітня 2013 року.

Постановою Борзнянського районного суду від 22 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 174 КУпАП закрито, а матеріали направлено до Ніжинської окружної прокуратури для вирішення питання в порядку ст. 214 КПК України.

У провадженні СВ ВП № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження № 12022270310000448 за ч. 1 ст. 299 КК України за фактом можливого жорстокого поводження ОСОБА_1 з тваринами. За результатами досудового розслідування 29 квітня 2023 року слідчим прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що 16 серпня 2022 року у м. Борзна біля подвір`я позивача внаслідок двох пострілів поранено собаку, свідками чого стали троє дітей. Тобто, відображена у статті подія дійсно мала місце.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищено право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика (справи від 22 жовтня 2007 «Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France» року та від 19 червня 2003 року «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark»). Пункт 2 ст. 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

Вимагаючи спростувати інформацію, викладену у формі прямої мови ОСОБА_5 : «ІНФОРМАЦІЯ_21» як недостовірну, ОСОБА_1 фактично намагався надати іншу оцінку обставинам події, які паралельно оцінювалась компетентними органами в порядку адміністративного або кримінального судочинства.

Апеляційний суд вважає, що питання здійснення або нездійснення позивачем пострілів, наявності або відсутності у нього зброї відповідного калібру, та оцінка показів осіб, які були обізнаними або дотичними до наведених у статті обставин мала перевірятись в інший спосіб, ніж шляхом подання позову про спростування недостовірної інформації, зокрема під час розгляду справи про адміністративне правопорушення або під час перевірки наявності або відсутності підстав для порушення кримінального провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність спростування інформації, вкладеної у формі прямої мови ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_17», визнавши її недостовірною.

Суд вважає, що автор статті, розмістивши у друкованому виданні публікацію з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що є питальним реченням, очевидно не обвинувачував позивача у скоєнні певного порушення, а розмірковував над обставинами події, яка насправді мала місце. Про особу ОСОБА_1 у статті згадано не випадково, адже саме відносно нього складався протокол про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що викладена в газеті інформація прямо не звинувачує позивача у здійсненні пострілів, як помилково вважає ОСОБА_1 , а лише відтворює певним чином пояснення очевидців. Інформацію щодо чоловіка, який здійснив постріл, знеособлено, стаття не містить посилань на конкретну особу - порушника. При цьому, у тому ж газетному матеріалі висловлено точку зору самого ОСОБА_1 з приводу події та зазначено, що компетентними органами з цього приводу проводиться перевірка. Отже, суд вважає, що ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» та ОСОБА_2 , як автор статті, в ході публікації інформації у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» не допустили поширення інформації, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво.

Викладена у формі прямої мови ОСОБА_7 : «- ІНФОРМАЦІЯ_22» інформація не містить даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретного правопорушення або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів. Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірній статті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань, що з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

Висновки суду першої інстанції про те, що зі змісту статті можна зробити висновок про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи у нетверезому стані чи поганому настрої стріляє з мисливської рушниці у своєму дворі, належними доказами не підтверджені, а отже є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Отже викладена у формі прямої мови ОСОБА_3 «- ІНФОРМАЦІЯ_15» інформація не підлягає спростуванню, як недостовірна.

Колегія суддів вважає, що з огляду на характер висловлювань та використання мовних засобів (написання слів у дужках, алегорій) у статті скоріше викладено не факти щодо дій позивача, а критичні зауваження щодо його особи, які ґрунтувались на власному розумінні і трактуванні обставин, про які йдеться.

Для того, щоб розрізнити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів. На думку апеляційного суду, викладена у формі прямої мови ОСОБА_7 : «- ІНФОРМАЦІЯ_22» інформація не містить фактичних даних, у ній містяться оціночні судження та критика позивача.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наведеного вище у сукупності, суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову не відповідає обставинам цієї справи. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 , які стосуються визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, шкодить діловій репутації, не підлягають задоволенню, колегія суддів приходить висновку, що похідна вимога про відшкодування моральної шкоди, заявлена з підстав порушення немайнових прав позивача, задоволенню не підлягає.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та розподілу судових витрат - скасуванню. У задоволенні цих вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Зважаючи на неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі та гідності і ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

З наданої ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» копії квитанції № 7687-5950-5422-4143 від 13 вересня 2023 року вбачається, що за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 5 210,10 грн (т. 2 а.с. 103).

Беручи до уваги те, що апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишає без задоволення, частково задовольняє апеляційну скаргу ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», скасовує рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі та гідності та відмовляє в позові в цій частині, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, а саме, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Редакція газети «Чернігівський вісник» 5 210,10 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник» задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та розподілу судових витрат - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник», ОСОБА_2 про захист честі, гідності - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Чернігівський вісник» (м. Чернігів, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 31188511) 5 210 грн 10 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова