Постанова

від 09.11.2007 по справі 15/40-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2007

р.                                                          

Справа № 15/40-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при

секретарі Соколовій Ю.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Єлісєєва

А.В. (дов. №448 від 05.11.07 р.)

відповідача -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього

підприємства "Грикар-А.П.С.", с. Васищево, Харківський район,

Харківської області (вх. № 3091 Х/3) на рішення господарського

суду Харківської області від 24.09.07р. по справі № 15/40-07

за позовом Дочірнього

підприємства "Грикар-А.П.С.", с. Васищево, Харківський район,

Харківської області

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, с. Безлюдівка, Харківський район, Харківської області

про стягнення 41334,00 грн., -      

встановила:

У січні 2007 року Дочірнє підприємство "Грикар А.П.С."

звернулося до  господарського суду

Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 про стягнення  суми

попередньої оплати у вигляді повернення авансового боргу за не виконані

транспортні послуги у розмірі 27015,70 грн., а також згідно ч. 2 ст. 625

Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми у розмірі 14318,32

грн., судові витрати у вигляді сплаченого державного мита в сумі 414,00 грн. та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19.02.2007 року позивач в порядку ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України уточнив розрахунок ціни позову та просив

господарський суд стягнути з відповідача 27015,70 грн. попередньої оплати у

вигляді авансового боргу за не виконані транспортні послуги, 3 % річних від

простроченої суми в розмірі 117,66 грн., а також суму судових витрат у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.07р. по

справі № 15/40-07 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено,

як необґрунтовано заявленим.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне

застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить дане

рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у

повному обсязі.

Відповідач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає

рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, а висновки, викладені в

ньому, відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим відповідач

просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення,

як безпідставну.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин

справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача

та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів приходить

до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з

наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області

виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених

матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що між позивачем та

відповідачем укладений договір на перевезення вантажів автомобільним

транспортом за № 4 без дати (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався приймати від

позивача до перевезення вантажі (п.1.1. Договору), об'єми перевезення по даному

договору визначаються заявками позивача, вартість послуг згідно прейскуранта

який діє у відповідача на день перевезення (п.2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що позивач проводить

оплату автопослуг на підставі рахунків, які виставляються відповідачем шляхом

перерахування коштів на рахунок відповідача на протязі трьох днів після

закінчення перевезення. За домовленістю сторін може проводитися часткова або

повна оплата попередня оплата.

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2006 року сторони у справі

уклали додаткову угоду до договору № 4, згідно з якою узгодили ціну

перевезення.

В обґрунтування вимог по стягненню суми попередньої оплати у

вигляді повернення авансового боргу за не виконані транспортні послуги

позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, рахунки-фактури та

докази їх сплати. Згідно даних позивача сума зазначеного боргу у відповідача

складає 27015,70 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що на клопотання позивача

була призначена авто-технічна експертиза, згідно з висновком якої за № 3035 від

18.06.2007 року було встановлено відстань між сільськогосподарськими

підприємствами та місцем розвантаження автомобілів в смт. Васіщево, Харківської

області.

Крім того, судово-економічна експертиза за № 3036 від 27.06.2007

року надала розрахунок експерта-економіста, яким встановлено суму виконаних

робіт в розмірі 1702,12 грн. Відстань рахувалася від місце розташування

сільськогосподарського підприємства до смт. Васіщево, Харківської області вул.

Лісна.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши доводи позивача

і відповідача, господарський суд визначився, що оскільки між сторонами не було

обумовлено та узгоджено Договором відстань перевезення між пунктами

навантаження та вивантаження продукції (соломи), а на вимогу суду позивачем не

були надані подорожні листи, тому суд дійшов висновку щодо відмови в

задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять будь-яких письмових

обґрунтувань та документальних підтверджень вимог позивача. 

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії

суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи,

їм  надана правильна та належна правова

оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого

по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що

відповідач отримавши від позивача суму коштів в розмірі 161500,00 грн. за

виконання транспортних послуг, виконав роботу в меншому обсязі на суму

134484,30 грн., через що позивач вважає кошти у розмірі 27015,70 грн. зайво

переплаченими та такими, що підлягають поверненню.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що згідно

розпорядження № 41 від 28.11.2006р. силами співробітників його

підприємства  були заміряні відстані

виконаних відповідачем перевезень до наступних населених пунктів: с.

Староверівка, Нововодолажського району, с. Омельченки, Зміївського району, с.

Нижній Бішкин, Зміївського району, с. Тернова, Чугуївського району, с. Борова,

Зміївського району, смт. Рогань (с-з Чапаєва), Харківського району, м. Золочів,

Харківської області. В результаті вказаних замірів позивачем було встановлено,

що відповідач навмисно завищив кілометраж перевезень до наступних населених

пунктів: с. Старовірівка, Нововодолажського району, с. Омельченки, Зміївського

району, с. Нижній Бішкин, Зміївського району, з метою   неповернення надмірно перерахованих грошових

коштів (передплати) в сумі 27015,70 грн.

Однак вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються

колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад

судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин

покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування

та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто

посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте в обґрунтування своїх вимог позивач не надав жодного  належного доказу.

Так, умовами спірного Договору відповідач ("Перевізник")

зобов'язався прийняти, а позивач ("Замовник") надавати до перевезення

вантаж (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору об'єм перевезення визначається заявками

позивача, а вартість згідно прейскуранту, діючого у відповідача на момент

перевезення.

Пунктом 3.1. спірного Договору сторони обумовили, що позивач

здійснює оплату автопослуг на підставі рахунків, які виставляються відповідачем

шляхом перерахування своїх грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача

на протязі трьох днів після закінчення перевезення. За домовленістю сторін може

проводитися часткова або повна оплата попередня оплата.

У відповідності до ст. 3.2. Договору розцінки на перевезення

визначаються додатковими угодами до даного Договору.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором  перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником)  вантаж до пункту призначення та видати його

особі, яка має право на одержання вантажу 

(одержувачеві),  а  відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується

складенням   перевізного документа

(транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог  законодавства.  

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтвердили

представники сторін судовому засіданні апеляційної інстанції,

товаро-транспортні накладні, які б підтверджували об'єм перевезеного вантажу та

відстань,  взагалі між сторонами не складались.

Крім того, не містять матеріали справи обумовлених Договором заявок, якими

повинен визначатись об'єм перевезення.

Позивач не представив доказів як суду першої так і апеляційної

інстанції, що транспортні послуги по спірному Договору у розмірі 27015,70 грн.

відповідачем не надавалися. Правові підстави повернення авансового боргу

позивачем також не наведені.

Акти заміру відстаней, надані позивачем до позовної заяви, не

можуть бути прийнятими колегією суддів до уваги, оскільки складені позивачем в

односторонньому порядку та без участі представника відповідача. Окрім того,

зазначені акти заміру не фіксують фактичні дані всіх проведених

відповідачем   робіт, а саме відстаней,

здійснених автомашинами відповідача. 

Слід зауважити, що при виконанні перевезень позивач до відповідача

ніяких претензій по відстаням не пред'являв, про що свідчать підписані обома

сторонами акти виконаних робіт без зауважень. 

Разом з цим, як правомірно вказав відповідач, між сторонами не був

своєчасно погоджений порядок виміру відстані від міста завантаження вантажу

(перевезення соломи відбулося з поля до місця яке вказував сам позивач), а на

час проведення експертизи переміряти маршрути автомобілів виявилося неможливим,

так як вивіз соломи відбувався безпосередньо з поля на якому знаходилися тюки

соломи, а сама продукція була розміщена в різних місцях полів.

Посилання позивача на п. 104 Статут автомобільного транспорту

УРСР,  затвердженого Постановою Ради

Міністрів Української РСР № 401 від 27.06.1969р., згідно з яким підставою для

виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні або акти

заміру (зважування) вантажу, а за користування автомобілями, робота яких

оплачується за почасовим тарифом, - дані путьових листів, завірених

вантажовідправником (вантажоодержувачем), колегія суддів вважає помилковим,

оскільки в даному випадку розбіжності у сторін по справі виникли стосовно

відстаней між полями. Крім того, товарно-транспортні накладні у сторін відсутні

та взагалі не складались і цей пункт Статуту … стосується заміру (зважування)

вантажу.

Щодо наявних у справі висновків експертизи, колегія суддів також

як і суд першої інстанції не приймає їх до уваги, так як нею встановлені лише

відстані від господарств до місця відвантаження смт. Васищево, вул. Лісна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України  кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, враховуючи те, що в процесі розгляду справи як

господарським судом  так і судом

апеляційної інстанції, позивачем ніяких інших документів, ніж ті, що

знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження його позовних вимог про

стягнення суми попередньої оплати у вигляді повернення авансового боргу за

невиконані транспортні послуги у розмірі 27015,70 грн. та 3% річних від

простроченої суми у розмірі 117,66 грн. не надано, тому колегія суддів, на

підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з

висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність вимог

позивача.

Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і

його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли

свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного

та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду

Харківської області від 24.09.2007р. по справі № 15/40-07  прийняте без порушень норм матеріального та

процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про

скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст.

103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Грикар

А.П.С.",  с. Васищево, Харківський

район, Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.07р. по

справі № 15/40-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                                   

Такмаков Ю.В. 

Барбашова С.В.