Рішення

від 22.01.2024 по справі 754/15159/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/914/24

Справа №754/15159/23

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря - Солонюк К.Г.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників третіх осіб, які не

заявляють самостійні вимоги

щодо предмета спору - Біляєвої Я.В. , Гиленко Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та позбавлення батьківських прав.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, діти залишились проживати із матір`ю. Відповідач матеріальної допомоги дітям не надає, наявна заборгованість зі сплати аліментів. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивача та мати неповнолітнього ОСОБА_7 . Відповідач після смерті матері дитини, останнього до себе не забрав та не виявляє будь - якої батьківської турботи. До дитини не приїжджає, на похованні доньки позивача був відсутній. Після смерті матері, неповнолітній ОСОБА_7 , проживає із позивачем, навчається у Комунальному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Варвинський ліцей № 1» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та повністю перебуває на утриманні позивача. На підставі викладеного позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , встановити опіку над неповнолітнім ОСОБА_7 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.10.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29.12.2023 постановлено про проведення підготовчого засідання по справі, призначене на 22.01.2024 о 10 годині 00 хвилин в режимі відео конференції.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.01.2024 позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення опіки над неповнолітньою дитиною залишено без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_7 з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові матеріали справи містять заяву відповідача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області - Біляєва Я.В. позовну заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служби у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області - Гиленко Л.Р. подану позовну заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в підготовче засідання не з`явився, письмові матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 20.09.2003 по 23.12.2014 (а.с. 18).

У період шлюбу народилося двоє дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.12.2014 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по 650,00 грн. щомісячно з наступною індексацією згідно чинного законодавства України до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 04.12.2014 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Позивач по справі - ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_7 , про що свідчать письмові матеріали справи.

З письмових матеріалів справи вбачається, що позивач разом із онуком ОСОБА_7 фактично проживають разом за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не цікавиться життям та здоров`ям свого сина, не утримує його матеріально, не приймає участі в його вихованні.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Варвинської селищної ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7 , який затверджено рішенням виконавчого комітету селищної ради від 18.01.2024 № 11.

Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Варвинської селищної ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно сина ОСОБА_7 .

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивачем доведено, а відповідач у своїй заяві визнав ті обставини, що останній не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує йому необхідного медичного догляду та лікування, харчування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з ним, не дає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу тощо.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню свого сина, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої та малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягненню судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 206, 211, 245, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 ) батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складено: 23.01.2024.

Суддя В.О.Сенюта