Ухвала

від 23.01.2024 по справі 755/465/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/465/24

Провадження №: 2/755/1202/24

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"23" січня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання, -

В С Т А Н О В И В :

05.01.2024 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання, яка 10.01.2024 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2024 позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше ніж п`ять днів з дня отримання ухвали.

16.01.2024 до суду від позивачів надійшла спільна заява про усунення недоліків позовної заяви.

Вивчивши зміст поданих документів, доходжу наступного.

Так, підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що кожен із позивачів при зверненні до суду із позовом мав сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., оскільки кожним із позивачів до суду заявлено вимогу немайнового характеру, з урахуванням ставок судового збору, зазначених в ухвалі. При цьому, до матеріалів позовної заяви позивачами долучено дві платіжні інструкції від 17.12.2023 та 04.01.2024 на загальну суму 4 844,80 грн., платником у яких є ОСОБА_4 , що не відповідає приписам ст. 4 та абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір». Відтак, кожному із позивачів необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., зважаючи на приписи ст. 4 та абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та кожному подати до суду відповідні підтверджуючі документи або документи, що підтверджують підстави їх звільнення від сплати судового збору у відповідності до закону. При цьому, позивачам слід було ураховувати те, що ОСОБА_4 було сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. та остання діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також те, ще нею зазначено, що сплачується судовий збір за позовом ОСОБА_1 .

Таким чином, проаналізувавши подану позивачами спільну заяву про усунення недоліків, у якій останні посилалися на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уповноважили ОСОБА_4 , як члена їх родини, сплатити за них судовий збір, що підтверджується доданими квитанціями до позову. ОСОБА_4 є законним представником ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вона звільняється від сплати судового збору за вимогами про встановлення факту проживання та місця реєстрації своїх малолітніх дітей. Тому, ними була визначена сума судового збору у розмірі 4 844,80 грн, яка і сплачена двома квитанціями ОСОБА_4 на їх прохання, суд дійшов висновку, що недоліки, викладені судом в ухвалі від 12.01.2024 позивачами залишені поза увагою. Так, позивачами залишено поза увагою приписи ст. 4 та абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки судовий збір, у відповідному розмірі, який мав би бути сплачений кожним позивачем окремим платіжним документом, сплачено не було. При цьому, матеріали позовної заяви містять лише дві платіжні інструкції від 17.12.2023 та 04.01.2024 на загальну суму 4 844,80 грн., платником у яких є ОСОБА_4 , а також те, ще нею зазначено, що сплачується судовий збір за позовом ОСОБА_1 , відтак доводи позивачів, викладені у заяві від 16.01.2024 не заслуговують на увагу суду, як в частині того, що ОСОБА_4 , було уповноважено сплачувати судовий збір від імені та в інтересах інших позивачів, так і доводи про те, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнені від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки ОСОБА_4 звернулась до суду в їх інтересах.

Щодо положень п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд зауважує позивачам таке.

ОСОБА_4 у розумінні статті 59 ЦПК України є законним представником своїх малолітніх синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та звернулася з даним позовом до суду у своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.

Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 59 ЦПК України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах своїх дітей від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі № 607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі 754/16008/17.

Підсумовуючи зазначене, суддею встановлено, що при виконанні ухвали суду від 12.01.2024 позивачами не дотримано приписів ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а також ст. 4 та абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», та після спливу встановленого судом п`ятиденного строку для усунення недоліків, позивачами інших заяв та документів до суду не подано, що свідчить про невиконання вимог вищезгаданої ухвали суду.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання, підлягає поверненню позивачам.

Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, про встановлення факту проживання та реєстрації місця проживання - вважати такою, що не подана, та повернути позивачам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: