Постанова

від 10.01.2024 по справі 909/130/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа №909/130/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Судді-доповідача Плотніцького Б.Д.

СуддівГриців В.М.,

Кравчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід", м.Львів

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 (повний текст підписано 20.10.2023, суддя Рочняк О.В.)

у справі №909/130/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід", м.Львів

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство економіки України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ "Тургаз Інжиніринг", м. Івано-Франківськ

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання звільнити займане приміщення

представники сторін:

від позивача: Храбатин А.В.

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 заяву Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" б/н від 05.09.2023 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід", м.Львів на користь Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 23 100 грн 00 коп. витрат на професійну правову (правничу) допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід", м.Львів звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 06.11.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У судове засідання 10.01.2024 з`явився представник позивача. Підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, скасувати додаткове рішення від 11.10.2023 та прийняти нове, яким зменшити розмір понесених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу до розміру судового збору.

Представники інших сторін у судове засідання не з`явились.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст.35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст.222 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 було ухвалено з порушенням ч.ч.4, 5 ст.126 ГПК України.

На переконання апелянта, додаткове рішення не відповідає вимогам ГПК України, оскільки надані відповідачем докази щодо розміру витрат на правничу допомогу не є повномірними та їх розумність не є доведеною. Вартість робіт, наданих адвокатом відповідачу не відповідає критерію реальності таких витрат з огляду на ринкову вартість адвокатських послуг. Відповідачем не доведено, що витрати вказані у акті були фактичними та неминучими, а ціни, не є доведеними та такими, що відповідають критеріям реальності адвокатських витрат.

Апелянт вказує, що його не було належним чином повідомлено про подачу відповідної заяви відповідачем до суду, а про наявність такої він дізнався завдяки тому, що активно слідкує за матеріалами справи та станом розгляду справи у електронній системі «Судова влада України».

Також апелянт зазначає, що судом у день прийняття оскаржуваного додаткового рішення не було враховано його клопотання про перенесення розгляду справи, чим порушено право позивача на справедливий суд та судовий захист. Суд при частковому задоволенні заяви відповідача не вказав чітко у рішенні, які саме витрати має покрити позивач. Не роз`яснив своєї позиції всебічно, а лише необґрунтовано та безпідставно визначив суму. Відтак, скаржник просить апеляційну скаргу задоволити, а додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі №909/130/23 скасувати та прийняти нове, яким зменшити розмір понесених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до розміру судового збору.

21.11.2023 через систему «Електронний суд» від ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною та заперечує проти її задоволення.

Зокрема, відповідач вказує, що ним було повідомлено позивача про подальшу подачу відповідної заяви до суду у відзиві на позовну заяву із зазначенням попереднього розміру витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести. Відзив було направлено на адресу позивача рекомендованим листом. Представником відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції перед судовими дебатами також було озвучено про намір подачі відповідної заяви з доказами понесення судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. При подачі вказаної заяви до суду першої інстанції було долучено доказ направлення копії такої заяви на адресу представника Харабари А. Відтак, заява була подана до суду у порядок та строки, передбачені ГПК України.

Щодо обсягу наданих адвокатом робіт, то такий підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг та описом виконаних робіт. Факт реального понесення витрат підтверджується платіжним дорученням, а сума витрат розрахована виходячи з умов укладеного між клієнтом та адвокатом договору та замовлення №1 до договору. Відповідач зазначає, що оплата праці адвоката є результатом домовленостей між адвокатом та його клієнтом, яка визначається у договорі. Регульовані та фіксовані ціни на такі послуги встановлюються КМ України для адвокатів, які працюють на підставі ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» та отримують оплату за рахунок держбюджету. Тому, доводи скаржника щодо аналізу ринкових цін не є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду, оскільки апелянтом не вказано ринок якого регіону юридичних послуг він досліджував та які джерела були використані при здійсненні аналізу цін. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі №909/130/23 залишити без змін.

Треті особи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися та відзиву не надали.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2023 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання звільнити займане приміщення.

У відзиві на позовну заяву (а.с.55-68 том 1) відповідач повідомив суд, що у зв`язку з розглядом справи у господарському суді він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір якої визначено у 42 000грн. До відзиву додано копію договору №388 від 22.02.2023 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням "Лекс Консалтинг" (об`єднання) та ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (клієнт), а також докази його направлення позивачу, зокрема, опис вкладення у цінний лист та квитанція про оплату рекомендованого відправлення (а.с.97-98 том 1).

Відповідно до п.1.1 договору, Об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту щодо питань, передбачених цим договором та замовленнями, які є невід`ємними додатками до договору, а клієнт зобов`язаний оплатити об`єднанню гонорар за надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує Об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в замовленні, яке є невід`ємною частиною договору (п.3.1 договору).

У п.п.1.2, 1.3 Замовлення №1, що є невід`ємним додатком до договору про надання правової допомоги, зазначено, що надані юридичні послуги включають представництво інтересів клієнта в Господарському суду Івано-Франківської області під час розгляду справи №909/130/23 за позовом ТОВ "Торгова компанія "Енергозахід" до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення; підготовка та направлення до суду заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, адвокатських запитів та інших процесуальних документів по справі, необхідних для належного виконання умов договору та Замовлення.

Згідно з п.2.1 Замовлення №1, відповідальним за виконання даного замовлення є адвокат Тинів І.Д.

Відповідно до п.3.1 Замовлення №1, оплата за надання правової допомоги згідно розділу 1 вказаного Замовлення визначається на основі фактично наданих Об`єднанням послуг та використаного часу на надання послуг клієнту з розрахунку, що вартість однієї години роботи адвоката об`єднання становить 4 200грн.

Перелік наданих об`єднанням послуг протягом одного календарного місяця та їх загальна вартість зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється безготівково, у гривні, на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів (п.п.3.3, 3.4 Замовлення).

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано:

- договір №388 від 22.02.2023 про надання правничої (правової) допомоги,

- рахунок на оплату №6 від 27.02.2023 на суму 42 000грн,

- акт приймання-передачі наданих послуг №27 від 04.09.2023 на суму 42 000грн,

- опис виконаних адвокатом робіт на суму 42 000грн,

- платіжне доручення від 28.02.2023 про сплату 42 000грн.

В акті приймання-передачі та опису виконаних робіт зазначено, що:

- на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов у справі №909/130/23 (формування правової позиції, збір доказової бази) виконавцем витрачено 4 години. З урахуванням того, що вартість однієї години складає 4 200грн, загальна сума склала 16 800грн:

- на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/130/23 заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину. Загальна вартість 4 200грн;

- на підготовку проекту мирової угоди на стадії судового розгляду справи №909/130/23 та направлення її представнику позивача витрачено 0,5 години. Загальна вартість 2 100грн;

- на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/130/23 заяви про долучення письмових доказів до матеріалів справи витрачено 1 годину. Загальна вартість склала 4 200грн;

- на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/130/23 письмових пояснень у справі витрачено 1 годину. Загальна вартість 4 200грн;

- на участь адвоката Тиніва І.Д. у судових засіданнях під час розгляду справи №909/130/23 витрачено 2,5 години. Загальна вартість 10 500 грн.

Всього згідно з поданими документами надано послуг на загальну суму 42 000 грн.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Відповідно до ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

За приписами ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом першої інстанції, представник відповідача у відзиві на позовну заяву повідомив суд та інших сторін про намір подачі заяви про відшкодування витрат на правову допомогу. У судовому засіданні до судових дебатів повторно зазначив, що докази понесення витрат на професійну правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У встановлений строк на підтвердження понесених витрат у розмірі 42 000 грн представник відповідача надав договір про надання правничої правової допомоги №388 від 22.02.2023, рахунок на оплату №6 від 27.02.2023 на суму 42 000грн, акт приймання-передачі наданих послуг, опис виконаних адвокатом робіт на суму 42 000грн, а також платіжне доручення від 28.02.2023 про сплату 42 000грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як зазначено вище, вартість наданих адвокатом послуг склала 42 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов адвокатом витрачено 4 години, відтак вартість надання такої послуги склала 16 800 грн, на підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину (4200 грн). Всього на підготовку та подання заяв по суті - 21000 грн.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні вказав про те, що з урахуванням кваліфікації адвоката спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Виходячи з викладеного та з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення судових витрат, господарський суд Івано-Франківської області вирішив віднести витрати на правову допомогу на позивача частково - у розмірі 12 600 грн.

Суд зазначив про те, що відповідач просив покласти на позивача витрати адвоката на складання та направлення представнику позивача мирової угоди (2 100 грн), заяви про долучення письмових доказів (4 200 грн) та письмових пояснень (4 200 грн), у той час, як всі основні позиції сторони по суті спору повинні бути викладені у заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях. Всі докази також мають бути надані разом зі заявами по суті. Тому, судом першої інстанції відмовлено у відшкодуванні цих витрат з огляду на те, що такі не були необхідними та неминучими у даній справі.

Щодо участі представника відповідача у судових засіданнях, господарський суд зазначив, що сукупна тривалість судових засідань у справі становила 6 год 30 хв, а тому сума правової допомоги 10 500 грн за участь адвоката в судових засіданнях є обґрунтованою.

З урахуванням вищевикладеного, складності справи, заявленої позивачем заяви та принципів реальності, співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду вважає, господарський суд Івано-Франківської області дійшов вірного висновку, що витрати на надання правничих послуг є доведеними та такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 23 100 грн.

На твердження апелянта щодо завищеної суми стягнення витрат на професійну правничу, її неспівмірності та не відповідності ринковим цінам, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подане відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке розглянуто судом та у відповідності до положень ст.129 ГПК України, йому надана правова оцінка, та розмір відповідних витрат зменшено.

Відповідна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 08.04.2020 у справі 922/2685/19, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що його не було повідомлено про подачу відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем при подачі вказаної заяви до суду першої інстанції було направлено позивачу копію заяви та долучено у додатках до останньої накладну, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 05.09.2023, що підтверджує направлення на адресу адвоката позивача Храбатина А.В. відповідної заяви.(а.с.115-117 т.2).

Щодо тверджень апелянта про те, що надані відповідачем докази того, що розмір витрат на правничу допомогу не є повномірними та їх розумність не є доведеною, а вартість робіт, наданих адвокатом відповідачу не відповідає критерію реальності таких витрат, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на те, що судом першої інстанції ґрунтовно досліджено подані заявником документи, що підтверджують розмір наданої правової допомоги та здійснено відповідний аналіз наданих послуг та їх оплати, внаслідок якого заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Інші твердження скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст.46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст.ст.73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

Положеннями Закону України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за оскарження додаткового рішення суду.

Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід", м.Львів на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі №909/130/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі №909/130/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 15.01.2024 по 19.01.2024 повний текст додаткової постанови складено та підписано 22.01.2024

Головуючий-суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіГриців В.М.

Кравчук Н.М.