Постанова

від 14.05.2024 по справі 909/130/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/130/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи на стороні відповідача - Харабари Т. І. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (колегія суддів: Плотніцький Б. Д. - головуючий, Гриців В. М., Кравчук Н. М.) і додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 (суддя Рочняк О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід"

до Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тургаз Інжиніринг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства економіки України,

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання звільнити займане приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених за результатами їх розгляду

1.1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід" (далі - ТОВ "Торгова компанія Енергозахід") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації") про розірвання договору оренди частини нежитлового приміщення від 19.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тургаз Інжиніринг" та ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", і зобов`язання ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звільнити займане ним приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Андрія Мельника, 8, м. Івано-Франківськ, із моменту набрання судовим рішенням законної сили.

1.2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 909/130/23, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання відповідача звільнити займане ним приміщення.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 909/130/23, частково задоволено заяву ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про ухвалення додаткового рішення.

Вирішено стягнути з ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" на користь ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 23 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" відмовлено у задоволенні.

2.2. Місцевий господарський суд, розглядаючи заяву ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/130/23, установив, що ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Ухвалюючи додаткове рішення, господарський суд першої інстанції також установив, що вартість наданих адвокатом послуг відповідачу складає 42 000,00 грн. Зокрема, на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов адвокатом витрачено 4 години, тому вартість надання цієї послуги склала 16 800,00 грн; на підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину, вартість надання такої послуги склала 4200,00 грн. Таким чином, місцевий господарський суд установив, що всього на підготовку та подання заяв по суті спору витрачено 21 000,00 грн.

2.4. Водночас господарський суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, за висновком суду, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

2.5. З огляду на викладене та, враховуючи клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення судових витрат, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість покладення на позивача зазначених витрат частково, а саме в розмірі 12 600,00 грн.

2.6. Крім того, місцевий господарський суд установив, що відповідач просив покласти на позивача витрати адвоката за складання та направлення представнику позивача мирової угоди вартістю 2100,00 грн, заяви про долучення письмових доказів вартістю 4200,00 грн та письмових пояснень вартістю 4200,00 грн.

2.7. Однак, як зазначив господарський суд першої інстанції, всі основні позиції сторони по суті спору повинні були бути викладені в заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях; усі докази також мають бути надані разом із заявами по суті спору. За таких обставин місцевий господарський суд відмовив у стягнені з позивача на користь відповідача наведених витрат, оскільки, за висновком суду, такі витрати не були необхідними та неминучими в цій справі.

2.8. Щодо участі в судових засіданнях місцевий господарський суд установив, що сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила 6 год 30 хв, а тому, за висновком суду, правова допомога в сумі 10 500,00 грн за участь адвоката в судових засіданнях є обґрунтованою.

2.9. З огляду на викладене та, враховуючи виконані представником відповідача роботи (надані послуги), принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доведеними та такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, є витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 23 100,00 грн.

2.10. Апеляційний господарський суд, переглядаючи додаткове рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду та зазначив, що суд першої інстанції розглянув та надав правову оцінку заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яка подана ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", та зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі № 909/130/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на професійну правничу допомогу до розміру судового збору.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили та неправильно застосували приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України і не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

3.4. Крім того, за доводами скаржника, його не було повідомлено про подання заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі та про наявні докази щодо витрат на професійну правничу допомогу.

3.5. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" також зазначає, що господарський суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення без участі позивача, чим, на думку скаржника, порушив право позивача на справедливий судовий захист.

3.6. Скаржник також наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу, які подав позивач, є неспівмірними, а їх розумність не доведена. При цьому, за доводами скаржника, місцевий господарський суд, ухвалюючи додаткове рішення, не в повному обсязі дослідив та проаналізував клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

3.7. ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", висновки, викладені в додатковому рішенні та постанові, не суперечать висновкам, на які посилається ТОВ "Торгова компанія Енергозахід". Крім того, ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" вважає, що господарський суд першої інстанції не порушив будь-які права позивача, та зазначає, що позивач скористався наданим йому правом і подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

3.8. Міністерство економіки України у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Міністерство економіки України зазначає, що господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, врахував клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також принципи реальності, співмірності, розумності судових витрат, та дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 23 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому Міністерство економіки України вважає, що з наведеними висновками господарського суду першої інстанції обґрунтовано погодився апеляційний господарський суд.

3.9. 08.05.2024 Верховний Суд зареєстрував заяву ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", сформовану 08.05.2024 в системі "Електронний суд", в якій заявник просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника в порядку письмового провадження.

3.10. 13.05.2024 Верховний Суд зареєстрував заяву ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", сформовану 13.05.2024 в системі "Електронний суд", у якій заявник просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

3.11. Колегія суддів враховує наведені заяви ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" і ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Разом з тим предметом позову в цій справі є вимоги немайнового характеру, тобто вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, а предметом касаційного оскарження є, зокрема, додаткове рішення, ухвалене в судовому засіданні за результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на викладене ухвалою Верховного Суду від 08.04.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 і додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі № 909/130/23 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні. За таких обставин заява ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження не може бути задоволена.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи на стороні відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередній інстанцій норм права, колегія зазначає таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення господарського суду першої інстанції у справі № 909/130/23, яким частково задоволено заяву ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, та постанова апеляційного господарського суду, що ухвалена за результатами апеляційного перегляду цього додаткового рішення.

4.4. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

4.5. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.6. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.7. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.8. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.9. Колегія суддів зазначає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 10.01.2024 у справі № 910/1692/23, від 01.11.2023 у справі № 911/4670/13.

4.10. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.11. Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

4.12. Верховний Суд зазначає, що практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 27.06.2023 у справі № 910/8510/21.

4.13. Наведені приписи статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з положеннями статті 221 Господарського процесуального кодексу України дають підстави дійти висновку про те, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі суд може вирішити питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву, суд може вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення.

4.14. Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

4.15. Ухвалюючи додаткове рішення, господарський суд першої інстанції установив, що вартість наданих адвокатом послуг відповідачу складає 42 000,00 грн. Зокрема, на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов адвокатом витрачено 4 години, тому вартість надання цієї послуги склала 16 800,00 грн; на підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину, вартість надання такої послуги склала 4200,00 грн. Таким чином, місцевий господарський суд установив, що всього на підготовку та подання заяв по суті спору витрачено 21 000,00 грн.

4.16. Водночас господарський суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, за висновком суду, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

4.17. З огляду на викладене та, враховуючи клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення судових витрат, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість покладення на позивача зазначених витрат частково, а саме у розмірі 12 600,00 грн.

4.18. Крім того, місцевий господарський суд установив, що відповідач просив покласти на позивача витрати адвоката за складання та направлення представнику позивача мирової угоди вартістю 2100,00 грн, заяви про долучення письмових доказів вартістю 4200,00 грн та письмових пояснень вартістю 4200,00 грн.

4.19. Однак, як зазначив господарський суд першої інстанції, всі основні позиції сторони по суті спору повинні були бути викладені в заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях; усі докази також мають бути надані разом із заявами по суті спору. За таких обставин місцевий господарський суд відмовив у стягнені з позивача на користь відповідача наведених витрат, оскільки, за висновком суду, такі витрати не були необхідними та неминучими в цій справі.

4.20. Щодо участі в судових засіданнях місцевий господарський суд установив, що сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила 6 год 30 хв, а тому, за висновком суду, правова допомога в сумі 10 500,00 грн за участь адвоката в судових засіданнях є обґрунтованою.

4.21. З огляду на викладене та, враховуючи виконані представником відповідача роботи (надані послуги), принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доведеними та такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, є витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 23 100,00 грн.

4.22. Апеляційний господарський суд, переглядаючи додаткове рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду та зазначив, що суд першої інстанції розглянув та надав правову оцінку заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яка подана ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", та зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу.

4.23. При цьому апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" щодо неповідомлення позивача про подачу відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/130/23. Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач при подачі наведеної заяви до господарського суду першої інстанції направив позивачу копію заяви про ухвалення додаткового рішення та долучив у додатках до неї накладну, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 05.09.2023. Наведені обставини, за висновком апеляційного господарського суду, підтверджують направлення на адресу адвоката позивача Храбатина А. В. заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/130/23.

4.24. Апеляційний господарський суд також визнав безпідставними доводи ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про те, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними, а вартість робіт, наданих адвокатом відповідачу, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат, оскільки, за висновком апеляційного господарського суду, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дослідив подані заявником документи, що підтверджують розмір наданої правової допомоги та здійснив аналіз наданих послуг.

4.25. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.26. ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили та неправильно застосували приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України і не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

4.27. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України".

4.28. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 902/519/18.

4.29. За доводами скаржника, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій:

"При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені".

4.30. У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"31. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності".

4.31. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено висновок, на який посилається скаржник:

"21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

…Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

4.32. У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"31. Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг".

4.33. За доводами скаржника, в постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

4.34. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено висновок, на який посилається скаржник:

"У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення".

4.35. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

4.36. У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"45. При цьому суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціїй чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини".

4.37. За доводами скаржника, в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"38. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг".

4.38. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

4.39. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 викладено висновок, на який посилається скаржник:

"5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц)".

4.40. Із посиланням на наведені висновки скаржник зазначає, що докази про витрати на професійну правничу допомогу, які подав позивач, не є співмірними, а їх розумність не доведена. При цьому, за доводами скаржника, місцевий господарський суд, ухвалюючи додаткове рішення, не в повному обсязі дослідив та проаналізував клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

4.41. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які повинен застосовувати суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

4.42. Згідно з положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.43. Отже, відповідно до наведених норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23.

4.44. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

4.45. Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

4.46. Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що узгоджується із принципом змагальності сторін.

4.47. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23.

4.48. Водночас у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.49. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.50. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.51. Отже, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23.

4.52. Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано критерії визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.53. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування чи заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

4.54. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання відповідача звільнити займане ним приміщення.

4.55. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд про те, що у зв`язку із розглядом справи в господарському суді він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких визначено у сумі 42 000,00 грн. При цьому господарські суди зазначили, що до відзиву відповідач додав копію договору від 22.02.2023 № 388 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням "Лекс Консалтинг" (об`єднання) та ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (клієнт), а також докази про направлення позивачу копії відзиву, зокрема, опис вкладення у цінний лист та квитанцію про оплату рекомендованого відправлення.

4.56. Господарські суди зазначили, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2023 у справі № 909/130/23 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання відповідача звільнити займане ним приміщення.

4.57. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 1.1 договору, укладеного між адвокатським об`єднанням "Лекс Консалтинг" та ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту щодо питань, передбачених цим договором та замовленнями, які є невід`ємними додатками до договору, а клієнт зобов`язаний оплатити об`єднанню гонорар за надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

4.58. Розмір гонорару, який клієнт сплачує об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в замовленні, яке є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 договору).

4.59. У пунктах 1.2, 1.3 замовлення № 1, що є невід`ємним додатком до договору про надання правової допомоги, зазначено, що надані юридичні послуги включають представництво інтересів клієнта в Господарському суді Івано-Франківської області під час розгляду справи № 909/130/23 за позовом ТОВ "Торгова компанія "Енергозахід" до ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення; підготовку та направлення до суду заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань, адвокатських запитів та інших процесуальних документів у справі, необхідних для належного виконання умов договору та замовлення.

4.60. Згідно з пунктом 2.1 замовлення № 1 відповідальним за виконання цього замовлення є адвокат Тинів І. Д.

4.61. Відповідно до пункту 3.1 замовлення № 1 оплата за надання правової допомоги згідно з розділом 1 наведеного замовлення визначається на основі фактично наданих об`єднанням послуг та використаного часу на надання послуг клієнту з розрахунку, що вартість однієї години роботи адвоката об`єднання становить 4 200,00 грн.

4.62. Перелік наданих об`єднанням послуг протягом одного календарного місяця та їх загальна вартість зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється безготівково, у гривні, на підставі виставленого рахунку протягом трьох робочих днів (пункти 3.3, 3.4 замовлення).

4.63. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач додав: договір від 22.02.2023 № 338 про надання правничої (правової) допомоги, рахунок на оплату від 27.02.2023 № 6 на суму 42 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.09.2023 № 27 на суму 42 000,00 грн, опис виконаних адвокатом робіт на суму 42 000,00 грн, платіжне доручення від 28.02.2023 про сплату 42 000,00 грн.

4.64. В акті приймання-передачі та описі виконаних робіт зазначено, що на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов у справі № 909/130/23 (формування правової позиції, збір доказової бази) виконавець витратив 4 години. З урахуванням того, що вартість однієї години складає 4 200,00 грн, то загальна сума склала 16 800,00 грн. На підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/130/23 заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину, вартість склала 4 200,00 грн; на підготовку проекту мирової угоди на стадії судового розгляду справи № 909/130/23 та направлення її представнику позивача витрачено 0,5 години, вартість склала 2 100,00 грн; на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/130/23 заяви про долучення письмових доказів до матеріалів справи витрачено 1 годину, вартість склала 4 200,00 грн; на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/130/23 письмових пояснень у справі витрачено 1 годину, вартість склала 4 200,00 грн; на участь адвоката Тиніва І. Д. у судових засіданнях під час розгляду справи № 909/130/23 витрачено 2,5 години, загальна вартість - 10 500,00 грн. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що всього згідно з поданими документами надано послуг на загальну суму 42 000,00 грн.

4.65. Наведеними встановленими фактичними обставинами справи спростовуються доводи скаржника про те, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 04.09.2023 № 27 не зазначено обсягу наданих послуг, а час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, не відповідає визначеній вартості.

4.66. Крім того, господарський суд першої інстанції установив, що на підготовку та подання до Господарського суду Івано-Франківської області відзиву на позов адвокатом витрачено 4 години, тому вартість надання цієї послуги склала 16 800 грн; на підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив витрачено 1 годину і вартість надання такої послуги склала 4200 грн. Таким чином, місцевий господарський суд установив, що всього на підготовку та подання заяв по суті спору витрачено 5 годин вартістю послуг у розмірі 21 000,00 грн.

4.67. Водночас господарський суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, за висновком місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час. Крім того, місцевий господарський суд урахував, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним, порівняно із ціною позову.

4.68. З огляду на викладене та, враховуючи клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення судових витрат, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про можливість покладення на позивача зазначених витрат частково, а саме у розмірі 12 600,00 грн.

4.69. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд, ухвалюючи додаткове рішення, не в повному обсязі дослідив та проаналізував клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки саме на підставі клопотання ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу за подання заяв по суті спору з 21 000,00 грн до 12 600,00 грн.

4.70. Крім того, скаржник, зазначаючи про те, що вартість за одну годину послуг адвоката у розмірі 4200,00 грн є однозначно неспівмірною та нерозумною, належним чином не обґрунтовує, в чому полягає така неспівмірність та нерозумність. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку додаткове рішення господарського суду першої інстанції, правильно врахував, що позивач, вважаючи суму стягнення вартості витрат на професійну правничу неспівмірною та такою, що не відповідає ринковим цінам, подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке розглянув суд першої інстанції та надав йому відповідну правову оцінку. За таких обставин колегія суддів не може взяти до уваги наведені доводи скаржника.

4.71. Крім того, місцевий господарський суд установив, що відповідач просив покласти на позивача витрати адвоката на складання та направлення представнику позивача мирової угоди вартістю 2100,00 грн, заяви про долучення письмових доказів вартістю 4200,00 грн та письмових пояснень вартістю 4200,00 грн.

4.72. Однак, як зазначив господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, усі основні позиції сторони по суті спору повинні були бути викладені в заявах по суті спору, а не в додаткових поясненнях; усі докази також мають бути надані разом із заявами по суті спору. За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у стягнені з позивача на користь відповідача наведених витрат, оскільки, за висновком суду, такі витрати не були необхідними та неминучими у цій справі.

4.73. Щодо участі в судових засіданнях місцевий господарський суд установив, що сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила 6 год 30 хв, а тому, за висновком господарського суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правова допомога в сумі 10 500,00 грн за участь адвоката в судових засіданнях є обґрунтованою.

4.74. З огляду на викладене та, враховуючи виконані представником відповідача роботи (надані послуги), принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що доведеними та такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, є витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 23 100,00 грн.

4.75. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що витрати, наведені в акті приймання-передачі наданих послуг від 04.09.2023 № 27, не були фактичними і неминучими, а їх розмір є необґрунтованим, недоведеним та не відповідає критеріям реальності і розумності (без урахування тих послуг, щодо яких суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати їх такими, що були необхідними та неминучими у цій справі).

4.76. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що процесуальні дії господарського суду першої інстанції, перевірені апеляційним господарським судом, відповідають вимогам процесуального законодавства та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, які колегія суддів враховує відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

4.77. Таким чином, висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на які посилається скаржник.

4.78. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.79. Крім того, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Також судом взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК".

4.80. При цьому скаржник зазначає, що його не було повідомлено про подання заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі та про наявні докази про витрати на професійну правничу допомогу.

4.81. Верховний Суд, проаналізувавши наведений висновок, на який посилається ТОВ "Торгова компанія Енергозахід", перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.

4.82. Апеляційний господарський суд, перевіряючи такі доводи скаржника, установив, що відповідач при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції направив на адресу адвоката позивача Храбатина А. В. копію заяви та долучив у додатках до неї накладну, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 05.09.2023, що, за висновком апеляційного господарського суду, підтверджує направлення на адресу адвоката позивача Храбатина А. В. зазначеної заяви.

4.83. Водночас відповідно до матеріалів цієї справи та встановлених фактичних обставин представнику позивача було відомо про розгляд заяви відповідача щодо ухвалення додаткового рішення, представник позивача користувався наданими йому процесуальними правами та подавав до господарського суду першої інстанції заяву та клопотання, зокрема, заяву про надання доказів про витрати, два клопотання про відкладення судового засідання, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

4.84. З урахуванням викладеного колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, оскільки наведені обставини свідчать про те, що представник позивача не був обмежений у реалізації процесуальних прав, наданих йому законодавством.

4.85. Доводи скаржника про те, що господарський суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення без участі позивача, чим порушив право позивача на справедливий судовий захист, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до змісту оскаржуваного судового рішення господарський суд першої інстанції, установивши, що доводи, викладені у клопотанні від 10.10.2023 про відкладення судового засідання, не є безумовними підставами для відкладення розгляду справи, з дотриманням вимог процесуального законодавства розглянув це клопотання та дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

4.86. Крім того, матеріали цієї справи та зміст оскаржуваного судового рішення свідчать про те, що позивач звертався до господарського суду із клопотанням від 27.09.2023 про відкладення судового засідання, яке ухвалою місцевого господарського суду від 27.09.2023 було задоволено, а судове засідання відкладено.

4.87. Отже, ТОВ "Торгова компанія Енергозахід" у поданій касаційній скарзі не спростувало висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело порушення норм процесуального права цими судами як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

4.88. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом під час розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення наведеної заяви та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Енергозахід" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у справі № 909/130/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак