Постанова

від 18.01.2024 по справі 916/3888/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3888/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "ГК "Нафтогаз України"- адвокат Овчарук О.О.

від ОСББ "СКІСНА-78 Б" - Єршов О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 (складено та підписано 06.11.2023, суддя Літвінов С.В.)

по справі №916/3888/23

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СКІСНА-78 Б"

про стягнення 743833,35 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СКІСНА-78 Б" (далі ОСББ "СКІСНА-78 Б", відповідач) про стягнення 743833,35 грн заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу, який укладено між сторонами.

У жовтні 2023 відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/3889/23.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на те, що в межах справи №916/3889/23 розглядається зустрічна позовна заяву ОСББ "СКІСНА-78 Б" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про визнання Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 07.09.2021, укладеного між сторонами таким, що втратив чинність 30.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 зупинено провадження у справі №916/3888/23 до набрання законної сили судового рішенням у справі №916/3889/23.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3889/23 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до ОСББ "СКІСНА-78 Б" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСББ "СКІСНА-78 Б" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про визнання договору таким, що втратив чинність. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ у грудні 2021 року. У той же час відповідач у зустрічній позовній заяві посилається на те, що позивач у порушення вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою №2496 Національної комісії не припинив вищезазначений договір.

Отже, на думку суду першої інстанції, спільною вимогою у зазначених справах є договір типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії. За таких умов вирішення спору у справі № 916/3889/23 є первинним по відношенню до справи №916/3888/23.

З урахуванням наведених обставин, на переконання місцевого господарського суду, у нього відсутня об`єктивна можливість розгляду цієї справи, відповідно п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України, до розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/3889/23, з огляду на що провадження по справі підлягає зупиненню.

Не погодившись із даною ухвалою до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2023 р. про зупинення провадження у справі № 916/3888/23 та справу № 916/3888/23 повернути до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд під час винесення оскаржуваної ухвали обмежився встановленням факту пов`язаності справ. Між тим, для правильного застосування приписів процесуального законодавства він мав встановити та обґрунтувати саме неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, тоді як таких відомостей ухвала не містить.

Разом із цим, на думку апелянта, такі справи не є пов`язаними між собою з огляду на те, що постачання природного газу відбувалось у різні періоди постачання та за різними договорами. В свою чергу, висновок суду щодо пов`язаності справ не підтверджується ані обставинами справи, ані документами поданими сторонами до матеріалів справи.

Як стверджує скаржник, сама по собі взаємопов`язаність двох справ не може свідчити про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої справи, Господарський суд Одеської області мав достатні правові підстави для розгляду та вирішення цієї справи.

Таким чином, на переконання апелянта, не звернувши уваги на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши при цьому приписи процесуального законодавства.

Апелянт також вважає, що дії відповідача щодо подання необґрунтованого клопотання про зупинення провадження у справі, а також прийняття Господарським судом Одеської області оскаржуваної ухвали, не відповідають принципу процесуальної економії господарського судочинства та порушують право позивача на розгляд спору в розумний строк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3888/23 за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 та призначено справу до розгляду на 20.12.2023.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог за апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не мало статусу діючого постачальника для споживача ОСББ "СКІСНА-78 Б" у спірний період, а статус постачальника «останньої надії» припинився ще 31.10.2021. Наведене, як стверджує відповідач, зумовило його звернення в межах іншої судової справи із зустрічною позовною заявою про визнання договору таким, що втратив чинність, що відповідно свідчить про неможливість розгляду справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, до вирішення відповідного позову про визнання договору таким, що втратив чинність.

На думку відповідача, продовження розгляду цієї справи одночасно з розглядом справи №916/3889/23 порушить принцип змагальності сторін, оскільки відповідач обмежений на звернення з зустрічним позовом до позивача, оскільки такий позов вже заявлений в іншій справі та прийнятий судом до спільного розгляду.

Крім того, як стверджує відповідач, розгляд іншої справи може дати більш повну і всебічну оцінку обставинам взаємовідносин сторін, а задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСББ "СКІСНА-78 Б" дає, на думку відповідача, правову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» по справі №916/3888/23.

У зв`язку з непрацездатністю (несправністю) системи та неможливістю налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв`язку судове засідання 20.12.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 21.12.2023 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 18.01.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСББ "СКІСНА-78 Б" про витребування доказів в якому відповідач просить витребувати від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" докази відправлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача ОСББ "СКІСНА-78 Б", що воно є постачальником «останньої надії» для ОСББ "СКІСНА-78 Б" з 02.03.2022 року із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання.

В обґрунтування названого клопотання відповідач зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що якщо споживач після 60 діб споживання не розірвав Типовий договір з власної ініціативи, а продовжив споживати газ, то він знову вчиняє акцепт публічної оферти постачальника «останньої надії» і зазначені об`єми газу включаються до об`ємів природного газу, що поставлені постачальником «останньої надії» і в таких випадках починає діяти вже новий типовий договір на новий період постачання газу.

Таким чином, як вважає відповідач, апелянт зайняв таку позицію, що начебто в період з 02.03.2022 року по 30.04.2022 року діяв новий типовий договір з постачальником «останньої надії», який не має відношення до інших правовідносин між сторонами.

Разом з цим, як на тому наполягає відповідач, існує обов`язок постачальника «останньої надії» повідомити споживача про настання таких обставин. Саме таке повідомлення було надіслано до ОСББ "СКІСНА-78 Б" листом від 21.09.2021 року, яким ТОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомило, що з 07.09.2021 року воно є постачальником «останньої надії» для ОСББ "СКІСНА-78 Б".

ОСББ "СКІСНА-78 Б" зазначає, якщо позивач вважає, що є постачальником «останньої надії» для ОСББ "СКІСНА-78 Б" за період з 02.03.2022 року по 30.04.2022 року, то таке повідомлення повинно існувати та до суду повинні бути надані докази його відправлення споживачу з метою інформування споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання).

Проте, як стверджує відповідач, такий лист не був наданий як доказ ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до суду, тому що не існує і не був направлений споживачу, та в останнього не існує можливості надати такі докази самостійно.

На переконання відповідача, витребування від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та подальше ненадання доказів направлення такого листа споживачу до суду буде свідчити про відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами по справі в період з 02.03.2022 року по 30.04.2022 року за публічним Типовим договором з постачальником «останньої надії», що має важливе значення для вирішення спору за апеляційною скаргою згідно із законом.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.01.2024 представник ОСББ "СКІСНА-78 Б" підтримав заявлене клопотання про витребування доказів.

Представник ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заперечував проти його задоволення.

Розглянувши клопотання ОСББ "СКІСНА-78 Б" про витребування доказів, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Згідно з частинами другою, четвертою та восьмою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Отже, у господарському процесі отримання доказів щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, відбувається за ухвалою суду за умови, що відповідна особа подасть обґрунтоване клопотання про витребування доказів, в якому доведе, що існують труднощі з їх отриманням, зокрема, обґрунтує неможливість подати ці докази самостійно.

Стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Так, колегія суддів зазначає, що наразі судом апеляційної інстанції не вирішується справа по суті, а переглядається ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи.

Відтак, суд апеляційної інстанції не розглядає та не вирішує питання (не)обґрунтованості заявлених позовних вимог, наявності або відсутності між сторонами договірних відносин у певний період, чи був позивач постачальником «останньої надії» для ОСББ "СКІСНА-78 Б" у певний період, тощо.

В той же час, з огляду на прохальну частину та доводи заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів, останнє спрямовано саме на отримання доказів по справі, які стосуються розгляду справи по суті.

Проте, такі докази жодним чином не впливають та не мають значення під час вирішення питання щодо зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи.

З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів по справі не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання від 18.01.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволення.

Представник ОСББ "СКІСНА-78 Б" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Визначальним є встановлення, які саме обставини входять до предмету доказування у межах заявлених позовних вимог у справі та чи має суд можливість встановити саме ці обставини самостійно, або вони встановлюються іншим судом в іншій справі.

Встановлення лише факту взаємопов`язаності справ не є достатнім для прийняття рішення щодо зупинення провадження у справі до розгляду іншої.

Приписами ст. 234 ГПК України передбачений обов`язок суду зазначити у мотивувальній частині ухвали обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

Враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду 11.01.2021 у справі № 904/8122/17, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

А підставою такого позову визначено неналежне виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу, який укладено між сторонами.

Разом з цим, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач стверджує про те, що укладений між сторонами Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії від 07.09.2021, втратив чинність 30.10.2021.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення справи по суті.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, на підставі наявних матеріалів справи, наданих сторонами доказів, не позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини по справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, зокрема й щодо факту втрати чинності Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 07.09.2021, укладеного між сторонами.

При цьому, на переконання колегії суддів наявність іншого судового провадження в межах якого вирішується спір про визнання Типового договору таким, що втратив чинність, не виключає можливості встановлення відповідних обставин та надання їм оцінки місцевим господарським судом, в межах даної справи, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відтак, оскільки наявні у справі докази дозволяють суду першої інстанції самостійно встановити та оцінити обставини (факти), зокрема щодо втрати чинності укладеного між сторонами Типового договору, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №916/3889/23 відсутня, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ані клопотання відповідача, ані мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, зокрема, ані відповідачем, ані місцевим господарським судом взагалі не наведено конкретних обставин, які входять до предмету доказування у межах позовних вимог у цій справі, та які одночасно можуть бути з`ясовані виключно у межах справи №916/3889/23, до розгляду якої зупинено провадження по справі.

При цьому, як відповідач, так й суд першої інстанції в обґрунтування необхідності зупинення провадження по справі, обмежились лише посиланням на те, що у іншій справі, за участю тих самих сторін, вирішується питання щодо визнання типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії від 07.09.2021, укладеного між сторонами, таким, що втратив чинність 30.10.2021, жодних інших підстав, які б достеменно свідчили про об`єктивну неможливість перевірити законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення заборгованості за спожитий природних газ, за наявними матеріалами справи, ані відповідачем, ані місцевим господарським судом наведено не було.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

При цьому, порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №916/3888/23.

Поряд з цим, колегією суддів залишають поза увагою доводи сторін, якими останні обґрунтовують свої вимоги та заперечення за апеляційною скаргою, зокрема щодо того чи був позивач постачальником «остатньої надії» у заявлений період, щодо надсилання відповідних листів, та інших правовідносин, що склались між сторонами у спірний період, оскільки такі обставини мають бути встановлені та вирішені судом під час розгляду справи по суті, а не вирішення питання щодо зупинення провадження по справі.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження по справі, оскільки даний спір може бути розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала не відповідає таким критеріям. Суд першої інстанції дійшов висновку про призначення експертизи у справі без ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення у вирішенні питання про призначення експертизи.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 по справі №916/3888/23 - скасувати.

Справу №916/3888/23 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.