УХВАЛА
03 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3888/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024
у справі № 916/3888/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скісна-78Б"
про стягнення 743 833,35 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скісна-78Б" (далі - ОСББ "Скісна-78Б") про стягнення з 743 833,35 грн, з них: 521 396,93 грн основна заборгованість за спожитий природний газ, 118 135,69 грн пеня, 19 498,81 грн 3 % річних, 84 801,92 грн інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/3888/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСББ "Скісна-78Б" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" основну заборгованість у сумі 57 631,14 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 21.11.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/3888/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник 27.11.2024 надіслав до суду клопотання про долучення доказів сплати судового збору.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у справі № 916/3888/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 916/3888/23 є стягнення 743 833,35 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання правомірності здійснення судом перерахунку вартості природного газу для ОСББ, що впливає на регулювання відносин на ринку природного газу та фінансовий стан підприємств, учасників даного ринку; також зазначає, що питання нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки судами попередніх інстанцій повністю відмовлено у стягненні штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань у зв`язку з недоведеністю направлення споживачу рахунків.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.
Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/3888/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 916/3888/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2024 |
Оприлюднено | 04.12.2024 |
Номер документу | 123463263 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Колос І.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні