Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/12327/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/12327/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023

у справі №910/12327/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокобан»

про зобов`язання виконати умови договору,

В С Т А Н О В И В :

03.08.2023 Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокобан» про зобов`язання останнього виконати усі зобов`язання перед Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України», передбачені Договором №1/29/11/21 від 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 позовну заяву Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- належного викладу змісту позовних вимог до відповідача;

- подання належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

01.09.2023 (згідно відмітки Укрпошта на конверті) до Господарського суду міста Києва від Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, а також конкретизовано зміст позовних вимог шляхом викладення прохальної частини позовної заяви наступним чином: зобов`язати ТОВ «Рокобан» повернути майно, передане Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» відповідно до Договору №1/29/11/21 від 29.11.2021 та актів приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 позовну заяву Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокобан» про зобов`язання виконати умови договору №1/29/11/21 від 29.11.2021 повернено позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не усунено усіх недоліків позовної заяви, про які було вказано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у частині подання до суду заяви із виконанням приписів пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме, позивачем не визначено належним чином змісту позовних вимог, а саме не зазначено, яке саме майно має повернути відповідач, не визначено його переліку, найменування, кількості, вартості, інших ідентифікуючих ознак такого майна. Також суд звернув увагу позивача на те, що вимога про повернення майна має майновий характер, тож при зверненні з даним позовом позивач має визначити ціну позову (вартість спірного майна) та сплатити судовий збір за розгляд такої вимоги у встановлених законом порядку і розмірі. Водночас, за наданими до суду матеріалами суд позбавлений можливості самостійно встановити майно, яке є предметом даного спору, та визначити його вартість.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 28.09.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказівка суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що у позовній заяві немає переліку майна, яке має повернути відповідач, не визначено перелік такого майна, найменування та інших ідентифікуючих ознак, не відповідає дійсності, адже належним чином засвідчені копії актів прийому-передавання майна додані до позовної заяви.

У прохальній частині позовної заяви (із урахуванням заяви про виправлення недоліків), позивач не просить компенсувати вартість переданого майна, а просить повернути майно, яке було передане на утилізацію відповідно до актів приймання-передачі до Договору, у зв`язку з невиконанням його умов.

В якості доказу вартості майна зазначаються відомості про його залишкову балансову вартість, яка згідно актів дорівнює 0. На підставі цього, у зв`язку з неможливістю визначення на теперішній час вартості майна, переданого на утилізацію, судовий збір був сплачений у розмірі 2 684,00 грн (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12327/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

27.11.2023 матеріали справи №910/12327/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 залишено без руху, роз`яснено Державній установі «Інститут охорони ґрунтів України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2023 (що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті) Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» направила на адресу Північного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, яке надійшло до суду 11.12.2023, мотивоване тим, що копія ухвали була отримана позивачем засобами поштового зв`язку 19.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 поновлено Державній установі «Інститут охорони ґрунтів України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки скаржником оскаржується ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви (пункт 6 частина 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України), роз`яснено та встановлено учасникам справи строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на відзив, пояснення щодо апеляційної скарги, заяви, клопотання, зобов`язано скаржника надати суду оригінал позовної заяви, яку було повернуто позивачу оскаржуваною ухвалою суду від 12.09.2023 та додані до неї документи.

25.12.2022 представник скаржника на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду оригінал позовної заяви, яка була повернута позивачу.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідки про доставку електронного документа позивачу в системі «Електронний суд», поштового повернення з юридичної адреси відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату подання позовної заяви в даній справі та залишення позовної заяви без руху визначені вимоги до змісту позовної заяви, згідно яких позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Колегією суддів встановлено, що позовна заява Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» у даній справі була залишена судом без руху з огляду, зокрема, на те, що її прохальна частина не відповідала пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містила конкретизованої вимоги до відповідача.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків, конкретизувавши вимоги прохальної частини позовної заяви наступним чином: зобов`язати ТОВ «Рокобан» повернути майно, передане Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» відповідно до Договору №1/29/11/21 від 29.11.2021 та актів приймання-передачі.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, предмет позову у даній справі визначений позивачем як вимога позивача до відповідача про повернення переданого на утилізацію згідно умов Договору майна.

Водночас, зі змісту мотивувальної частини позовної заяви у сукупності зі змістом прохальної, вбачається, що мова йде про повернення майна, яке було передане відповідачу саме за актами прийому-передавання на утилізацію сировини згідно Договору, належним чином завірені копії яких додані до заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідні акти, у свою чергу, як обґрунтовано наголошує скаржник в апеляційній скарзі, містять перелік майна, що передавалося на утилізацію, його найменування, кількість та ідентифікуючі ознаки (інвентаризаційний номер, рік випуску), первісну балансову вартість та залишкову балансову вартість.

Підстава позову - невиконання відповідачем зобов`язань за Договором №1/29/11/21 від 29.11.2021.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням заяви про усунення недоліків), позивач обрав один із визначених законом способів захисту своїх прав та інтересів, виклавши у позовній заяві обставини, якими обґрунтував свою позовну вимогу.

Водночас, формулювання позовних вимог, зокрема, прохальної частини позовної заяви, є виключно правом позивача.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом частин першої та другої статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з пунктами 3, 5, 19 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

На стадії підготовчого засідання позивач наділений правом відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, аналізуючи викладене в сукупності, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права уточнити вимоги прохальної частини своєї позовної заяви під час здійснення підготовчого провадження, зокрема, і шляхом викладення переліку майна (наведеного в актах прийому-передавання на утилізацію сировини згідно Договору), яке він просить зобов`язати повернути відповідача, у її прохальній частині.

Також суд в оскаржуваній ухвалі послався на те, що вимога про повернення майна має майновий характер, тож при зверненні з даним позовом позивач має визначити ціну позову (вартість спірного майна) та сплатити судовий збір за розгляд такої вимоги у встановлених законом порядку і розмірі. Водночас за наданими до суду матеріалами суд позбавлений можливості самостійно встановити майно, яке є предметом даного спору, та визначити його вартість.

Однак, як уже зазначено, предметом даного спору є майно, вказане в актах прийому-передавання на утилізацію сировини згідно Договору №1/29/11/21 від 29.11.2021 і зміст позовної заяви в цій частині не є двозначним.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:

- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається як вартість майна.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем у даній справі заявлена вимога майнового характеру про повернення майна.

Частиною 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

В актах прийому-передавання на утилізацію сировини згідно Договору вказана первісна балансова вартість майна та залишкова балансова вартість майна (дорівнює « 0»).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у зв`язку з неможливістю визначення на теперішній час вартості майна, переданого на утилізацію, а також те, що в якості доказу вартості майна зазначаються відомості про його залишкову балансову вартість, яка згідно актів дорівнює «0», судовий збір був сплачений у мінімальному розмірі 2 684,00 грн (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

При цьому вказані пояснення не могли бути викладені позивачем у заяві про усунення недоліків, оскільки залишаючи позовну заяву без руху суд не вказував на її недоліки, які могли бути пов`язані зі сплатою судового збору, а на вказану підставу послався лише в ухвалі про повернення позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що досліджуючи питання щодо правильності сплати позивачем судового збору, суд першої інстанції, у разі, зокрема, якщо ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не був позбавлений права, керуючись частиною 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, попередньо визначити його розмір з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви з вказаних ним в ухвалі підстав, а тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги позивача обґрунтованими, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у даній справі такою, що підлягає скасуванню, а справа у відповідності до положень частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути здійснений за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/12327/23 скасувати.

Справу №910/12327/23 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.

Матеріали справи №910/12327/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка