Ухвала

від 23.01.2024 по справі 904/416/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

23.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/416/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. ( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро) про виправлення описки у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м. Полтава

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості у розмірі 66 511 890, 71 грн.

за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. виправлено описку в четвертому абзаці описової частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023р. у справі №904/416/21, зазначивши: "надати дозвіл на звернення стягнення на кошти у розмірі 23497,52 грн (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто сім грн 52 коп.), що містяться на рахунках, що належать Державній установі "Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" код ЄДРПОУ: 38435613, яке має дебіторську заборгованість перед......".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. зупинено провадження по розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про надання дозволу на звернення стягнення на кошти у розмірі 23497,52 грн., що містяться на рахунках, що належать Державній установі "Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", яке має дебіторську заборгованість перед Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", з метою виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/416/21 від 02.12.2021р. до повернення справи з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Не погодившись із зазначеними ухвалами суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить суд скасувати ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого, заявник посилається на те, що про винесення оскаржуваних ухвал суду йому стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень лише 28.11.2023р..

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2024р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання окремих апеляційних скарг на оскаржувані ухвали суду першої інстанції та докази сплати судового збору по 2 684,00 грн. за кожний окремий оскаржуваний процесуальний документ з наданням суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21.

Роз`яснено Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", що при невиконанні вимог даної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2024р. від Скаржника до суду надійшла заява, в якій викладено зміст уточненої апеляційної скарги.

Зокрема, Скаржник зазначає, що непогоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21, якою виправлено описку в четвертому абзаці описової частини з ухвали господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/416/21 та зазначено: надати дозвіл на звернення стягнення на кошти у розмірі 23 467,52 грн., що містяться на рахунках, що належать Державній установі «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я», яке має дебіторську заборгованість перед Державним підприємством «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», з метою виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021р. № 904/416/21.

Разом з тим, Скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, в частині подання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, Скаржнику необхідно було надати суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/416/21.

В заяві про уточнення апеляційної скарги, Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, з обгрунтуванням інших причин для поновлення пропущеного строку.

Так, в обґрунтування інших причин для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду, Скаржник посилається на те, що днем вручення відповідної ухвали суду є 28.11.2023р., вказуючи на те, що зазначена обставина підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 7036, тому вважає, що останнім строком подання апеляційної скарги є 07.12.2023р. і апеляційна скарга надіслана Укрпоштою 01.12.2023р. в межах строку на її поновлення.

Проте, доказів в обгрунтування вказаної обставини Скаржник до суду не надав.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його безпідставність та, відповідно, відмову у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У відповідності до вимог ст. ст. 113, 116 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалено 16.11.2023р. отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 27.11.2023р., оскільки 26.11.2023р. був вихідним днем.

Апеляційну скаргу направлено поштою до Господарського суду Дніпропетровської області 01.12.2023р., про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.11.2023р., через систему "Електронний суд" представником Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" було подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій він просив суд надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 16.11.2023р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, через підсиситему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою від 14.11.2023р. в задоволенні вказаної заяви Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено.

В судове засідання 16.11.2023р. представник Відповідача не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі № 904/416/21 були направлені на електронну пошту Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (vostgok@emeil.dp.ua) 17.11.2023р. о 13:53:17 та о 13:54:36.

Крім того, оскаржувану ухвалу внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднено 21.11.2023р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваними судовим рішенням в електронній формі.

Отже, апелянт, який є учасником справи, мав бути обізнаним про прийняття оскаржуваного судового рішення та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він, як сторона по справі, повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

А тому, наведені в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги доводи Відповідача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як поважні причини пропуску строку, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити заявнику на наступних положеннях.

За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Апеляційний суд вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, а тому недостатніми для визнання їх поважними, у зв`язку з чим відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, оскільки інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку, заявлене клопотання не містить, а тому, поважних підстав для відновлення пропущеного строку не вбачається та не встановлено судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі № 904/416/21.

Керуючись ст. ст. 119, 234, 256, п. 4 ч. 1 ст. 261, Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. про виправлення описки у справі №904/416/21.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. про виправлення описки у справі №904/416/21.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. про виправлення описки у справі №904/416/21 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус