ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2024Справа № 910/14950/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА"
про стягнення 222 557, 20 грн та зобов`язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Юрченко Н.П.;
від відповідача: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" (далі-відповідач), в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 219 190, 28 грн, з яких: 27 540, 00 грн - основний борг, 6 796, 55 грн - пеня, 417, 02 грн - 3 % річних, 636, 71 грн - інфляційні втрати та 183 800, 00 грн - неустойка;
- зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.10.2023.
У судовому засіданні 19.10.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.11.2023.
08.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначає, що позивачем на виконання умов угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020 було виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 у розмірі 1 620, 00 грн, які також не сплачені відповідачем, у зв`язку з чим просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 222 557, 20 грн, з яких: 29 160, 00 грн - основний борг, 8 609, 52 грн - пеня, 572, 96 грн - 3 % річних, 414, 72 грн - інфляційні втрати та 183 800, 00 грн - неустойка;
- зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023.
У судовому засіданні 16.11.2023, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 07.12.2023).
Також, у судовому засіданні 16.11.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 07.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/14950/23 призначено на 11.01.2024.
01.01.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача у справі (заява по суті справи), в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на наявність форс-мажорних обставин та надає для долучення до матеріалів справи сертифікат № 3100-23-1812 про форс-мажорні обставини.
10.01.2024 до суду надійшли заперечення позивача на заяву відповідача по суті справи (додаткові пояснення), в яких зазначає, що відповідачем подані документи з пропуском строку, без зазначення поважних причин та не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Дослідивши додаткові пояснення відповідача у справі (заява по суті справи), разом з доданими до них доказами, суд не приймає їх до розгляду, оскільки такі додаткові пояснення та докази подані з пропуском строку, на стадії розгляду справи по суті та відповідачем в порушення приписів ст. 207 ГПК України не вказано поважні причини їх неподання в підготовчому провадженні, враховуючи що суд надавав відповідачу строк для подання відзиву, не заявлено клопотання про поновлення строку на подання нових доказів у справі, відтак додаткові пояснення відповідача у справі (заява по суті справи), разом з доданими до них доказами суд залишає без розгляду.
При цьому, суд не приймає посилання відповідача на приписи ч. 5 ст. 161 ГПК України щодо можливості подання додаткових пояснень щодо окремого питання, оскільки судом було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, у судовому засіданні 16.11.2023 оголошено перерву з метою реалізації відповідачем свого права на подання відзиву, проте у судовому засіданні 07.12.2023 представником відповідача було повідомлено про відсутність письмових заяв та клопотань і зазначено про надання усних заперечень під час розгляду справи по суті, внаслідок чого судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 11.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача (сформоване в системі «Електронний суд»), в якому у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 11.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
06.08.2020 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Приватним підприємством "АЙ ТІ ПІ АВІА" (далі - компанія) укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності, умовами якої передбачено, що Аеропорт забезпечує Компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури Аеропорту, а Компанія зобов?язується сплачувати Аеропорту плату за це.
Кожна із Сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов?язків за цією Угодою (п.1.2 угоди).
Сторони зобов?язані виконувати цю Угоду та обов?язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності. (п.2.1.1 угоди).
Відповідно до п. 2.2.23 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з угодою та акти про забруднення перонів.
За умовами п. 2.2.24 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, надавати аеропорту довідку про кількість рейсів за звітний місяць (далі - довідка).
Відповідно до п. 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати Компанія за створення та підтримання Аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди становить: 1 350, 00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому Компанія здіснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн. (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.
Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, Аеропорт виписує Компанії рахунок та акт (п. 3.3. угоди).
Відповідно до п. 3.4. угоди, представник Компанії самостійно отримує в бухгалтерії Аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та Акт в строк до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником Компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та Акти Компанії на адресу e-mail: accounting@itpavia.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником Компанії.
Згідно п. 3.5. угоди, оплата рахунків Аеропорту здійснюється Компанією протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок Аеропорту, що вказаний в параграфі 11 Угоди.
Пунктом 3.7. угоди визначено, що у разі наявності простроченої заборгованості у Компанії перед Аеропортом, Аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією Угодою.
При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж 25 календарних днів з моменту отримання рахунку Компанією, Аеропортом додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений Компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання У випадку несплати рахунків Аеропорту понад 3 календарні місяці, Аеропорт має право розірвати Угоду в односторонньому порядку, попередньо повідомивши Компанію про це за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Сторони домовились, що такий лист буде вважатися невід?ємною частиною Угоди та Угоду буде розірвано з дати, зазначеної у листі. При цьому Сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін до Угоди.
Відповідно до п. 3.8 угоди, у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.
Ця угода набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 року (включно). Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.07.2020 року (п. 4.1. угоди).
Згідно п. 4.2. угоди, якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіціно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік.
Як зазначає позивач, на виконання умов генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, ним були надані послуги з наземного адміністрування на загальну суму 29 160, 00 грн, про що складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 17 820, 00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.05.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн. та виставлено рахунки-фактури № 72/75 від 31.12.2022 за лютий- грудень 2022 на суму 17 820, 00 грн, № 72/6 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/24 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/39 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/55 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/59 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/67 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 1 620, 00 грн, які були надіслані відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com відповідно до п. 3.4. угоди, оскільки відповідачем в порушенням умов угоди не було самостійно отримано вказані акти та рахунки в бухгалтерії Аеропорту для здійснення оплати.
Відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акт приймання-здачі виконаних послуг, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 29 160, 00 грн.
Крім того, відповідачем в порушенням умов п. 2.2.24 угоди, не було надано позивачу довідки про кількість рейсів за звітни місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 183 800, 00 грн та виставлено на його оплату рахунок-фактуру № 72/21 від 15.02.2023, який було також надіслано відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з наземного адміністрування, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 29 160, 00 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 609, 52 грн - пені за загальний період з 23.01.2023 по 25.10.2023, 572, 96 грн - 3 % річних за період з 23.01.2023 по 25.10.2023, 414, 72 грн - інфляційні втрати за період з 23.01.2023 по 25.10.2023 та 183 800, 00 грн - неустойку відповідно до п. 3.8. угоди.
Також, позивач просить суд зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором про надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати Компанія за створення та підтримання Аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди становить: 1 350, 00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому Компанія здіснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн. (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Судом встановлено що на виконання умов генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, позивачем були надані послуги з наземного адміністрування на загальну суму 29 160, 00 грн, про що складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023 та виставлено рахунки-фактури № 72/75 від 31.12.2022 за лютий- грудень 2022 на суму 17 820, 00 грн, № 72/6 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/24 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/39 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/55 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/59 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/67 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 1 620, 00 грн.
Згідно п. 3.4. угоди, представник Компанії самостійно отримує в бухгалтерії Аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та Акт в строк до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником Компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та Акти Компанії на адресу e-mail: accounting@itpavia.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником Компанії.
Враховуючи що відповідачем в порушення умов угоди не було самостійно отримано вищезазначені акти та рахунки в бухгалтерії Аеропорту для здійснення плати, такі акти та рахунки були надіслані позивачем відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com відповідно до п. 3.4. угоди.
Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акти приймання-здачі виконаних послуг.
Відповідно до п. 2.2.23 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з угодою та акти про забруднення перонів.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту надання та/або ненадання відповідних послуг позивачем.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин із наданням сертифікату ТПП, тобто Приватним підприємством "АЙ ТІ ПІ АВІА" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання у визначений угодою строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Тож, непідписання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 17 820, 00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.05.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн., за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.
При цьому, суд зазначає, що сторони в укладеній угоді визначили, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником Компанії.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 3.5. угоди, оплата рахунків Аеропорту здійснюється Компанією протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок Аеропорту, що вказаний в параграфі 11 Угоди.
Таким чином, враховуючи п.п. 3.4. та 3.5 угоди, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг:
- за рахунком-фактурою № 72/75 від 31.12.2022 за лютий- грудень 2022 на суму 17 820, 00 грн, настав - 13.01.2023 та починаючи з 14.01.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/6 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 13.02.2023 та починаючи з 14.02.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/24 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 13.03.2023 та починаючи з 14.03.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/39 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 13.04.2023 та починаючи з 14.04.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/55 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 15.05.2023 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та починаючи з 16.05.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/59 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 13.06.2023 та починаючи з 14.06.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/67 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 13.07.2023 та починаючи з 14.07.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;
- за рахунком-фактурою № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 1 620, 00 грн, настав - 14.08.2023 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та починаючи з 15.08.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 160, 00 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 609, 52 грн - пені за загальний період з 23.01.2023 по 25.10.2023, 572, 96 грн - 3 % річних за період з 23.01.2023 по 25.10.2023 та 414, 72 грн - інфляційні втрати за період з 23.01.2023 по 25.10.2023.
Пунктом 3.7. угоди визначено, що у разі наявності простроченої заборгованості у Компанії перед Аеропортом, Аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією Угодою.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру пені, з урахуванням встановленого судом вище щодо початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 8 600, 91 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди: з 23.01.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 17 820, 00 грн; з 24.02.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн; з 27.04.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн; з 17.04.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн; з 16.05.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн; з 14.06.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн; з 14.07.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн та з 15.08.2023 по 25.10.2023 нарахована на суму боргу 1 620, 00 грн, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 572, 96 грн - 3 % річних за період з 23.01.2023 по 25.10.2023 та 414, 72 грн - інфляційні втрати за період з 23.01.2023 по 25.10.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру 3 % річних, при цьому інфляційні втрати нараховані вірно.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 549, 51 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період: з 23.01.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 17 820, 00 грн; з 24.02.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн; з 27.04.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн; з 17.04.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн; з 16.05.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн; з 14.06.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн; з 14.07.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн та з 15.08.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн, а також сума інфляційних втрат у розмірі 414, 72 грн, за періоди: з 23.01.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 17 820, 00 грн та з 24.02.2023 по 25.10.2023 нараховані на суму боргу 1 620, 00 грн, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 183 800, 00 грн - неустойку відповідно до п. 3.8. угоди, а також зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023.
За умовами п. 2.2.24 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, надавати аеропорту довідку про кількість рейсів за звітни місяць (далі - довідка).
Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.
Тож, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач до 3 числа місяця, що слідує за звітним зобов`язаний надавати позивачу довідки, з яких визначається кількість рейсів.
Проте, такі довідки не були надані відповідачем у строк встановлений угодою.
В той же час, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з надання довідок за укладеною генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020.
За таким обставин, суд визнає вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 183 800, 00 грн - неустойки відповідно до п. 3.8. угоди, суд зазначає наступне.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "АЙ ТІ ПІ АВІА" на виконання умов генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020 зобов`язано було подавати довідки позивачу шляхом направлення офіційного листа на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним відповідно до п.3.2 угоди, проте не здійснив виконання свого зобов`язання у строк визначений договором.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача довідок за березень 2022-лютий 2023.
Таким чином, враховуючи п.3.2. угоди суд зазначає, що обов`язок відповідача з надання довідки:
- за березень 2022 настав 03.04.2022 та починаючи з 04.04.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за квітень 2022 настав 03.05.2022 та починаючи з 04.05.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за травень 2022 настав 03.06.2022 та починаючи з 04.06.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за червень 2022 настав 03.07.2022 та починаючи з 04.07.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за липень 2022 настав 03.08.2022 та починаючи з 04.08.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за серпень 2022 настав 03.09.2022 та починаючи з 04.09.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за вересень 2022 настав 03.10.2022 та починаючи з 04.10.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за жовтень 2022 настав 03.11.2022 та починаючи з 04.11.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за листопад 2022 настав 03.12.2022 та починаючи з 04.12.2022 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за грудень 2022 настав 03.01.2023 та починаючи з 04.01.2023 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за січень 2023 настав 03.02.2023 та починаючи з 04.02.2023 відбулося прострочення виконання зобов`язання;
- за лютий 2023 настав 03.03.2022 та починаючи з 04.03.2023 відбулося прострочення виконання зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.
Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 3.8 угоди, у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.
При цьому, суд зазначає, що застосування такого виду неустойки, визначеного п.3.8 угоди, яка має ознаки як пені (яка обраховується за кожен день прострочення), так і штрафу, не виключає можливості її встановлення в укладеному сторонами договорі, оскільки норми ГК України (ст. ст. 230, 231) не містять жодних заборон на встановлення такої договірної санкції з урахуванням того, що ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку неустойки у розмірі 183 800, 00 грн. та встановлено, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування, оскільки, як зазначено судом вище, довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним.
За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума неустойки у розмірі 149 700, 00 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з надання довідок, нарахована за періоди: з 04.04.2022 по 16.01.2023, з 04.05.2022 по 16.01.2023, з 04.06.2022 по 16.01.2023, з 04.07.2022 по 16.01.2023, з 04.08.2022 по 16.01.2023, з 04.09.2022 по 16.01.2023, з 04.10.2022 по 16.01.2023, з 04.11.2022 по 16.01.2023, з 04.12.2022 по 16.01.2023, з 04.01.2023 по 16.01.2023, відтак вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.
Тож, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 200, 00 грн - витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - відправка засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи.
Проте, суд відзначає, що понесені позивачем поштові витрати на відправлення поштової кореспонденції на адресу Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА", у тому числі позовної заяви є витратами понесеними позивачем у добровільному порядку з метою подальшого звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" та не є такими, що понесені у зв`язку зі збиранням та/або поданням доказів необхідних для розгляду справи тощо, а тому не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код - 20572069) 29 160 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. - заборгованості, 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн 91 коп. - пені, 549 (п`ятсот сорок дев`ять) грн. 51 коп. - 3 % річних, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 149 700 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. - неустойки та 5 510 (п`ять тисяч п`ятсот десять) грн 38 коп. - судового збору.
3. Зобов?язати Приватне підприємство "АЙ ТІ ПІ АВІА" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) виконати п.п. 2.2.24. п. 2.2 генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код - 20572069) довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 22.01.2024
Суддя С. О. Щербаков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2024 |
Оприлюднено | 25.01.2024 |
Номер документу | 116478895 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Щербаков С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні