Постанова

від 23.05.2024 по справі 910/14950/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м.КиївСправа№ 910/14950/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербина А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.05.2024

від позивача: Юрченко Н.П.

від відповідача: Дробязко К.М. представник; Слогоцький С.Я. (керівник);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА"

на рішенняГосподарського суду м. Києва

від 11.01.2024 (повний текст рішення складений 22.01.2024)

у справі № 910/14950/23 (суддя Щербаков С. О.)

за позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА"

про стягнення 222 557, 20 грн. та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" (далі-відповідач), в якому просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 219 190, 28 грн, з яких: 27 540, 00 грн - основний борг, 6 796, 55 грн - пеня, 417, 02 грн - 3 % річних, 636, 71 грн - інфляційні втрати та 183 800, 00 грн - неустойка;

- зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020.

08.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначає, що позивачем на виконання умов угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020 було виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 у розмірі 1 620, 00 грн, які також не сплачені відповідачем, у зв`язку з чим просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 222 557, 20 грн, з яких: 29 160, 00 грн - основний борг, 8 609, 52 грн - пеня, 572, 96 грн - 3 % річних, 414, 72 грн - інфляційні втрати та 183 800, 00 грн - неустойка;

- зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023.

У судовому засіданні 16.11.2023, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд першої інстанції визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин та надав для долучення до матеріалів справи сертифікат № 3100-23-1812 про форс-мажорні обставини.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі № 910/14950/23 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код - 20572069) 29 160 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. - заборгованості, 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн 91 коп. - пені, 549 (п`ятсот сорок дев`ять) грн. 51 коп. - 3 % річних, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 149 700 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. - неустойки та 5 510 (п`ять тисяч п`ятсот десять) грн 38 коп. - судового збору;

- зобов`язано Приватне підприємство "АЙ ТІ ПІ АВІА" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) виконати п.п. 2.2.24. п. 2.2 генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код - 20572069) довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року;

- в іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- відповідачем в порушення умов угоди не було самостійно отримано вищезазначені акти та рахунки в бухгалтерії Аеропорту для здійснення плати, такі акти та рахунки були надіслані позивачем відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com відповідно до п. 3.4. угоди;

- відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акти приймання-здачі виконаних послуг;

- у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту надання та/або ненадання відповідних послуг позивачем;

- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин із наданням сертифікату ТПП, тобто Приватним підприємством "АЙ ТІ ПІ АВІА" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання у визначений угодою строк внаслідок настання форс-мажорних обставин;

- непідписання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 17 820, 00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.05.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн., за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень;

- оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 160, 00 грн.;

- за порушення виконання зобов?язань за договором, суд визнав обгрунтованими вимоги про стягнення 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн 91 коп. - пені, 549 (п`ятсот сорок дев`ять) грн. 51 коп. - 3 % річних, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 149 700 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. неустойки;

- відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з надання довідок за укладеною генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач Приватне підприємство АЙ ТІ ПІ АВІА (12.02.2024 через підсистему Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі №910/14950/23 за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль до Приватного підприємства АЙ ТІ ПІ АВІА про стягнення 222 557,20 гривень та зобов`язання вчинити дії та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступного:

- відповідно до п.п. 7.1 п.7 генеральної угоди №02.1-14/4-05 від 06.08.2020 сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Згідно з п.п. 7.2 п. 7 достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката;

- суду було надано належним чином завірений сертифікат №3100-23-1812 про форс-мажорні обставини, який було надіслано позивачу і ним не заперечується;

- за загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання;

- тобто, обов`язковою умовою порушення договірних зобов`язань має бути вина особи, яка його порушила, що в даному випадку виключає наявність вини з боку Відповідача, оскільки послуги за генеральною угодою №02.1- 14/4-05 від 06.08.2020 апріорі не могли надаватися ПП «АЙ ТІ ПІ АВІА», а з боку позивача доступ до користування послугою був повністю закритий;

- 24 лютого 2022 року Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було продовжено та діє на території дотепер;

- у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден шляхом повідомлень для польотів NOTAM;

- крім того, з 10.05.2022 року за поданням Генерального штабу Збройних сил України встановлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України;

- таким чином, враховуючи специфіку зазначеної угоди про надання виконавець, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» не міг виконати свої зобов`язання перед замовником, що узгоджується з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України;

- закриття повітряного простору над Україною та введені в ДП МА «Бориспіль» заходи щодо забезпечення безпеки, охорони та оборони аеропорту, що забезпечується силами оборони на КПП при в`їзді в аеропорт та службою авіаційної безпеки; відсутність доступу до стільникового; поштового та інтернет зв`язку унеможливило повідомити про настання обставин непереборної сили, які є очевидними;

- з 05.03.2022 року директор ПП «АЙ ТІ ПІ АВІА» перебуває на військовій службі у ЗСУ, а відповідно до наказу №01-2 від 30 березня 2022 року дію трудових договорів у ПП «АЙ ТІ ПІ АВІА» - призупинено на період військового стану;

- судом було неправомірно стягнуто неустойку у необґрунтованому розмірі, оскільки статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу, узагальнення його доводів

05.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу в залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказував, що:

- Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2023 у справі №910/14950/23 було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, і після винесення Ухвали від 07.12.2013 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, 03.01.2024 до позивача від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі;

- дослідивши додаткові пояснення відповідача у справі (заява по суті справи), разом з доданими до них доказами, позивач вважає, що суд правомірно не прийняв їх до розгляду, оскільки такі додаткові пояснення та докази подані з пропуском строку, на стадії розгляду справи по суті та відповідачем в порушення приписів ст. 207 ГПК України, не вказано поважні причини їх неподання в підготовчому провадженні;

- судом правильно встановлені обставини справи та надана відповідна оцінка доказам наданих позивачем, як наслідок суд дійшов правильного висновку про правомірність нарахування та стягнення 29 160 грн 00 коп. заборгованості, 8600 грн 91 коп. пені, 549 грн 51 коп. 3% річних, 414 грн 72 коп. інфляційних втрат, 149 700 грн. 00 коп. неустойки, 5510, 38 грн судового збору, зобов`язано Приватне підприємство «АЙ ТІ ПІ АВІА» виконати п.п. 2.2.24. п. 2.2 генеральної угоди № 02.1- 14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про кількість рейсів за звітні місяці: березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року. В іншій частині відмовлено у зв`язку з арифметичною помилкою при нарахуванні 3% річних та допущення помилки у визначенні періоду нарахування пені.

Крім того, стосовно сертифікату № 3100-231-1812 про форс-мажорні обставини позивач наголошував на наступному:

- сертифікат виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ ПІ АВІА» відмінної від сторони Угоди - Приватне підприємство «АЙ ТІ ПІ АВІА», без зазначенням терміну виконання, місця, часу виконання зобов`язання, але із приміткою щодо призупинення дії генеральної угоди, яка діє, не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання основного зобов`язання;

- листом від 07.06.2023 року № 004/23 відповідач повідомив позивача про технічну помилку при видачі Сертифікату та надав виправлений Сертифікат № 3100-231-1812, де стороною є приватне підприємство «АЙ ТІ ПІ АВІА»;

- листом від 12.07.2023 № 02.1-22-32 позивач запропонував відповідачу провести спільну зустріч, щодо обговорення питання про призупинення Угоди;

- відповідно до додаткової угоди № 1 від 17.10.2023 Сторони домовилися розірвати угоду з 01.09.2023;

- відповідач відповідно до положень п. 7 Договору не повідомляв письмово позивача про існування форс-мажорних обставин, які б унеможливлювали виконання договірних зобов`язань у термін, що не перевищує 3 (трьох) діб. В іншому разі, сторона, що потерпіла, не матиме права посилатися на вищезазначені обставини в подальшому (пункт 7.3 Угоди);

- - до апеляційної скарги відповідачем долучено сертифікат №3100-23-1812 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий вже Приватному підприємству «АЙ ТІ ПІ АВІА», але підстави для його прийняття на стадії апеляційного розгляду справи відсутні;

- відсутні підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Також, позивач просив долучити до матеріалів справи документи: лист від 20.02.2023 № 03-22-430, лист від 17.04.2023 № 003/23, сертифікат № 3100-23-1812 від 13.04.2023, лист від 29.05.2023 № 02.1-22-20, лист від 07.06.2023 № 004/23, сертифікат № 3100-23-1812 від 13.04.2023, лист від 12.07.2023 №02.1-22-32.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі № 910/14950/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Крім того, 13.02.2024 через підсистему «Електронний суд», відповідачем подано аналогічну за змістом апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва 11.01.2024 у справі №910/14950/23, однак до переліку додатків до апеляційної скарги додано квитанцію про надсилання стороні Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

27.02.2024 через підсистему «Електронний суд» скаржником подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено:

- квитанція ID: 7936-6793-3861-2236 від 22.02.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі № 910/14950/23, у розмірі 5007, 56 грн.:

- квитанція ID: 4962-4845-6425-0801 від 27.02.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2024 у справі № 910/14950/23, у розмірі 3 259,00 грн.

14.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/14950/23.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, справу № 910/14950/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 прийнято справу № 910/14950/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14950/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024. Судове засідання призначено на 23.05.2024 об 10 год. 00 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засіданні 23.05.2024 з`явились представники учасників справи:Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» .

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні 23.05.2024 просили скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі №910/14950/23 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» про стягнення 222 557,20 гривень та зобов`язання вчинити дії та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2024 просив апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЙ ТІ ПІ АВІА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі 910/14950/23 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 06.08.2020 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Приватним підприємством "АЙ ТІ ПІ АВІА" (далі - компанія) укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності, умовами якої передбачено, що Аеропорт забезпечує Компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту Бориспіль з використанням інфраструктури Аеропорту, а Компанія зобов?язується сплачувати Аеропорту плату за це.

Кожна із Сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов?язків за цією Угодою (п.1.2 угоди).

Сторони зобов?язані виконувати цю Угоду та обов?язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності. (п.2.1.1 угоди).

Відповідно до п. 2.2.23 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з угодою та акти про забруднення перонів.

За умовами п. 2.2.24 угоди, Компанія зобов`язана у строки, визначені параграфом 3 угоди, надавати аеропорту довідку про кількість рейсів за звітний місяць (далі - довідка).

Відповідно до п. 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати Компанія за створення та підтримання Аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Компанією господарської діяльності в ДП МА Бориспіль з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди становить: 1 350, 00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому Компанія здіснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн. (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, Аеропорт виписує Компанії рахунок та акт (п. 3.3. угоди).

Відповідно до п. 3.4. угоди, представник Компанії самостійно отримує в бухгалтерії Аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та Акт в строк до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником Компанії рахунків у строки, що вказані вище, Аеропорт направляє рахунки та Акти Компанії на адресу e-mail: accounting@itpavia.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 10-е (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником Компанії.

Згідно п. 3.5. угоди, оплата рахунків Аеропорту здійснюється Компанією протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок Аеропорту, що вказаний в параграфі 11 Угоди.

Пунктом 3.7. угоди визначено, що у разі наявності простроченої заборгованості у Компанії перед Аеропортом, Аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією Угодою.

При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж 25 календарних днів з моменту отримання рахунку Компанією, Аеропортом додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений Компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання У випадку несплати рахунків Аеропорту понад 3 календарні місяці, Аеропорт має право розірвати Угоду в односторонньому порядку, попередньо повідомивши Компанію про це за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Сторони домовились, що такий лист буде вважатися невід?ємною частиною Угоди та Угоду буде розірвано з дати, зазначеної у листі. При цьому Сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін до Угоди.

Відповідно до п. 3.8 угоди, у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Ця угода набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 року (включно). Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.07.2020 року (п. 4.1. угоди).

Згідно п. 4.2. угоди, якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіціно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до п.п. 7.1 п.7 генеральної угоди №02.1-14/4-05 від 06.08.2020, сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Згідно з п.п. 7.2 п. 7 угоди, достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість.

Як зазначав позивач, на виконання умов генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, ним були надані послуги з наземного адміністрування на загальну суму 29 160, 00 грн, про що складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 17 820, 00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.05.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн. та виставлено рахунки-фактури № 72/75 від 31.12.2022 за лютий- грудень 2022 на суму 17 820, 00 грн, № 72/6 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/24 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/39 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/55 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/59 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/67 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 1 620, 00 грн, які були надіслані відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com відповідно до п. 3.4. угоди, оскільки відповідачем в порушенням умов угоди не було самостійно отримано вказані акти та рахунки в бухгалтерії Аеропорту для здійснення оплати.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акт приймання-здачі виконаних послуг, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 29 160, 00 грн.

Крім того, як зазначав позивач, відповідачем в порушенням умов п. 2.2.24 угоди, не було надано позивачу довідки про кількість рейсів за звітни місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 183 800, 00 грн та виставлено на його оплату рахунок-фактуру № 72/21 від 15.02.2023, який було також надіслано відповідачу на адресу електронної пошти: accounting@itpavia.com.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з наземного адміністрування, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 29 160, 00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 609, 52 грн - пені за загальний період з 23.01.2023 по 25.10.2023, 572, 96 грн - 3 % річних за період з 23.01.2023 по 25.10.2023, 414, 72 грн - інфляційні втрати за період з 23.01.2023 по 25.10.2023 та 183 800, 00 грн - неустойку відповідно до п. 3.8. угоди.

Також, позивач просив зобов?язати відповідача виконати зобов?язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати позивачу довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами генеральної угоди № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим Господарський кодекс України, також як і Цивільний кодекс України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Водночас, відповідно до частини 1,2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 ЦК України).

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Відповідно до статті 617 ЦК України, форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач зазначав про те, що суду першої інстанції було надано належним чином завірений сертифікат №3100-23-1812 про форс-мажорні обставини, який не було враховано при ухваленні рішення внаслідок залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача з цього питання, до яких і було долучено відповідний сертифікат з зазначенням причин неподання такого разом з відзивом.

Відповідно до ч.3 та 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем до матеріалів справи разом з поясненнями через систему «Електронний суд» 31.12.2023 було подано суду першої інстанції сертифікат № 3100-23-1812 про форс-мажорні обставини, яким підтверджено унеможливлення виконання відповідачем зобов?язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції не прийняв вказані пояснення до розгляду, з тих підстав, що додаткові пояснення та докази подані з пропуском строку, на стадії розгляду справи по суті та відповідачем в порушення приписів ст. 207 ГПК України не вказано поважні причини їх неподання в підготовчому провадженні.

Проте, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв як доказ сертифікат № 3100-23-1812 про форс-мажорні обставини, яким підтверджено унеможливлення виконання відповідачем зобов??язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, оскільки відповідачем у заяві було надано обгрунтування підстав причин його неподання, зокрема внаслідок знаходження директора відповідача на військовій службі у відповідній військовій частині з 05.03.2022 (довідка від 13.06.2023 № 1384), призупинення діяльності відповідача, призупинення дії трудових договорів з працівниками (докази чого подано разом з заявою). Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 2,14, 161 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції з метою з??ясування усіх обстави справи в сукупності, враховуючи те, що судове засідання по суті було призначено 11.01.2024, а відповідну заяву подано 31.12.2023, безпідставно не прийняв в якості доказів відповідні документи.

В свою чергу, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу були подані нові докази, зокрема: лист позивача від 20.02.2023 № 03-22-430 (стосовно необхідності виконання відповідачем своїх зобов?язань за угодою), лист відповідача від 17.04.2023 № 003/23 (про надання сертифікату № 3100-23-1812 від 13.04.2023 про форс-мажорні обставини та призупинення діяльності за угодою), сертифікат № 3100-23-1812 від 13.04.2023 (в якому зазначено невірно організаційну форму відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю, замість Приватне підприємство), лист позивача від 29.05.2023 № 02.1-22-20 (стосовно невідповідності сертифікату та відсутність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов?язань за угодою), лист позивача від 07.06.2023 № 004/23 (про виправлення технічної помилки у сертифікаті, разом з наданням виправленого сертифікату № 3100-23-1812 від 13.04.2023), лист позивача від 12.07.2023 №02.1-22-32 (про необхідність проведення спільної зустрічі щодо призупинення угоди), які прийняті судом апеляційної інстанції до справи, з урахуванням приписів ст. ст. 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, та оскільки вказані документи подані позивачем в обгрунтування спростування доводів скаржника в апеляційній скарзі і стосуються спірних правовідносин учасників спору.

Судом апеляційної інстанції враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, і в подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами і триває на даний час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні")

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що: суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

04.03.2022 було видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Верховний Суд, визначаючи особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, вказав, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Також, Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.6 яких судам необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.

В свою чергу, у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден шляхом повідомлень для польотів NOTAM, копії яких долучені відповідачем до пояснень, а також з 10.05.2022 року за поданням Генерального штабу Збройних сил України встановлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України, що також підтверджується листом Державної авіаційної служби України № 1.15-1153-23 від 16.03.2023.

Крім того, матеріалами справи підтверджується і знаходження директора відповідача на військовій службі у відповідній військовій частині з 05.03.2022 (довідка від 13.06.2023 № 1384), призупинення діяльності відповідача, призупинення дії трудових договорів з працівниками (докази чого подано разом з заявою).

Відповідно до п.п. 7.1 п.7 генеральної угоди №02.1-14/4-05 від 06.08.2020, сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Згідно з п.п. 7.2 п. 7 угоди, достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість.

В свою чергу, як зазначалось вище, відповідачем до матеріалів справи разом з поясненнями через систему «Електронний суд» 31.12.2023 було подано суду першої інстанції сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-1812 про форс-мажорні обставини, яким підтверджено унеможливлення виконання відповідачем зобов?язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-05 про умови здійснення господарської діяльності від 06.08.2020, строк дії обставин з 24.02.2022 і тривають станом на 04.04.2023

Отже, суд апеляційної інстанції, врахувавши усі обставини справи, вважає загальновідомими обставини того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, - спричинили дестабілізацію в усіх сферах життєдіяльності країни, і відповідно, сферах господарювання, що слід враховувати у будь-яких обставинах, вказані обставини мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище дійшов висновку, що дійсно вищенаведені обставини, на які посилається відповідач, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов`язку за договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач на підставі п.п.7.1, п.п 7.2 п. 7 угоди звільняється від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за угодою, прострочення виконання яких сталося не з вини відповідача, а у зв`язку настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; закриття українських аеропортів на вхід/вихід, припинення цивільного авіасполучення та встановлення відповідного рівня охорони аеропортових засобів та суден.

Дослідивши надані сторонами докази, що містяться в матеріалах справи, кожен окремо та у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що саме у даній справі зі складених між сторонами господарських відносин, існує причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконати відповідачем свої зобов`язання за угодою. Закриття українських авіапортів на зліт/посадку та вхід/вихід, припинення цивільного авіасполучення зіграло ключову роль у невиконанні відповідачем свої зобов`язань.

Враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю вчасно виконати відповідачем свої зобов`язання за угодою, на переконання колегії суддів у даній справі відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов?язань за угодою та положень статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України у вигляді стягнення пені, штрафу, та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, в контексті розгляду саме даної справи та встановлених у ній обставин, питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим та нормативно врегульованим, а тому, як зазначалось вище, факт повідомлення або неповідомлення відповідачем позивача у відповідності до умов угоди про настання форс-мажорних обставин не впливає на вищенаведені висновки суду щодо їх існування у спірних правовідносинах. При цьому, суд зазначає про те, що поданим позивачем у справу листуванням підтверджується обізнаність сторін про форс-мажорні обставини та їх відповідне документальне підтвердження сертифікатом.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведені обставини, встановив, що відсутні і обумовлені законом підстави для стягнення з відповідача 27 540,00 грн. заборгованості за період з лютого по червень 2023 року за надані послуги з наземного адміністрування пов?язаних з діяльністю саме аеропорту, як відсутні і обумовлені законом підстави для зобов?язання відповідача надати довідки про кількість рейсів у звітні місяці з березня 2022 червень 2023 року, оскільки послуги на вказану спірну суму 27 540,00 грн. позивачем відповідачу не надавались, адже цивільне авіасполучення у спірний період не виконувалось внаслідок введення військового стану на всій території України та його тривалістю і у спірний період, і Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден шляхом повідомлень для польотів NOTAM, копії яких долучені відповідачем до пояснень, а також з 10.05.2022 року за поданням Генерального штабу Збройних сил України встановлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України, що також підтверджується листом Державної авіаційної служби України № 1.15-1153-23 від 16.03.2023.

В свою чергу, формування позивачем в односторонньому порядку актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2022 на суму 17 820, 00 грн, від 31.01.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 28.02.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.03.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.04.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.05.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 620, 00 грн, від 31.07.2023 на суму 1 620, 00 грн. та виставлено рахунки-фактури № 72/75 від 31.12.2022 за лютий- грудень 2022 на суму 17 820, 00 грн, № 72/6 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/24 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/39 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/55 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/59 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/67 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 1 620, 00 грн, № 72/74 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 1 620, 00 грн, які відповідачем не підписані і печаткою не посвідчені не є обумовленою правовою підставою в розумінні ст. 901 , 902 Цивільного кодексу України належними доказами в підтвердження надання відповідних послуг відповідачу, як не є і належними доказами в підтвердження виникнення у відповідача обов?язку по сплаті вказаних у них сум, зокрема і спірної.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даній постанові.

Інші доводи, обгрунтування, пояснення судом апеляційної інстанції враховані під час розгляду спору, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції при прийнятті даної постанови.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскажуваній відповідачем частині ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат (судового збору) наступним чином:

- з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" слід стягнути на користь Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ ABIA" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) 8 257,56 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги;

- судовий збір за подачу позову слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства АЙ ТІ ПІ АВІА на рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі № 910/14950/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2024 у справі № 910/14950/23 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у позові Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ АВІА" про стягнення заборгованість у розмірі 222 557, 20 грн, з яких: 29 160, 00 грн - основний борг, 8 609,52 грн - пеня, 572, 96 грн - 3 % річних, 414, 72 грн - інфляційні втрати та 183 800, 00 грн - неустойка, та зобов`язати виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 Угоди № 02.1-14/4-05 від 06.08.2020, а саме: надати Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль довідки про кількість рейсів за звітний місяць: березень 2022 рік, квітень 2022 рік, травень 2022 рік, червень 2022 рік, липень 2022 рік, серпень 2022 рік, вересень 2022 рік, жовтень 2022 рік, листопад 2022 рік, грудень 2022 рік, січень 2023, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 - відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код -20572069) на користь Приватного підприємства "АЙ ТІ ПІ ABIA" (вул. професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37402917) 8 257,56 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

6. Матеріали справи № 910/14950/23 повернути Господарському суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано: 10.06.2024.

Головуючий суддяС.Р. Станік

СуддіК.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала