Рішення

від 10.01.2024 по справі 914/2121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 914/2121/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Івано-Франківської селищної ради, смт. Івано-Франкове, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант Групп», м. Львів,

про стягнення 346838,71 грн завданих збитків.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Панькевич Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Івано-Франківської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант Групп» про стягнення 346838,71 грн завданих збитків, завданих неналежним виконанням договору б/н від 30.10.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023, справу №914/2121/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду відомостей, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача надійшло клопотання (вх.№18638/23 від 27.07.2023), в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено необхідні докази.

Ухвалою суду від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.09.2023.

Ухвалою від 06.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 06.09.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.10.2023.

Ухвалою від 04.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.10.2023, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 08.11.2023.

Ухвалою від 08.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 08.11.2023, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.11.2023.

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд відклав розгляд справи по суті на 10.01.2024.

У судове засідання 10.01.2024 з`явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 10.01.2024 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

У судове засідання 10.01.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Заяв, клопотань до суду не скерував.

У судовому засіданні 10.01.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 10.01.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що Яворівською окружною прокуратурою в ході здійснення представницької діяльності було виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного завищення обсягу фактично виконаних окремих будівельних робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області».

Відтак, прокурор зазначає про те, що 30.10.2017 між Домажирською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарант Групп» було укладено договір на виконання робіт - «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області».

Одночасно, прокурор повідомляє, що 22.12.2017 Домажирською сільською радою та ТзОВ «Будгарант Групп» було укладено додатковий договір №1 до договору від 30.10.2017 згідно якого сторони домовилися щодо коригування вартості договору на виконання робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с.Домажир Яворівського району Львівської області» у зв`язку із зменшенням вартості будівельних робіт. Зменшено вартість договору на виконання робіт по об`єкту в 2017 році на суму 61201,20 грн. та встановлено в сумі 1301067,60 грн.

Таким чином, за результатами виконання певного обсягу будівельних робіт на виконання договору у грудні 2017 року відповідачем складено та подано до Домажирської сільської ради акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, а сільською радою здійснено їх оплату.

У той же час, прокурор повідомляє про те,ь що у провадженні СВ Яворівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №12022141350000614 від 12.08.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом привласнення бюджетних коштів службовою особою ТзОВ «Будгарант Групп» під час виконання робіт при будівництві об`єкта «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області», матеріали провадження відносно якого виділено в окреме провадження з кримінального провадження №12021142350000041 від 04.03.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Таким чином, прокурор звертає увагу на наявність висновку будівельно-технічної експертизи №5990 від 17.02.2022 яким встановлено, що об`єми та вартість робіт, які внесені генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти приймання виконаних будівельних робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» не відповідають видам, об`ємам та вартості фактично виконаних робіт.

Враховуючи наведене, прокурор зазначає, що види, об`єми та вартість робіт, які внесені генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти №1, №2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року та в актах №4, №5 та №6 вартості устаткування, що придбалось виконавцем робіт за грудень 2017 року по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» не відповідають видам, об`ємам та вартості фактично виконаних робіт.

Відтак, загальна вартість робіт внесених генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти №1, №2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» та фактично не виконаних складає 88064,71 грн. Загальна вартість обладнання внесеного в акти №4, №5 та №6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 року, яке фактично не змонтоване та відсутнього на об`єкті, складає 258774,00 грн.

Одночасно, прокурор звертає увагу суду на наявність висновку почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-22/10491-ПЧ від 27.06.2022, яким встановлено, що підписи від імені Шуманського Ю.Б. в договорі б/н, укладеного 30.10.2017, в додатковому договорі №1 до договору б/н від 30.10.2017, в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року, актах №1, №2, №3, №4, №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року виконані директором ТзОВ «Будгарант Групп» - Шуманським Ю.Б. Окрім цього, факт завищення об`ємів виконаних будівельних робіт по будівництву каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області підтверджено також перевіркою, проведеною Західним офісом Держаудитслужби по вищевказаному об`єкту будівництва, за наслідками якої складено довідку від 09.07.2021.

Відтак, прокурор зазначає, що загальна сума безпідставно отриманих ТзОВ «Будгарант Групп» коштів у розмірі 346838,71 грн складається з 88064,71 грн (вартість невиконаних робіт) та 258774,00 грн (вартість обладнання. внесеного в акти №4, №5 та №6, яке фактично не змонтоване та відсутнє на об`єкті).

Враховуючи наведене, прокурор, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави та просить суд стягнути з відповідача 346838,71 грн безпідставно отриманих коштів.

Аргументи позивача.

Позивач письмових пояснень до суду не скерував. 28.12.2023 позивач скерував до суду заяву (вх.№31646/23) про розгляд справи за відсутності представника Івано-Франківської селищної ради.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 31.07.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 85.

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

У зв`язку з адміністративно-територіальною реформою згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №718 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» с. Домажир увійшло до складу Івано-Франківської територіальної громади, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків згідно рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області №19 від 27.11.2020 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Івано-Франківської селищної ради».

30.10.2017 між Домажирською сільською радою в особі сільського голови Стойка І.І. (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарант Групп» (надалі підрядник, відповідач), в особі директора Шуманського Ю.Б. укладено договір б/н на виконання робіт - «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області», згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» (п. 1.1. договору).

Згідно з положеннями п. 2.1. договору виконавець повинен виконати передбачені цим договором та надати замовнику роботи, якість яких відповідає умовам загальноприйнятим державним стандартам.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна такого становить 1362268, 80 грн в тому числі ПДВ 227044,80 грн.

Пунктом 4.1. договору розрахунок за даний вид робіт здійснюється згідно акту виконаних робіт на протязі 7-ми календарних днів від дати підписання даних документів у відповідності до п.1 ст.49 БК України.

Згідно з п. 4.2. договору замовник проводить попередню оплату (аванс) в розмірі 30% від річної вартості робіт в сумі 408680,64 грн, який буде погашено до кінця бюджетного року.

Відповідно до п.6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором; забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 договору та дотримуватись показників, визначених у проектній/кошторисній документації.

Відповідно до пункту 7.1. та 7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ за кожен банківський день протермінування, а у разі здійснення попередньої оплати, виконавець крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей, сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 9.1. договору).

У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку (п. 9.2. договору).

Згідно з п. 10.1. договору, такий набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

22.12.2017 Домажирською сільською радою в особі сільського голови Стойка І.І. та ТзОВ «Будгарант Групп» в особі директора Шуманського Ю.Б. було укладено додатковий договір №1 до договору б/н від 30.10.2017, згідно якого сторони домовилися щодо коригування вартості договору на виконання робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с.Домажир Яворівського району Львівської області», далі - об`єкт, а саме: у зв`язку із зменшенням вартості будівельних робіт по об`єкту, зменшити вартість договору на виконання робіт по об`єкту в 2017 році на суму 61201,20 грн в т.ч. ПДВ - 10200,20 грн та встановити в сумі 1301067,60 грн в т.ч. ПДВ - 216844,60 грн (п. 2 додаткового договору №1 до договору б/н від 30.10.2017).

У всьому іншому, що не передбачено цим додатковим договором №1 сторони керуються договором б/н від 30.10.2017 (п.3 додаткового договору №1 до договору б/н від 30.10.2017).

Відповідно до п. 4 додаткового договору №1 до договору б/н від 30.10.2017, такий є невід`ємною частиною договору б/н від 30.10.2017 року, термін дії додаткового договору №1 визначається з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

За результатами виконання певного обсягу будівельних робіт на виконання договору в грудні 2017 року відповідачем складено та подано до Домажирської сільської ради акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що придбався виконавцем робіт, а сільською радою здійснено їх оплату.

Так, встановлено, що ТзОВ «Будгарант Групп» за грудень 2017 року представлено до оплати замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що були придбані виконавцем робіт, на загальну суму 1301067,60 грн (з ПДВ), у тому числі:

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 962018,40 грн;

- акт №2 приймання виконаних будівельний робіт за грудень 2017 року 11407,20 грн;

- акт №3 приймання виконаних будівельний робіт за грудень 2017 року 17113,20 грн;

- акт №4 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту №1 від 22.12.2017 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017) - 219726,00 грн;

- акт №5 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту №2 від 22.12.2017 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017) 19524,00 грн;

- акт № 6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту № 3 від 22.12.2017 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017) 19524,00 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту будівництва становить 1301067,60 грн.

Згідно з платіжними дорученнями №223 від 07.11.2017 та №305 від 26.12.2017, зазначені роботи на суму 1301 067,60 грн були оплачені із місцевого бюджету Домажирською сільською радою.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №5990 від 17.02.2022 встановлено, що в акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 962018,40 грн внесено наступні розділи робіт: К1 зовнішні мережі каналізації; КНС1 трубопроводи і арматура; КНС2 трубопроводи і арматура. В акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 11407,20 грн внесено наступний розділ робіт: лінія ПЛ 0,4 кВКНС-1. В акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 17113,20 грн внесено наступний розділ робіт: лінія ПЛ 0,4 кВ КНС-2. Акти №4, №5 та №6 включають в себе придбання обладнання необхідного для влаштування каналізаційних насосних станцій (КНС1 та КНС2).

Згідно вказаного висновку будівельно-технічної експертизи вбачається, що роботи внесені у розділи КНС1 трубопроводи і арматура та КНС2 трубопроводи і арматура акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, лінія ПЛ 0,4 кВ КНС-1 акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року та лінія ПЛ 0,4 кВ КНС-2 акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року фактично не виконувались.

Відтак, зазначеним висновком будівельно-технічної експертизи встановлено, що види, об`єми та вартість робіт, які внесені генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти приймання виконаних будівельних робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» не відповідають видам, об`ємам та вартості фактично виконаних робіт.

Невідповідність полягає у наступному: в акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року внесено частину робіт, які фактично не виконувались, вартість робіт внесених у цей акт та фактично невиконаних становить 59544, 31 грн; в акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року внесено роботи, які фактично не виконувались, вартість робіт внесених у цей акт та фактично невиконаних становить 11407,20 грн; в акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року внесено роботи, які фактично не виконувались, вартість робіт внесених у цей акт та фактично невиконаних становить 17113,20 грн.

Загальна вартість робіт, внесених генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти №1, №2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Централ КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» та фактично невиконаних складає 88064,71 грн.

Також, з висновку будівельно-технічної експертизи №5990 від 17.02.2022 вбачається, що оскільки роботи по влаштуванню КНС1 та КНС2 фактично не виконувались, то і обладнання внесене в акти №4, №5 та №6, призначене для виконання робіт по влаштуванню КНС1 та КНС2, на об`єкті дослідження відсутнє. Також дане обладнання не було представлене під час огляду, як таке, що придбане та не змонтоване. Також в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні накладні на придбання обладнання внесеного у зазначені вище акти. Тому, дане обладнання приймається як таке, що внесене в акти №4, №5 та №6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 року, та фактично не придбане.

Загальна вартість обладнання, внесеного в акти №4, №5 та №6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 року, яке фактично не змонтоване та відсутнє на об`єкті, складає 258774,00 грн.

Відтак, види, об`єми та вартість робіт які внесені генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти №1, №2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року та акти №4, №5 та № 6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 року по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» не відповідають видам, об`ємам та вартості фактично виконаних робіт.

Загальна вартість робіт, внесених генпідрядником ТзОВ «Будгарант Групп» в акти №1, №2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» та фактично не виконаних складає 88064,71 грн.

Загальна вартість обладнання, внесеного в акти №4, №5 та №6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2017 року, яке фактично не змонтоване та відсутнього на об`єкті, складає 258774,00 грн.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-22/10491-ПЧ від 27.06.2022 встановлено, що підписи від імені Шуманського Ю.Б. в договорі б/н, укладеного 30.10.2017, у додатковому договорі №1 до договору б/н від 30.10.2017, в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року, актах №1, №2, №3, №4, №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року виконані директором ТзОВ «Будгарант Групп» - Шуманським Ю.Б.

Окрім цього, факт завищення об`ємів виконаних будівельних робіт по будівництву каналізаційної мережі (вул. Широка і вул. Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області підтверджено також перевіркою, проведеною Західним офісом Держаудитслужби по вищевказаному об`єкту будівництва, за наслідками якої складено довідку від 09.07.2021.

Відтак, загальна сума безпідставно отриманих ТзОВ «Будгарант Групп» коштів становить 346838,71 грн.

Відповідач доказів відшкодування безпідставно отриманих коштів не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

До позовної заяви долучено запит окружної прокуратури №14.59/05-23-1563вих-23 від 09.05.2023 у якому селищна рада повідомила, що нею заходи претензійно-позовного характеру стосовно стягнення 346838,71 грн збитків, завданих неналежним виконанням ТзОВ «Будгарант Групп» договору б/н від 30.10.2017 щодо «Будівництва каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» не вживались через відсутність коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви (лист №04-07/1577 від 11.05.2023). Також, зазначеним листом №04-07/1577 від 11.05.2023 Івано-Франківська селищна рада просила вжити окружну прокуратуру заходів представницького характеру в її інтересах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором листом №14.59/05-23-2055ВИХ-23 від 16.06.2023 повідомлено Івано-Франківську селищну раду про вжиття заходів представницького характеру в її інтересах до ТзОВ «Будгарант Групп» про стягнення 346838,71 грн.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушенням орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Неефективне використання бюджетних коштів перешкоджає належним чином та у повному обсязі фінансувати першочергові потреби територіальної громади селища, підриває економічні основи місцевого самоврядування, а тому безпосередньо порушує інтереси держави, яка гарантує належну реалізацію конституційних прав громадян, в тому числі на достатній рівень життя, освіту, безкоштовну медицину, безпеку життя та здоров`я, а також функціонування місцевого самоврядування в Україні. Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають, зокрема, в ефективному та результативному використанні бюджетних коштів (п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного Кодексу України).

Оскільки фінансування робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційної мережі (вул. Широка і Центральна) і КНС в с. Домажир Яворівського району Львівської області» здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється, зокрема фінансування потреб громади.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зокрема, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за цих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 587 Цивільного кодексу України встановлено і те, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду.

Відповідно до ч. 4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що факт виконання підрядних будівельних робіт у відповідних умовам договору обсязі зафіксований актом (форма КБ-2в), який підписують обидві сторони договору підряду, і який засвідчує, які саме роботи, в якому обсязі та якої вартості були виконані підрядником. Фактичне виконання заявленого в акті обсягу робіт є достатньою підставою для того, аби виконавець отримав оплату за виконану ним роботу.

Проте, як свідчать наявні матеріали, за наслідками виконання договору, хоча й були складені акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, однак їх зміст не відповідає фактично виконаному обсягу робіт, а саме до актів приймання виконаних будівельних робіт були внесені обсяги робіт, які фактично не були виконані, а також в акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, внесено обладнання, яке фактично не змонтоване та відсутнє на об`єкті будівництва.

Стаття 857 Цивільного кодексу України встановлює, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що зазвичай ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що зазвичай ставляться, на момент передання її замовникові.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частинами 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні положення викладено в ст. ст. 224?225 ГК України.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №916/477/18 про стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням будівельних робіт за договором підряду, вказав, що враховуючи наявний у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що роботи, вартість яких позивач просить стягнути із відповідача, виконані неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору, а відтак, наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №927/375/19 від 01.03.2021.

У свою чергу, як вже зазначалося вище, ТзОВ «Будгарант Групп» роботи за договором виконано не в повному обсязі, що свідчить про ухилення останнього від виконання покладених на нього обов`язків та вину у вчиненні правопорушення, що призвело до збитків у сумі 346838,71 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 зроблено правовий висновок про те, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо.

Аналогічна позиція була неодноразово викладена Верховним Судом (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17, від 08.08.2018 у справі №907/679/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Таким чином, суд зазначає про те, що належним доказом у справі є висновок будівельно-технічної експертизи №5990 від 17.02.2022.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 346838,71 грн безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4162,06 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №1309 від 26.06.2023 на суму 4162,06 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 4162,06 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант групп» (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, 85; ідентифікаційний код 39436052) на користь Івано-Франківської селищної ради (81070, Львівська область, смт. Івано-Франкове, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 34106981) 346838,71 грн безпідставно отриманих коштів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант групп» (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, 85; ідентифікаційний код 39436052) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві (79005, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19) 4162,06 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2024.

Суддя Гоменюк З.П.