Рішення

від 15.01.2024 по справі 922/4297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024м. ХарківСправа № 922/4297/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Стецюк Т.І., посвідчення № 072813 від 01.03.23 р.

позивача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

відповідача: Мельнік Р.В., адвокат, ордер серія АХ № 1158560 від 20.11.23 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації), місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, місто Харків,

до Приватного підприємства «РИБХОЗ», Харківська область, Богодухівський район, село Олександрівка(з),

про відновлення становища, яке існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Рибхоз», про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ПП «Рибхоз» звільнити водний об`єкт Олександрівське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га та повернути його у відання Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10 жовтня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) без руху. Надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: - документів, які підтверджують відправлення учасникам справи копії позовної заяви № 56/2-3718вих-23 від 03.10.2023 року з додатками; - документів на підтвердження повноважень спеціаліста Османової на засвідчення копій документів від імені прокуратури; - належним чином засвідчених копій (не з копії, а з оригіналу документа) або оригіналів наступних документів: «Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водоймища», «Схема розташування Олександрівського водоймища», «Зміни та доповнення до Режиму рибогосподарської експлуатації Олександрівського водоймища», «Карта-схема Олександрівського водоймища». 19 жовтня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4297/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4297/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 24 жовтня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області. 04 грудня 2023 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано: відзив (вх. № 30843 від 10 листопада 2023 року), що прийнятий до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2023 року; прокурором надано: відповідь на відзив (вх. № 32503 від 27 листопада 2023 року), що прийнята до розгляду із долученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2023 року; відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (пояснення вх. № 33076 від 04 грудня 2023 року), що прийняті до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2023 року; позивачем надані до суду пояснення (вх. № 29393 від 27 жовтня 2023 року), що прийняті до розгляду із долученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 листопада 2023 року. З боку третьої особи (Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області) будь яких заяв по суті справи до суду не надходило.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що ним дотримано строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

2. АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що на території Валківської та Богодухівської ОТГ Харківської області розташоване Олександрівське водосховище. Згідно із водогосподарським паспортом площа вказаного водного об`єкта становить 3,52 кв2, об`єм 11,4 млн. м3. Водосховище закінчене будівництвом та прийняте в експлуатацію у 1984 році, слугує для цілей зрошення та риборозведення. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, відомості про земельну ділянку водного фонду під Олександрівським водоймищем внесено до Державного земельного кадастру за кадастровими номерами 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га та 6321285001:02:000:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га. Згідно із державними актами на право постійного користування вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського обласного управління водних ресурсів (наразі Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області). Вказані обставини, на думку прокурора, підтверджують перебування Олександрівського водосховища та вищезазначених під ним земельних ділянок в державній власності з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області. Як зазначено у позові, в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, Олександрівське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки використовуються ПП «Рибхоз» в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких оплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі. Згідно даних офіційного веб-сайту Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області до переліку користувачів водних біоресурсів, які здійснюють рибогосподарську діяльність згідно з Режимами рибогосподарської експлуатації водойм на території Валківської та Богодохувської ОТГ Харківської області, віднесено ПП «Рибхоз», яким використовується Олександрівське водосховище. Зокрема, ПП «Рибхоз» 31 липня 2009 року Державним комітетом рибного господарства України затверджено режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, розташованого на території Богодухівського та Валківського районів Харківської області. У подальшому до режиму внесено зміни та доповнення (погоджено 21.04.2017 року). Строк дії режиму встановлено до 31.12.2026 року. Стаття 1 Водного кодексу України визначає поняття рибництва, зазначаючи, що ним є штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів. Як зазначає прокурор, згідно наданої інформації Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 27.04.2023 № 1-3-9/596-23, починаючи з 2020 року обсяги зариблення не відповідають обсягам, встановленим п. 10 Режиму рибогосподарської експлуатації Олександівського водоймища. При цьому, ПП «Рибхоз» не має жодних правовстановлюючих документів, ані на водний об`єкт (водне плесо), ані на земельну ділянку водного фонду, однак, як зазначає прокурор, в порушення ст. 51 ВК України, ст. 123-126 Земельного кодексу України товариством, безпідставно використовується зазначений природний об`єкт.

27 жовтня 2023 року до суду від позивача надійшли пояснення (вх. № 29393). Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з даними Публічної кадастрової карти на земельних ділянках державної власності: кадастровий номер 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га; кадастровий номер 6321285001:02:000:0002 площею 37,7201 га; кадастровий номер 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та кадастровий номер 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га розташоване Олександрівське водосховище, площа водного дзеркала якого становить 3,52 кмІ, об`єм 11,4 млн м3, яке слугує для цілей зрошення та риборозведення. Відповідно до державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 305283 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га) та державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 9305749 (щодо земельної ділянки площею 269,8388 га: кадастровий номер 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га та кадастровий номер 6321285001:02:000:0002 площею 37,7201 га) вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству/Харківського управління водних ресурсів, що на теперішній час - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на вищевказаному водному об`єкті ПП «Рибхоз» здійснює комерційну діяльність, шляхом ведення рибогосподарської діяльності без належних на те правових підстав та без сплати орендної плати за користування як самого водоймища, так і землі, на якій розташований вказаний водний об`єкт. Необхідною передумовою надання земельної ділянки у користування (оренду), яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання такої земельної ділянки у користування та наявність погодження від постійного землекористувача. 27.05.2021 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, зокрема, було внесено зміни до Земельного кодексу України. В силу внесених до Земельного кодексу України змін та доповнень, землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні у державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, належать до земель державної форми власності. Таким чином, на думку позивача, спірні земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами: 6321285001:02:000:0001; 6321285001:02:000:0002; 6320880500:01:001:0345 та 6320880500:01:001:0346 належать до земель державної форми власності та перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, а тому, в силу положень ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України, органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями, є Харківська обласна державна адміністрація, що на період дії в Україні режиму воєнного стану набула статусу - Харківська обласна військова адміністрація (надалі ХОД(В)А). Вищевказані обставини унеможливлюють використання спірних земельних ділянок державної власності з боку будь яких суб`єктів господарювання в комерційних цілях без наявності достатніх на те правових підстав. Натомість, відповідно до матеріалів/доказів доданих до позовної заяви, ПП «Рибхоз» отримано режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища. Відповідач використовує водний об`єкт Олександрівське водосховище, що знаходиться на земельних ділянках державної власності з кадастровими номерами: 6321285001:02:000:0001; 6321285001:02:000:0002; 6320880500:01:001:0345; 6320880500:01:001:0346, - без належних на те правових підстав. Можливість використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), де здійснюється використання цих водних біоресурсів чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т. ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20. Тобто, на рівні законодавства чітко визначені підстави та порядок надання земельних ділянок державної форми власності, на яких розташовані водні об`єкти (землі водного фонду) у користування, а тому ніякі «дозволи» та «режими» не можуть бути підставою для уникнення проходження процедури набуття права користування такими землями в обхід вищевказаних норм Закону.

10 листопада 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 30843). Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. Починаючи з 2003 року ПП «Рибхоз» здійснює вселення і вилов водних біоресурсів згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, яке розташоване на території Валківського та Богодухівського районів Харківської області. Зариблення Олександрівського водосховища водними біоресурсами здійснювалось щорічно відповідно до біологічного обґрунтування та Режиму рибогосподарської експлуатації вказаної водойми, яке розроблялось науковими установами, переглядалось кожні десять років та затверджувалось Державним комітетом рибного господарства України, а також погоджувалось в Державному управлінні охорони навколишнього природнього середовища в Харківській області. ПП «Рибхоз» в 2006 році звернувся до Харківського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, правонаступник Регіональний офіс водних ресурсів в Харківській області з проханням погодити рибогосподарську діяльність на Олександрівському водосховищі. Листом від 08.06.2006 р. № 819 Харківське обласне виробниче управління по меліорації і водному господарству погодило рибогосподарську діяльність на вказаному водосховищі. Проведенням неодноразових перевірок з 2003 по 2011 року контролюючими органами Держкомрибгоспу України в Харківській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та природоохоронної прокуратури в Харківській області, будь-яких правопорушень в рибогосподарській діяльності ПП «Рибхоз» на Олександрівському водосховищи не виявлено, про що свідчать акти перевірок та лист-відповідь від 06.10.2011 року № 04-50-147-11 на звернення ПП «Рибхоз» до Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури. Також, відповідач посилається на справи № 2-а-5253/12/2070 щодо скасування наказу № 11 від 25.01.2012 року «Про анулювання погодження на Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища», а також № 922/3233/17 про стягнення 205 061,44 грн. з ПП «Рибхоз». На думку відповідача, судовими рішенням встановлено повністю правомірність рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища та використання водних біоресурсів ПП «Рибхоз». Відповідач зазначає, що Олександрівське водосховище не можна передавати та взяти в оренду, тому що воно має комплексне призначення в силу абз. 16 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Також, відповідач зазначає, що рибогосподарська діяльність, що здійснюється за Режимами рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (СТРГ), у тому числі орендованих, регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 р. № 4, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 28.01.2008 року за № 64/14755. Цією Інструкцією, на думку відповідача, не передбачається отримання водного об`єкта в оренду або укладання договору про співпрацю при рибогосподарській діяльності в Режимі СТРГ, оскільки згідно з договором оренди, користувачам надається в користування водний об`єкт і вони є водокористувачами. При рибогосподарській діяльності, у тому числі в Режимі СТРГ, використовується ресурс загальнодержавного значення водні біоресурси і відповідно вони є користувачами водних біоресурсів.

27 листопада 2023 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 32503). Прокурор вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та юридично неспроможними, такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ним норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини. Безпідставним є посилання відповідача на наявність у нього режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та дозволів, як правової підстави для використання ним земельної ділянки під водосховищем та безпосередньо самого водосховища. Законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. На думку прокурора ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Прокурор зазначає, що інструкція, на яку здійснює посилання відповідач, безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об`єктами та земельними ділянками водного фонду, оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України. Окремо прокурор звертає увагу, що при затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду, оскільки це не відноситься до їхньої компетенції.

04 грудня 2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (пояснення вх. № 33076). У цих запереченнях зазначено наступне. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 року у справі № 922/3233/17 вже надано правову оцінку щодо рибогосподарської діяльності ПП «Рибхоз» на Олександрівському водосховищі. Здійснюючи рибогосподарську діяльність в режимі СТРГ, ПП «Рибхоз» використовував загальнодержавний ресурс водні біоресурси, відповідно до отриманих дозволів згідно чинного законодавства України. Посилання прокурора у відповіді на відзив на те, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті Олександрівському водосховищі неправомірно, зокрема без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування, та без погодження власника земельної ділянки є необґрунтованим. Крім того, рибалки любителі та відпочиваючі мають вільний доступ до водойми та можливість безоплатно ловити рибу як з берега, так і з човнів на всьому водосховищі, про що свідчать звіти окремо по вилову водних біоресурсів ПП «Рибхоз» та по любительському рибальству. Вилов ПП «Рибхоз» здійснюється виключно тільки вселенців і тільки старше вікових видів, тим самим регулюючи поголів`я вселенців та аборигенних видів водних біоресурсів. В іншому заперечення аналогічні у своїх аргументах попередній заяві по суті справи відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ПІДСТАВНОСТІ (ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ) ПРОКУРОРА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ДАНИМ ПОЗОВОМ

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, який полягає у тому, що користування водним об`єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду всупереч встановленому законодавством порядку суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів. Правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес,а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає. Український народ є визначеним Конституцією України суб`єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Харківська обласна державна адміністрація здійснює повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля. Згідно із ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до питань, що вирішуються місцевими державними адміністраціями віднесено питання використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Тобто, Харківська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об`єктів.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 08.06.2023 року прокурором складено лист за вих. № 56/2-2192вих-23, в якому повідомлено Харківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення та вказано щодо необхідності вжиття заходів для їх усунення. У відповідь на цей лист прокурора Харківська обласна державна адміністрація надала відповідь листом № 04.01-22/1882 від 26.06.2023 року, що остання з позовом до суду не зверталася. У зв`язку із цим, 22 серпня 2023 року прокурором на адресу Харківської обласної державної адміністрації на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист № 45/2-3159вих-23 про пред`явлення прокурором відповідного позову до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

4. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що на території Валківського та Богодухвського ОТГ Харківської області розташоване Олександрівське водосховище. Згідно водогосподарського паспорта площа вказаного водного об`єкта становить 3,52 км2, об`єм 11,4 млн. м3. Відомості про земельні ділянки водного фонду під Олександрівським водосховищем внесено до Державного земельного кадастру та мають наступні кадастрові номера: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га. Відповідно до державний актів на право постійного користування (серія ЯЯ № 305283 на земельну ділянку площею 122,1353 га та серія ЯЯ № 305749 на земельну ділянку площею 269,8388 га) вказані вище земельні ділянки перебувають у постійного користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству/Харківського обласного управління водних ресурсів (наразі Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області), про що свідчить лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-9,1-2263/0/19-23 від 16.05.2023 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 342255148 від 10.08.2023, № 342255313 від 10.08.2023 року, № 342257414 від 10.08.2023 року, № 342255404 від 10.08.2023 року відсутня інформація про зареєстроване право користування спірними земельними ділянками.

Богодухівська міська рада Харківської області листом № 02-23/3068 від 24.05.2023 року повідомила, що нею не укладалися договори оренди щодо користування земельною ділянкою водного фонду (землі під водним дзеркалом, прибережні захисні смуги, гідротехнічні споруди, тощо) Олександрівського водосховища. Також, повідомлено, що за період з 01.01.2022 року по теперішній час до бюджету міської ради не надходило коштів (орендної плати) за використання вищевказаного водного об`єкту. Окрім цього, Богодухівська міська рада Харківської області листом № 02-23/4635 від 04.08.2023 року повідомила, що будь-які рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою на спірні земельні ділянки або їх передачі в користування, в тому числі земель під водним дзеркалом, прибережних захисних смуг, гідротехнічних споруд, тощо не приймалися.

Листом № 04-39/1909 від 22.05.2023 року Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області повідомила, що розпорядження спірними земельними ділянками не входить до повноважень Валківської міської ради та, відповідно, рішення щодо передачі цих земельних ділянок в оренду не приймалось.

05 липня 2023 року листом № 04.01-22/1882 Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації повідомив, що розпорядженнями голови затверджено перелік земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону. Відповідно до цих розпоряджень Олександрівське водосховище до переліку не увійшло.

Таким чином, з представлених до суду документів вбачається, що Олександрівське водосховище, згідно офіційної інформації із Реєстрів, а також органів державної влади, не перебуває у користуванні, в тому числі, на умовах оренди у будь-яких осіб, окрім постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

В свою чергу, з наявних у матеріалах справи документах вбачається, що відповідач, ПП «Рибхоз», здійснює зариблення (вселення) і вилов водних біоресурсів в Олександрівському водосховищі (арк. 2 відзиву). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є 03.12 «Прісноводне рибальство». На замовлення відповідача було розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що затверджений Державним комітетом рибного господарства України 31.07.2009 року. 21 квітня 2017 року Державним агентство рибного господарства України погоджені зміни та доповнення до цього Режиму рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що діють до 31 грудня 2026 року. Також, відповідач має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 09 від 04.02.2022 року, що діє до 03.02.2027 року. Листом № 1-3-9/596-23 від 27.04.2023 року Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області Державного агентства меліорації та рибного господарства України повідомило щодо обсягів вселення та вилову біоресурсів за 2020-2023 роки. До заперечень на відповідь на відзив (пояснення вх. № 33076 від 04 грудня 2023 року) відповідача представлені звіти про обсяги вилову водних ресурсів на Олександрівському водосховищі за 2020-2022 року.

Головне управління ДПС у Харківській області листом № 7593/5/20-40-04-07-06 від 17.05.2023 року повідомило, що відсутня інформація щодо подання відповідачем звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітні (податкові) періоди 2017-2023 роки. Також, ГУ ДПС у Харківській області додатково повідомляє, що відповідно до інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень відсутня інформація щодо оренди земельних ділянок водного фонду за ПП «Рибхоз».

Отже, відповідач здійснює діяльність щодо зариблення та вилову водних біоресурсів на Олександрівському водосховищі, що не заперечується і самим відповідачем. При цьому, як на правову підставу наявності права здійснювати діяльність на Олександрівському водосховищі відповідач посилається на Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах. Згідно з ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України). Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 ВК України, рибництвом є штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів. Водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт). За приписами статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Частинами 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ст. 79 Земельного кодексу України). Землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами належать до земель водного фонду (стаття 4 Водного кодексу України, частина 1 статті 58 Земельного кодексу України). Одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (ст. 80 Земельного кодексу України). Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частини 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. За приписами ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Абзацом 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури, зокрема, належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України. Згідно з ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

У статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" містяться такі визначення: - водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; - рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування; рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства; - промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів | (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України; - рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо; - рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості; - рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства. Стаття 27 зазначеного Закону встановлює, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство. Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку. Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і з спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини) (ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Крім цього, Закон України "Про тваринний світ" у статті 3 визначає об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед яких є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші). Відповідно до ст. 20 Закону України "Про тваринний світ", за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів може здійснюватись такий вид використання об`єктів тваринного світу як рибальство. За визначення ст. 25 Закон України "Про тваринний світ", рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України (ст. 26 Закон України "Про тваринний світ"). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про тваринний світ", до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме Режиму промислу або Режиму рибогосподарської експлуатації. З огляду на викладене, рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об`єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008. Як вказано в самій Інструкції, вона розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України "Про тваринний світ". Пунктом 2.1 Інструкції передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання. Інструкція безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об`єктами та земельними ділянками водного фонду оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України. Зазначена Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом, а відтак вона не може суперечити вимогам Закону України "Про тваринний світ" щодо отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства. Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства. Крім того, ця Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття "рибальство", яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України. Статтею 23 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає і такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах). Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013, визначає процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу. Згідно з п. 2 Порядку, дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом. Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення Їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб`єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи що посвідчують право користування водними об`єктами чи земельними ділянками водного фонду відсутні.

Отже, для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не надають жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл. При затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду. Тобто законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частину), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема, і під цими об`єктами). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Таким чином, ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 року у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15. Також, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 по справі № 923/213/18 зазначив, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстав для одноосібного використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Крім того, згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об`єктами оренди водосховища комплексного призначення. Олександрівське водосховище, у якому відповідач здійснює діяльність, є водосховищем комплексного призначення, що підтверджується листом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області № 625/08-14 від 01.05.2023 року, та, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 51 ВК України, взагалі не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди.

Таким чином, враховуючи встановлення судом відсутності у відповідача будь-яких документів, що підтверджують право користування земельними ділянками водного фонду на Олександрівському водосховищі, а також не заперечення самим відповідачем про здійснення діяльності із вселення та вилову водних біоресурсів, комплексне призначення водосховища, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до положень норм ст. 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями ст. 16, 386, 391 ЦК України, вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об`єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

27.05.2021 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, зокрема, було внесено зміни до Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевказаних змін, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: «з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук)».

Отже, в силу внесених до Земельного кодексу України змін та доповнень, землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні у державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, належать до земель державної форми власності.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені прокурором, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) задовольнити повністю.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання Приватне підприємство «РИБХОЗ» (62156, Харківська область, Богодухівський район, село Олександрівка(з), вулиця Товаченка, будинок 52; код ЄДРПОУ: 32149101) звільнити водний об`єкт Олександрівське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками, з кадастровими номерами 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га та 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га та повернути його у відання Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації; 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 64; код ЄДРПОУ: 23912956) з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21; код ЄДРПОУ: 01038594).

Стягнути з Приватного підприємства «РИБХОЗ» (62156, Харківська область, Богодухівський район, село Олександрівка(з), вулиця Товаченка, будинок 52; код ЄДРПОУ: 32149101) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «РИБХОЗ» (62156, Харківська область, Богодухівський район, село Олександрівка(з), вулиця Товаченка, будинок 52; код ЄДРПОУ: 32149101) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" січня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко