Постанова

від 18.06.2024 по справі 922/4297/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4297/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рибхоз" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4297/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., повний текст рішення складено 23.01.2024,

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації), м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, місто Харків,

до Приватного підприємства "Рибхоз", село Олександрівка, Богодухівський район, Харківська область,

про відновлення становища, яке існувало до порушення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 позов Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) задоволено повністю. Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання Приватного підприємства "Рибхоз" (код ЄДРПОУ: 32149101) звільнити водний об`єкт Олександрівське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками, з кадастровими номерами 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га та 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га та повернути його у відання Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації; 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 64; код ЄДРПОУ: 23912956) з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21; код ЄДРПОУ: 01038594). Стягнуто з Приватного підприємства "РИБХОЗ" (код ЄДРПОУ: 32149101) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2684,00 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Рибхоз" (код ЄДРПОУ: 32149101) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Рибхоз" звернулося 08.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№365Х/2), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 по справі №922/4297/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги відповідача повністю. Апелянт також просив не стягувати судові витрати з відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "РИБХОЗ" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4297/23 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. З огляду на те, що правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника апеляційної скарги, відповідачу запропоновано уточнити вимоги апеляційної скарги в частині повноважень, які суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення з урахуванням вимог процесуального законодавства (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо) та надіслати такі уточнення суду, разом із доками їх надсилання учасникам справи з урахуванням вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4297/23.

13.02.2024 матеріали справи №922/4297/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

19.02.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції від заявника апеляційної скарги надійшли усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 2523), надано уточнену апеляційну скаргу, в якій Приватне підприємство "РИБХОЗ" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 р. у справі №922/4297/23 повністю і прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах позивачу відмовити; судові витрати по сплаті за апеляційну скаргу стягнути з позивача. Також апелянтом додано докази надсилання копії апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги іншім учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РИБХОЗ" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4297/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09 квітня 2024 року о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 18.03.2024, встановлено учасникам справи строк до 25.03.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

12.03.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3629), в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги Приватного підприємства "Рибхоз", вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 у зв`язку з навчанням судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2024 до 16:15 год.

01.05.2024 до суду надійшло клопотання представника Приватного підприємства "Рибхоз", адвоката Асєєвої Аліни Сергіївни, про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій. 06.05.2024 адвокат Асєєва А.С. ознайомилась з матеріалами справи та зняла фотокопії.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

07.05.2024 представник Приватного підприємства "Рибхоз" адвокат Асєєва А.С. подала клопотання (вх.№ 6384), в якому просила долучити до матеріалів справи копії документів, які не подавалися до суду першої та апеляційної інстанції і які, на думку заявника, свідчать про взаємодію відповідача з контролюючими органами та дотримання відповідачем загальних правил господарської діяльності та належного проведення робіт із вселення водного біоресурсу з метою відтворення за зазначений у позовній заяві період. Заявник зазначив, що вказані документи отримано відповідачем уже після подання апеляційної скарги.

07.05.2024 представник Приватного підприємства "Рибхоз" адвокат Асєєва А.С. також подала клопотання (вх.№ 6385), в якому просила повторно надати їй матеріали справи для ознайомлення та зняття копій, посилаючись на те, що 06.05.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи стався збій у роботі електронного носія, на який здійснювалася фотофіксація, а також просить розглянути питання щодо можливості відкладення / перенесення судового засідання з метою надання відповідного / співмірного часу для підготовки до судового засідання.

Також представником апелянта подано заяву (вх.№ 6386 від 07.05.2024) про зупинення провадження у справі №922/4297/23 в порядку п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду судової справи №922/3463/23, в якій судове засідання призначено на 22.05.2024 і в якій, на думку заявника, правовідносини є подібними до тих, що мають місце в даній справі №922/4297/23.

У судовому засіданні 07.05.2024, в якому були присутні прокурор та представник ПП "Рибхоз", суд апеляційної інстанції розглянув вищезазначені клопотання та відмовив у їх задоволенні з підстав, які наведено в ухвалі суду від 07.05.2024. Також вказаною ухвалою в судовому засіданні було оголошено перерву до "18" червня 2024 р. до 12:15 год.

У судовому засіданні 18.06.2024 взяли участь: представники прокуратури, представники відповідача, які підтримали викладену ними раніше правову позицію, а також представник позивача, який зазначив про необґрунтованість доводів апелянта та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце судового засідання, не скористалася своїм процесуальним правом на участь представника у вказаному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

На території Валківської та Богодухвської ОТГ Харківської області розташоване Олександрівське водосховище. Згідно з водогосподарським паспортом (т.1, а.с.32 - 37) площа вказаного водного об`єкта становить 3,52 км2, об`єм 11,4 млн. м3, призначенням водосховища є дві цілі: зрошення та риборозведення. Отже, вказана водойма є водосховищем комплексного призначення у розумінні ст.1 Водного кодексу України.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, під Олександрівським водосховищем знаходяться земельні ділянки водного фонду: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га. Відповідно до державних актів на право постійного користування (серія ЯЯ № 305283 на земельну ділянку площею 122,1353 га та серія ЯЯ № 305749 на земельну ділянку площею 269,8388 га) вказані вище земельні ділянки передано в постійне користування Харківському обласному управлінню по меліорації і водному господарству/Харківському обласному управлінню водних ресурсів (наразі Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області).

Матеріали справи не містять інформації про укладення договорів оренди щодо вказаних земельних ділянок, надання дозволів на розробку документації із землеустрою тощо. Також ці ділянки не входять до переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону. Отже, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовується учасниками справи в апеляційному провадженні, Олександрівське водосховище, згідно з офіційною інформацією із Реєстрів, а також органів державної влади, не перебуває у користуванні, в тому числі, на умовах оренди у будь-яких осіб, окрім постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідач, ПП Рибхоз, здійснює зариблення (вселення) і вилов водних біоресурсів в Олександрівському водосховищі. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є 03.12 Прісноводне рибальство. Вказана діяльність здійснюється на підставі ліцензії від 07.07.2011 із необмеженим строком дії (т.2, а.с.43).

На замовлення відповідача було розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що затверджений Державним комітетом рибного господарства України 31.07.2009 (т.2, а.с.44). 21.04.2017 Державним агентством рибного господарства України погоджені зміни та доповнення до цього Режиму рибогосподарської експлуатації Олександрівського водосховища, що діють до 31.12.2026 (т.2, а.с.52).

Також відповідач має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 09 від 04.02.2022, що діє до 03.02.2027 (т.2, а.с.56).

20.07.2004 між Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (Облводгосп) та ПП "Рибхоз" укладено договір про спільну виробничу діяльність строком дії до 20.07.2029 (т.2, а.с.59), згідно з яким ПП "Рибхоз" експлуатує дзеркало водойми і прибережні захисні смуги згідно Водного кодексу України, зариблює, вирощує і доглядає рибу, охороняє рибу та водойму зі спорудами, благоустроює місця відпочинку, виконує залуження, залісення і охорону прибережної захисної смуги шириною 50 м, та інші природоохоронні заходи. У відповідності до п.3.1.2 вказаного договору, ПП "Рибхоз" приймає участь у ремонтних роботах, експлуатації, обслуговуванні греблі і гідротехнічних споруд; ПП "Рибхоз" повинне до 15 листопада кожного року перераховувати на розрахунковий рахунок Облводгоспу 10000,00 грн.

08.06.2023 прокурором направлено лист за вих. № 56/2-2192вих-23 на адресу Харківської обласної державної адміністрації (т.1, а.с. 77), в якому зазначено про наступні обставини: згідно з інформацією ГУ ДПС у Харківській області відсутня інформація щодо подання ПП "Рибхоз" податкової звітності з плати за землю, також, відповідно до інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні записи щодо оренди ПП "Рибхоз" будь-яких ділянок водного фонду, до бюджету Валківської міської ради Харківської області та Богодухівської міської ради Харківської області жодних коштів за користування Олександрівським водосховищем не надходило, договори оренди не укладалися, отже, в порушення ст.125, 126 Земельного кодексу України вказаним водним об`єктом та земельними ділянками, на яких він розташований, ПП "Рибхоз" фактично користується за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди. У листі прокурор із посиланням на ст.23 Закону України "Про прокуратуру" просив обласну державну адміністрацію повідомити, чи вживалися нею будь-які заходи з метою усунення зазначених порушень та чи планується найближчим часом вжиття таких заходів.

Харківська обласна державна (військова) адміністрація надала прокурору відповідь листом №04.01-22/1882 від 05.07.2023 (т.1, а.с.82), в якому зазначила, що не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо порушень, на які вказав прокурор, і що не заперечує проти звернення прокуратури до суду з відповідним позовом.

22.08.2023 прокурором на адресу Харківської обласної державної адміністрації на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено лист № 45/2-3159вих-23 (т.1, а.с.83) із повідомленням про те, що окружною прокуратурою буде подано відповідну позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської військової адміністрації.

03.10.2023 Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства Рибхоз, про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ПП Рибхоз звільнити водний об`єкт Олександрівське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами: 6321285001:02:000:0001 площею 232,1187 га, 6321285001:02:0002 площею 37,7201 га, 6320880500:01:001:0345 площею 1,1476 га та 6320880500:01:001:0346 площею 120,9877 га та повернути його у відання Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4297/23 позов прокурора було задоволено.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд зазначив, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування; рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об`єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства; нормами чинного законодавства (Земельним та Водним кодексами, Законом України "Про тваринний світ") встановлено обов`язковість отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства, закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства. Господарський суд вказав, що законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частину), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема, і під цими об`єктами) - аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами, аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 року у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, від 21.03.2019 у справі № 923/213/18.

Також господарський суд вказав, що згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об`єктами оренди водосховища комплексного призначення, отже Олександрівське водосховище взагалі не може бути об`єктом оренди і, відповідно, не може бути передане у користування на умовах оренди.

Згідно з висновком суду першої інстанції, спірний об`єкт підлягає поверненню в порядку ч.1 ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об`єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

В апеляційній скарзі відповідач наводить наступні доводи: судом першої інстанції не встановлена різниця між Спеціальним товарним рибним господарством (СТРГ), де діяльність підприємства пов`язана з відтворенням та промисловим виловом водних живих ресурсів, та Аквакультурою (рибництвом), де підприємства займаються сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури); діяльність підприємств у режимі СТРГ, у відповідності до Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" здійснюється за відповідними дозвільними документами, а саме, Режимом рибогосподарської діяльності, науково-рибоводно-біологічним обґрунтуванням, Ліцензією та Дозволом для проведення промислового вилову водних живих ресурсів; порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008; Інструкцією не передбачається отримання водного об`єкта в оренду в режимі СТРГ. Також відповідач із посиланням на те, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об`єктом оренди, наполягає на тому, що саме на таких водоймах і розробляються науково-рибоводно-біологічні обґрунтування для створення СТРГ; при отриманні Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта користувачам надаються у користування лише водні біоресурси, а не водний об`єкт чи земля під водою, отже, на думку апелянта, ПП "Рибхоз" не здійснювало самовільного зайняття спірних земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає про правильність висновків місцевого господарського суду та наполягає на тому, що за змістом норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, жодні дозволи та режими не можуть бути підставою для уникнення проходження процедури набуття права користування землями, на яких розташовані водні об`єкти, в обхід відповідних норм закону, які правомірно застосовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку вищевказане судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Щодо права прокурора звернення з даним позовом відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, за змістом вказаної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, норм чинного законодавства, та не заперечується апелянтом, землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні у державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, належать до земель державної форми власності.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, компетентним органом у спірних правовідносинах є Харківська обласна державна (військова) адміністрація.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 918/571/23 тощо.

Як було встановлено вище, Харківська обласна військова адміністрація у червні 2023 року отримала від прокурора листа з повідомленням про порушення ПП "Рибхоз" норм земельного та водного законодавства, однак протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, натомість надала відповідь про те, що не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо порушень, на які вказав прокурор, і що не заперечує проти звернення прокуратури до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, на думку колегії суддів, подання прокурором відповідного позову у жовтні 2023 року узгоджується з вищенаведеними вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В апеляційній скарзі заявник не наводить заперечень щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Предметом позову у даній справі є вимога до підприємства, яке здійснює промисловий вилов водних живих ресурсів на водосховищі комплексного призначення, звільнити вказаний водний об`єкт разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками, та повернути його у відання обласної військової адміністрації.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

При цьому, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України Про тваринний світ і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об`єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, законами України Про тваринний світ, Про охорону навколишнього природного середовища, Про мисливське господарство та полювання та іншими нормативно-правовими актами.

До об`єктів тваринного світу, на які поширюється дія Закону України Про тваринний світ, відносяться, в тому числі, дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (стаття 3 Закону України Про тваринний світ).

Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 4 Закону України Про тваринний світ).

Об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об`єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об`єктами тваринного світу - об`єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України (частини 2-4 статті 5 дія Закону України Про тваринний світ).

Статтею 13 Закону України Про тваринний світ передбачено, що до повноважень уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, подання в установленому порядку документів з питань надання у користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об`єктів, та організація роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів.

В свою чергу, до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить погодження в установленому порядку питань, що стосуються надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів (стаття 14 Закону України Про тваринний світ).

Стаття 17 зазначеного Закону визначає умови спеціального використання об`єктів тваринного світу. Так до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, є одним з видів використання об`єктів тваринного світу, який може здійснюватися за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів (стаття 20 Закону України Про тваринний світ).

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 25 Закону України Про тваринний світ).

Статтею 26 цього ж Закону врегульовано засади здійснення промислового рибальства.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України.

До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов`язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

В такий спосіб норми законодавства про тваринний світ встановлюють особливості використання об`єктів тваринного світу для здійснення рибальства, водночас, за змістом їх правових приписів вони не регулюють порядку надання водних об`єктів та/або земельних ділянок, на яких вони розташовані, у користування.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів.

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів).

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

За змістом частини 1 статті 34 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 36 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), користування землями водного фонду та використання водних біоресурсів як користування окремими об`єктами. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 08.11.2023 у справі № 903/255/23).

У постанові від 09.04.2024 у справі №902/144/23 Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про те, що спеціальними нормами у сфері використання біоресурсів (Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" та Закон України "Про тваринний світ") передбачено, що режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів надають право користування рибогосподарським водним об`єктом в контексті вирощування, вилову, розведення водних біоресурсів незалежно від оформлення прав на земельну ділянку та водний об`єкт.

Тому твердження апелянта в даній справі №922/4297/23 про те, що судом першої інстанції не встановлена різниця між Спеціальним товарним рибним господарством (СТРГ), де діяльність підприємства пов`язана з відтворенням та промисловим виловом водних живих ресурсів, та Аквакультурою (рибництвом), де підприємства займаються сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури), і про те, що при здійсненні діяльності з промислового вилову риби підприємству надаються у користування лише водні біоресурси, а не водний об`єкт чи земля під водою не узгоджується з вищенаведеними нормами чинного законодавства та практикою Верховного Суду щодо їх застосування, оскільки, як уже зазначалося, діяльність підприємства, пов`язана з відтворенням та промисловим виловом водних живих ресурсів (факту здійснення якого відповідач не заперечує), обов`язково потребує оформлення прав на земельну ділянку та водний об`єкт.

Місцевий господарський суд надав належну правову оцінку посиланням відповідача на Інструкцію, зазначивши, що вона є підзаконним нормативно-правовим актом, а відтак вона не може суперечити вимогам Закону України "Про тваринний світ" щодо отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства, крім того, ця Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття "рибальство", яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на Інструкцію, однак вищенаведених висновків місцевого господарського суду ним не спростовано.

Заявник скарги наполягає на тому, що діяльність підприємств у режимі СТРГ, у відповідності до Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" здійснюється за відповідними дозвільними документами, а саме, Режимом рибогосподарської діяльності, науково-рибоводно-біологічним обґрунтуванням, Ліцензією та Дозволом для проведення промислового вилову водних живих ресурсів.

Також представники відповідача під час апеляційного провадження просили Східний апеляційний господарський суд звернути окрему увагу на договір про спільну виробничу діяльність, укладений 20.07.2004 між Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (Облводгосп) та ПП "Рибхоз" строком дії до 20.07.2029 (т.2, а.с.59).

Колегією суддів досліджено наявні в матеріалах справи дозвільні документи, а також вищевказаний договір про спільну виробничу діяльність та встановлено, що вони дійсно стосуються діяльності ПП "Рибхоз", пов`язаної, зокрема, із промисловим виловом водних живих ресурсів.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами, аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 року у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, від 21.03.2019 у справі № 923/213/18.

Колегія суддів зазначає, що і договір про спільну виробничу діяльність, на який посилається апелянт, також не є правовстановлюючим документом щодо користування водними об`єктами чи землями водного фонду.

В апеляційній скарзі відповідач стверджував про те, що місцевий господарський суд послався на висновки Верховного Суду у справах, правовідносини в яких не є подібними до тих, що мають місце в даній справі №922/4297/23.

Разом з тим, під час апеляційного провадження представник відповідача зазначав про подібність правовідносин у даній справі №922/4297/23 та у справі №922/3463/23, яка перебувала на розгляді Верховного Суду.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено Східним апеляційним господарським судом на підставі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень під час підготовки до судового засідання 18.06.2024, у постановах від 22.05.2024 у справах №922/3463/23 та № 922/2718/23 (в яких правовідносини дійсно є подібними до тих, що мають місце в даній справі №922/4297/23) Верховний Суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний звільнити водний об`єкт (водосховище комплексного призначення) разом із зайнятими ним земельними ділянками та повернути відповідні земельні ділянки державної форми власності, на якій розташовано водосховище, у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації - вказав, що ані наявні у відповідача листи та дозволи, ані Договір на здійснення біологічної меліорації водосховища не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання рибогосподарських водних об`єктів та земельних ділянок у користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності.

У зазначених постановах Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що така діяльність відповідача не потребує отримання водного об`єкта та/або земельної ділянки під ним в оренду.

У судовому засіданні 18.06.2024 представниками відповідачів не наведено жодних доводів, з яких би вбачалося, що висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.05.2024 у справах №922/3463/23 та № 922/2718/23, не підлягають врахуванню під час розгляду судом апеляційної інстанції даної справи №922/4297/23.

Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

За змістом частин 4, 5 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується сторонами, Харківською обласною військовою адміністрацією як розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду рішень про передачу відповідачеві у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт Олександрівське водосховище, не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.

Окрім того, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується учасниками справи в апеляційному провадженні, Олександрівське водосховище є водосховищем комплексного призначення.

Відповідно до ч.1 ст.51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Також відповідно до п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на який обґрунтовано послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не можуть бути об`єктами оренди водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Олександрівське водосховище взагалі не може бути об`єктом оренди і, відповідно, не може бути передане у користування на умовах оренди.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази, встановив обставини справи щодо відсутності документів на право користування спірними земельними ділянками разом з водним об`єктом та щодо неможливості передання таких земельних ділянок у користування та, з урахуванням викладеного, дійшов обґрунтованого висновку щодо перебування на ній відповідача, безпідставності такого перебування, а отже і про задоволення відповідних позовних вимог прокурора, зазначивши, що спірний об`єкт підлягає поверненню в порядку ч.1 ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об`єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

Переконливих заперечень стосовно обраного прокурором способу захисту інтересів держави відповідач під час апеляційного провадження не навів.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рибхоз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4297/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.06.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль