Рішення

від 17.01.2024 по справі 924/1112/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"17" січня 2024 р. Справа № 924/1112/21 (924/1213/23)

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 , с. Криштопівка Хмельницького району Хмельницької області

до Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький

про визнання права власності

в межах справи

за заявою Державної податкової служби України, м. Київ в особі відокремленого структурного підрозділу - Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Представники сторін:

від позивача (заявника): Цапів І.М. - згідно ордера серія ВХ №1059690 від 03.01.2024;

від відповідача (банкрута): не з`явився;

від кредиторів: не з`явився

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2021 (суддя Крамар С.І.) відкрито провадження у справі №924/1112/21 про банкрутство Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Матущака В.І., призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2022 закінчено попереднє засідання, визнано грошові вимоги кредиторів, визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, призначено підсумкове засідання суду.

Постановою суду від 19.09.2023 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Матущака В.І.

21.11.2023 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький, згідно якої позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 44/100 квартири АДРЕСА_1 для розгляду в межах справи №924/1112/21.

Ухвалою суду від 11.12.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1112/21(924/1213/23) в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.01.2017 по справі №686/2334/15-ц за ним визнано майнові права учасника простого товариства "Цивільжитлобуд-1" на 44/100 частин вартості майнових прав, що становить 390 409,00грн, на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили. З метою реєстрації права власності на 44/100 квартири, він звернувся до арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, як до розпорядника майна КП "Цивільжитлобуд" з проханням про надання документів для реєстрації права власності. У відповіді від 12.07.2023 розпорядник майна вказав, що у нього відсутні будь-які документи, в тому числі договори на участь в будівництві вказаного житлового будинку.

Відповідач - Колективне підприємство "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький в судове засідання не з`явився, повноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. На адресу суду ліквідатор - арбітражний керуючий Матущак В.І. у відзиві від 09.01.2024 зазначив, що будь-які документи бухгалтерського обліку йому боржником не передавалися. Вважає, що подані позивачем до матеріалів справи докази свідчать про обґрунтованість його вимог.

Інші кредитори у справі про банкрутство Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький письмових пояснень - позиції щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суду не подали.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін справи та учасників справи про банкрутство про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін та учасників справи про банкрутство не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.01.2017 по справі №686/2334/15-ц частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Цивільжитлобуд" про визнання стороною договору відступлення частки учасника простого товариства та визнання власником майнових прав.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права учасника простого товариства "Цивільжитлобуд-1" на 44/100 частин вартості майнових прав, що становить 390409 грн., на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили.

Міськрайонним судом встановлено, що згідно довідки КП "Цивільжитлобуд" №1-28 від 14.11.2016 ОСОБА_3 повністю розрахувалась за квартиру АДРЕСА_2 , сплативши кошти в сумі 390 409,00грн, з яких 44 950,00грн було сплачено останньою після розірвання шлюбу. Отже, вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 сплачена в період перебування сторін у шлюбі становить 345 459,00грн (390 409, 00грн - 44 950,00грн).

Відповідно до частини 1 статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 Сімейного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що майнові права на квартиру АДРЕСА_2 вартістю 345 459,89грн є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу між подружжям.

Хмельницьким міськрайонним судом враховано, що згідно ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Частиною 3 ст.61 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір відступлення частки учасника простого товариства "Цивільжитлобуд-1" від 07.10.2007 року було укладено ОСОБА_4 в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , та в інтересах сім`ї, право спільної сумісної власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 в останнього виникають в силу закону.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_3 18.07.2018 зареєструвала за собою право власності на 56/100 квартири АДРЕСА_2 .

Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) в своєму листі на адвокатський запит вказала, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметрами пошуку "замовник будівництва - КП "Цивільжитлобуд" та "адреса об`єкта будівництва - м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33/2-а" наявна інформація про зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 24.02.2017 за реєстраційним номером ХМ143170551585 щодо об`єкта будівництва "Багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими магазинами, офісними приміщеннями та творчими майстернями художників та архітекторів на технічному поверсі, перша черга: 91-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими магазинами, офісними приміщеннями, та творчими майстернями художників та архітекторів на технічному поверсі; Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Львівське шосе; 33/2а".

З метою реєстрації права власності на 44/100 квартири, ОСОБА_5 звернувся до арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, як до розпорядника майна КП "Цивільжитлобуд", з проханням про надання документів для реєстрації права власності.

У відповіді від 12.07.2023 року розпорядник майна вказав, що у нього відсутні будь-які документи, в тому числі договори на участь в будівництві вказаного житлового будинку.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №680/214/16 та від 07 квітня 2020 у справі №916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 №978- IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон №978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 №1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон №1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону №1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18), від 03 квітня 2019 у справі №1609/6643/12 (провадження №14-107цс19), від 15 травня 2019 у справі №522/102/13-ц (провадження №14-38цс19), від 29 травня 2019 у справі №1609/6645/12 (провадження №14-220цс19), від 26 червня 2019 у справі №761/3428/15-ц (провадження №14-268цс19).

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року, Справа №344/16879/15-ц ).

Судом встановлено, що Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) в своєму листі на адвокатський запит вказала, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметрами пошуку "замовник будівництва - КП "Цивільжитлобуд" та "адреса об`єкта будівництва - АДРЕСА_3 " наявна інформація про зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 24.02.2017 за реєстраційним номером ХМ143170551585 щодо об`єкта будівництва "Багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими магазинами, офісними приміщеннями та творчими майстернями художників та архітекторів на технічному поверсі, перша черга: 91-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими магазинами, офісними приміщеннями, та творчими майстернями художників та архітекторів на технічному поверсі; Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33/2а.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з метою реєстрації права власності на 44/100 квартири звернувся до арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, як до розпорядника майна КП "Цивільжитлобуд" з проханням про надання документів для реєстрації права власності. У своїй відповіді від 12.07.2023 арбітражний керуючий Матущак В.І. вказав, що у нього відсутні будь-які документи, в тому числі договори на участь в будівництві вказаного житлового будинку.

Судом встановлено відсутність доказів набуття права власності на спірну квартиру за іншою особою та про державну реєстрацію таких прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 (справа №344/16879/15-) дійшла висновку, що положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

Судом враховано, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.01.2017 по справі №686/2334/15-ц визнано за ОСОБА_1 майнові права учасника простого товариства "Цивільжитлобуд-1" на 44/100 частин вартості майнових прав, що становить 390 409,00грн, на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили.

Судом також встановлено, що згідно довідки КП "Цивільжитлобуд" №1-28 від 14.11.2016 ОСОБА_3 повністю розрахувалась за квартиру АДРЕСА_2 сплативши кошти в сумі 390 409,00грн, з яких 44 950,00грн було сплачено останньою після розірвання шлюбу. Отже, вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 сплачена в період перебування сторін у шлюбі становить 345 459,00грн (390 409,00грн - 44 950,00грн).

Як підтверджено вищевказаним рішенням міськрайонного суду, суд прийшов до висновку, що майнові права на квартиру АДРЕСА_2 вартістю 345 459,89грн є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу між подружжям.

Хмельницьким міськрайонним судом враховано, що згідно ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Частиною 3 ст.61 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір відступлення частки учасника простого товариства "Цивільжитлобуд-1" від 07.10.2007 року було укладено ОСОБА_4 в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , та в інтересах сім`ї, право спільної сумісної власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 в останнього виникають в силу закону.

ОСОБА_3 18.07.2018 року зареєструвала за собою право власності на 56/100 квартири АДРЕСА_2 .

Необхідні для реєстрації права власності на належну йому частку квартири документи ОСОБА_1 у забудовника отримати не може, що підтверджується листом арбітражного керуючого Матущака В.І. - ліквідатора КП "Цивільжитлобуд".

Позивач позбавлений іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Враховуючи викладені судом доводи та обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на 44/100 квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Колективного підприємства "Цивільжитлобуд" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд. 47; код ЄДРПОУ 01274231) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 856,14грн (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 14 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.01.2024.

Суддя С.І. Крамар

Віддруковано 8 прим. (надіслати всім):

1- до справи;

2 - позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) надісл. реком.

3 - кредитору - ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) надісл. на ел.пошту post@tax.gov.ua

в особі ГУ ДПС у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17) надісл. в ел.кабінет в системі "ЕС"

4 - відповідачу (боржнику) КП "Цивільжитлобуд" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд.47) надісл. простим

5 - арбітражному керуючому Матущаку В.І. ( АДРЕСА_6 ); надісл. реком. та на е-пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

6 - ПАТ "Промінвестбанк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8) надісл. на е-пошту bank@pib.ua

7 - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорнобрового, 5) надісл. в ел.кабінет в системі "ЕС"

8 - КП "Агенція муніципальної нерухомості" (вул. Кам`янецьк, 2, м. Хмельницький, 29000) наділс. в ел.кабінет в системі "ЕС"