Рішення

від 11.01.2024 по справі 260/2181/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2181/20 17:28 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Шестак Н.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрива» представник не з`явився;

відповідач : Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці представник Фалес Руслан Сергійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1, код ЄДРПОУ 43237252) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (79005, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд.8, код ЄДРПОУ 44778105) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 11 січня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 22 січня 2024 року.

03 червня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрива» до Управління Держпраці у Закарпатській області, якою просить суд визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 від 19.12.2019 року.

22 вересня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 від 19 грудня 2019 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрива" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1, код ЄДРПОУ 43237252) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 5633,55 (п`яти тисяч шістсот тридцять три гривні 55 копійок) грн.

24 листопада 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у справі №260/2181/20 без змін.

28 лютого 2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Одночасно постановою від 28 лютого 2023 року колегія суддів вирішила замінити відповідача у справі - Управління Держпраці у Закарпатській області на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, (а.с.84, т.2).

14 березня 2023 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В.

20 березня 2023 року ухвалою суду прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

10 серпня 2023 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09:00 год 03 жовтня 2023 року. Викликано в судове засідання на 09:00 год 03 жовтня 2023 року свідків: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та інша відома суду адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , що проживає АДРЕСА_4 .

03 жовтня 2023 року ухвалою суду відкладено судовий розгляд справи на 09:00 год 24 жовтня 2023 року. Повторно викликано в судове засідання на 09:00 год 24 жовтня 2023 року свідків: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та інша відома суду адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , що проживає АДРЕСА_4 . Роз`яснено свідкам, що у випадку неявки в судове засідання свідка без поважних причин або не повідомлення про причини неприбуття, суд застосує до такої особи привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення згідно вимог ст. 148 КАС України.

07 листопада 2023 року судовий розгляду справи відкладено на 10:00 год 23 листопада 2023 року. Зобов`язано доставити приводом у судове засідання Закарпатського окружного адміністративного суду, що призначено на 10:00 год 23 листопада 2023 року (м. Ужгород, вул. Загорська 30, зал № 1 ) на вказаний день і час наступних свідків: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та інша відома суду адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , що проживає АДРЕСА_4 .

23 листопада 2023 року поліцейський офіцер громади ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенант поліції Іван Познюк повідомив суд, що доставити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на судове засідання, що має відбутися 23.11.2023 року о 10:00 год. не вдалось можливим, оскільки гр. ОСОБА_1 перебуває за межами України, а саме в Німеччині, а гр. ОСОБА_3 зі слів колишнього чоловіка не проживає за вказаною адресою на протязі останніх 4 років, та де вона може бути, йому не відомо, зв`язок з нею не підтримує.

До листа надано оригінали пояснень від 22 листопада 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

07 грудня 2023 року вимоги ухвали суду від 23 листопада 2023 року про доставку приводом в судове засідання свідка ОСОБА_2 органом поліції не виконано.

07 грудня 2023 року ухвалою суду судовий розгляд справи відкласдено на 13:20 год 22 грудня 2023 року. Зобов`язано доставити приводом у судове засідання Закарпатського окружного адміністративного суду, що призначено на 13:20 год 22 грудня 2023 року (м. Ужгород, вул. Загорська 30, зал № 1) на вказаний день і час наступного свідка: ОСОБА_2 .

07 грудня 2023 року Ужгородське районне відділення управління поліції повідомило суд, що доставити до зали Закарпатського окружного адміністративного суду на 07.12.2023 громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_2 , згідно ухвали суду за № 260/2181/20, не надалось можливість, у зв`язку з тим, що останній згідно пояснення громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_5 , не проживає за вказаною адресою близько 10 років, проживає в м. Ужгород, де саме йому не відомо.

08 грудня 2023 року Ужгородське районне управління поліції повідомило суд, що доставити вищевказаних осіб на судове засідання, що мало відбутись 23.11.2023 року о 10:00 год. в приміщенні зали судових засідань Закарпатського окружного адміністративного суду не надалось можливим, оскільки гр. ОСОБА_1 перебуває за межами України, а саме в Німеччині, а гр. ОСОБА_6 зі слів колишнього чоловіка не проживає за вказаною адресою на протязі останніх 4 років, та де вона може бути, йому не відомо, зв`язок з нею не підтримує.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що за результатами інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрива" відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ЗК457/215/АВ/П від 09 грудня 2019 року, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 від 19 грудня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 375570 грн. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

07 липня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 від 19 грудня 2019 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК457/215/АВ/П від 09 грудня 2019 року, яким встановлено, що в ПАБ "Дрива" , за місцезнаходженням: м. Ужгород, пр. Свободи, 52, знаходилися і виконували роботу ОСОБА_1 кухаря, ОСОБА_3 помічника кухаря та за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1 ОСОБА_2 бармена, без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 3 КЗпП України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак 18 вересня 2020 року позивачем подано заяву про розгляд справи без їх участі, (т.1 а.с. 226).

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Дрива», зареєстроване як юридична особа за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1, код ЄДРПОУ 43237252; основний вид діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Згідно з договором оренди від 19 вересня 2019 року №02/2019 TOB «Дрива» користується на умовах оренди нежитловим приміщенням за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 52.

Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 02 грудня 2019 року №239 «Про проведення інспекційних відвідувань» та направлення №976 на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Дрива», за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 52 та вул. Легоцького, 66/1 строком дії з 05 грудня 2019 року по 13 грудня 2019 року.

05 грудня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами, було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» на підставі вищезазначеного направлення.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 09 грудня 2019 року №ЗК457/215/АВ/П (далі по тексту - Акт інспекційного відвідування).

09 грудня 2019 року головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області видав припис про усунення виявлених порушень №ЗК457/215/АВ/П, яким ТОВ «Дрива» зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування.

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування, Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову від 19 грудня 2019 року №ЗК457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 про накладення штрафу, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ТОВ «Дрива» накладено штраф у розмірі 375 570,00 грн.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у Постановах Верховного суду.

За вимогами частини п`ятої та шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Слідуючи приписам ст. 353 частини 5 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

28 лютого 2023 року у цій справі колегій суддів КАС Верховного суду дійшла таких висновків: п.9-10 ( а.с.157, т.2)

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі по тексту - Порядок №823).

Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку №823).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці у Закарпатській області як територіальний орган Держпраці уповноважений на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень вживати заходи для притягнення об`єкта відвідування до відповідальності.

Доводи позивача про те, що інспекційне відвідування проведено відповідно до Порядку №295, який на момент перевірки визнано нечинним у судовому порядку є необґрунтованими та не підтверджується матеріалами справи.

Так, у наказі від 02 грудня 2019 року №239 «Про проведення інспекційних відвідувань» та в акті інспекційного відвідування містяться посилання саме на Порядок №823, який був чинним та підлягав застосуванню.

Будь-яких обставин, які б свідчили про порушення відповідачем вимог законодавства про працю при проведенні інспекційного відвідування ТОВ «Дрива» судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у даній справі, отже доводи щодо проведення перевірки відбулося безпідставно спростовані матеріалами справи.

Щодо виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень вимог законодавства про працю, суд звертає увагу на таке.

Верховний суд у п.14 Постанови звернув увагу у цій справі на те, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ Дрива, а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій наведених вище обставин не врахували, оцінки наданим під час інспекційного відвідування договорам на предмет правомірності їх укладення не надали та не проаналізували їх змісту.

У пункті 15 Постанови Верховний суд зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2020 року, що ухвалена у справі №308/2594/20 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ Дрива має преюдиційне значення для вирішення даної справи колегія суддів вважає помилковим, оскільки у новій редакції КАС України, яка діє з 15 грудня 2017 року, відповідно до частини сьомої статті 78 якого правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Як вбачається зі змісту постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2020 року у справі №308/2594/20, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 закрито на підставі статті 247 пункту 1 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.

В акті інспекційного відвідування встановлено, що в порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, а саме: за адресою: АДРЕСА_6 , знаходились і виконували роботу: кухаря ОСОБА_1 , помічника кухаря ОСОБА_3 , які повідомили, що проходять стажування; за адресою: АДРЕСА_7 , виконував обов`язки бармена неповнолітній працівник ОСОБА_2 , який зазначив, що працює на барі більше місяця.

На перевірку таких обставин судом здійснено огляд відеофіксації від 05.12.2019 року, яким встановлено, що в ПАБ "Дрива" за адресою АДРЕСА_6 , де у приміщенні кухні знаходилися дві особи: чоловічої а жіночої статі. Вказані особи були ідентифіковані як: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказані особи зазначили, що вони стажери. Відеозйомкою зафіксовано вказаних осіб в процесі приготування їжі, що спростовує доводи позивача, що такі особи нічого не робили, очікували завдання.

В ході інспекційного відвідування бухгалтером товариства надані договори від 03 грудня 2019 року про стажування громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в яких строк стажування становить з 03 грудня 2019 року по 09 грудня 2019 року.

Як зазначено в договорах стажування, підприємство зобов`язується надати стажисту робоче місце, визначити строки стажування, місце проходження стажування, режим стажування та в разі виконання стажистом професійних робіт передбачених стажуванням за встановленими нормами, забезпечити вчасно їх оплату в сумі за встановленими на підприємстві розцінками на підставі акта здавання-приймання робіт. Стажер, в свою чергу, зобов`язаний дотримуватись вимог установчих документів та правил внутрішнього трудового розпорядку, норм охорони праці режиму стажування.

З вище наведеного випливає, що вище вказані правовідносини є по суті трудовими відносинами, тобто має місце заміна трудових правовідносин іншими відносинами, що є порушенням вимог ст. 24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Що стосується стажування, то слід зазначити наступне.

Частинами першою, другою статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про зайнятість населення» кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно- технічних, вищих навчальних закладах та закладах після дипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» з метою набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетентностей здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікованого робітника, спеціальність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, ступені вищої освіти молодшого бакалавра або бакалавра та продовжують здобувати освіту на наступному рівні освіти, мають право у вільний від навчання час проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у роботодавця на умовах, визначених договором про стажування, строк якого не може перевищувати шести місяців.

Стажування проводиться під керівництвом працівника, визначеного роботодавцем.

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки України 31 травня 2013 року № 318/655 стажування - підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов`язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Пунктом 6.5 вказаного Порядку передбачено, що при забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування центром зайнятості укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному пунктами 6.2 - 6.4 цього розділу.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що стажування можуть проходити особи, які потребують практичного досвіду, закріплення теоретичних знань на практиці та продовжують навчатися на наступному освітньо кваліфікаційному рівні, а також особи, які претендують на зайняття певної посади, за умови укладення відповідного договору про проходження стажування.

При цьому, а ні під час інспекційного відвідування, а ні під час розгляду справи позивачем не надано докази того, що вище вказані особи є студентами вищих професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію за освітньо- кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо- кваліфікаційному рівні, або що ці особи були направлені для стажування службою зайнятості.

Більш того, слід зазначити, що праця громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як стажерів закладу ПАБ «Дрива» не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності установи громадського харчування з систематичним виконанням трудових функцій притаманних саме для робіт кухаря та помічника кухаря.

З огляду на викладене, позивач не мав права допускати до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без укладення з ними договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Крім того, в ході інспекційного відвідування з відеофіксацією в ПАБ "Дрива" за адресою АДРЕСА_7 було встановлено, що в приміщенні бару знаходився та виконував обов`язки бармена неповнолітній працівник ОСОБА_2 , який в усній формі повідомив, що працює в барі більше місяця, прибирає та розносить напої.

З відеозапису відтвореного в судовому засіданні слідує, що працівник ОСОБА_8 підтвердив, що ОСОБА_2 працює десь із вересня 2019 року і деколи приходить як помічник.

Також, бухгалтер товариства 06 грудня 2019 року надав цивільно-правовий договір, укладений з неповнолітнім працівником ОСОБА_2 , терміном дії з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, згідно якого виконавець виконує посадові обов`язки бармена та допомагає бармену, який знаходиться на зміні згідно штатного розпису, час виконання складає 60 хвилин в день (а.с.182, т.1). Також бухгалтер надала наказ № 6к від 05.12.2019 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду бармена з 06.12.2019 року та встановлено скорочену тривалість робочого часу 32 години, (а.с.160,т.1)

Отже, суд констатує, що в період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року неповнолітній працівник ОСОБА_2 надавав послуги бармена по цивільно-правовому договору, що суперечить пункту 5 статті 24 КЗпП України, яка передбачає обов`язкове укладання трудового договору в письмовій формі з неповнолітнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодекс України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу, як передбачено нормами статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Визначальною відмінністю, що розмежовує цивільні та трудові відносини, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Так, предметом цивільно-правового договору з ОСОБА_2 є процес праці, а не її кінцевий результат. Працівник ОСОБА_2 повинен був виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати посадові обов`язки бармена. Крім того, зазначений цивільно-правовий договір не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Відсутні також акти виконаних робіт.

Фактично виконавець не організовував свою роботу самостійно, та не виконував її на власний ризик та розсуд на досягнення певного результату. Робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).

Оскільки ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Отже зазначений вище цивільно-правовий договір укладений позивачем з ОСОБА_2 не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а був пов`язаний із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Слід також зазначити, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ «Дрива» є:

Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний);

Код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій; Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв;

Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.

Отже, цивільно-правовий договір з ОСОБА_2 передбачає виконання гр. ОСОБА_2 функцій, які збігається з видом економічної діяльності ТОВ «Дрива», оскільки ОСОБА_2 фактично виконував роботу бармена на користь ТОВ «Дрива» та за місцем здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Дрива» (в барі за адресою АДРЕСА_7 ), і така робота збігається з основним видом господарської діяльності ТОВ «Дрива» (КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування).

Отже в даному випадку правовідносини між ТОВ «Дрива» та гр. ОСОБА_2 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником.

Крім того, відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, в тому числі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу).

З вищезазначеного випливає, що позивач не мав право укладати з ОСОБА_2 цивільно-правовий договір, а повинен був у відповідності з ст.24 КЗпП України, укласти з ним трудовий договір в письмовій формі.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №520/526/19.

Частинами першою, другою статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» для створення умов щодо здобуття студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надано можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.

Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків.

Стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що стажування можуть проходити особи, які потребують практичного досвіду, закріплення теоретичних знань на практиці та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №540/635/19 та від 30 жовтня 2018 року у справі №804/330/17.

У цій справі Верховний Суд у постанові зазначив, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «Дрива», а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної адміністративної справи та встановлення характеру виконуваної роботи, судом 10 серпня 2023 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Судовий розгляд неодноразово відкладався із-за неявки свідків та застосування приводу до таких через органи Національної поліції України, згідно вимог ст. 148 КАС України.

23 листопада 2023 року поліцейський офіцер громади ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенант поліції Іван Познюк повідомив суд, що доставити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на судове засідання, що має відбутися 23.11.2023 року не вдалось можливим, оскільки гр. ОСОБА_1 перебуває за межами України, а саме в Німеччині, а гр. ОСОБА_3 зі слів колишнього чоловіка не проживає за вказаною адресою на протязі останніх 4 років, та де вона може бути, йому не відомо, зв`язок з нею не підтримує.

07 грудня 2023 року вимоги ухвали суду від 23 листопада 2023 року про доставку приводом в судове засідання свідка ОСОБА_2 органом поліції не виконано.

07 грудня 2023 року Ужгородське районне відділення управління поліції повідомило суд, що доставити до зали Закарпатського окружного адміністративного суду на 07.12.2023 громадянина ОСОБА_2 не надалось можливим, у зв`язку з тим, що останній згідно пояснення громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_5 , не проживає за вказаною адресою близько 10 років, проживає в м. Ужгород, де саме йому не відомо.

Згідно повідомлення ГУНП в Закарпатській області від 22.12.2023 року ОСОБА_2 здійснив перетин Державного кордону 08.09.2021 року, ( а.с.145 Т.3).

08 грудня 2023 року Ужгородське районне управління поліції повідомило суд, що доставити вищевказаних осіб на судове засідання, що мало відбутись 23.11.2023 року о 10:00 год. в приміщенні зали судових засідань Закарпатського окружного адміністративного суду не надалось можливим, оскільки гр. ОСОБА_1 перебуває за межами України, а саме в Німеччині, а гр. ОСОБА_6 зі слів колишнього чоловіка не проживає за вказаною адресою на протязі останніх 4 років, та де вона може бути, йому не відомо, зв`язок з нею не підтримує.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що перевіркою встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 375570 грн., а відтак постанова Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу № 3K457/215/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-143 від 19 грудня 2019 року не підлягає скасуванню, як протиправна.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрива» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 66/1, код ЄДРПОУ 43237252) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (79005, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд.8, код ЄДРПОУ 44778105) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

СуддяТ.В.Скраль