Ухвала

від 17.01.2024 по справі 910/3419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3419/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів: Коротун О. М., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Бунгало", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Ганна Володимирівна, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Девелопмент", 3) ОСОБА_1 , 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов", про витребування нерухомого майна та скасування державної реєстрації,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Цимбалістого Т. О.,

позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Друцької О. Г.,

відповідача - Корольової Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом про:

- витребування у Приватного підприємства "Бунгало" (далі - ПП "Бунгало") на користь Київської міської ради (далі - Міськрада) нерухомого майна - нежитлового приміщення № 15/1 загальною площею 80,4 кв. м, розташованого на вул. Михайла Бойчука у Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), яке фактично є групою приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м та групою приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27,6 кв. м, загальною площею 79,4 кв. м поверх 1, літ. "А";

- скасування державної реєстрації права власності відповідача на це приміщення, проведеної на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Гончар Г. В. від 17.04.2019 № 46520434, припинивши право власності на нього, та просив закрити розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на відсутність правових підстав для вибуття з комунальної власності майна, що належить територіальній громаді міста.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 09.09.2010 Міськрада прийняла рішення № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" щодо припинення з 31.10.2010 шляхом ліквідації районних у місті Києві рад та їх виконавчих органів, у тому числі Печерської районної у місті Києві ради та її виконавчого органу - Печерської районної у місті Києві державної адміністрації.

4. З 31.10.2010 утворені районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані КМДА, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі - КМДА) від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві".

5. 10.12.2010 КМДА видала розпорядження № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" щодо затвердження переліків підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до нього.

6. Додатком 10 до цього розпорядження затверджений перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у м. Києві на вул. Кіквідзе, 1/2.

7. 22.05.2013 Міськрада прийняла рішення № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" щодо внесення у додаток 6 до рішення від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" змін про те, що це нерухоме майно є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

8. 20.12.2016 Міськрада прийняла рішення № 704/1708 про перейменування вулиці Кіквідзе на вулицю Михайла Бойчука.

9. Об`єкт реєстраційний номер № 1737911880000: нежитлові приміщення (групи приміщень №№ 31,49, 50), поверх 1, літ. "А" загальною площею 160,7 кв. м належить до комунальної власності міста Києва.

10. 26.12.2018 група нежитлових приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м, група приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2) площею 27, 6 кв. м, група приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), 1/вул. Бастіонна, 2, зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Міськради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44962573 від 04.01.2019, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Міськради (КМДА). Реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1737911880000.

11. 27.02.2019 право власності на приміщення зареєстровано за ТОВ "Бастіон-девелопмент" на підставі висновку від 25.02.2019 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого фізичною особою-підприємцем Вовк Ю. В.

12. 22.03.2019 право власності на ці ж самі приміщення зареєстровано за Рубаном І. В. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним з ТОВ "Бастіон-девелопмент".

13. 03.04.2019 приватний нотаріус Легкобит С. О. вніс запис до Державного реєстру речових право на нерухоме майно, яким право власності на це приміщення зареєстрував за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубігов" (далі - ТОВ "Рубігов") на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, складеного останнім з Рубаном І. В.

14. 17.04.2019 приватний нотаріус Гончар Г. В. унесла запис до Державного реєстру речових право на нерухоме майно, яким право власності на ці приміщення зареєструвала за ПП "Бунгало" на підставі договору купівлі-продажу № 803, за яким останнє придбало майно у ТОВ "Рубігов". При цьому група приміщень № 31 загальною площею 51,8 кв. м та група приміщень № 49 загальною площею 27, 6 кв. м об`єднані в одне та зареєстровані під № 15/1 загальною площею 80,4 кв. м і є одним і тим же об`єктом нерухомості.

15. Таким чином, спірний об`єкт, реєстраційний номер 1775188780000, є частиною об`єкта, реєстраційний номер 1737911880000, (право власності на який зареєстроване за позивачем).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. 18.04.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову. Виснував, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Міськради поза її волею та в обхід передбаченого законом порядку, а розділ на цей об`єкт нерухомого майна відкрито безпідставно за наявності одночасної реєстрації на нього за позивачем. Вважав, що відповідач - добросовісний набувач, але від нього можна витребувати майно. При цьому вказав, що такої підстави виникнення права власності на нерухоме майно, як "висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна" закон не передбачає.

17. 26.09.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові. Мотивував тим, що у силу статей 387, 388, 400 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) незаконним володільцем спірного майна, щодо якого заявлено вимогу про його витребування шляхом віндикації, може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач. Водночас підставою цього позову Прокурор визначив пункт 3 частини першої статті 388 цього ж Кодексу про незаконне перебування спірного майна у відповідача. Однак диспозиція цієї статті стосується добросовісного набувача. Тому правова позиція Прокурора є суперечливою та взаємовиключною, оскільки у добросовісного набувача майно не може перебувати на незаконних підставах. Зазначив, що, витребовуючи спірне майно, місцевий господарський суд не обґрунтував суспільного інтересу, з метою якого витребування у добросовісного набувача є можливим. Відповідач є добросовісним набувачем майна, тоді як Прокурор і позивач зворотнього не довели. Відповідач як четвертий власник не знав та не міг знати про те, що майно вибуло з власності позивача поза його волею. Звернув увагу на те, що суд першої інстанції, витребовуючи майно з приватної власності відповідача та передаючи його у комунальну власність, надав перевагу однієї форми власності над іншою, що є недопустимим. У підсумку зазначив, що витребування майна у ПП "Бунгало", яке є добросовісним набувачем та набуло право власності на нього на підставі відплатного договору, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний і надмірний тягар. Тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування не лише пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, а й інших частин цієї статті.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

18. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення у силі рішення місцевого суду.

19. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник наполягає на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 914/520/18, від 02.02.2021 у справі № 909/1286/19, від 15.11.2022 у справі № 914/2736/21 (щодо застосування пункту 5 частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19, від 25.09.2023 у справі № 756/5565/21, від 03.10.2023 у справі № 927/640/19 (щодо застосування статті 388 ЦК України).

20. Скаржник також наполягає на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах щодо реєстрації за різними особами права власності на одне й те ж саме майно зі штучно зміненими технічними характеристиками у випадках, коли це майно після здійснення подвійної реєстрації неодноразово відчужувалося. Він також стверджує про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 317, 319, 321 ЦК України та статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, коли після вирішення судами спору про право на майно, залишені чинними дві реєстрації за різними суб`єктами господарювання на одне й те ж саме майно, але з відмінними технічними можливостями.

21. На переконання скаржника, у цій справі наявна виключна правова проблема щодо застосування механізму віндикації при подвійній реєстрації на одне й те ж саме нерухоме майно з відмінними технічними характеристиками, вирішення якої потребує Великою Палатою Верховного Суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. ПП "Бунгало" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, повністю погоджуючись із аргументами суду апеляційної інстанції. Відповідач стверджує про неподібність правовідносин у наведених Прокурором у касаційній скарзі справах, вважає безпідставним посилання Прокурора на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності надання висновків із застосування визначених ним положень закону, оскільки у законодавстві наявне правове регулювання питання щодо порядку закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за визначених підстав, а також заперечує проти наявності виключної правової проблеми, вирішення якої потребує надання висновку Великою Палатою Верховного Суду, на чому наполягає скаржник. Узагальнено доводи відповідача зводяться до того, що він є добросовісним набувачем майна на підставі договору купівлі-продажу, який недійсним у судовому порядку не визнаний.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

23. Керуючись частиною першою статті 300 ГПК України, колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин справи зосереджує увагу на доводах касаційної скарги щодо застосування механізму віндикації при наявності подвійної реєстрації на одне й те ж саме нерухоме майно з відмінними технічними характеристиками в аспекті виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності єдиного підходу до реєстрації права власності на одне й теж саме майно у випадку його поділу.

24. Спір у цій справі виник у зв`язку з одночасним існуванням двох чинних реєстрацій права власності на одне і теж майно за різними особами. При цьому, за твердженням Прокурора та позивача, фізично майно перебуває у незаконному користуванні відповідача і він є четвертим набувачем цього майна після здійснення подвійної реєстрації права власності на нього. Позов Прокурора у цьому випадку спрямований на припинення реєстрації фактично неіснуючого права власності відповідача на майно, яке є власністю позивача, та на закриття незаконно відкритого розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що приміщення групи нежитлових приміщень № 31 загальною площею 51,8 кв. м та приміщення групи приміщень № 49 загальною площею 27, 6 кв. м, розташованих на вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), 1/2 у м. Києві, відомості про технічні характеристики яких містяться в технічному паспорті ДП БТІ від 30.05.2018 (інвентаризаційна справа № НЖ-4212), які перебувають у комунальній власності, та приміщення групи нежитлових приміщень № 15/1 загальною площею 80,4 кв. м, розташоване на вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), 1/2 у м. Києві, відомості про технічні характеристики якого містять в технічному паспорті фізичної особи-підприємця Вовк Ю. В. від 25.02.2019 (інвентаризаційна справа № 1164), є одним і тим же об`єктом нерухомості.

26. Право власності на спірне майно зареєстроване двічі: вперше у складі об`єкта нерухомого майна загальною площею 160,7 кв. м, реєстраційний номер 1737911880000, а згодом здійснена реєстрація права власності на це ж майно як окремого об`єкта загальною площею 80,4 кв. м, реєстраційний номер 1775188780000 (подвійна реєстрація права власності).

27. Скаржник наполягає на тому, що в цьому випадку ухвалення рішення лише про витребування майна, без задоволення вимог щодо скасування державної реєстрації права та закриття розділу реєстру, не є ефективним способом правового захисту та не поновить порушене право власності дійсного власника.

28. Водночас існують різні підходи судів касаційної інстанції із застосуванням різних способів захисту, що свідчить про розходження у судовій практиці у справах в аналогічних правовідносинах та з аналогічними підставами позову. Господарські суди сформували у подібних правовідносинах різну практику щодо способу захисту у випадку наявності одночасної реєстрації права декількох осіб на одне і теж саме майно.

29. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

30. Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які насправді є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Така особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном, і належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна.

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що за наявності державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем належним способом захисту є віндикаційний позов, а інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними. Зокрема, у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц виснувала про те, що: "У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)). Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 ЦК України".

32. Тобто судове рішення про витребування майна є підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за позивачем. Разом з тим у цих правовідносинах право власності на спірний об`єкт вже зареєстровано за позивачем і така реєстрація є чинною. Крім того, вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, на думку колегії суддів, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

33. Колегія суддів звертає увагу на те, що як до постановлення судового рішення у такому спорі, так і після такого постановлення (до внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не виключена можливість реєстрації інших, крім права власності, прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розділі, який підлягає закриттю, у тому числі добросовісних набувачів таких прав.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28) сформулювала висновок про те, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Судове рішення діє виключно inter partes (лат. "між сторонами") (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

35. Частина друга статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній станом на час реєстрації спірного майна за ТОВ "Бастіон-девелопмент", передбачала, що у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

36. На думку колегії суддів, судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для перенесення відомостей про інші, крім права власності, права на нерухоме майно та їх обтяження з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається. Можлива наявність суперечності між речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зареєстрованими у цих розділах, не є перешкодою для їх перенесення, оскільки така суперечність виникла раніше внаслідок відкриття двох розділів реєстру на одне й те ж нерухоме майно. Державна реєстрація припинення таких прав та обтяжень здійснюється у загальному порядку на підставі відповідного судового рішення за позовом зацікавленої особи.

37. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача, припинення права власності на нього та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

38. Натомість, як зазначено вище, судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про права на нерухоме майно, крім права власності. Тому скасування державної реєстрації права власності відповідача та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть становити зміст окремих позовних вимог. У цьому контексті постає питання, що не підлягає задоволенню вимога про припинення права власності відповідача, оскільки він не набув такого права, причому саме це і є підставою для задоволення вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна.

39. Це судове рішення може бути підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зареєстроване право власності відповідача на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), та перенесення відомостей про інші, крім права власності, права на нерухоме майно та їх обтяження (за їх наявності) із зазначеного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до розділу, в якому зареєстроване право власності позивача на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737911880000). Такі реєстраційні дії вчиняються за умови, що на час їх вчинення право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), зареєстроване за відповідачем.

40. Тож існує виключна правова проблема щодо застосування механізму віндикації за наявності подвійної реєстрації на одне й те ж саме нерухоме майна з відмінними технічними характеристиками.

41. Видається, що судове рішення у таких спорах обов`язково має призводити до закриття одного з розділів реєстру, незалежно від того, на чию користь приймається рішення. Зокрема, не може бути такого, що одна сторона звернулась з позовом, і їй відмовили (наприклад, через недоведеність права власності), а інша сторона звернулася з позовом (в іншій справі чи в цій же із зустрічним) і їй теж відмовили (наприклад, з тих же підстав). Тоді подвійна реєстрація залишиться назавжди, що явно неприпустимо.

42. Отже, ця справа містить виключну правову проблему, яка пов`язана із різними за формою підходами в судовій практиці Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав та інтересів за відсутності єдиної судової практики у визначенні належних способів захисту прав та інтересів у таких спорах, у тому числі на рівні касаційних судів різних юрисдикцій, зважаючи на велику кількість справ з аналогічними предметами та підставами позову. Через це сторони, які бажають досягти правової визначеності, звертаються до суду з різними способами захисту, у тому числі про витребування з чужого незаконного володіння і скасування державної реєстрації прав, унаслідок чого суди інколи визнають такі способи захисту прав та інтересів належними, а інколи ні.

43. Також постало питання про те, що при застосуванні статті 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме у подібних правовідносинах у випадку ухвалення судом рішення про відмову у позові щодо витребування майна з підстав невиправданого втручання у право власності добросовісного набувача, таке судове рішення фактично не вирішує спір про право по суті, оскільки все одно залишаються чинними дві паралельні реєстрації права власності на одне й теж саме нерухоме майно за різними суб`єктами господарювання, але з іншими технічними характеристиками.

44. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури про передачу справи № 910/3419/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити частково.

2. Справу № 910/3419/22 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач