Постанова

від 10.04.2024 по справі 910/3419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3419/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів: Коротун О. М., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Бунгало", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Ганна Володимирівна, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Девелопмент", 3) ОСОБА_1 , 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов", про витребування нерухомого майна та скасування державної реєстрації,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Цимбалістий Т. О.,

позивача - Друцька О. Г.,

відповідача - Корольова Ю. В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1 - Друцька О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом про:

- витребування у Приватного підприємства "Бунгало" (далі - ПП "Бунгало") на користь Київської міської ради (далі - Міськрада) нерухомого майна - нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 80,4 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), яке фактично є групою приміщень № НОМЕР_2 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м та групою приміщень № НОМЕР_3 (приміщення з № 1 по № 2) площею 27,6 кв. м, загальною площею 79,4 кв. м поверх 1, літ. "А";

- скасування державної реєстрації права власності відповідача на це приміщення, проведеної на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Гончар Г. В. від 17.04.2019 № 46520434, припинивши право власності на нього, та просив закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на відсутність правових підстав для вибуття із комунальної власності майна, що належить територіальній громаді міста, право власності на яке наразі зареєстроване за ПП "Бунгало".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 09.09.2010 Міськрада прийняла рішення № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" щодо припинення з 31.10.2010 шляхом ліквідації районних у місті Києві рад та їх виконавчих органів, у тому числі Печерської районної у місті Києві ради та її виконавчого органу - Печерської районної у місті Києві державної адміністрації.

4. Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі - КМДА) від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з НОМЕР_2.10.2010 районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані КМДА.

5. 10.12.2010 КМДА видала розпорядження № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" щодо затвердження переліків підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до нього.

6. Додатком 10 до цього розпорядження затверджений перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у АДРЕСА_1 (додаток до розпорядження № 6, таблиця № 5 "Житлове господарство").

7. 22.05.2013 Міськрада прийняла рішення № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" щодо внесення у додаток 6 до рішення від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" змін, викладених у додатку (таблиця 6, позиція 390), про те, що це нерухоме майно є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

8. 20.12.2016 Міськрада прийняла рішення № 704/1708 про перейменування вулиці Кіквідзе на вулицю Михайла Бойчука.

9. Нежитлові приміщення (група приміщень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4), поверх 1, літ. "А" загальною площею 160,7 кв. м належить до комунальної власності м. Києва (об`єкт за реєстраційним номером 1737911880000).

10. 26.12.2018 нежитлові приміщення група приміщень № НОМЕР_2 (приміщення з № 1 по № 8), площею 51,8 кв. м, група приміщень № НОМЕР_3 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27,6 кв. м, група приміщень № НОМЕР_4 (приміщення з № 1 по № 9), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Міськради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44962573 від 04.01.2019 13:20:15, Бандура Юрій Вікторович, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Міськради (КМДА). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737911880000.

11. 27.02.2019 право власності на приміщення зареєстровано за ТОВ "Бастіон-девелопмент" на підставі висновку від 25.02.2019 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, виданого фізичною особою-підприємцем Вовк Ю. В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.02.2019 № 45731513).

12. 22.03.2019 право власності на ці ж самі приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним з ТОВ "Бастіон-девелопмент".

13. 03.04.2019 приватний нотаріус Легкобит С. О. вніс запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на це приміщення зареєстрував за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубігов" (далі - ТОВ "Рубігов") на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, складеного останнім з ОСОБА_1 .

14. 17.04.2019 приватний нотаріус Гончар Г. В. унесла запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на ці приміщення зареєструвала за ПП "Бунгало" на підставі договору купівлі-продажу № 803, за яким останнє придбало майно у ТОВ "Рубігов". При цьому група приміщень № НОМЕР_2 загальною площею 51,8 кв. м та група приміщень № НОМЕР_3 загальною площею 27,6 кв. м об`єднані в одне та зареєстровані під № НОМЕР_1 загальною площею 80,4 кв. м.

15. Приміщення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_2 загальною площею 51,8 кв. м та приміщення групи приміщень № НОМЕР_3 загальною площею 27,6 кв. м на АДРЕСА_1, відомості про технічні характеристики яких містяться в технічному паспорті від 30.05.2018 (інвентаризаційна справа № НЖ-4212), які перебувають у комунальній власності, та приміщення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1 загальною площею 80,4 кв. м, розташованого за цією ж адресою, відомості про технічні характеристики якого містяться у технічному паспорті від 25.02.2019 (інвентаризаційна справа № 1164), є одним і тим же об`єктом нерухомості. Спірний об`єкт з реєстраційним номером 1775188780000 є частиною об`єкта з реєстраційним номером 1737911880000 (право власності на який зареєстроване за позивачем).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. 18.04.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову.

17. Суд виснував, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Міськради поза її волею та в обхід передбаченого законом порядку, а розділ на цей об`єкт нерухомого майна відкрито безпідставно за наявності одночасної реєстрації на нього за позивачем. При цьому суд першої інстанції вказав, що такої підстави виникнення права власності на нерухоме майно, як "висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 25.02.2019, видавник: ФОП Вовк Ю. В. " закон не передбачає, відповідач є добросовісним набувачем, але від нього можна витребувати майно.

18. 26.09.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення місцевого господарського суду та ухвалення нового - про відмову у позові.

19. Мотивував тим, що у силу статей 387, 388, 400 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) незаконним володільцем спірного майна, щодо якого заявлено вимогу про його витребування шляхом віндикації, може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач. Водночас, підставою цього позову прокурор визначив пункт 3 частини першої статті 388 цього ж Кодексу про незаконне перебування спірного майна у відповідача. Однак диспозиція цієї статті стосується добросовісного набувача. Тому правова позиція Прокурора є суперечливою та взаємовиключною, оскільки у добросовісного набувача майно не може перебувати на незаконних підставах. Це рішення суд першої інстанції ухвалив, не дослідивши критерію пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном. Зазначив, що витребовуючи спірне майно, місцевий господарський суд не обґрунтував суспільного інтересу, з метою якого витребування у добросовісного набувача є можливим. Відповідач є добросовісним набувачем майна, тоді як прокурор і позивач зворотнього не довели. Відповідач як четвертий власник не знав та не міг знати про те, що майно вибуло з власності позивача поза його волею. Звернув увагу на те, що суд першої інстанції, витребувавши майно з приватної власності відповідача та передавши його у комунальну власність, надав перевагу однієї форми власності над іншою, що є недопустимим. У підсумку зазначив, що витребування майна у ПП "Бунгало", яке є добросовісним набувачем та набуло право власності нього на підставі відплатного договору, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний і надмірний тягар. Тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування не лише пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, а й інших частин цієї статті.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

20. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення у силі рішення місцевого господарського суду. Ці самі вимоги підтримав прокурор у наданих поясненнях, в яких наполягав на тому, що задоволення вимог про витребування майна з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності відповідача на нього та закриття відкритого розділу державного реєстру призведе до відновлення порушеного права особи без застосування додаткових способів захисту, оскільки саме у цьому випадку обраний спосіб є ефективним.

21. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник наполягає на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 914/520/18, від 02.02.2021 у справі № 909/1286/19, від 15.11.2022 у справі № 914/2736/21 (щодо застосування пункту 5 частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19, від 25.09.2023 у справі № 756/5565/21, від 03.10.2023 у справі № 927/640/19 (щодо застосування статті 388 ЦК України).

22. Скаржник також наполягає на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах щодо реєстрації за різними особами права власності на одне й те ж саме майно зі штучно зміненими технічними характеристиками у випадках, коли це майно після здійснення подвійної реєстрації неодноразово відчужувалося. Він також стверджує про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 317, 319, 321 ЦК України та статей 2, 3 цього ж Закону у випадку, коли після вирішення судами спору про право на майно залишені чинними дві реєстрації за різними суб`єктами господарювання на одне й те ж саме майно, але з відмінними технічними можливостями.

23. Серед іншого, скаржник звернув увагу на те, що відповідач є четвертим набувачем спірного об`єкта після проведення безпідставної реєстрації права власності на нього за ТОВ "Бастіон-девелопмент" та здійснення протягом двох місяців ланцюга перепродажів. Тому це майно відповідно до неодноразово сформульованих висновків Великої Палати Верховного Суду може бути витребувано у спосіб пред`явлення віндикаційного позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

24. ПП "Бунгало" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, повністю погоджуючись із аргументами апеляційного господарського суду. Відповідач стверджує про неподібність правовідносин у наведених прокурором у касаційній скарзі справах, вважає безпідставним посилання прокурора на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо надання висновків із застосування визначених ним положень закону, оскільки у законодавстві наявне необхідне правове регулювання з питання порядку закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за наявності для цього відповідних підстав, а також заперечував проти наявності виключної правової проблеми у цій справі, на чому наполягав скаржник. Узагальнено доводи відповідача зводяться до того, що він є добросовісним набувачем майна на підставі договору купівлі-продажу, який недійсним у судовому порядку не визнаний. Решта доводів відзиву повторюють мотиви, викладені в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції.

25. У письмових поясненнях, наданих після повернення справи з Великої Палати Верховного Суду, відповідач висловив свої міркування з приводу площі спірних приміщень; заперечив проти обраного способу захисту, оскільки вважає, що в цьому випадку ефективним був би негаторний позов; звернув увагу на те, що ПП "Бунгало" є добросовісним набувачем спірного майна, витребування якого призведе до призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Позиція Верховного Суду

Щодо витребування майна

26. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є добросовісним набувачем, але цього висновку не обґрунтував. Суд апеляційної інстанції, зі свого боку, зазначив, що відповідач є четвертим набувачем нежитлових приміщень після їх відчуження, а тому він не знав та не міг знати про те, що це майно вибуло з власності позивача поза його волею. Під час придбання майна відповідач правомірно очікував, що ТОВ "Рубігов" мало право ним розпоряджатися, а ПП "Бунгало" після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

27. Утім із цими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

28. Суди встановили, що вперше право власності незаконно зареєстроване за ТОВ "Бастіон-девелопмент" 27.02.2019, після чого неодноразово відчужувалося. Відповідач як четвертий набувач придбав спірне майно 17.04.2019. Середній інтервал між відчуженнями, які сталися протягом 50 днів, становив приблизно 17 днів. Оскільки відповідач не вчинив дій щодо з`ясування підстав первісної державної реєстрації майна за ТОВ "Бастіон-девелопмент" (яка здійснювалась на підставі висновку технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна), то з огляду на ці обставини колегія суддів погоджується із скаржником та вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що він є добросовісним набувачем.

29. У постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2) та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що за відсутності у реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

30. Утім ці висновки Великої Палати Верховного Суду не застосовуються, оскільки відповідач покладався на відомості реєстру недобросовісно.

31. Як зазначено раніше, суди установили, що приміщення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_2 загальною площею 51,8 кв. м та приміщення групи приміщень № НОМЕР_3 загальною площею 27,6 кв. м на АДРЕСА_1, відомості про технічні характеристики яких містяться в технічному паспорті від 30.05.2018 (інвентаризаційна справа №НЖ-4212), які перебувають у комунальній власності, та приміщення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1 загальною площею 80,4 кв. м, розташоване за цією ж адресою, відомості про технічні характеристики якого містяться у технічному паспорті від 25.02.2019 (інвентаризаційна справа №1164), є одним і тим же об`єктом нерухомості. Право власності на спірне майно зареєстроване двічі: вперше у складі об`єкта нерухомого майна загальною площею 160,7 кв. м, реєстраційний номер 1737911880000, а згодом як окремого об`єкта нерухомого майна загальною площею 80,4 кв. м, реєстраційний номер 1775188780000 (подвійна реєстрація права власності).

32. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

33. Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна. У зв`язку з цим заперечення відповідача з приводу неефективного способу захисту не беруться до уваги.

34. Оскільки подвійна реєстрація права власності на одне й те ж майно унеможливлює повноцінне володіння таким майном будь-якою особою, таке порушення є триваючим, що виключає застосування позовної давності.

35. Крім того, вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру прав на нерухоме майно.

36. Положення частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час реєстрації права власності на спірні приміщення за ПП "Бунгало", передбачали, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: знищення об`єкта нерухомого майна; поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва. У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються. У разі проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва, відповідний розділ та реєстраційна справа щодо об`єкта незавершеного будівництва закриваються, реєстраційний номер такого об`єкта скасовується. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта незавершеного будівництва переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об`єкта.

37. Зважаючи на те, що подвійна реєстрація права власності на одне й те ж майно унеможливлює повноцінне володіння ним будь-якою особою, судове рішення у таких спорах обов`язково має призводити до закриття одного з розділів реєстру незалежно від того, на чию користь воно ухвалюється.

38. У таких справах кожну сторону слід розглядати одночасно і як позивача, і як відповідача, навіть якщо відповідач формально не звернувся із зустрічним позовом про витребування нерухомого майна від позивача. Якщо відповідач не визнає позов про витребування від нього майна, право власності на яке зареєстроване як за позивачем, так і за відповідачем як на нібито різні об`єкти нерухомості, то він фактично вимагає витребування цього майна від позивача. Тому суд має витребувати спірне майно або від відповідача на користь позивача, або від позивача на користь відповідача, аби подвійна реєстрація була припинена на майбутнє. Водночас слід звернути увагу на те, що як до ухвалення судом рішення, так і після нього (до внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно) не виключена можливість реєстрації інших, крім права власності, прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розділі, який підлягає закриттю, у тому числі добросовісних набувачів таких прав.

39. Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 9/028-10/13 (пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно inter partes (з лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

40. Тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для державної реєстрації припинення права власності особи, від якої воно витребовується, для закриття відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про інші, крім права власності, права на нього та обтяження. Можлива наявність суперечності між речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зареєстрованими у цих розділах не є перешкодою для їх перенесення, оскільки вона виникла раніше внаслідок відкриття двох розділів реєстру на одне й те ж нерухоме майно. Державна реєстрація припинення таких прав та обтяжень здійснюється у загальному порядку на підставі відповідного судового рішення за позовом зацікавленої особи.

41. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

42. Оскільки позивач довів своє право власності на спірне нерухоме майно, а відповідач не є добросовісним його набувачем, то спірне майно підлягає витребуванню від відповідача на підставі статті 387 ЦК України. Тому суд першої інстанції дійшов у цілому правильного висновку про задоволення позову у цій частині, але з інших підстав, тоді як апеляційний господарський суд помилково скасував правильне по суті судове рішення у цій частині.

43. У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 372/128/17 та від 15.11.2023 у справі № 363/848/17 зазначено, що реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

44. Доводи ПП "Бунгало" у відзиві на касаційну скаргу, який вважає себе добросовісним набувачем, побудовані на мотивах, з яких виходив суд апеляційної інстанції, а тому не спростовують необхідність надання оцінки обставинам, на яких акцентував Верховний Суд у цій постанові.

45. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

46. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

47. Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

48. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 761/17557/15-ц).

49. Зважаючи, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки він не вчинив дій щодо з`ясування підстав неодноразової державної реєстрації майна протягом короткотермінового строку за іншими особами, і це майно вибуло з комунальної власності поза волею її власника, про що зазначено у пунктах 29-31 цієї постанови, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування його на користь територіальної громади в особі міської ради. Відповідно безпідставними є його посилання на порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

50. Крім того, вибуття майна з комунальної власності поза волею територіальної громади унеможливлює згодом на виконання повноважень та завдань територіальної громади міста передавати його у користування іншим особам, і це свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами ПП "Бунгало". Втручання у право власності останнього не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

51. Тому у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

52. Серед іншого слід звернути увагу на таке.

53. Задовольняючи позовну вимогу про витребування спірного нерухомого майна, суд першої інстанції у пункті 2 резолютивної частини зазначив, що це майно фактично є групою приміщень № НОМЕР_2 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м та групою приміщень № НОМЕР_3 (приміщення з № 1 по № 2) площею 27,6 кв. м, загальною площею 79,4 кв. м поверх 1, літ. "А", на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000). Водночас, як установили суди, реєстраційний номер цього об`єкта нерухомого майна не 1775188780000, а 1737911880000. Тому пункт 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду у частині витребування нерухомого майна слід змінити, уточнивши реєстраційний номер об`єкта, який підлягає витребуванню у відповідача.

54. Це судове рішення є підставою для державної реєстрації припинення права власності особи, від якої витребовується нерухоме майно, для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому зареєстроване право власності такої особи на це майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), та перенесення відомостей про інші, крім права власності, права на нерухоме майно та їх обтяження (за їх наявності) із зазначеного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до розділу цього ж реєстру, в якому зареєстроване право власності позивача на нього (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737911880000). Такі реєстраційні дії вчиняються за умови, що на час їх вчинення право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000) зареєстроване за відповідачем.

Щодо скасування державної реєстрації права власності, припинення такого права та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

55. Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, який задовольнив позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача, припинення такого права та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з огляду на таке.

56. Як зазначено раніше, судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для закриття розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про права на це нерухоме майно, крім права власності.

57. Тому скасування державної реєстрації права власності відповідача та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть становити зміст окремих позовних вимог. Вимога про припинення права власності відповідача не підлягає задоволенню, оскільки він не набув такого права, тоді як це є підставою для задоволення позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна.

58. Отже, у цій частині суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, тоді як апеляційний господарський суд правильно відмовив у позові в цій частині, але з інших підстав.

59. Додатково слід зазначити, що колегія суддів не вбачає підстав для формування висновків щодо застосування статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у цих правовідносинах, про що заявлено скаржником, оскільки ці статті містять визначення термінів, які використані у цьому Законі, та засади державної реєстрації прав, питання про які не є спірним у цій справі. Крім того, скаржник також просив надати правовий висновок щодо застосування статей 317, 319, 321 ЦК України. Водночас, приписи цих статей передбачають загальні положення про право власності, мають універсальний характер, та є обов`язковими при вирішенні спорів, в яких йдеться про право власності, незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

62. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 311 ГПК України).

63. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, постанова апеляційного господарського суду підлягає частково скасуванню у частині відмови у позові про витребування нерухомого майна, рішення суду першої інстанції у цій частині - зміні, а в частині відмови у позові про скасування державної реєстрації права власності, припинення такого права та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, змінивши лише її мотивувальну частину. Відповідно касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. У частині витребування нерухомого майна постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/3419/22 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у цій справі викласти у такій редакції: "Витребувати у Приватного підприємства "Бунгало" (код ЄДРПОУ 35734558) на користь Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) нерухоме майно - нежитлове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 80,4 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1775188780000), яке фактично є групою приміщень № НОМЕР_2 (приміщення з № 1 по № 8) площею 51,8 кв. м та групою приміщень № НОМЕР_3 (приміщення з № 1 по № 2) площею 27,6 кв. м, загальною площею 79,4 кв. м, поверх 1, літ. "А", на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737911880000)".

4. У решті позовних вимог мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач