Ухвала

від 22.01.2024 по справі 120/3818/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2024 року

м. Київ

справа № 120/3818/19-а

адміністративне провадження № К/990/1857/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скарг Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адмінстративного суду від 14.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/3818/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФАННЕР БАР" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Бар» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2019 №0008631411, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 9 880 778 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 470 195 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2019 року №0008701402, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 69632,49 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17408,12 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №120/3818/19-а скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2019 року №0008631411 щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток на 8973791 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2243448,25 грн, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №120/3818/19-а направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду в цій частині.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 адміністративний позов задоволено повністю.

15.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адмінстративного суду від 14.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/3818/19-а, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішенні.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Після перевірки змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФАННЕР БАР» здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, вказує про порушення судами попередніх інстанцій, та зазначає постанови Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), без урахування яких, були прийняті оскаржувані рішення, а саме: від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18.

Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Подальше обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою фактичних обставин, та доказів наданих сторонами.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адмінстративного суду від 14.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/3818/19-а повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяВ.П. Юрченко