Ухвала

від 23.01.2024 по справі 335/6325/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6325/23 1-кс/335/329/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,

заявника адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12023080000000226 від 27.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду міста надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023080000000226 від 27.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/6325/23 провадження 1-кс/335/1858/2023 від 24.07.2023 накладено арешт на напівпричеп марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 .

З часу вилучення вказаного майна та накладення на нього арешту минув значний проміжок часу, однак протягом такого тривалого часу не було встановлено приналежності даного майна до кримінального правопорушення, а тому фактично вказаний напівпричеп не відповідає критерію речового доказу, власник майна не є підозрюваним у кримінальному провадженні, тому потреба у подальшому арешті майна для забезпечення його збереження відсутня.

Також заявник вказує, що подальше збереження арешту майна порушує права власності ОСОБА_4 та завдає йому майнової шкоди.

А тому, заявник вважає, що існують підстави для скасування арешту майна.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 клопотання підтримав, посилаючись на обставини викладені в матеріалах клопотання.

В судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання заявника за його відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №12023080000000226 від 27.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» ЄДРПОУ 00203625, зареєстрованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, яке перебуває у стані приватизації, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом демонтажу наявних на території металевих конструкцій та устаткування, привласнюють майно підприємства переданого до сфери Фонду державного майна України.

12.07.2023 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надано дозвіл на проведення обшуку напівпричепу марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з можливістю його вилучення.

18.07.2023 під час проведення обшуку напівпричепу марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , виявлено та вилучено:

1. напівпричеп марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ;

2. бетонні плити розміром приблизно 2 м. х 2.5 м. в загальній кількості 10 шт.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/6325/23 провадження 1-кс/335/1858/2023 від 24.07.2023 окрім іншого накладено арешт на напівпричеп марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 .

Із вказаної ухвали вбачається, що арешт на вказане майно накладений з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до змісту клопотання, заявник вважає, що необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, вже відпала.

Слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.07.2023, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки незастосування арешту могло призвести до його приховування та знищення.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З викладених вище норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Під час судового розгляду клопотання власника майна стороною обвинувачення не надано доказів, що вилучений напівпричеп містить відомості, які мають значення для досудового розслідування та може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених в ході розгляду клопотання, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів на даному етапі не виправдовує подальшого утримання органом досудового розслідування вилученого у ОСОБА_4 майна з урахуванням спливу тривалого часу після вилучення та арешту такого майна.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення не наведено додаткових аргументів щодо можливості проведення слідчих дій з використанням вилученого майна, тому з урахуванням позиції сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до висновку, що доказового значення у кримінальному провадженні вилучене майно не має.

Таким чином, враховуючи, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б свідчили про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, відсутні докази того, що у кримінальному провадженні заявник є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також те, що орган досудового розслідування зі спливом часу після накладення арешт на майно заявника не навів додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави збереження арешту майна.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання заявника та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 98, 131, 132, 170-173, 174, 219, 284, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12023080000000226 від 27.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт у виді відчуження, розпорядження, користування, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/6325/23 провадження 1-кс/335/1858/2023 від 24.07.2023 на напівпричеп марки «KRONE», моделі «SDK 27» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1