Рішення

від 23.01.2024 по справі 462/9110/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/9110/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявнимиу справіматеріалами (уписьмовому провадженні)в приміщеннісуду ум.Львові цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 74 та ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Короткий виклад обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 23.11.2023 року (вх.№ 25009) звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену головою правління ЖБК-74 ОСОБА_3 16.03.2018 року в акті № 82 «Комісія в складі голови правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_4 , в присутності сусідів кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_5 1963 року народження, кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_6 1947 року народження провели обстеження кв. АДРЕСА_3 . При обстеженні було встановлено, що ОСОБА_1 1966 року народження фактично не проживає за даною адресою з 2008 року по 20018 рік. Даний факт підтверджують сусіди кв. № ОСОБА_5 , , кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_6 . Підписи членів комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Даний акт затвердив голова правління ЖБК-74 Слівінський Т. В.». Окрім цього, просить суд стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації з відповідача ЖБК-74 в розмірі 89695 грн. 65 коп. та відповідача ОСОБА_2 в розмірі 89695 грн. 65 коп. Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позовної заяви з відповідача ЖБК-74 в сумі 1683 грн. 75 коп. та з відповідача ОСОБА_2 у сумі 1683 грн. 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона разом з двома дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В січні 2021 року остання при ознайомленні з матеріалами справи № 2/1269/09 виявила акт № 82 від 16.03.2018 року виданий головою правління ЖБК-74 ОСОБА_3 в якому зазначається, що комісія в складі голови правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_4 , в присутності сусідів: кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_5 1963 року народження, кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_6 1947 року народження, провели обстеження кв. АДРЕСА_3 . При обстеженні було встановлено: що ОСОБА_1 1966 року народження фактично не проживає за даною адресою з 2008 року по 2018 рік. Даний факт підтверджують сусіди: кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ; кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , що завірено членами комісії: ОСОБА_3 ,. ОСОБА_4 . Даний акт склав, затвердив голова правління ЖБК-74 Слівінський Т. В. За таких обставин вважає, що зазначена інформація в акті № 82 від 16.03.2018 року є недостовірною в повному обсязі щодо неї. За таких обставин просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ЖБК № 74 та ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція учасників справи.

Щодо відзиву на позовну заяву.

28.12.2023 року (вх.№ 27917) від відповідача ОСОБА_2 разом з уточненнями 12.01.2024 року (вх.№ 827) від уповноваженого представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Масляного Ю. А. на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позовних відмовити повністю. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 поступила непорядно, зазначаючи адресою проживання ОСОБА_2 адресу: АДРЕСА_5 . До позову позивач не долучає документа, який би визначав зв?язок відповідача з квартирою за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначає, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 не проживає та не має жодного відношення до вказаної квартири. ОСОБА_2 проживає за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 . При цьому позивач замовчує той факт, що нею майже одночасно з цим позовом до Залізничного районного суду м. Львова подано позов про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди (справа № 462/8656/23) та позов про стягнення моральної шкоди (справа № 462/8460/23). Заявлені позивачем до відповідача вимоги про відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі становлять 429512 грн. 65 коп. є відвертим зловживанням правом, що згідно зі ст. 13, 14 ЦПК України свідчить про використання позивачем свого права не за призначенням. Окрім цього, позивач при визначенні розміру моральної шкоди в усіх 3-х справах № 462/9110/23, № 462/8656/23 та № 462/8460/23 зазначає, що вона один день заподіяння моральної шкоди оцінює у розмірі 201 грн. 79 коп. При цьому позивач у жодній з цих справ не надає жодного документа, який би підтверджував такий розмір визначеної позивачкою суми моральної шкоди. У своїй позовній заяві позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка міститься з Акті ЖБК № 71 про те, що позивач не проживає у квартирі з 2008 року по 2018 рік. Однак на спростування цієї інформації позивача фактично наводить лише 4 довідки, датовані 2009 роком, та 1 довідку, датовану 2012 роком. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06.04.2012 року у справі № 2-1269/09 про стягнення аліментів, на яке посилається позивач в якості доказу, не є доказом у цій справі, адже цим рішенням суду у резолютивній частині не встановлювалось жодних юридичних фактів проживання позивачки у квартирі. Натомість сама позивач у своїй позовній заяві зазначає, що «копією наданих суду окремих сторінок паспорта громадянина України для виїзду закордон, стверджується, що ОСОБА_1 22.01.2018 року прибула у Мадрид (Іспанія), а 30.12.2018 року покинула територію Мадриду», тобто позивач лише 23 дні з 364 днів у 2018 році перебувала за межами Іспанії, а де позивач була у ці 23 дні (в Польщі, Єгипті чи в Україні) і чи проживала позивачка у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , позивачем суду не було надано доказів. Доказів про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_4 у 2008 та 2010-2011, 2013-2017 роках позивачем суду не подано. Також зазначає, що з 2007 року після початку процедури возз`єднання сім`ї в Іспанії позивач стала проживати у Іспанії у місті Алькала-де-Енарес, яке знаходиться поблизу столиці Іспанії міста Мадрид. Внаслідок проживання та роботи у Іспанії позивач відповідно до Закону Іспанії № 4/2000 від 11.01.2000 року «Про права та свободи іноземців в Іспанії» отримала дозвіл на проживання у Іспанії, згідно з іспанським законодавством позивач була визнана резидентом Іспанії та отримує щомісячну грошову допомогу від Іспанії. Відповідно до вищезгаданого Закону Іспанії право на проживання в Іспанії та право на отримання відповідної державної допомоги від Іспанії можливо отримати лише внаслідок постійного проживання в Іспанії. За таких наведених вище обставин просить суд відмовити у позовній заяві повністю.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16Цивільного кодексуУкраїни (далі-ЦК України), ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Копією акту № 82 від 16.03.2018 рокускладеним комісією у складі голови Правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_4 у присутності сусідів: ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_2 ), стверджується, що було проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що ОСОБА_1 фактично не проживає за вказаною адресою з 2008 року по 2018 рік (а.с. 10).

Копією Довідки голови ЖБК-74 № 13 від 24.02.2009 року, № 42 від 25.06.2009, № 77 від 15.05.2012 року, № 84 стверджується, що ОСОБА_1 прописана по АДРЕСА_4 , склад сім`ї зазначений із чотирьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 11, 12, 14, 15).

Копією Довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку голови ЖБК-74 № 20 від 19.03.2009 року стверджується, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у вказаній квартирі прописані чотири особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 13).

Копією письмової заяви ОСОБА_1 про надання інформації, отриманої ЖБК-74 02.09.2021 року стверджується, що ОСОБА_1 зверталася до голови Правління ЖБК-74, та просила надати повну, достовірну, обґрунтовану інформацію щодо питань вказаних у цій письмовій заяві (а.с. 21).

Також судом оглянуто надані позивачем копії рішень Залізничного районного суду м. Львова.

Копією рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/338/12 від 21.05.2012 року ухвалено позов задовольнити, встановити для подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 режим окремого проживання (а.с. 16).

Копією ухвали Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-1269/09 від 15.05.2018 року стверджується, що ОСОБА_2 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с. 32-33).

Згідно наданої копії рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-1269/09 від 06.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини із усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.10.2008 року до досягнення ОСОБА_8 повноліття, а ОСОБА_7 до досягнення двадцяти трьох років (а.с. 17-18).

Також, відповідно до копії рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/8704/21 від 08.12.2022 року ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. про визнання акту про не проживання з реєстрацією недійсним відмовити (а.с. 26-28).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та зазначає, що хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такими способами захисту можуть бути застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України), переведення прав та обов`язків покупця (ст.362ЦК України), спростування недостовірної інформації (ст.277ЦК України) тощо. Відповідно до ст. 275 ЦК України, захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом (крім тих, які передбачені у ст. 16 ЦК України) відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.Суд таучасники судовогопроцесу зобов`язанікеруватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Суд зазначає, що визнання недостовірної, та такої що порушує права позивача інформації яка міститься у Акті № 82, який виданий 16.03.2018 року головою Правління ЖБК-74 Слівінським Т. В., складений комісією в складі голови Правління ЖБК-74 Слівінського Т. В. та бухгалтера ОСОБА_4 у присутності сусідів: ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_2 ) - це документ, який підтверджує факт здійсненого обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлення фактичного не проживання позивача за вказаною адресою з 2008 року по 2018 рік, та є лише носієм доказової інформації.

Зазначений документ не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи, він не зобов`язує до вчинення будь-яких дій, оскільки акт не носить обов`язкового характеру для будь-якої особи, не встановлює, не припиняє або змінює правовідносини, права та обов`язки осіб, не породжує правових наслідків.

Оскаржуваний у позовній заяві акт лише фіксує фактичні обставини у просторі та часі. Відповідно до осіб, що склали вказаний акт, він не є рішенням, не свідчить про дії або бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, якій не передбачений ні законом, ні договором.

Позивач повинна була подбати про обрання саме такого способу захисту своїх прав, який ґрунтується на законі або договорі. У Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 року № 10/732 викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Також, відповідно до правової позиції Верховного суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-951цс16, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захисту підлягає тільки порушене право.

Крім цього, згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Не дивлячись на це, позивач не надала суду жодного допустимого доказу, який би свідчив про незаконність оскаржуваного акту, про його невідповідність дійсності, про порушення саме вказаним актом її прав або інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Окрім цього у позовній заяві позивач просить стягнути солідарно на її користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації з відповідача ЖБК-74 в розмірі 89695 грн. 65 коп. та відповідача ОСОБА_2 в розмірі 89695 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення їй моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінила свої моральні страждання.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей у чому саме полягає заподіяна останній моральна шкода.

Позивач обмежилася і узагальненими посиланнями щодо дій відповідача, які на її думку є підставою для відшкодування моральної шкоди, однак не зазначає, які саме дії (поведінка) відповідача призвели до моральних страждань останньої.

Відповідно до ч. 4ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Окрім цього, суд зазначає, що незрозумілим є наведений позивачем розрахунок вартості моральної шкоди, немає посилань і щодо формули розрахунку такої, відсутнє зазначення щодо сум стягнення.

Також, позивач зазначає, що з січня 2021 року коли вона ознайомилася з матеріалами справи № 2/1269/09 в якій знаходився акт № 82 від 16.03.2018 року з неправдивими відомостями по 08.06.2023 року вимушена була звертатися неодноразово в Залізничний районний суд м. Львова, у Львівський апеляційний суд за захистом свого порушеного права. Судові справи розглядались 889 днів, що спричинило зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на витребування документів з 2008 року для захисту та відновлення своїх прав. Отже один день остання оцінює в сумі 201 грн. 79 коп.

Як зазначає Пленум ВерховногоСуду Україниу постанові№ 2від 12.06.2009року «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Разом з тим, із викладеного у позовній заяві в цілому є незрозумілим, які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, невизнані чи оспорювані вказаним у позовній заяві відповідачем ОСОБА_2 у позовній заяві відсутні обґрунтовані позовні вимоги до цього відповідача.

Позивач звертаючись до суду зазначила ціну позову 179391 грн. 31 коп., однак згідно прохальної частини позовної заяви - просить суд стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації з відповідача ЖБК-74 в розмірі 89 695 грн. 65 коп. та відповідача ОСОБА_2 в розмірі 89 695 грн. 65 коп.

Однак, звертаючись з позовною заявою до суду у своїх позовних вимогах зазначає про розповсюдження відповідачем ЖБК № 74 ОСОБА_3 недостовірної інформації та такої, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, проте в подальшому вказує на солідарне стягнення з обох відповідачів моральної шкоди зокрема із відповідача ОСОБА_2 .

З Постанови Верховного Суду України від 14.12.2022 року у справі № 463/6510/18 вбачається, що ч. 1 ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України). Проте, не зазначає причини виникнення солідарного обов`язку відповідачів щодо стягнення моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації, позивач в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, якщо вона вважає, що її права, свободи чи законні інтереси порушено (не визнано чи оспорювано) двома відповідачами, у зв`язку з чим у неї виник цивільний спір із цими відповідачами, не сформулювала зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів.

Окрім цього позивач в прохальній частині поданої позовної заяви зазначає про стягнення, солідарно на її користь судових витрат за подання позовної заяви, з відповідача ЖБК-74 в сумі 1 683 грн. 75 коп. та з відповідача ОСОБА_2 у сумі 1 683 грн. 75 коп. проте, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (Постанова Верховного Суду України від 24.03.2021 року у справі № 462/2077/17).

Висновки суду.

Аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Також, враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника у аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність і розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі.

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене та, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 74 та ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 );

Відповідач: Голова правління ЖБК-74 Слівінський Тарас Володимирович (код ЄДРПОУ: 20827925, адреса: 79054, м. Львів, вул. Виговського, 41);

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ).

Текст рішення складено 23.01.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: