Постанова

від 24.01.2024 по справі 471/968/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.01.24

22-ц/812/166/24

Провадження № 22-ц/812/166/24 Суддя першої інстанції Гукова І.Б.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2024 року м. Миколаїв Справа № 471/968/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Селянської спілки приватних паїв «Куйбишева» на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гукової І.Б., в залі судового засідання в сел. Братське, повний текст якого складено 05 грудня 2023 року, за позовом ОСОБА_3 до Селянської спілки приватних паїв «Куйбишева», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Казарін-Груп» про розірвання договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Селянської спілки приватних паїв «Куйбишева» (далі ССПП «Куйбишева»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Казарін-Груп» (далі ТОВ «Казарін-Груп») про розірвання договорів оренди землі.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка № 4821483900:05:000:0039 площею 5.5039 га та земельна ділянка № 4821483900:05:000:0038 площею 5.3404 га.

01 січня 2006 року між нею та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку з кадастровим № 4821483900:05:000:0038 площею 5.3404 га, строком на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

15 вересня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку з кадастровим № 48211483900:05:000:0039 площею 5.5039 га, строком на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

01 серпня 2011 року та 01 квітня 2017 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди землі від 01 січня 2006 року, якими було внесено зміни у пункт 8 договору оренди землі, а саме зазначено договір укладено терміном на 15 років, розмір орендної плати збільшено до 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а другою додатковою угодою визначено, що договір укладено на 22 роки.

Також 15 травня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 15 вересня 2008 року, якою було внесено зміни у пункт 8 договору оренди землі, а саме зазначено договір укладено терміном на 20 років.

В липні 2023 року їй стало відомо, що належні їй земельні ділянки використовує інша юридична особа.

21 липня 2023 року нею отримано інформаційні довідки з яких вбачалось, що 04 серпня 2022 року між ССПП «Куйбишева» та ТОВ «Казарін-Груп» було укладено договір суборенди належних позивачу земельних ділянок.

Позивач згоди на укладення таких договорів не надавала, та ніякі документи не підписувала.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:05:000:0038 від 01 січня 2006 року укладений між нею та ССПП «Куйбишева». Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:05:000:0039 від 15 вересня 2008 року укладений між нею та ССПП «Куйбишева».

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2023 року позов задоволено.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 4821483900:05:000:0038 площею 5.3404 га, від 01 січня 2006 року укладений між ОСОБА_3 та ССПП «Куйбишева» розірвано.

Договір оренди земельну ділянку з кадастровим № 4821483900:05:000:0039 площею 5.5039 га, від 15 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_3 та ССПП «Куйбишева» розірвано.

Стягнуто з ССПП «Куйбишева» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2147. 20 грн.

Рішення судумотивовано тим,що позивач своєї згоди на укладення договорів суборенди не надавала, наявні у справі заяви про її згоду не підписувала.

Вказані дії, на думку суду свідчать про порушення орендарем вимог статті 8 Закону України «Про оренду землі» та невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» і умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Не погодившись з рішенням суду, ССПП «Куйбишева» подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим, обставинам, що позивач надавала згоду на укладення договору суборенди земельної ділянки, яка міститься в матеріалах справи.

Будь-яких інших підстав для розірвання договору оренди, як нібито передача земельних ділянок без згоди позивача в суборенду позовна заява не містить, оскільки надані в оренду земельні ділянки використовувалися ССПП «Куйбишева» та ТОВ «Казарін-Груп» за їх цільовим призначенням, заборгованість зі сплати оренди була відсутня, позивач надавала свою згоду на передачу земельних ділянок в суборенду ТОВ «Казарін-Груп», оригінал згоди надавався при укладенні суборенди державному реєстратору, але з невідомих на те підстав, оригінал згоди зник, але був відсканований та долучений до матеріалів реєстраційної справи в електронному вигляді.

Суд першої інстанції не зважаючи на будь-які заперечення та пояснення відповідача та третьої особи виніс рішення про розірвання договору оренди, належним чином не дослідивши всі обставини справи, не надав належну оцінку усім доказам по справі, а також встановив обставини вказані позивачем в позовній заяві без будь-яких обґрунтованих доказів.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач не порушувала питання про проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи для дослідження згоди яка надавалась нею для передачі земельних ділянок у суборенду, зокрема на предмет наявності/відсутності її підпису на зазначеному правочині.

Відповідно, обставини справи встановлені судом першої інстанції неповно. Зокрема, судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставини, на які посилалась у позовній заяві ОСОБА_3 , зокрема щодо підписання або не підписання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду.

По суті висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях позивача.

Суд першої інстанції по суті, передчасно визнав наведений у статті 109 ЦПК України факт без призначення відповідної судової експертизи.

Суд першої інстанції у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України не з`ясував належно фактичних обставин справи, щодо заявлених вимог, не перевірив доводів позивача й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам.

В даній справі відсутнє порушення, за яке діючим законодавством та договором передбачено розірвання договору оренди земельної ділянки, та, відповідно, і підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, які передбачені статтею 651 ЦК України, відсутні, оскільки позивач надав свою згоду на передачу земельної ділянки в суборенду.

Крім того, на момент подачі апеляційної скарги між сторонами відсутній предмет спору, оскільки договори суборенди було розірвано, на підставі угод про дострокове розірвання від 01 серпня 2023 року, які були зареєстровані в державному реєстрі речових прав 08 грудня 2023 року.

Від ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та підтверджують необізнаність відповідача з матеріалами справи.

Ухвалою суду першої інстанції було вирішено зобов`язати ССПП «Куйбишева» надати у судове засідання оригінали заяв від позивача про надання згоди на укладення договору суборенди.

Представник позивача пояснював у судовому засіданні, що вказані документи потрібні для того, щоб провести почеркознавчу експертизу.

Відповідач жодних документів на вищевказану вимогу суду не надав, тому проведення почеркознавчої експертизи було неможливим. Тому суд першої інстанції зробив правильні посилання на норми процесуального законодавства при вирішенні даної справи по суті.

Суд першої інстанції правильно визначив, що позивач своєї згоди на укладення договору суборенди не надавала.

Щодо безпідставності доводів про відсутність предмету спору з огляду на те, що договори суборенди були розірвані, то треба виходити з того, що предметом спору є згода на укладення договору суборенди, а не сам договір.

Відповідач під час розгляду справи жодного разу не казав про те, що існує угода про дострокове розірвання договору суборенди, натомість постійно казали, що є згода, і реєстрація договорів суборенди є правомірною.

Сам по собі факт розривання договорів суборенди не спростовує того факту, що відповідачем були порушені норми матеріального права щодо передачі в суборенду ділянок, що в свою чергу стали підставою для розірвання договорів оренди землі. Тому розірвання договорів суборенди не виправдовує допущені відповідачем порушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5039 га, кадастровий номер 4821483900:05:000:0039 та площею 5,3404 га з кадастровим номером 4821483900:05:000:0038.

01 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,34 га.

В подальшому неодноразово до вказаного договору було укладено додаткові угоди, зокрема 01 квітня 2017 року було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої в оренду передається земельна ділянка площею 5,3404 га з кадастровим номером 4821483900:05:000:0038, строк дії договору становить 22 роки.

15 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ССПП «Куйбишева» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,51 га.

15 травня 2017 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої в оренду передається земельна ділянка площею 5,5039 га з кадастровим номером 4821483900:05:000:0039, строк дії договору становить 20 років.

04 серпня 2022 року між ССПП «КУЙБИШЕВА» та ТОВ «Казарін-Груп» було укладено Договір суборенди вказаних земельних ділянок.

Право суборенди зареєстровано 11 серпня 2022 року.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 759ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 792 ЦК Українипередбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

ЗК Українивизначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте самеЗаконом України «Про оренду землі»врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із передачею її у користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Статтею 783 ЦК Українивстановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2)наймач бездозволу наймодавцяпередав річу користуванняіншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до частини 6 статті 93ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За приписами частини 1 статті 8Закону України«Про орендуземлі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується із частиною 1 статті 651 ЦК України, встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди, щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, також на підставах, визначених ЗК України та іншими законам України.

Відповідно до частини 2 статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25Закону України«Про орендуземлі» припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що ССПП «Куйбишева» порушила умови договорів оренди землі від 01 січня 2006 року та від 15 вересня 2008 року, передавши без згоди орендодавця у користування земельні ділянки третій особі, обґрунтовано вважав, що наявні правові підстави для розірвання договорів.

Судом встановлено та змістом договорів оренди землі від 01 січня 2006 року та від 15 вересня 2008 року підтверджено, що зазначені договори не містять умови про надання згоди орендодавцем ОСОБА_3 на передачу орендарем ССПП «Куйбишева» земельних ділянок в суборенду.

Під час розгляду справи ССПП «Куйбишева» посилалася на те, що 04 серпня 2022 року ОСОБА_3 надала письмову згоду на передачу орендованих земельних ділянок в суборенду ТОВ «КАЗАРІН-ГРУП». Копії зазначених заяв приєднано судом першої інстанції до матеріалів справи. Аналогічні копії зав було надіслано державним реєстратором на вимогу суду першої інстанції. Позивач в судовому засіданні заперечувала підписання таких заяв та стверджувала, що своєї згоди на передачу земельних ділянок в суборенду не давала.

Надані до суду копії заяв виконані печатним текстом за змістом адресовані ССПП «Куйбишева» в особі керівника та в кінці заяв графи щодо дати та підпису ОСОБА_3 заповнені рукописним текстом дата та підпис.

У зв`язку із запереченням ОСОБА_3 свого підпису на наданих заявах суд першої інстанції витребував оригінали зазначених заяв від 04 серпня 2022 року, між тим ССПП «Куйбишева» оригінали заяв до суду першої інстанції не надала, пояснивши тим, що такі оригінали заяв відсутні у відповідача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ССПП «Куйбишева» не доведено належними та допустимими доказами факт отримання від орендодавця згоди на передачу земельних ділянок в суборенду в порядку, встановленому частиною 1статті 8 Закону України «Про оренду землі».

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач, заперечуючи свій підпис на вказаних заявах, повинна була заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а також суд першої інстанції повинен був обговорити це питання, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надані суду першої інстанції копії заяв про згоду позивача на укладення договорів суборенди. Проте такі копії заяв не можуть вважатися належними доказами, оскільки надані копії цих документів не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України.

Так, відповідно до частини 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, якій подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Надані відповідачем заяви від 04 серпня 2022 року взагалі не містять будь-яких позначок щодо засвідчення їх копій, наявності оригіналу таких заяв. Більш того, на вимогу суду першої інстанції щодо надання оригіналів таких заяв, відповідач зазначив, що оригінали таких заяв у нього відсутні з невідомих причин.

Крім того, відповідно до порядку призначення та проведення почеркознавчих судових експертиз, зокрема, п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року ( в редакції наказу Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26 грудня 2012 року) та п.1.1, 1.3, 1.4 Розділу «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року з наступними змінами об`єктом дослідження при вирішенні питання щодо тотожності підпису є оригінал документу, що містить підпис такої особи.

Разом з тим за встановлених у цій справі обставин ССПП «Куйбишева», заперечуючи відсутність згоди позивача на передачу орендованих земельних ділянок у суборенду оригінали заяв такої згоди позивача суду не надала та не заявляла клопотань про призначення судової-почеркознавчої експертизи, а також не надала інших переконливих доказів на підтвердження обставин написання таких заяв позивачем, хоча надання таких доказів є процесуальним обов`язком відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що у цій справі не встановлено істотності порушення спірних договорів відповідачем, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки підстави для розірвання спірних договорів визначені законом, а саме: статтею 32 Закону України «Про оренду землі», пунктом 2 частини першої статті 783 ЦК України, що відповідає умовам, за яких допускається розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (частина друга статті 651 ЦК України). Посилання відповідача на те, що він продовжував сплачувати орендну плату не мають правового значення для визначення підстав для розірвання спірного договору.

Аргументи апеляційної скарги про відсутність на момент подачі апеляційної скарги між сторонами предмету спору, оскільки договори суборенди було розірвано, на підставі угод про дострокове розірвання від 01 серпня 2023 року, які були зареєстровані в державному реєстрі речових прав 08 грудня 2023 року, є неприйнятними з огляду на таке.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У справі, що переглядається, по-перше, предметом спору є розірвання договорів оренди землі від 01 січня 2006 року та від 15 вересня 2008 року, а не договорів суборенди, а по-друге, зазначені обставини щодо розірвання договорів суборенди відбулися після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, отже правова оцінка судом першої інстанції цим обставинам не надавалась, а відтак підстави для перевірки та правової оцінки таких обставин судом апеляційної інстанції відсутні.

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв представник адвокат Любченко В.М. при подачі відзиву на апеляційну скаргу, сформованого в системі «Електронний суд», 16 січня 2024 року одночасно заявила клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн.

За змістом статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частин 5 та 6 статті 137ЦПК України обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності покладено саме на іншу сторону.

Отже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просила відмовити в задоволенні клопотання позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надала договір про надання правової допомоги, укладений між нею та адвокатом Любченком В.М. 10 січня 2024 року та ордер адвоката для участі у суді апеляційної інстанції. Підпунктом 2.1 цього договору передбачено, що сума гонорару адвоката і порядок його сплати клієнтом визначаються додатковою угодою до даного договору і є невід`ємною його частиною.

Зі змісту наданої додаткової угоди № 01 від 10 січня 2024 року до основного договору, укладеної тими ж сторонами, встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правової допомоги в Миколаївському апеляційному суді складає 15000 грн ( пункт 1 Додаткової угоди).

На підтвердження такої оплати апеляційному суду надано квитанцію про сплату 01 січня 2024 року визначеної суми 15000 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Між тим,обміркувавши викладене,з урахуваннямскладності справи,об`єму підготовленогоадвокатом відзивуна апеляційнускаргу,а такожчасу,витраченого адвокатомна участьу судіапеляційної інстанціїв режимівидеоконференції ізвласних засобівзв`язку, виходячи з принципу розумності та співмірності судових витрат апеляційний суд вважає, що такі витрати підлягають відшкодуванню у розмірі 7000 грн.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати, понесені у зв`язку з наданням позивачу професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн слід стягнути з ССПП «Куйбишева» на користь ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянської спілки приватних паїв «Куйбишева» залишити без задоволення.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Селянської спілки приватних паїв «Куйбишева» на користь ОСОБА_3 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.