Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/7735/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/7735/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Ливиненко Г.А.

від відповідача: Парчевський В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023

у справі №910/7735/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажер» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» про стягнення 3 000 000 грн заборгованості за послуги перевезення, 191 784,66 грн пені, 33 688,13 грн інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 66-22/В-П від 31.10.2022 у частині своєчасної сплати вартості послуг перевезення, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 3 000 000 грн заборгованості за послуги перевезення, 191 784,66 грн пені, 33 688,13 грн інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3% річних.

04.07.2023 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив суд, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, стягнути 191 874,66 грн пені, 33 688,13 грн інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3 % річних, яка прийнята судом до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажер" 191 874,66 грн - пені, 33 688,13 грн - інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3 % річних, 3 603,46 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги перевезення не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Крім того, суд зазначив, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не довід наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Також, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не доведено поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін, а містяться лише посилання на ці факти без надання підтверджуючих документів.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 25 000,00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову, не є завищеним та відповідає критерію розумності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Полігран-Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 скасувати повністю та прийняти нове, яким закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 160 546,03 грн основного боргу; позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4 602,83 грн пені, 33 688,13 інфляційних втрат, 14 758,11 грн 3% річних, 795,74 судового збору та 1 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що до відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 2 609 453,97 грн, а після відкриття провадження у справі сплачено залишок заборгованості у сумі 160 546,03 грн, у зв`язку з чим, на його думку, суд повинен був закрити провадження у частині стягнення основного боргу у розмірі 160 546,03 грн, оскільки відсутній предмет спору.

Скаржник зазначає, що з огляду на сплату відповідачем основного боргу, відсутність доказів понесення позивачем збитків та розмір заявленої до стягнення з відповідача пені, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язання, враховуючи інтереси обох сторін, суд повинен був дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем пені до розміру 4602,83 грн.

Крім того, апелянт звертає увагу, що суд при стягненні витрат на правничу допомогу не прийняв до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами АО «ПАРТНЕРИ» документів, їх значення для спору, враховуючи встановлені обставини справи, результати вирішення даного спору та відповідне клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Вважає, що враховуючи критерії пропорційності і розумності розмір витрат на оплату послуг адвокатів АО «ПАРТНЕРИ» дорівнює 1 000,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 справу № 910/7735/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріалаи справи № 910/7735/23.

23.10.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7735/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/239 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки, а саме: докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажер».

27.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажер» надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажер».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/239 та призначено розгляд справи на 11.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/239 на 15.01.2024.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 скасувати повністю та прийняти нове, яким закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 160 546,03 грн основного боргу; позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4 602,83 грн пені, 33 688,13 інфляційних втрат, 14 758,11 грн 3% річних, 795,74 судового збору та 1 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (перевізник за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 66-22/В-П від 31.10.2022, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору вартість перевезення та порядок розрахунків узгоджується сторонами за кожним окремим перевезенням.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що по закінченню виконання замовлення перевізник оформлює акти виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін за наявності.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що разом з актами виконаних робіт перевізник зобов`язується надати відправнику такі оригінали документів: рахунок фактуру, ТТН. Другий примірник акту виконаних робіт після затвердження відправником повертається перевізнику.

Згідно з п. 3.5. договору оплата замовником послуг по перевезенню здійснюється у строк 5 календарних днів з моменту доставлення вантажу у пункт призначення.

Відповідно до п. 4.7. договору за недотримання строків сплати, зазначених в п. 3.5. договору, відправник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року. Якщо по закінченні строку дії данного договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (пункт 7.2 договору перевезення).

За період з 01.01.2023 року по 12.05.2023 року позивач надав відповідачу послуги перевезення на загальну суму 6 698 083,12 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актами надання послуг.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 24.04.2023, підписаним представниками двох сторін та скріпленим печаткою.

Відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 3 335 707,12 грн, у зв`язку з чим, станом на 12.05.2023 заборгованість замовника перед перевізником за послугами перевезення становила 3 000 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 66-22/В-П від 31.10.2022 у частині своєчасної сплати вартості послуг перевезення.

04.07.2023 у заяві позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу та просив стягнути 191 874,66 грн пені, 33 688,13 грн інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» за своєю правовою природою відноситься до договорів перевезення.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Підставою для проведення розрахунків за даним договором є підписаний сторонами акт виконаних робіт з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача, оригінал рахунку-фактури і ТТН. Замовник зобов`язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту доставлення вантажу у пункт призначення. Оплата за послуги, надані за договором вважається здійсненою відправником в момент надходження відповідної суми коштів на рахунок перевізника (п.3.2- п. 3.6 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 6 698 083,12 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами наданих послуг та рахунками.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 24.04.2023 за період 01.01.2023 по 24.04.2023, підписаним представниками двох сторін та скріпленим печаткою.

Відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 3 335 707,12 грн, у зв`язку з чим, станом на 12.05.2023 заборгованість замовника перед перевізником за послугами перевезення становила 3 000 000,00 грн.

Водночас, позивач у заяві від 04.07.2023 зменшив розмір позовних вимог, у зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з відповідача: 191 874,66 грн пені, 33 688,13 грн - інфляційних втрат, 14 758,11 грн - 3 % річних, яка прийнята судом.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати позивачем нараховано відповідачу 191 784,66 грн. пені на підставі п.4.7. договору, 33 688,13 грн. інфляційних втрат, 14 758,11 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок наданий позивачем, дійшла до висновку про його правильність та обґрунтованість, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкції, колегія суддів зазначає, що згідно із усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.

Враховуючи, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а носить компенсаційний характер, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено наявності виключних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Колегія суддів, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що сума належних до стягнення штрафних санкцій не є значною чи надмірно великою. Так, спірні правовідносини сторін тривали з 01.01.2023 по 12.05.2023, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, а отже відповідач у повній мірі усвідомлював всі ризики, пов`язані із діяльністю у період воєнного стану.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не можуть бути підставами для зменшення розміру пені, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків здійснення розрахунків, розмір якої визначений сторонами на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Стосовно посилання відповідача на факт збройної агресії рф проти України як на загальновідомий факт і як підставу для зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Як встановлено із матеріалів справи, відповідачем не доведено поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін, а містяться лише посилання на ці факти без надання підтверджуючих документів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги № 20230504/1 ВІД 04.05.2023, укладений між ТОВ «ВАНТАЖЕР» та АО «ПАРТНЕРИ», відповідно до п. 1.1. якого визначено, що АО «ПАРТНЕРИ» бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку і строки обумовлені сторонами у договорі.

Згідно з п. 1.2. договору АО «ПАРТНЕРИ» надає послугу з професійної правничої допомоги у справі за договором №66-22/В-П.

До матеріалів справи додатно детальний опис (наданих послуг), а саме: надання консультацій, роз`яснень; вивчення матеріалів, наданих клієнтом, формування правової позиції у справі; підготовка тексту пощовної заяви; підготовка та подання усіх необхідних процесуальних документів в межах справи після відкриття провадження ус праві; представництво та вчинечення усіх необхідних процесуальних дій в ході судового розгляду справи.

Відповідно до п. 4.2 договору за правничу допомогу клієнт оплачує АО «ПАРТНЕРИ» гонорар у фікованому розмірі 25 000,00 грн.

Оплата гонорару підтверджується рахунком № 04/05/1 від 04.06.2023 та квитанцією № 04/05/1.

Згідно з копією ордеру, виданого АО «ПАРТНЕРИ» від 03.07.2023, представництво інтересів позивача в суді здійснювала адвокат Литвиненко А.І. (свідоцтво серії ПТ №2426 від 30.10.2019).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 №910/12876/19).

Разом з тим, частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову, не є завищеним та відповідає критерію розумності. Також враховує клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Стосовно заперечень відповідача про неподання позивачем разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, колегія суддів зазначає, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципу розумності та доведеності суми винагороди за адвокатські послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 123-129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/7735/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд».

4. Матеріали справи №910/7735/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 23.01.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк