Рішення

від 23.01.2024 по справі 904/4907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4907/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Господ Т.А.;

Сиромятников Е.О.;

від відповідача: Дрозд В.Р.;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Господ Тетяна Анатоліївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (далі - відповідач) заборгованість за наданою поворотною фінансовою допомогою у загальному розмірі 2 292 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення наданої позивачем у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 2 292 000 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 13.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2023.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду №48259/23 від 21.09.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що станом на дату підписання позовної заяви відповідачем також не повернуто 1 000 000 грн. 00 коп. у відповідності до вимоги від 18.08.2023. Так, в розділі 3 позовної заяви позивачем було зазначено, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів заявлені за вимогою від 31.07.2023, при цьому, станом на дату підписання позовної заяви, строк на повернення коштів у відповідності до вимоги від 18.08.2023 не закінчився, у зв`язку з чим позивачем не були відображені вказані вимоги у позовній заяві.

Від ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про вступ у справу як третьої особи (вх. суду № 48920/23 від 26.09.2023), в якій він просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, посилаючись на таке:

- ОСОБА_1 є власником 70 відсотків статутного капіталу відповідача - ТОВ "Ганг", що підтверджується інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- відповідно до пункту 13.2 Статуту ТОВ "Ганг" рішення про надання згоди на вчинення правочину, вартість майна, робіт та послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства на кінець попереднього кварталу, приймається виключно Загальними зборами учасників;

- вартість чистих активів товариства останні роки є значно нижчими, ніж ціна позову, а саме на сайті ОпенДатабот чистий прибуток відповідача в 2021 році складає від`ємне значення - 354 800 грн. 00 коп., а в 2022 році від`ємне значення - 570 200 грн. 00 коп. Також, на сайті ОпенДатабот активи відповідача вказані у 2021 році 3 013 600 грн. 00 коп., у 2022 році 2 284 600 грн. 00коп.;

- оскільки ОСОБА_1 , як учасник ТОВ "Ганг", не брав участі у Загальних зборах учасників, не давав згоди на укладення будь-яких значних правочинів директору підприємства, отже, є підстави вважати, що директор ТОВ "Ганг" ОСОБА_2 (чоловік позивачки) діяв із перевищенням наданих йому Статутом повноважень, тобто правочин щодо надання (отримання) фінансової допомоги є оспорюваним. З метою захисту прав заявника, як учасника ТОВ "Ганг", з огляду на те, що позивач та керівник відповідача є пов`язаними особами, позивач є працівником відповідача, займає посаду економіста, є уповноваженою особою у банківських установах, де відкриті рахунки відповідача, а також з огляду на те, що директор, всупереч вимогам Статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", протягом кількох років не надає звіт про свою діяльність та результати господарської діяльності, внаслідок чого заявник не має інформації про первинну документацію та звітність товариства, останній просить залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

У підготовче засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився.

У вказаному засіданні судом було відзначено, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про день, час та місце даного підготовчого засідання, а також не містять відзиву на позовну заяву.

Також судом було зазначено, що розгляд заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяви про залучення третьої особи судом відкладається до наступного підготовчого зсідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 25.10.2023.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі щодо заяви про вступ у справу третьої особи (вх. суду № 54003/23 від 24.10.2023), в яких він заперечує проти залучення до участі у справі ОСОБА_1 як третьої особи, посилаючись на таке:

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які від імені товариства діяти не мають права. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника;

- щодо посилань ОСОБА_1 на фінансовий стан відповідача, то останній посилається на положення статуту щодо надання згоди на вчинення значних правочинів, а також на відомості щодо вартості активів відповідача. Проте, вказана обставина не пов`язана з предметом розгляду та перебуває поза межами предмету доказування. Будь-який спір про стягнення коштів з однієї особи на користь іншої гіпотетично, з якоюсь невеликою долею вірогідності, може вплинути на величезну кількість осіб, наприклад на всіх засновників (яких може бути сотні, якщо мова йде про акціонерне товариство) або постачальника електричних послуг, який не зможе стягнути борг, якщо у підприємства не буде активів або навіть працівників підприємства, яким у випадку стягнення з нього боргу не буде виплачена заробітна плата. Однак, залучення всіх цих осіб в якості третіх осіб до кожної справи про стягнення боргу вочевидь перевантажить судову систему і не відповідатиме принципу процесуальної економії;

- щодо посилань ОСОБА_1 на порушення його прав як учасника ТОВ "Ганг", то по суті ОСОБА_1 стверджує про наявність між ним і іншими особами корпоративного спору, проте цей спір жодним чином не пов`язаний із цією судовою справою і не стосується питання стягнення боргу з відповідача на користь позивача. Посилання ОСОБА_1 на те, що позивач є працівником відповідача є суто голослівними твердженнями, які не відповідають дійсності. Отже, залучення третьої особи буде затягувати розгляд справи, порушує права позивача та додасть у цю справу елемент корпоративного конфлікту між учасниками відповідача, який не є предметом цієї справи і може бути вирішений виключно шляхом розгляду інших (окремих) позовів. По суті, третя особа, поданням цієї заяви, намагається не долучитися до участі у справі, рішення в якій може вплинути на її права і обов`язки, а намагається вирішити свій власний корпоративний конфлікт за рахунок позивача, що є неприпустимим;

- ОСОБА_1 не довів, що рішення за наслідками розгляду справи вплине на його права і обов`язки, а доводи його заяви ґрунтуються на припущеннях. За таких обставин та з метою дотримання принципу процесуальної економії позивач просить суд відмовити у задоволенні вказаної заяви.

У підготовче засідання 25.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив, про день, час та місце вказаного засідання був повідомлений належним чином.

У вказаному засіданні розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, з приводу якої зазначено таке.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

Також у підготовчому засіданні 25.10.2023 розглянуто заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, яку господарський суд вважав за доцільне задовольнити, з огляду на таке.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Судом також було відзначено, що під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у пункті 1.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг", у редакції від 24.05.2019 (далі - Статут), зазначені учасники товариства, а саме:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_3 .

У пункті 4.1. Статуту визначений розмір часток статутного капіталу кожного з учасників товариства та вказаний такий їх розмір:

- ОСОБА_2 - 30%;

- ОСОБА_1 - 30%;

- ОСОБА_3 - 40%.

При цьому, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (директором) товариства є ОСОБА_2 .

Разом з тим, у судовому засіданні 25.10.2023 було повідомлено суд про те, що в травні 2023 року ОСОБА_1 набув частку, яка належала ОСОБА_3 , шляхом укладення договору дарування, внаслідок чого частка ОСОБА_1 збільшилася до 70%.

Судом було відзначено, що у пункті 9.1. Статуту визначено, що Загальні Збори Учасників є вищим органом товариства.

До компетенції Загальних зборів Учасників належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (підпункт 9.5.7. Статуту).

При цьому, пунктом 9.12. Статуту передбачено, що рішення з питань, передбачених пунктами 9.5.2, 9.5.3, 9.5.4, 9.5.5, 9.5.7, 9.5.9, 9.5.10, 9.5.13, приймаються одноголосним рішенням усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань і підписи на протоколі нотаріально посвідчуються.

Судом було відзначено, що самим позивачем у додаткових поясненнях від 24.10.2023 підтверджено наявність корпоративного конфлікту у ТОВ "Ганг", учасниками цього конфлікту є директор підприємства, власник частки у 30% статутного капіталу - ОСОБА_2 , а також другий учасник товариства, який володіє часткою у 70% статутного капіталу - ОСОБА_1 . При цьому, позивачем у даній справі є ОСОБА_4 , яка за свідченнями сторін, є дружиною директора товариства ОСОБА_2 .

З цього приводу суд зазначав також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважав за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд прийшов до висновку, що обґрунтованими та більш вірогідними є посилання заявника - ОСОБА_1 , що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки ОСОБА_1 щодо однієї із сторін, а отже, суд вбачав наявність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.10.2023 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; підготовче засідання було відкладено на 08.11.2023.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зміну підстав позову (вх. суду № 56674/23 від 07.11.2023), в якій він просить суд вважати вірними наступні підстави позову:

- підставою позову є факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав, оскільки договір поворотної фінансової допомоги у письмовій формі між сторонами не укладався, хоча грошові кошти позивачем відповідачу були дійсно перераховані, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;

- правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на таке:

- позивачем після відкриття провадження у справі було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, виходячи з якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. Підтримуючи вказану заяву в частині нової редакції прохальної частини заяви (збільшення розміру позовних вимог до суми стягнення 3 292 000 грн. 00 коп.), позивач, у відповідності до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне змінити підстави позову в обґрунтування чого зазначає про те, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти на загальну суму 3 292 000 грн. 00 коп. При цьому, у відповідних платіжних дорученнях було зазначено в якості призначення платежу "поворотна фінансова допомога за договором". Одночасно матеріалами справи не підтверджується наявність жодного письмового договору між позивачем та відповідачем, хоча виходячи з наявних платіжних доручень, сам факт переказу грошових коштів є безсумнівним. Також позивач зазначає, що у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.10.2023, представником ОСОБА_1 , якого наразі залучено в якості третьої особи, було зазначено, що вони не бачили договорів позики, на підставі яких були перераховані кошти;

- у випадку відсутності укладеного у письмовій формі договору позики (поворотної фінансової допомоги) такий договір є неукладеним, а отже, кошти перераховані із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" підлягають стягненню як безпідставно отримані незалежно від наявності чи відсутності у платіжних дорученнях посилання на певну дату чи номер договору. Оскільки, ані матеріалами справи, ані жодним учасником справи не підтверджено існування укладених у письмовій формі договорів поворотної фінансової допомоги між позивачем та відповідачем, відповідно, підставою позову має бути саме факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав. При цьому, правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України;

- одночасно, подана позивачем заява не змінює предмет позову і він залишається таким самим (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прохальну частину якої позивач підтримує), а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення третьої особи щодо позову (вх. суду № 56808/23 від 07.11.2023), в яких відсутній текст самих пояснень, а наявні лише додатки до пояснень.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 56848/23 від 07.11.2023), в якому ОСОБА_1 просить суд витребувати у відповідача наступні докази:

- рішення (протоколи) загальних зборів ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки про схвалення загальними зборами значних правочинів щодо отримання фінансової допомоги;

- виписки з поточних банківських рахунків ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки;

- квитанції про сплату податку на прибуток ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки;

- податкову звітність прибуток ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки;

- інформацію про те, чи є або була позивач - ОСОБА_4 , працівником ТОВ "Ганг" у періоди 2017-2023 роки, коли надавалася фінансова допомога.

Подане клопотання мотивоване тим, що з огляду на те, що третя особа ОСОБА_1 не має доступу ані до виписок з поточних банківських рахунків ТОВ "Ганг", ані до первинної документації, звіт про свою фінансову діяльність товариство не надавало, то наявні сумніви відносно факту неповернення фінансової допомоги позивачеві, оскільки, як вказано у позовній заяві, позивач регулярно перераховувала значні грошові суми відповідачу, не отримуючи повернення боргу, що не відповідає таким принципам господарювання як обачливість, розумність та добросовісність. З викладеного вбачається, що підтвердженням отримання фінансової допомоги відповідачем та несвоєчасного його повернення позивачу є: рішення (протоколи) загальних зборів ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки про схвалення загальними зборами значних правочинів щодо отримання фінансової допомоги; виписки з поточних банківських рахунків ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; квитанції про сплату податку на прибуток ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; податкова звітність ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки. Такі документи в матеріалах справи відсутні. Заявником також зазначено, що в інтересах третьої особи - ОСОБА_1 , був поданий адвокатський запит до ТОВ "Ганг" від 07.11.2023, на який відповідь не отримана.

У підготовче засідання 08.11.2023 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив, про день, час та місце вказаного засідання був повідомлений належним чином.

У вказаному засіданні було розглянуто заяву позивача про зміну підстав позову, з приводу якої судом зазначено таке.

Згідно з частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява про зміну підстав позову подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

Враховуючи вказане, з огляду на те, що заява про зміну підстав позову подана позивачем лише 07.11.2023 та прийнята до розгляду судом, з метою надання часу всім учасникам судового процесу для висловлення власної правової позиції з приводу вказаної заяви, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 13.11.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.11.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 13.12.2023 включно, підготовче засідання відкладено до 29.11.2023.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позову або відзиву (вх. суду № 57100/23 від 08.11.2023), в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує про таке:

- між позивачем та відповідачем відсутні будь-які укладені правочини у імперативно передбаченій законом формі;

- третя особа ОСОБА_1 заявляє про те, що він як учасник ТОВ "Ганг" із часткою у статутному капіталі товариства 70 % не надавав згоди на укладання правочинів із отримання фінансової допомоги від директора товариства, в подальшому такі дії не схвалював і не погоджував. У 2023 році внаслідок тривалого корпоративного конфлікту загальні збори учасників товариства відповідача взагалі не проводилися, хоча неодноразово ініціювалися з боку ОСОБА_1 ;

- відповідно до статті 291.5 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець, яка є платником єдиного податку за 2 групою, не має права надавати фінансову допомогу, у тому числі юридичним особам. Це свідчить про те, що позивач навмисно та штучно, всупереч нормам законодавства, створила умови для банкрутства товариства та позбавлення його активів. Вказане підтверджується також тим фактом, що за наявності значної суми заборгованості, позивач продовжувала перераховувати грошові кошти ТОВ "Ганг", директором якого є чоловік позивачки - ОСОБА_2 ;

- кожне перерахування грошових коштів від позивача відповідачу є значним правочином, який не погоджений загальними зборами, тобто вчинений директором із перевищенням повноважень;

- щодо позовної давності третя особа зауважує, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З огляду на те, що фінансова допомога була надана у 2018-2023 роках, договір про надання фінансової допомоги відсутній, до позовна давність є такою, що спливла. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- щодо обґрунтованості позовних вимог, то Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 825/1006/16 вказав, що "законодавець чітко визначив, що суми поворотної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, включаються до складу інших доходів та платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення";

- підтвердженням отримання фінансової допомоги відповідачем та несвоєчасного його повернення позивачу є: рішення (протоколи) загальних зборів ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки про схвалення загальними зборами значних правочинів щодо отримання фінансової допомоги; виписки з поточних банківських рахунків ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; квитанції про сплату податку на прибуток ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; податкова звітність ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки. Такі документи позивачем до суду не подані, отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 60653/23 від 27.11.2023), в якому ОСОБА_1 просить суд витребувати докази, що становлять банківську таємницю, а саме: виписки з поточних банківських рахунків, відкритих у Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк" на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" за періоди 2017-2023 роки. В обґрунтування поданого клопотання тертя особа зазначає про таке:

- з огляду на те, що позивач та відповідач є пов`язаними особами, позивач надав суду докази перерахування грошових коштів (платіжні документи), де призначенням платежу вказані договори фінансової допомоги, аналогічним чином обґрунтовані й досудові претензії позивача до відповідача, при цьому, у подальшому позивач змінив підстави позову, зазначивши про безпідставність отримання коштів, що свідчить про суперечливість процесуальної поведінки позивача, третя особа змушена просити суд перевірити вказані у позові обставини об`єктивним та незалежним способом;

- виписка з поточного рахунку відповідача за період 2017-2023 роки надасть можливість достеменно встановити, в якому обсязі відповідач отримував грошові кошти від позивача, і в якому обсязі ці грошові кошти поверталися;

- з огляду на те, що предметом спору є наявність заборгованості юридичної особи ТОВ "Ганг" перед її працівницею та дружиною директора товариства, при цьому, відповідач юридична особа не отримує від дружини свого кредитора - керівника процесуальні документи та не надає пояснень щодо спору, третя особа просить суд витребувати докази, що становлять банківську таємницю.

У підготовче засідання 29.11.2023 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

За вказаних обставин, з огляду на те, що третьою особою лише 27.11.2023 було подане клопотання про витребування доказів, та враховуючи клопотання відповідача, суд вбачав підстави для відкладення розгляду справи.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 29.11.2023 судом протокольно було оголошено перерву до 12.12.2023.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду № 63502/23 від 11.12.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- ТОВ "Ганг" дійсно було отримано від ФОП Господ Т.А. у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами, копії яких були долучені ФОП Господ Т.А. до позовної заяви;

- 31.07.2023 ТОВ "Ганг" нарочно отримало від ФОП Господ Т.А. вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023, про що свідчить відмітка, яка проставлена на зазначеній вимозі. У відповідності до вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023, ФОП Господ Т.А. вимагала у ТОВ "Ганг" повернути поворотну фінансову допомогу, яка була надана у період з 12.04.2018 по 23.07.2023, у загальному розмірі 2 292 000 грн. 00 коп.;

- 18.08.2023 ТОВ "Ганг" нарочно отримало від ФОП Господ Т.А. вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги від 18.08.2023, про що свідчить відмітка, яка проставлена на зазначеній вимозі. У відповідності до вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 18.08.2023, ФОП Господ Т.А. вимагала у ТОВ "Ганг" повернути поворотну фінансову допомогу, яка була надана у період з 11.08.2023 по 14.08.2023, у загальному розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.;

- за змістом наведених вимог про повернення поворотної фінансової допомоги, ФОП Господ Т.А. посилалась на абзац 2 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, який встановлює строк для повернення позики позичальником у випадку, якщо договором позики не встановлено строк її повернення, або якщо цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги. Проте, ТОВ "Ганг" зазначає, що твердження ФОП Господ Т.А. про те, що за правовим характером договір поворотної фінансової допомоги являє собою договір позики не відповідають нормам діючого законодавства;

- діючим законодавством виокремлено поворотну фінансову допомогу в окремий вид правовідносин, який не є тотожним до правовідносин позики. При цьому, діючим законодавством не встановлено регулювання правовідносин, які стосуються поворотної фінансової допомоги. Водночас, ТОВ "Ганг" зазначає, що між товариством та ФОП Господ Т.А. велись переговори, щодо укладення договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а не позики. При цьому, сама поворотна фінансова допомога у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. була надана ФОП Господ Т.А. без укладання таких договорів у вигляді окремих документів. Отже, договори позики чи поворотної фінансової допомоги щодо цих грошових коштів між ФОП Господ Т.І. та ТОВ "Ганг" не укладалися. Вочевидь вказані кошти були перераховані позивачем з надією на те, що в подальшому між сторонами будуть підписані відповідні договори поворотної фінансової допомоги у відповідності до приписів підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України;

- оскільки ТОВ "Ганг" та ФОП Господ Т.А. були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги у спрощений спосіб, то ними не визначено строку, протягом якого ТОВ "Ганг" має повернути ФОП Господ Т.А. поворотну фінансову допомогу, після отримання вимоги. Вказаний строк не визначений і законодавством. Отже, строк для повернення ТОВ "Ганг" поворотної фінансової допомоги, яка була надана йому ФОП Господ Т.А. ще не настав, відповідно, позовна заява не підлягає задоволенню.

- в розрахунках позивача містяться істотні помилки. Так, позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд стягнути з відповідача 3 292 000 грн. 00 коп. Грошові кошти у вказаній сумі дійсно перераховані позивачем відповідачу. Проте, у розрахунку позивача не враховано, що 12.04.2019 позивачеві було повернуто частину грошових коштів у сумі 110 000 грн. 00 коп. Зазначені обставини щодо перерахування та повернення грошових коштів підтверджуються виписками АТ КБ "Приватбанк" щодо взаємовідносин з контрагентом (ФОП Господ Т. А.) у період 2018-2023 роки. Жодних інших грошових коштів у безготівковій чи у готівковій формі відповідач з вищезазначених перерахованих 3 292 000 грн. 00 коп. позивачеві не повертав. В той же час, наведена обставина щодо повернення 110 000 грн. 00 коп. вже свідчить про помилковість розрахунку, оскільки сума неповернених коштів становить 3 182 000 грн. 00 коп. Зазначені обставини підтверджується відповідними банківськими виписками;

- відповідач також зазначає, що не має інших банківських рахунків для здійснення господарських розрахунків у гривні крім того, на який було перераховано вищевказані грошові кошти, що підтверджується доданою до пояснень довідкою та роздруківкою з кабінету платника податків.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 63519/23 від 12.12.2023), в яких він просить суд, у зв`язку з питаннями, порушеними у попередньому підготовчому засіданні, долучити до матеріалів справи копії відповідних банківських виписок за період 2021-2023 роки. Вказані виписки підтверджують суми операцій за цей період між ФОП Господ Т. А. (платник) та ТОВ "Ганг" (отримувач).

У підготовче засідання 12.12.2023 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засіданні розглянуті клопотання третьої особи про витребування доказів, проти задоволення яких представники позивача та відповідача заперечували, посилаючись на те, що матеріали справи містять належні докази щодо обставин повернення спірних грошових коштів. Також, представник позивача повідомив, що найближчим часом до матеріалів справи буде долучена довідка щодо наявності у ФОП Господ Т.А. лише одного банківського рахунку, виписка по якому вже долучена до матеріалів справи.

Судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження фактичного повернення спірних грошових коштів; необхідність у витребуванні будь-яких додаткових доказів заявником не доведена.

У вказаному засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи підтвердили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача, відповідача та третьої особи підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У підготовчому засіданні 12.12.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 13.12.2023.

У судове засідання 13.12.2023 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явились, при цьому, останні про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи їх представників на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с. 193).

Враховуючи неявку представників учасників судового процесу у судове засідання, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.12.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10.01.2024.

У судове засідання 10.01.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, при цьому, третя особа повідомлена про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.12.2023 до Електронного кабінету безпосередньо третьої особи - ОСОБА_1 та його адвоката в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.12.2023 доставлена до Електронних кабінетів Господа Миколи Анатолійовича та його адвоката - 14.12.2023 (а.с. 203-204).

Судом також відзначено, що внаслідок надмірної тривалості попередні судових засідань, що відбулися 10.01.2024 до 12:20, судове засідання у даній справі розпочалося із запізненням, а саме: о 13:30 та у вказаний час представник третьої особи був відсутній.

Враховуючи вказане, а також те, що через об`єктивні причини суд був позбавлений можливості розпочати судове засіданні у призначений час, а також неявку представника третьої особи, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.01.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.01.2024.

Від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №1403/24 від 10.01.2024), яке мотивоване тим, що судове засідання, призначене на 10.01.2024, розпочалося із затримкою.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх. суду № 3357/24 від 19.01.2024), в якому вона повідомляє суд, що 23.01.2024 о 14:00 представник третьої особи буде брати участь в іншому судовому засіданні в Дніпровському апеляційному суді, тому просить суд за можливості розпочати судове засідання, призначене на 23.01.2024 о 14:20 із затримкою у часі, необхідною для прибуття представника з Дніпровського апеляційного суду.

У судове засідання 23.01.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, при цьому, третя особа повідомлена про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 10.01.2024 до Електронного кабінету безпосередньо третьої особи - ОСОБА_1 та його адвоката в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.12.2023 доставлена до Електронних кабінетів Господа Миколи Анатолійовича та його адвоката - 11.01.2024 (а.с. 213-214), а також телефонограмою, яка була отримана адвокатом Ремез К.І. - 10.01.2024 (а.с.215).

Судом було враховано наявність клопотання третьої особи щодо необхідності надання часу для явки у судове засіданні 23.01.2024 після закінчення судового засідання у Дніпровському апеляційному суді.

Суд не вбачав підстав для відкладення розгляду справи з огляду на таке:

- як було вказано вище, третя особа є належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи;

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Більше того, права третьої особи, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У судовому засідання 23.01.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

У судовому засідання 23.01.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.

Судом було оголошено зміст пояснень третьої особи по суті позовних вимог, в яких вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З приводу долучення учасниками справи заяв по суті справи, а також додаткових доказів із порушенням процесуального строку суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 грошових коштів у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., з зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, відповідно. При цьому, як зазначає позивач, та що підтверджується відповідачем, фактично, договори, на які є посилання у призначеннях платежів, між сторонами не укладались.

З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У статті 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 статті 644 Цивільного кодексу України).

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини 1 статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, юридичний аналіз зазначених нормативних приписів у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 можна вважати укладеним лише після їх підписання обома сторонами або отримання позивачем письмової відповіді відповідача про повне й безумовне прийняття пропозиції щодо укладення вказаних договорів на визначених ним умовах та фактичного отримання відповідачем за цими договорами грошових коштів.

Як убачається з матеріалів справи та що підтверджується усіма учасниками даної справи, договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 укладені між позивачем та відповідачем у вигляді окремого юридичного документу не були. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про волевиявлення позивача та відповідача укласти зазначені договори на певних умовах за допомогою будь-якого технічного засобу зв`язку.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов щодо предмету, строку дії, строку повернення коштів тощо.

Отже, такі договори (№ ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023) вважаються неукладеним (таким, що не відбулися).

Як помилково вважає третя особа, одного факту перерахування позивачем грошових коштів відповідачу недостатньо для висновку про укладення сторонами договорів поворотної фінансової допомоги й виникнення між сторонами договірних зобов`язань. Таким чином, судом розцінюються критично посилання третьої особи на недійсність вказаних договорів, з огляду на відсутність рішення (протоколів) загальних зборів ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки про схвалення загальними зборами значних правочинів щодо отримання фінансової допомоги.

У той же час суд відзначає, що обставини справи свідчать про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., з зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, відповідно. На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи наявні:

- платіжне доручення № 34 від 12.04.2018 на суму 110 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування зворотної фінансової допомоги за договором № ФП-11 від 12.04.2018 без ПДВ" (а.с. 13);

- платіжне доручення № 149 від 29.06.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 14);

- платіжне доручення № 155 від 12.07.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 15);

- платіжне доручення № 156 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 16);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 17);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 60 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 18);

- платіжне доручення № 157 від 20.07.2021 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 19);

- платіжне доручення № 167 від 20.12.2021 на суму 395 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 20);

- платіжне доручення № 171 від 13.01.2022 на суму 77 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 21);

- платіжна інструкція № 197 від 28.03.2023 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 22);

- платіжна інструкція № 198 від 11.04.2023 на суму 350 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 23);

- платіжна інструкція № 199 від 13.04.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 24);

- платіжна інструкція № 202 від 25.04.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 25);

- платіжна інструкція № 204 від 24.05.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 26);

- платіжна інструкція № 207 від 05.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 27);

- платіжна інструкція № 208 від 08.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 28);

- платіжна інструкція № 209 від 19.06.2023 на суму 250 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 29);

- платіжна інструкція № 212 від 23.07.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 30);

- платіжна інструкція № 213 від 23.07.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 31);

- платіжна інструкція № 216 від 11.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 32);

- платіжна інструкція № 217 від 14.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 33).

Суд також відзначає, що в процесі розгляду справи відповідач не заперечував факт отримання грошових коштів в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп. за переліченими вище платіжними документами. Також відповідачем не було надано суду доказів щодо наявності правових підстав отримання ним вказаних грошових коштів, враховуючи позицію відповідача щодо відстуності (неукладення) договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, які зазначені в призначенні платежів.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що застосуванню підлягають положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою врегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, та зокрема положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.

В свою чергу платіжні доручення та інструкції за період з 12.04.2018 по 14.08.2023, що були перелічені судом вище, суд розцінює лише як письмовий доказ передачі позивачем відповідачеві грошових коштів в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., а отже вказані докази не є обставиною, достатньою для того, щоб дійти висновку про існування між сторонами договірних відносин в контексті конкретного зазначеного в платіжному дорученні господарського договору.

В даному випадку майном є грошові кошти в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., які були отримані відповідачем у зв`язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договорів, тобто отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг" без достатніх правових підстав.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Наразі відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 спірних грошових коштів у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп.

Будь - яких документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

З огляду на наведені приписи матеріального права, враховуючи відсутність укладених між сторонами договорів поворотної фінансової допомоги, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., що перераховані відповідно до платіжних документів у період з 12.04.2018 по 14.08.2023, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із:

1) Вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023, в якій вимагав повернути фінансову допомогу, яка було надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ганг" у період з 12.04.2018 по 23.07.2023 в загальній сумі 2 292 000 грн. 00 коп. (а.с. 34-35). Вказана вимога отримана нарочно директором підприємства 31.07.2023, що вбачається з розписки на вимозі, а також підтверджувалось відповідачем під час розгляду справи судом;

2) Вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги від 18.08.2023, в якій вимагав повернути фінансову допомогу, яка було надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ганг" у період з 11.08.2023 по 14.08.2023 в загальній сумі 1 000 000 грн. 00 коп. (а.с. 36-37). Вказана вимога отримана нарочно директором підприємства 18.08.2023, що вбачається з розписки на вимозі, а також підтверджувалось відповідачем під час розгляду справи судом.

Як зазначає позивач, Вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023 та від 18.08.2023 залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Визначаючись із граничним строком виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд враховує приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені судом дати отримання відповідачем Вимог про повернення грошових коштів - 31.07.2023 та 18.08.2023, відповідно, судом встановлено, що:

- граничним строком повернення відповідачем грошових коштів у сумі 2 292 000 грн. 00 коп. - є 07.08.2023;

- граничним строком повернення відповідачем грошових коштів у сумі 1 000 000 грн. 00 коп. - є 25.08.2023.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід відзначити, що у відповідності до вказаних положень, відповідачем було долучено до матеріалів справи докази частково повернення позивачу 12.04.2019 грошових коштів в сумі 110 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с.168).

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. позивачу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять докази перерахування позивачем грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. та не містять доказів виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення вказаних коштів у визначені позивачем строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 3 182 000 грн. 00 коп.

Суд також відзначає, що доводи третьої особи щодо пропуску позивачем строку позовної давності по частині позовних вимог розцінюються судом критично, оскільки, як встановлено судом, строк виконання зобов`язання з повернення грошових коштів у сумі 2 292 000 грн. 00 коп. є 07.08.2023, а щодо грошових коштів у сумі 1 000 000 грн. 00 коп. - 25.08.2023, отже строк позовної давності у даному випадку не є пропущеним.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 47 730 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (вулиця Набережна Перемоги, будинок 100, квартира 19, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код 19438696) на користь Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 3 182 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 47 730 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.01.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко