Рішення

від 23.01.2024 по справі 905/993/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2024 Справа №905/993/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славбудматеріал»

до ОСОБА_1

про стягнення 19 359,76 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славбудматеріал» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 11869,00 грн, пені у розмірі 1538,07 грн, 3% річних у розмірі 751,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 5200,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за січень 2022 року за договором оренди №01/01 від 01.01.2022, укладеним між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Жижкіною Ганною Юріївною.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/993/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

29.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що підписавши 31.01.2022 акт прийому-передачі по договору, сторони не мали одна до одної жодних претензій. Крім того, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки намагався добровільно сплачувати заборгованість, проте позивач заблокував доступ до майна відповідача, що знаходиться в орендованому приміщенні. Відповідач зазначає, що звертався до ВП 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області стосовно зникнення майна, яке знаходилось в орендованому приміщенні, та щодо директора позивача ОСОБА_2 проводяться розшукові дії. Також відповідач наголошує, що є інвалідом 3 групи, має двох дітей, безробітний та має статус внутрішньо-переміщеної особи.

01.12.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли докази направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача.

04.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відзив не містить аргументів по суті справи, відповідач отримав послуги оренди, що підтверджується наявними в справі доказами, але відмовляється їх сплачувати, оскільки це завдасть йому збитків.

08.01.2024 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що позивач заблоковував доступ до приміщення та майна, яке в ньому знаходиться. Також наголошує, що даним позовом позивач хоче заробити на відповідачеві, заявляючи до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022.

Станом на даний час строк дії воєнного стану неодноразово продовжено та в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славбудматеріал» (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Жижкіною Ганною Юріївною (орендар, відповідач) укладено Договір суборенди №01/01, відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у користування за плату на певний строк наступний об`єкт нежитлового нерухомого майна: нежитлове приміщення площею 250 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на майно належить громадянину України ОСОБА_2 . Орендодавець користується майном на підставі договору оренди №01/04 від 02.01.2019 (п. 1.2 Договору).

Орендований об`єкт передається орендареві для переробки сировини. Використання орендованого об`єкта для інших цілей можливо за письмовою згодою орендодавця (п. 2.1 Договору).

Передача орендованого об`єкта оформлюється актом здачі-приймання, в якому вказується стан об`єкта, всі зауваження і недоліки (п. 3.2 Договору).

Орендований об`єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 3.3 Договору).

Термін суборенди складає 12 календарних місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується за актом здачі-приймання (п. 4.1 Договору).

У разі припинення дії цього договору орендодавець не несе відповідальності за майно орендаря, яке залишилося після закінчення встановленого терміну (п. 4.3 Договору).

Загальна сума щомісячної орендної плати становить 17500 грн, в тому числі ПДВ (п. 5.1 Договору).

Орендар зобов`язується здійснювати орендні платежі щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 5.3 Договору).

При передачі (поверненні) орендованого об`єкта складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами (п. 8.2 Договору).

01.01.2022 сторони також підписали акт прийому-передачі приміщень до Договору суборенди №01/01 від 01.01.2022, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в суборендне користування нежитлове приміщення площею 250 км.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Літературна, буд. 115.

01.01.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №12 на загальну суму 17500 грн з ПДВ.

31.01.2022 між сторонами був підписаний акт надання послуг №6 на суму 17500 грн з ПДВ.

Як вбачається з квитанції №9299-3435-5851-8247 від 13.03.2023, відповідач сплатив 5631,00 грн позивачу, вказавши призначення платежу: «оплата заборгованості за договором суборенди №01/01 від 01.01.2022».

Решта заборгованості за Договором відповідачем сплачена не була, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Жижкіна Г.Ю. з 02.09.2022 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п. 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 № 338/180/17 у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Таким чином, ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договір.

Відповідно до статей 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 5.3 Договору сторони передбачили, що орендар зобов`язується здійснювати орендні платежі щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця.

За січень 2022 року позивачем була нарахована відповідачу суборендна плата за користування майном у загальному розмірі 17500 грн. Таким чином, відповідач мав сплатити суборендний платіж до 10.01.2022 включно.

Однак, як свідчать обставини справи, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору відповідач сплатив лише 5631 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 11869 грн.

Як вбачається з пояснень відповідача, він не заперечує факт користування майном у січні 2022 року, проте відмовляється сплачувати суборендну плату, оскільки позивач заблокував його майно у орендованому приміщенні. Також відповідач посилається на тяжкий матеріальний стан.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки предметом даного позову є стягнення заборгованості у розмірі суборендної плати за січень 2022 року. Неповернення майна орендаря з суборендованого приміщення чи особисті відносини між сторонами не впливають на обов`язок відповідача сплатити вказану заборгованість. Статус внутрішньо-переміщеної особи чи наявність неповнолітніх дітей не є підставами для звільнення від обов`язку виконання зобов`язання за Договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором суборенди у встановлений строк, розмір основної заборгованості у сумі 11869 грн відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної сплати суборендного платежу відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11869 грн суборендної плати за вказаним Договором підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі у розмірі 1538,07 грн, 3% річних у розмірі 751,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 5200,97 грн, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У п. 9.1 Договору передбачено, що у разі порушення орендарем термінів сплати орендних та інших передбачених цим Договором платежів орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не правильно визначено початкову дату прострочення.

Тому господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеної початкової дати прострочення відповідача, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, здійснено розрахунок 3% річних і пені та встановлено, що розмір пені за період 11.01.2022-09.06.2022 на суму 17500 грн становить 1529,45 грн; розмір 3% річних за період 11.01.2022-12.03.2023 на суму 17500 грн та за період 13.03.2023-31.07.2023 на суму 11869 грн становить 750,29 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що їх розмір становить 5275,31 грн. Проте, позивачем до стягнення заявлена сума 5200,97 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5200,97 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славбудматеріал» (84107, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Літературна, 115, ідентифікаційний код 41969243) заборгованість у розмірі 11869 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп, пеню у розмірі 1529 (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) грн 45 коп, 3% річних у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн 29 коп, інфляційні втрати у розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) грн 97 коп та судовий збір у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова