Рішення

від 04.01.2024 по справі 908/2750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/202/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2024 Справа № 908/2750/23

м.Запоріжжя

За позовом: Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 118а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

позивач: Запорізька міська рада (69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС (69118, м.Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, буд. 31)

про стягнення суми 365101,15 грн

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Токмаков О.І.;

від позивача: Ковальчук К.С.;

від відповідача: Вишнякова І.О.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача: Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС доходу отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 365101,15 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2750/23, присвоєний номер провадження 9/202/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову. Ухвалою суду від 31.08.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/2750/23 скасовано. Заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову задоволено: вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, які на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС, в межах суми, в розмірі 365101,15 грн, а саме: на об`єкт нерухомого майна будівлі, загальною площею 3014,5 кв.м, а саме: будівлю літ. А, площею 2400,2 кв.м, будівлю літ. Б, площею 544,4 кв, будівлю літ.В, площею 69,9 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя Перемоги, буд. 31, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1714291223101, номер запису про право власності: 29307351.

Ухвалою суду від 03.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/2750/23 на п`ятнадцять днів, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на п`ятнадцять днів, підготовче засідання відкладено. В підготовчому засіданні 05.12.2023 судом оголошено про закінчення підготовчого судового засідання, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, у судовому засіданні 05.12.2023 оголошено перерву до 04.01.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

04.01.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв`язку з воєнним станом в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані прокурором. Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту набуття 06.12.2018 ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1714291223101, загальною площею 3014,5 кв.м, а саме на: будівлю літ.А, площею 2400,2 кв.м, будівлю літ. Б, площею 544,4 кв, будівлю літ.В, площею 69,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, 31, у ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» виник й обов`язок з оформлення права користування земельною ділянкою. Натомість відповідачем до теперішнього часу не укладено з Запорізькою міською радою договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно, речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1310100000:03:039:0100 до теперішнього часу не оформлено та не зареєстровано. Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а відтак у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном презюмується його користування спірною земельною ділянкою. На підставі інформації отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо надходжень плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 протягом 2018 2023 років, Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 06.12.2018 по 28.02.2022. Під час здійснення розрахунку було враховано ту обставину, що за період з 06.12.2018 по 28.02.2022 плата за землю частково сплачувалась ПрАТ «Торговий будинок «Южний» та ТОВ «МЕТА ЛАЙТС». Оскільки ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» у вказаний період користувалося земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати доходи, які одержані ним у вигляді несплаченої орендної плати. Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя в особі міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності на отримання місцевим бюджетом відповідного доходу. Запорізька міська рада, як власник земельної ділянки та суб`єкт уповноважений на розпорядження нею, починаючи з 06.12.2018 повинна була бути обізнана про її використання ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» без укладення договору оренди. Натомість жодних дій на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом протягом всього часу міська рада не вживала. У зв`язку із цим Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в порядку ч. 4 ст.53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого (збереженого) за рахунок Запорізької міської ради майна у вигляді несплаченої ним орендної плати в сумі 365 101,15 грн. Позов обґрунтовано ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 324, 377, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 83, 93, 120, 122, 124-126, 206 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Щодо строків позовної давності у позовній заяві вказано, що під час дії карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, строки визначені ст.257 ЦК України були продовжені, тому строк позовної давності не закінчився.

Запорізька міська рада підтримала позов прокурора, у своїх письмових поясненнях по справі зазначила, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для нагальних потреб порушує інтереси територіальної громади міста в особі міської ради. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Оскільки позовна заява була подана 29.08.2023, то позовні вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 06.12.2018 по 29.08.2020, заявлені за період, який знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності. При цьому, обґрунтування у позові про подачу позовної заяви в межах строку позовної давності не відповідає нормам діючого законодавства та правовим позиціям Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 по справі № 990/102/22, постанова Верховного Суду від 11.09.2023 по справі № 908/1916/21). Позивач не зазначає як саме введення карантинних обмежень перешкоджали звернутися до суду у встановлений законом трирічний строк; посилання на дію карантинних обмежень упродовж трьох років можна оцінити як зловживання правом. У позові лише зазначено про факт введення воєнного стану, без наведення фактичних обставин, які унеможливили подати позовну заяву. Натомість формально введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду після введення воєнного стану, адже Господарський суд Запорізької області не зупинив здійснювати судочинство та продовжував роботу. При цьому, позов було подано Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в особі Запорізької міської ради, які після ведення воєнного стану не призупиняли своєї роботи. Щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності певних умов. Визначальною підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння. У даному разі право власності на будівлі зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2018. Отже відповідач набув майно на правових підставах, у спосіб, що несуперечить цивільному законодавству. Сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача (користувача земельною ділянкою), не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України набувається у момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці. На виконання вимог ст. 287 ПК України відповідач сплачує земельний податок. Відповідач в силу положень закону як землекористувач має обов`язок сплачувати саме податок за земельну ділянку, натомість позивач не може претендувати на стягнення неодержаної орендної плати, адже відповідачем не було укладено відповідного договору оренди. Відповідач також зазначив, що вважає, що здійснений розрахунок розміру доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна за фактичне використання земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га є помилковим, протиправним та необґрунтованим належними та допустимими доказами. По-перше, позивачем не надано доказів використання відповідачем земельної ділянки у більшому розмірі, ніж розташовані під нерухомим майном, належного відповідачу. Відповідач фактично користувався земельною ділянкою, яка розташована під належним йому нерухомим майном, площа яких становить 0,3014 га. Натомість позивач розрахував дохід від безпідставно набутого майна виходячи з загальної площі земельної ділянки у розмірі 0,6241 га, що перевищує площу землі, яка розташована під належним відповідачу нерухомим майном. Жодного доказу на підтвердження факту використання відповідачем всієї площі земельної ділянки позивач не надав. По-друге, розмір недоотриманих доходів за фактичне використання земельної ділянки визначено не уповноваженим на те органом. Так, позивачем було надано копію розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою, який складено у порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (далі Порядок). Як вбачається зі змісту розрахунку його було складено виключно представниками позивача, в той же час за Порядком мав бути оформлений акт комісією, до складу якої мали б увійти представники Держгеокадастру, а також відповідач. Відповідача не було запрошено до участі у визначенні розміру збитків. По-третє, позивачем не надано належних доказів розміру нормативної грошової оцінки землі у період з 08.12.2018 по 15.12.2021. Оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка вказана у витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15.12.2021 є чинною на дату формування та позивачем не було надано іншого доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 08.12.2018 по 15.12.2021, то наданий розрахунок у вказаний період є необґрунтованим. За відсутності витягів з нормативно грошової оцінки землі у період з грудня 2018 по грудень 2021 з розрахунку позивача неможливо встановити, чи правильними є коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати. Оскільки до позовних вимог у частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 06.12.2018 по 29.08.2020 підлягає застосуванню строк позовної давності та те, що відповідачем фактично використовувалась земельна ділянка площею у 0,3014 га, відповідачем надано контррозрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою. Відповідач також вказав, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для його фінансово-господарського стану, введення воєнного стану є довготриваючою обставиною, тому за вказаних обставин відповідач вважає, що суд може розстрочити виконання рішення суду строком на один рік. При цьому відповідач вказав, що підтверджує свій намір виконати рішення суду та просить лише розстрочити його виконання для надання можливості його дійсно виконати. Відповідач у відзиві просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог у частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 06.12.2018 по 29.08.2020; відмовити у задоволенні позовних вимог; у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення суду по цій справі строком на один рік.

Прокурором надано відповідь на відзив, в якій викладені доводи на спростування наведених у відзиві заперечень відповідача. Прокурор заперечив проти розстрочення виконання судового, зазначивши, що заява про надання розстрочки є необґрунтованою, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності коштів на розрахункових рахунках підприємства, а у відзиві ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» навпаки підтверджує отримання ним доходу за півріччя 2023 року. При цьому, Центральним апеляційним господарським судом (Постанова від 24.10.2023 у справі № 908/2750/23) накладено арешт на майно відповідача з метою забезпечення позову у даній справі, на яке можливо звернути стягнення.

Від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив прокурора, яке прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу від 06.12.2018 Продавець ПрАТ «Торговий будинок «Южний», яке є правонаступником ВАТ «Торговий будинок «Южний» (ідентифікаційний код юридичної особи 19282490) передав у власність Покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ЛАЙТС» (відповідач у даній справі) нерухоме майно.

В пункті 1 договору визначено: «Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність будівлю за адресою: м. Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, будинок №31 (тридцять один) (надалі нерухоме майно), і сплачує за нього грошову суму, визначену цим Договором.

На земельній ділянці площею 0,3454 га, кадастровий номер 2310100000:03:039:0117, розташована будівля, позначена на плані літерою «А», загальною площею 2400,2 кв.м; будівля, позначена на плані літерою «Б», загальною площею 544,4 кв.м; будівля, позначена на плані літерою «В», загальною площею 69,9 кв.м».

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 1860.

19.05.2020 ПрАТ «Торговий будинок «Южний» та ТОВ «МЕГА ЛАЙС» укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Буцикіною Л.О. 06.12.2018 за реєстровим № 1860, згідно з яким за взаємною згодою сторін п. 1 Договору купівлі-продажу викладено в наступні редакції:

« 1. Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність будівлю за адресою: м. Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, будинок №31 (тридцять один) (надалі нерухоме майно), і сплачує за нього грошову суму, визначену цим Договором.

На земельній ділянці площею 0,6241 га, кадастровий номер 2310100000:03:039:0100, розташована будівля, позначена на плані літерою «А», загальною площею 2400,2 кв.м; будівля, позначена на плані літерою «Б», загальною площею 544,4 кв.м; будівля, позначена на плані літерою «В», загальною площею 69,9 кв.м».

Договір про внесення змін посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 603.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 339222936 від 14.07.2023) 06.12.2018 приватним нотаріусом на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2018, серія та номер 1860, було внесено запис про реєстрацію права власності ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» на об`єкт нерухомого майна загальною площею 3014,5 кв.м, в т.ч.: будівля літ. А, загальною площею 2400,2 кв.м, будівля літ. Б, загальною площею 544,4 кв.м, будівля літ. В, загальною площею 69,9 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, буд. 31 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714291223101).

19.05.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом внесено запис про реєстрацію змін до права власності, а саме: додано запис про договір від 19.05.2020 серія та номер 603, про внесення змін до договору купівлі-продажу від 16.12.2018 за реєстровим № 1860.

Також матеріали справи свідчать, що між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Торговий будинок «Южний» (Орендар) був укладений Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6241 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, 31, для розташування багатофункціонального комплексу будівлі орендаря (п.п. 1,2,3 договору).

Договір оренди зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель зроблено запис 13.07.2005 за №040526100426.

За змістом п.33, п.39 вказаного договору оренди землі, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 8 цього договору визначено, що він укладається на десять років.

За Актом прийому-передачі земельної ділянки, який був підписаний 13.07.2005, за вказаним договором Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий №2310100000:03:039:0100, загальною площею 0,6241 га, за адресою: м.Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, 31.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004917942020 від 19.05.2020, до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію речового права ВАТ «Торговий будинок «Южний» (орендар) на земельну ділянку площею 0,6241 га,кадастровий номер 2310100000:03:039:0100, розташовану за адресою: місто Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, 31, власником якої є Запорізька міська рада. Строк речового права 10 років. Дата державної реєстрації речового права 12.04.2010.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області у серпні 2023 року в порядку ст. 53 ГПК України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача: Запорізької міської ради про стягнення на підставі статей 1212-1214 ЦК України з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у вигляді несплаченої орендної плати за період фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа з 06.12.2018 по 28.02.2022, в розмірі 365101,15 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що з моменту набуття 06.12.2018 права власності на об`єкт нерухомого, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, 31, у ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» виник обов`язок з оформлення права користування земельною ділянкою, однак до теперішнього часу відповідачем не укладено з Запорізькою міською радою договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно, речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1310100000:03:039:0100 не оформлено та не зареєстровано. При цьому прокурором зазначено, що Запорізька міська рада, як власник земельної ділянки та суб`єкт уповноважений на розпорядження нею, не вчиняла жодних дій щодо вжиття заходів з метою стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Нездійснення протягом тривалого часу Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя стало підставою для звернення до суду прокурора з даним позовом.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

В статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18).

В матеріалах справи містяться копії листів Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 13.06.2023 №57-101-3456 вих-23, від 23.06.2023 за №57-101-3698ВИХ-23 (додані до позовної заяви), що направлялись Запорізькій міській раді та в яких повідомлялося про встановлені факти використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів і, з метою встановлення підстав для представництва в межах наданих законом повноважень, зазначалось про необхідність надання інформації щодо вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» недоотриманого доходу за фактичне використання, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, 31, та відомостей про те чи планується міською радою звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» доходу від безпідставного набутого майна для поновлення порушених інтересів держави та територіальної громади.

Запорізькою міською радою в особі виконавчого комітету надано відповідь від 11.07.2023 № 11082/033-20/03 надано запитувану інформацію щодо розрахунків недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» зазначеною земельною ділянкою за період з 06.12.2018 по 28.02.2022. Додатково повідомлено, що Запорізькою міською радою не вживались та не будуть вживатись заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки.

Зазначене свідчить про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Також в матеріалах справи міститься адресоване Запорізькій міській раді повідомлення Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 29.08.2023 №57-101-5078вих23 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Запорізької міської ради.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна, підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статей 80, 83 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні закріплено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 124 Земельного Кодексу України селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Суд зауважує, що правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на об`єкт нерухомого майна (будинок, будівлю або споруду) визначено в ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, зокрема, унормовано, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні на праві оренди, до набувача одночасно переходить відповідно і право оренди земельної ділянки на якій розміщений такий об`єкт, на умовах, встановлених для попереднього землекористувача (відчужувача майна).

Як встановлено судом вище, договір оренди землі між Запорізькою міською радою та ВАТ «Торговий будинок «Южний» (Орендар) на користування земельною ділянкою загальною площею 0,6241 га, за адресою: м. Запоріжжя, проспект 40-річчя Перемоги, 31, з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 13.07.2005), на якій знаходилось належне Орендарю нерухоме майно, був укладений строком на 10 років. Доказів продовження (поновлення) строку дії вказаного договору матеріали справи не містять. Отже дія зазначеного договору була припинена у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, а саме: 13.07.2015.

Відповідач у справі ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» за договором купівлі-продажу від 06.12.2018, укладеним з ПрАТ «Торговий будинок «Южний», яке є правонаступником ВАТ «Торговий будинок «Южний», придбав у власність нерухоме майно будівлю, позначену на плані літерою «А», загальною площею 2400,2 кв.м; будівлю, позначену на плані літерою «Б», загальною площею 544,4 кв.м; будівлю, позначену на плані літерою «В», загальною площею 69,9 кв.м, яке з урахуванням договору від 19.05.2020 про внесення змін до договору купівлі-продажу 16.12.2018 знаходиться на земельній ділянці площею 0,6241 га, кадастровий номер 2310100000:03:039:0100. Запис про державну реєстрацію за ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» права власності на вищезазначене нерухоме майно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2018.

Враховуючи викладене, на момент набуття ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна (06.08.2018), договір оренди землі, на якій воно розташоване, що був укладений з попереднім землекористувачем (ПрАТ «Торговий будинок «Южний») припинив свою дію, тобто на час укладення договору купівлі-продажу земельна не перебувала у користуванні відчужувача нерухомого майна на праві оренди.

Частиною 11 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118,123 або128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином після набуття та державної реєстрації права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна, у ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» виник обов`язок звернутись до Запорізької міської ради з відповідним клопотанням щодо оформлення прав на землю, на якій розташоване придбане ним нерухоме майно та здійснення державної реєстрації такого права.

Однак починаючи з 06.12.2018 ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 без оформлення правовстановлюючого документу.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області, наведеною в листі № 5227/5/08-01-04-01-09 від 27.06.2023, ПрАТ «ТБ «Южний» у 2018 та 2019 роках нараховувало та сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га. У зазначеному листі також повідомлено, що строк дії договору оренди землі на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га у ПрАТ «ТБ «Южний» закінчився 13.07.2015; з 2021 року ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» (код ЄДРПОУ 45210172) нараховує та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,3100 га.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

З положень ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, зокрема, слідує, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як вбачається з положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Оскільки ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» не є ані землекористувачем на праві постійного користування чи на умовах оренди, ані власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, тому в розумінні податкового та земельного законодавства не являвся суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Попри це, єдина можлива форма здійснення плати за землю для такого користувача є саме орендна плата.

Предметом позову є позовні вимоги прокурора, які підтримані позивачем Запорізькою міською радою, про стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти його права власності. Позов обґрунтовано тим, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати доходи, які одержані ним у вигляді несплаченої орендної плати.

Відповідач заперечуючи проти позову у відзиві, зокрема, вказав, що в даному випадку при визначенні розміру неодержаного доходу до спірних відносин підлягає застосуванню Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, зазначаючи при цьому, що пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Вказане твердження відповідача спростовується висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, предметом розгляду у яких були позовні вимоги, що виникли з аналогічних правовідносин, що і у даній господарській справі № 908/2750/23.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах, зокрема, зазначила, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок (деліктні зобов`язання). Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правовідносини, пов`язані із набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 глави 83 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом глави 83 ЦК України для кондиційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.08.2018 у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 під час розгляду аналогічних спорів.

Відповідно до частини четвертоїстатті 236 ГПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Такі правові позиції ЄСПЛ є джерелом права для суду в силу приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Ухилення з боку особи від оформлення прав власності або прав користування та у зв`язку із цим фактичне використання такою особою (орендарем) земельної ділянки, на якій розташоване належне останньому нерухоме майно, без відповідної правової підстави, позбавляє іншу сторону (орендодавця) права на її правомірні очікування, на які він розраховував внаслідок реалізації укладення договору оренди землі, та тягне наслідки у вигляді недоотримання плати за користування земельної ділянкою комунальної власності.

Отже ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце саме факт безпідставного збереження ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» орендної плати за рахунок міської ради і до вказаних правовідносин належить застосовувати положення ст.ст. 1212-1214 глави 83 ЦК України.

Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 цього Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про плату за землю» грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.

Таким чином нормативна грошова оцінка земельних ділянок є способом регулювання державою плати за користування землею та обов`язковим елементом визначення розміру орендних платежів.

Частинами 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм Податкового кодексу України.

Пунктами 34, 35 частини першої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя; затверджено схему основних агровиробничих груп ґрунтів згідно матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. (п.3 рішення); встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016.

Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада вирішила установити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання інших земельних м.Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019 (п. 3 Рішення).

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 16.12.2021 за № 865/33-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 складає 5 891 753,64 грн (дата формування витягу 15.12.2021).

Як встановлено судом вище, згідно з інформацією, наведеною в листі Головного управління ДПС у Запорізькій області № 5227/5/08-01-04-01-09 від 27.06.2023, у 2018 та 2019 роках за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 орендну плату сплачувало ПрАТ «ТБ «Южний», з 2021 року ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» сплачує за неї земельний податок.

На підставі інформації, наданої ГУ ДПС у Запорізькій області, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 16.12.2021 за № 865/33-21, Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя пр. 40-річчя Перемоги, 31, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 06.12.2018 по 28.02.2022.

Згідно з вищевказаним розрахунком, розмір належної до сплати орендної плати за 2018 рік (з 06.12.2018 по 31.12.2019) склав 12353,64 грн, за 2019 рік - 176752,61 грн, за 2020 рік 162023,23 грн (за виключенням березня 2020 відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), за 2021 рік 176752,61 грн, за 2022 рік (з 01.01.2022 по 28.02.2022) 32404,64 грн.

Розрахунковий розмір належної до сплати орендної плати за відповідний період (рік) визначено виходячи з річного розміру орендної плати 3% від нормативної від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнтів індексації).

У даному розрахунку відображено відомості про розмір фактичної плати за землю (земельного податку) відповідно до листів ГУ ДПС у Запорізькій області, що вносилась ПрАТ «ТБ «Южний» у 2018-2019 роках, ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» у 2021 та 2022 роках.

Загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою було зменшено на суму фактичної оплати за землю за період використання, а саме: у 2018 році на суму 10777,26 грн, у 2019 році на суму 154197,01 грн, у 2020 році фактична плата за користування земельною ділянкою не здійснювалась та становить 0,00 грн, у 2021 році 25530,67 грн, у 2022 році 4680,64 грн. Тобто при здійснені розрахунку було враховано суми сплачених грошових коштів, які у 2018, 2019, 2021 та 2022 роках надходили як від ПрАТ «ТБ «Южний», так і від ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» (в формі земельного податку), згідно з даними зазначеними в листах Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Так, згідно з вказаним розрахунком, з урахуванням фактично здійсненої плати за землю, за період з 06.12.2018 по 28.02.2022 розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» вищезазначеною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) становить: за 2018 (з 06.12.2018 по 31.12.2018) 1576,38 грн, за 2019 рік 22555,60 грн, за 2020 162023,23 грн, за 2021 рік 151221,94 грн, за 2022 рік (з 01.01.2022 по 28.02.2022) 27724,00 грн. Всього за загальний період з 06.12.2018 по 28.02.2022 365 101,15 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач, в тому числі, вказує, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати є необґрунтованим, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка вказана у витязі від 15.12.2021, наданому до матеріалів справи є чинною на дату формування цього витягу. За твердженням відповідача за відсутності витягів з нормативно грошової оцінки землі у період з грудня 2018 по грудень 2021 з розрахунку позивача неможливо встановити, чи правильними є коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати. Також відповідач зазначив про те, що прокурором та позивачем не надано доказів використання відповідачем земельної ділянки у більшому розмірі, ніж розташована під належними йому будівлями, яка становить 0,3014 га.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог у частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 06.12.2018 по 29.08.2020.

З урахуванням вказаних заперечень відповідач надав суду (додав до відзиву) власний контррозрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3014 га.

Стосовно вищевказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй зареєстрованого номера.Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За змістом ст.3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються.

Порядок формування земельних ділянок визначено у ч. 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно з договором оренди землі,який був укладений між Запорізькою міською радою та ПрАТ «Торговий будинок «Южний» (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 13.07.2005) та актом прийому-передачі земельної ділянки від 13.07.2005 за цим договором, земельна ділянка надавалась в оренду для розташування багатофункціонального комплексу, якій присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:039:0100, має чіткі межі та площу 0,6241 га.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.05.2020 №НВ-0004917942020, державна реєстрація вищезазначеної земельної ділянки була проведена 01.01.2013 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, 31, є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно ж до умов договору купівлі-продажу від 06.12.2018, укладеного між ПрАТ «Торговий будинок «Южний» та ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» з урахуванням договору від 19.05.2020 про внесення змін до договору купівлі-продажу, визначено, що об`єкт нерухомого майна, який відчужувався, розташований саме на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, площею 0,6241 га.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів зміни меж (площі) земельної ділянки, необхідної для фактичного використання, експлуатації та обслуговування придбаного ним нерухомого майна відповідач суду не надав.

На підставі вищевикладеного доводи відповідача про часткове використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, яка має площу 0,6241 га, а також наданий ним контррозрахунок за фактичне використання її частини площею 0,3014 га є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними у ній доказами.

Щодо постанов Верховного Судувід 10.09.2019 у справі №922/96/19, від 12.02.2020 у справі №642/1839/18, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, на які послався відповідач у своєму відзиві, господарський суд зазначає, що обставини у вищевказаних справах були відмінними від обставин даної справи № 908/2750/23, спори у цих справах стосувались земельних ділянок, що не були сформовані як об`єкти цивільних прав в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельних ділянок щодо яких були відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки та відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Судом вище встановлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснено на підставі наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області Витягу із технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100, згідно з яким нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки складає 5 891 753,64 грн (дата формування витягу 15.12.2021).

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено площа земельних ділянок.

Враховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно п.289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до змісту пункту 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що за 2017-2020 роки для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель,застосовується із значенням 100 відсотків.

Отже, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення у 2018-2020 роках становить 1,0 (Кі = 100:100).

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%. Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення 1,1.

З наданого суду розрахунку слідує, що розрахунковий розмір належної до сплати орендної плати за відповідний період (рік) визначено виходячи з річного розміру орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнтів індексації), яка була незмінною у 2018, 2019, 2020 та 2021 роках та складала 5 891 753,64 грн, у 2022 6 480 929,00 грн (5891753,64 грн х 1,1 - коефіцієнт індексації за 2021 рік).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:039:0100 в період з 06.12.2018 по 15.12.2021 не змінювалось з огляду на значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель у 2017 2020 роках у розмірі 1,0, а отже долучений прокурором Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.12.2021 №865/33-21 є належними доказом на підтвердження наданого в матеріали справи розрахунку недоотриманих доходів за спірний період.

Враховуючи встановлений судом факт користування ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно отримало у вигляді несплаченої орендної плати за земельну ділянку за період з 06.12.2018 по 28.02.2022 у розмірі 365101,15 грн.

Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний і добросовісний землекористувач.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до частини позовних вимог про стягнення недоотриманих доходів за період з 06.12.2018 по 29.08.2020, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першастатті 257 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанови Великої Палати Верховного суду від 19.11.2019 по справі №911/3680/17, від 26.11.2019 по справі №914/3224/16, від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.09.2019 у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц (провадження № 6-2469цс16).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Така позиція відображена у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).

Отже позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

В межах даної справи, яка порушена за позовом прокурора, що надійшов до суду 29.08.2023, заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «МЕГА ЛАЙТС» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 365101,15 грн, нарахованого за період фактичного користування відповідачем земельною ділянкою з 06.12.2018 по 28.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) з 12 березня 2020 на всій території України установлено карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню респіраторної хвороби COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (набрав законної сили 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Правова позиція щодо продовження строків позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на період дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) є послідовною у судовій практиці, відповідні викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 199/782/21, від 31.05.2023 у справі № 938/632/20, від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 13.09.2023 у справі № 357/9126/22.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Між тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від № 2120-IX від 15.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У зв`язку із продовженням строку, визначеного у статті 257 ЦК України, станом на час подання прокурором позовної заяви (29.08.2023) строк позовної давності не закінчився, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності.

Таким чином позовні вимоги у частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період про який зазначив відповідач - з 06.12.2018 по 29.08.2020, заявлені в межах строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України та продовжених пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Не впливають на правильність вказаного висновку і доводи відповідача про те, що у позовній заяві не зазначено та не наведено фактичних обставин щодо того, як саме запровадження карантинних обмежень та введення воєнного стану перешкоджало або унеможливило подання позовної заяви до суду, адже за відсутності в даному випадку факту пропущення позовної давності, наведення у позовній заяві такого обґрунтування не вимагається.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанові Верховного Суду від 11.09.2023 у справі № 908/1916/21, є безпідставними, оскільки стосуються застосування норм КАС України та ГПК України щодо поновлення процесуальних строків, зокрема щодо звернення до адміністративного суду та строку апеляційного оскарження судового рішення у справі про банкрутство.

За таких обставин підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоотриманих доходів за період з 06.12.2018 по 29.08.2020 (за період, який зазначив відповідач), у зв`язку із заявленням відповідачем про сплив позовної давності, відсутні.

На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги, які підтримані позивачем, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем у відзиві викладено заяву про розстрочення виконання судового рішення на один рік в обґрунтування якої зазначено про наступне. На сьогоднішній день основна частина нерухомого майна відповідача, а саме: туристична база «Аркадія», розташована на тимчасово окупованій території, що наразі виключає отримання від неї доходів. За півріччя 2023 року відповідачем було отримано дохід у розмірі 227 400 грн, що є меншим за розмір ціни позову у даному спорі. При цьому, відповідач має наступні податкові зобов`язання за 2023 рік: єдиний податок у розмірі 11 370 грн, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 50 492,88 грн, земельний податок 32 296,11 грн, єдиний внесок 4686,00грн, а також оплачує щомісячно заробітну плату у розмірі 7 100 грн працівнику (85200 грн на рік), що в умовах воєнного стану є важким фінансовим навантаженням. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, та зазначено, що дані обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності. У разі примусового виконання рішення суду виконавцем буде накладено арешти на рахунки відповідача у банках, що унеможливить продовження господарської діяльності відповідача та сплату відповідних податків до бюджету. Викладені обставини мають за собою ризик привести до банкрутства відповідача. Ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для відповідача та ускладнити виконання рішення. Водночас надання розстрочки виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін та сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача. Відповідачем зазначено, що він підтверджує свій намір виконати рішення суду та просить лише розстрочити його виконання для надання можливості його дійсно виконати.

У судовому засіданні відповідач підтримав вказану заяву.

Прокурор заперечив проти розстрочення виконання рішення з підстав, викладених у відповіді на відзив. Позивач в судовому засіданні в усній формі також заперечив проти надання розстрочки.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на один рік, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна здійснюватися судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Винятковість обставин, яка повинна бути встановлена судом має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до відповідної заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Таким чином можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідач заявляючи про надання судом розстрочення виконання рішення не надав суду відповідних доказів неможливості чи ускладнення виконання рішення, доказів скрутного матеріального становища (балансів, звітів про результати фінансової діяльності), які б підтверджували фінансовий стан товариства.

Так, відповідач обмежився лише посиланням на введений на території України воєнний стан, який триває, та зазначив про те, що за півріччя 2023 року ним було отримано дохід у розмірі 227400 грн, що є меншим ціни позову, та про те, що відповідач має податкові зобов`язання та оплачує заробітну плату працівнику, однак не надав суду жодних відповідних доказів на підтвердження фінансового стану діяльності підприємства (Баланс (Звіт про фінансовий стан) форма № 1 та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) тощо) станом на час розгляду справи, які б свідчили про відсутність реальної можливості виконання рішення через відсутність необхідних коштів. Саме лише посилання на ризики настання негативних наслідків для фінансово-господарського стану відповідача при примусовому виконанні рішення є недостатнім для підтвердження наявності реальних обґрунтованих підстав для задоволення судом заяви про розстрочення виконання судового.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про розстрочення виконання рішення в порядку ст. 331 ГПК України на стадії виконання судового рішення, з наданням відповідних доказів на її обґрунтування.

Щодо посилання відповідача (в усній формі) на накладений Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 908/2750/23 арешт (забезпечення позову у даній справі) на об`єкти нерухомості, які на праві власності належать ТОВ МЕГА ЛАЙТС, в межах суми в розмірі 365101,15 грн, а саме: на об`єкт нерухомого майна будівлі, загальною площею 3014,5 кв.м, і на які у разі несплати відповідачем може бути звернуто стягнення, то слід зазначити, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний об`єкт нерухомості має й інше обтяження, яке було накладено раніше - на підставі ухвали суду Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/4119/20 від 11.02.2021.

Як зазначалось судом вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 було сковано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/2750/23 про відому у задоволенні заяви про забезпечення позову. Заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову задоволено: вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, які на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС. Доручено Господарському суду Запорізької області за результатами розгляду справи 908/2750/23 здійснити розподіл судових витрат за розгляд заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/2750/23.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5476,52 грн, за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1342,00 грн, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню останнім на користь Запорізької обласної прокуратури.

Суд зазначає, що відповідно до частин 7 та 8 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС, код ЄДРПОУ 42510172 (69118, м. Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, буд. 31) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) до місцевого бюджету, дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 365101 (триста шістдесят п`ять тисяч сто одна) грн 15 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА ЛАЙТС, код ЄДРПОУ 42510172 (69118, м. Запоріжжя, просп. 40-річчя Перемоги, буд. 31) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ 02909973, р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 5476 грн 52 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, суму 1342 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суму 2684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва