Ухвала

від 17.01.2024 по справі 916/2988/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДАДАТКОВА УХВАЛА

"17" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2988/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача (заявника): не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від ДВС: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (вх. №2-25/24 від 03.01.2024) про розподіл судових витрат на правову допомогу, подану по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс до фермерського господарства „Зірка-Б про стягнення 177 972,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2020 по даній справі позовні вимоги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс було задоволено шляхом присудження до стягнення із ФГ „Зірка-Б на користь позивача пені у розмірі 6410,77 грн., 30% річних у розмірі 106 721,65 грн., збитків від інфляції у розмірі 64 839,64 грн., судового збору у розмірі 2 670,00 грн.

14.01.2021 господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 24.12.2020.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2021 заява ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс про розподіл судових витрат була задоволена шляхом присудження до стягнення із ФГ „Зірка-Б витрат на правову допомогу у розмірі 22 417,48 грн.

16.02.2021 господарським судом було видано наказ про примусове виконання додаткового рішення суду від 21.01.2021.

13.11.2023 до суду від ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" надійшла скарга на дії Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по тексту Біляївський відділ ДВС), відповідно до якої позивач просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Біляївського відділу ДВС у виконавчому провадженні №64936264 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/2988/20, котрі виразились у винесення постанови від 03.11.2023 про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження; скасувати постанову державного виконавця від 03.11.2023 про повернення наказу від 16.02.2021 без виконання.

Ухвалою суду від 20.12.2023 скарга ТОВ „Компанія „Ніко-тайс була задоволена шляхом визнання незаконними дії державного виконавця Біляївського відділу ДВС у виконавчому провадженні №64936264 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.02.2021. по справі №916/2988/20, котрі виразились у винесення постанови від 03.11.2023 про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження; скасування постанови державного виконавця Біляївського відділу ДВС від 03.11.2023.

03.01.2024 до суду від ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс надійшла заява про стягнення із Біляївського відділу ДВС судових витрат у розмірі 9500,00 грн.

Ухвалою від 05.01.2024 судом було прийнято заяву ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" до розгляду у засіданні суду на 17.01.2024 о 13:45 год., встановлено Біляївському відділу ДВС строк до 15.01.2024 для подання пояснень щодо заяви позивача.

12.01.2024 до суду від Біляївського відділу ДВС надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У вказаному клопотанні ДВС наголошує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 9500,00 грн. є неспівмірним та необгрунтованим.

ФГ „Зірка-Б не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому засіданні із розгляду заяви позивача, письмові пояснення по суті поданої позивачем заяви до господарського суду від відповідача також не надходили.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Приписами ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Необхідно зауважити, що у поданій до суду 13.11.2024 скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" було повідомлено, що станом на момент подання скарги у позивача відсутня можливість встановити точний розмір понесених витрат на правову допомогу, розмір яких, як вказано позивачем, не буде перевищувати вартості надання послуг аналогічного характеру. При цьому, позивачем також було повідомлено, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть надані ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначалось вище по тексту ухвали, 20.12.2023 скарга ТОВ „Компанія „Ніко-тайс була задоволена.

03.01.2024 до господарського суду від ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс надійшла заява про розподіл судових витрат у розмірі 9500,00 грн. При цьому, вказана заява була передана до суду засобами поштового зв`язку 27.12.2023.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення судових витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №06-11-2023/2 від 06.11.2023, укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" та адвокатом Грищенко О.М.; акт приймання-передачі документів від 06.11.2023 та акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2023 щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) за договором №06-11-2023/2 від 06.11.2023.

Відповідно до п. п. 2, 3 акту здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2023 загальна вартість вказаних послуг склала 9500,00 грн. Замовник на підставі пункту 3.2 договору 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня оголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом скарги ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" на бездіяльність приватного виконавця, тобто у строк до 24.01.2024.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення витрат на правову допомогу на ДВС.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи положення процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та підстави зменшення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що особа, яка заявила клопотання про зменшення витрат на правову допомогу має довести суду наявність передбачених підстав для зменшення судових витрат. Таким чином, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на ДВС.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що лише посилання Біляївського відділу ДВС на доводи про неспівмірність та необгрунтованість, наведення судової практики не може бути підставою для зменшення заявлених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки в даному випадку оцінці та дослідженню підлягає акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2023.

Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 27.12.2023 адвокатом було витрачено 5 годин на надання правової допомоги, 1 година коштує 1400,00 грн. Додатково у договорі та акті сторонами передбачено гонорар успіху у розмірі 2500,00 грн.

Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарський суд зазначає, що заявлений до стягнення "гонорар успіху" у розмірі 2500,00 грн не відповідає критеріям, передбаченим частиною 4 статті 126 ГПК України, так як ці витрати не мають характеру необхідних, не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний фінансовий тягар для ДВС. Суд зазначає, що в такій категорії справ, покладення на ДВС обов`язку сплатити ще й «гонорар успіху» не відповідає розумності, оскільки невиконання судового рішення органами ДВС не може бути підставою для безпідставного стягнення коштів, в даному випадку, гонорару успіху, із державного бюджету.

Позиція суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 по справі № 911/4670/13, від 27.09.2023 по справі № 14/161-09.

Підсумовуючи викладене вище, керуючись частиною 4 статті 126 ГПК України, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" шляхом стягнення із ДВС лише необхідних витрат у розмірі 7000,00 грн., у задоволенні вимоги про стягнення «гонорар успіху» у розмірі 2500,00 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 221, 236 238, 244, 344 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про розподіл судових витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /67602, Одеська обл., Одеський р-н, місто Біляївка, вул.Костіна, будинок 9; ідентифікаційний код 38723891/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс /03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872/ витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн. /сім тисяч грн. 00 коп./.

3. В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 22.01.2024.

Суддя С.П. Желєзна