Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/10548/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10548/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" - Алмаза В.В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" - Поліщук Н.В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" - не з`яв.,

третьої особи - громадської організації "Смарт Сіті Хаб" - не з`яв.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "ГІОЦ")

на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023

(суддя Марченко О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023

(головуючий - суддя Поляков Б.М., судді: Сітайло Л.Г. і Остапенко О.М.)

у справі № 910/10548/22

за позовом КП "ГІОЦ"

до: державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій";

товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" (далі - Товариство)

про визнання недійсним свідоцтва України №325675 на комбіновану торговельну марку "KYIV SMART CITY" та зобов`язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - громадська організації "Смарт Сіті Хаб" (далі - Організація).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

КП "ГІОЦ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсним свідоцтва України №325675 на торговельну марку "KYIV SMART CITY", володільцем якого є Товариство;

- зобов`язання державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - Укрпатент) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним свідоцтва України № 325675 на торговельну марку "KYIV SMART CITY".

Позовні вимоги мотивовані порушенням прав КП "ГІОЦ" на спірне комбіноване позначення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані відсутністю порушення прав КП "ГІОЦ" на спірне комбіноване позначення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КП "ГІОЦ" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд; покласти на відповідача всі судові витрати у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування рішення Київської міської ради від 21.11.2017 № 500/3507 (далі - Рішення № 500/3507), яким затверджено концепцію "КИЇВ СМАРТ СІТІ 2020" (далі - Концепція), якою передбачено ключові напрямки розвитку м. Києва та статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у подібних правовідносинах;

- про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (зокрема, частини четвертої статті 75, статей 86, 236 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи інших учасників справи

Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" у відзиві на касаційну скаргу КП "ГІОЦ" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій, і просить рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розгляд заяв учасників справи

Представником Товариства та Організації адвокатом Купайгородським Е.О. подано заяву (електронною поштою) в якій повідомляється про неможливість прибуття в судове засідання 23.01.2024 у зв`язку з одержаною травмою рук та просить відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розглянувши зазначену заяву, Суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 6 ГПК України, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Отже, адвокатом Купайгородським Е.О. при поданні до Суду заяви про відкладення розгляду справи не було дотримано вимог щодо форми клопотання/заяви та порядку його подання.

Статтею 170 ГПК України передбачені загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з частиною другої якої письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Отже, заява адвоката Товариства та Організації - Купайгородського Е.О. не може вважатися такою, що підписана у встановленому законом порядку та підлягає залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Рішенням № 500/3507 було затверджено Концепцію, в якій передбачено ключові напрямки розвитку м. Києва, зокрема: модернізація та розбудова технологічної інфраструктури міста, використання технологій для ефективного управління містом. Пунктом 2 зазначеного рішення ініціаторів розроблення міських цільових програм зобов`язано враховувати Концепцію під час розроблення міських цільових програм.

Концепцією передбачено, що візуальним позначенням (візією) Концепції є словосполучення "КИЇВ СМАРТ СІТІ". Тому, як вказує КП "ГІОЦ", Концепція, а відповідно і її позначення (візія) у вигляді словосполучення "КИЇВ СМАРТ СІТІ", з 2017 року ототожнюється з виконанням міських цільових програм, що впроваджуються на виконання Концепції, та з виконавцями цих програм.

Рішенням Київської міської ради від 18.12.2018 № 461/6512 затверджено комплексну міську цільову програму "Електронна столиця" на 2019 - 2022 роки (далі - Програма). КП "ГІОЦ" є співвиконавцем Програми та здійснює, зокрема, забезпечення виконання заходів з закупівлі та встановлення програмно-технічних комплексів самообслуговування, придбання програмного забезпечення для впровадження автоматизованої системи оплати проїзду (далі - АСОП) в міському пасажирському транспорті м. Києва, забезпечення розповсюдження та поповнення єдиного електронного квитка. Тобто, позивач не є власником зображення візії "КИЇВ СМАРТ СІТІ", а є лише оператором АСОП.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 22.10.2018 № 1887 затверджено Порядок функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (далі - Порядок).

Пунктом 3.5 Порядку визначено, що оператором автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті м. Києва незалежно від форм власності є КП "ГІОЦ".

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оператор зобов`язаний організувати мережу розповсюдження електронних квитків та поповнення транспортного ресурсу.

На виконання передбачених Порядком зобов`язань КП "ГІОЦ" з 2018 року здійснює розповсюдження (продаж) зазначених електронних квитків та поповнення транспортного ресурсу з використанням платіжних терміналів комплексного самообслуговування встановлених у публічних місцях, зокрема, на станціях КП "Київський метрополітен", на які нанесено позначення "KYIV SMART CITY".

Отже, на думку позивача, позначення "KYIV SMART CITY" асоціюється у споживачів (пасажирів) з точками продажу електронних квитків/поповнення транспортного ресурсу та відповідно з КП "ГІОЦ" як надавачем цих послуг, а також з Програмою та Концепцією, у рамках яких запроваджено (розпочато) надання таких послуг.

Позивач стверджує, що Товариство у відповідності до зазначених рішень та розпорядження Київської міської ради не має жодного стосунку до Концепції, не є виконавцем Програми та учасником АСОП і відповідно не бере участі у реалізації передбачених Програмою заходів та не наділене правом/обов`язком здійснювати продаж (розповсюдження) електронних квитків/поповнення транспортного ресурсу.

Таким чином, на думку КП "ГІОЦ", реєстрація як торговельної марки та використання Товариством заявленого позначення повністю аналогічного із зображенням позначення "KYIV SMART CITY" для автоматів з продажу квитків введе в оману споживачів послуг з продажу електронних квитків/поповнення транспортного ресурсу (пасажирів), як щодо виду послуг, які надаватимуться через ці автомати, так й щодо виробника/надавача таких послуг.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2015 року ОСОБА_1 створила твір, зокрема, оригінальне унікальне кольорове зображення.

07.12.2016 Організацією (набувач) і ОСОБА_1 (відчужувач) укладено договір про передачу (відчуження) майнових прав (далі - Договір), за умовами якого відчужувач у повному складі передав (відчужив) набувачу всі майнові права та всі виключні права на такий зображувальний твір зі словами "KYIV SMART CITY", розроблений/створений відчужувачем логотип/зображення (далі - Твір), на весь строк дії авторського права, на всю територію світу, а саме: виключене право на використання Твору; виключне право дозволяти використання Твору; право перешкоджати неправомірному використанню Твору, в тому числі виключне право забороняти таке використання.

Відповідно до акта приймання-передачі Твору від 07.12.2016 ОСОБА_1 передав, а Організація прийняла Твір (та всі майнові і виключні права на Твір) шляхом його передачі в електронному вигляді (в електронному файлі) на DVD.

Організація використовувала Твір у своїй господарській діяльності, а саме в офісі (договір про використання Організацією у період з 2016 року по 2018 рік приміщення офісу за адресою: Національний комплекс «Експоцентр України», просп. Академіка Глушкова, 1) під час публічних заходів (презентацій, хатаконів тощо).

06.11.2019 Організація подала заявку №m201929785 на реєстрацію торговельної марки, після чого право на отримання свідоцтва було передано Товариству на підставі договору від 03.03.2021 №01/2021, за умовами якого Організація (заявник) позначення (торговельної марки) "KYIV SMART CITY" за заявкою від 06.11.2019 № m201929785 передав у власність Товариству (правонаступнику), а правонаступник прийняв всі виключні та невиключні права, які випливають чи можуть виплити із заявки на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг "KYIV SMART CITY" для всього переліку послуг, для яких подано на реєстрацію вказаний знак (торговельну марку), тобто для товарів 09 класу МКТП.

14.09.2021 Укрпатентом складено висновок про відповідність спірного позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи.

28.09.2022 було зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України №325675, про що здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" від 28.09.2022 №39/2022.

В той же час, з наданих позивачем зображень терміналів з продажу квитків "Е-КВИТОК" вбачається, що КП "ГІОЦ" використовувалося комбіноване позначення, яке належить Товариству.

Як зауважено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів щодо того, на яких правових підставах він розміщував на терміналах продажу квитків Твір (торговельну марку), виключні авторські права чи будь-які інші майнові права на який йому не належали.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б, що права на використання Твору як об`єкта авторського права на терміналах позивача чи іншим чином ні автор твору ( ОСОБА_1 ), ні Організація, ані Товариство КП "ГІОЦ" не надавали, жодних договорів (правочинів) чи будь-яких інших документів з цього приводу з позивачем не укладалося.

Таким чином, позивач без жодних правових підстав розмістив на терміналах продажу квитків Твір і використовує його в своїй комерційній діяльності з метою отримання прибутку, чим порушує майнові авторські права на твір та права на торговельну марку. Крім того, з наданих КП "ГІОЦ" додатків-роздруківок неможливо встановити дату, коли такі термінали з надання послуг почали працювати, використовуючи розміщений на них твір, тобто з якої конкретно дати розпочалося порушення майнових авторських прав.

Товариством належним чином підтверджено початок використання Твору Організацією, отримання майнових прав останнім на Твір, та подальше передання майнових прав на торговельну марку Товариству (презентаційні матеріали щодо створення твору авторкою ОСОБА_1 ; Договір; акт приймання-передачі твору від 07.12.2016; стаття від 15.08.2018 під назвою: "Що таке KYIV SMART CITY и чому не можна "зробити як в Лондоні" (в оригіналі назва статті наведена рос. мовою); договір про використання Організацією у період з 2016 року по 2018 рік. приміщення офісу за адресою: Національний комплекс "Експоцентр України" проспект Академіка Глушкова, 1).

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову виходили з відсутності порушення прав КП "ГІОЦ" на комбіноване позначення - Твір.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що матеріалами справи не спростовується той факт, що позивач незаконно, без дозволу правовласника/суб`єкта авторського права (Організації) використовує належне останньому унікальне оригінальне кольорове художнє зображення (Твір), яке є об`єктом авторського права та яке повністю відтворює зареєстровану на ім`я Товариства торговельну марку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва України №325675 та зобов`язання відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки.

В обґрунтування доводів касаційної скарги КП "ГІОЦ" посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема, Рішення № 500/3507 та статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у подібних правовідносинах.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

У своїх доводах скаржник не враховує того, що спір у цій справі стосується питання визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку з визначених у позовній заяві підстав з урахуванням приписів Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг".

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається. Об`єктом торговельної марки не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов`язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Частиною третьою статті 5 названого Закону визначено, що набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 названого Закону обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" не можуть одержати правову охорону також позначення, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Підпунктом "а" частини першої статті 19 названого Закону визначено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір у даній справі, застосувавши приписи спеціального законодавства, встановивши: що Товариством належним чином підтверджено початок використання Твору Організацією, отримання майнових прав останнім на Твір, та подальше передання майнових прав на спірну торговельну марку Товариству; не надання КП "ГІОЦ" належних доказів того, на яких правових підставах він розміщував на терміналах продажу квитків Твір, виключні майнові права чи будь-які інші майнові права на який йому не належать; відсутність порушення прав КП "ГІОЦ" на комбіноване позначення - Твір, - дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

З огляду на наведені обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, суть спірних правовідносин, з урахуванням предмета спору, Суд зазначає, що Рішення № 500/3507 не є нормою права, а норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" не регулюють предмет розгляду в даній справі, тому відсутні підстави для надання висновку щодо застосування визначених скаржником норм права.

Щодо інших аргументів касаційної скарги, то вони переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте за імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Що ж стосується посилання скаржника на те, що підставою для скасування судового рішення у справі № 910/1548/22 та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, у цій справі заявлена скаржником підстава для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованою.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на касаційну скаргу КП "ГІОЦ", у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 не вбачається.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені КП "ГІОЦ" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на КП "ГІОЦ", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтею 129, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі № 910/10548/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова