Рішення

від 24.01.2024 по справі 371/971/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.01.2024 Єдиний унікальний № 371/971/23 провадження № 2/371/112/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24січня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/971/23

Провадження № 2/371/112/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, виключення запису про земельну ділянку із поземельної книги,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що з 02 серпня 1975 року позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 .

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , 1984 року народження, та ОСОБА_3 , 1990 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у виді права на земельну частку (пай) в АТП «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області, яка належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0204432, виданого Миронівською РДА, та майнового паю, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1 .

Фактично вступивши в управління спадковим майном після смерті чоловіка, позивач та ї діти домовилися про те, що нотаріально оформляти спадщину будуть після досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття.

Після закінчення школи ОСОБА_2 виїхала із села Владиславка і проживала окремо, змінюючи кілька разів місце проживання. Син ОСОБА_6 ?ячеслав також залишив місце проживання і виїхав із села Владиславка.

Не маючи зв?язку із дітьми, позивач звернулася до Миронівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Державний нотаріус листом 17 грудня 2020 року повідомила позивача про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай).

Позивач звернулася за захистом своїх прав до суду і рішенням Миронівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у справі № 371/87/21 її позов було задоволено, визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та скасовано їх державну реєстрацію.

Вказаним рішенням суду встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 позивач теж входила до кола спадкоємців першої черги, як і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В подальшому позивач, маючи намір виготовити технічну документацію на належну їй 1/3 частину земельної ділянки площею 2.87 га, звернулася до землевпорядної організації. Проте під час виготовлення вказаної технічної документації було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 уже виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1.185 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Владиславської сільської ради, пай 40/1, кадастровий номер 3222981200:04:001:0027. Вказана земельна ділянка межує із земельними ділянками, належними ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

18 грудня 2019 року земельна ділянка кадастровий номер 3222981200:04:001:0027 на підставі заяви ОСОБА_2 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Вказана технічна документація затверджена рішенням двадцять дев?ятої сесії, сьомого скликання Миронівської міської ради Миронівського району Київської області від 28 серпня 2020 року за № 1667-29-VІІ.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 отримала у власність в порядку спадкування частину земельної ділянки, а не 1/3, чим порушила права інших спадкоємців.

Посилаючись на норми статті 152 ЗК України, пункту 10 статті 59 Закону Країни «Про місцеве самоврядування в Україні», частини 1 статті 21, статті 393 ЦК України просив визнати нечинним та скасувати рішення двадцять дев?ятої сесії сьомого скликання Миронівської міської ради Миронівського району Київської області від 28 серпня 2020 року за № 1667-29-VІІ про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , скасувати рішення відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18 грудня 2019 року про реєстрацію земельної ділянки площею 1.1850 га кадастровий номер 3222981200:04:001:0027 та виключити запис про земельну ділянку із Поземельної книги.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 31 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Шкребтій В.В. в судове засідання не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачаМиронівської міськоїради Обухівськогорайону Київськоїобласті всудове засіданняне з?явився,про день,час тамісце розглядусправи відповідач повідомленийналежним чином. До суду від Миронівського міського голови надійшла заява про розгляд справи без участі представника міської ради.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилася, відзиву на позов не подала, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання 27 листопада 2023 року та 27 грудня 2023 року.

Згідно даних довідок ф.20, сформованих представником відділення АТ «Укрпошта», та згідно даних з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відправлення відповідачу ОСОБА_2 не вручені, конверти із вкладенням повернуті до суду в зв?язку з відсутністю адресата за адресою зареєстрованого місця проживання.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився, пояснень щодо позову не подав. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання 27 листопада 2023 року та 27 грудня 2023 року.

Згідно даних довідок ф.20, сформованих представником відділення АТ «Укрпошта», відправлення ОСОБА_3 не вручені, конверти із вкладенням повернуті до суду в зв?язку з відсутністю адресата за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області в судове засідання не з?явився, пояснень щодо позову не подав. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на ті обставини, що від представника позивача та представника відповідача Миронівської міської ради надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, а також з урахуванням того, що, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та представник Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, не з`явилися до суду, причин неявки в судове засідання не повідомили, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надали, враховуючи правиластатті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 і представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, тому за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 02 серпня 1975 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається у тому числі із земельної частки (пай), яка перебувала у колективній власності КСП АТП «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області, розміром 2,87 в умовних кадастрових гектарах та майнового паю у пайовому фонді СТОВ «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області, у розмірі 3989 грн або 0,0007 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду підприємства.

Спадкові права на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 оформили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВРО № 568556, посвідчене 29 листопада 2011 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстроване у реєстрі за № 2-1722. ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВРО № 568555, посвідчене 29 листопада 2011 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстроване у реєстрі за № 2-1725.

Згідно з вказаними свідоцтвами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у спадщину після смерті свого батька по права на земельну частку (пай), який належав померлому на підставі сертифіката у на право на земельну частку (пай), виданого 14 травня 1997 року Миронівською РДА в АТП «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області серії НОМЕР_2 .

Будучи також спадкоємцем першої черги за законом, ОСОБА_1 звернулася 10 листопада 2021 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, після чого вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у справі № 371/87/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРО № 568556 (реєстровий номер2-1722) та серії ВРО № 568555 (реєстровий номер 2-1725) посвідчених 29 листопада 2011 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_1 та двоє його неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадкоємці фактично прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали з ним на день смерті, діти були неповнолітніми. В порушення статті 67 Закону Країни «Про нотаріат», нотаріус не здійснив перевірку кола спадкоємців та видав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , порушивши тим самим право ОСОБА_1 на отримання частки у спадщині та безпідставно збільшивши частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 грудня 2020 року (а.с. 18), свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Владиславською сільською радою Миронівського району Київської області 29 жовтня 2001 року (а.с. 17), сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 14 травня 1997 року Миронівською РДА в АТП «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області серії КВ № 0204432, зареєстрованого в реєстрі 15 травня 1997 року за № 5973 (а.с. 16), заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2021 року (а.с. 15), рішення Миронівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у справі № 371/87/21 (а.с. 11-14).

Згідно з даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 9902960212022 від 30 вересня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222981200:04:001:0027 площею 1,1850 га цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована в Державному земельному кадастрі 18 грудня 2019 року. Суміжними землевласниками є ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 9-10).

Відповідно до даних повідомлення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.222-2811/2-23 від 04 квітня 2023 року та № 29-10-10.331-6189/2-22 від 12 грудня 2022 року, за інформацією Відділу № 6 Управління адміністративних послуг Головного управління та відповідного програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 3222981200:04:001:0027 (площа 1,1850 га, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: АДРЕСА_2 ) була зареєстрована в ДЗК 18 грудня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 16 грудня 2019 року № ЗВ-9710415922019 про державну реєстрацію земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробник ТОВ «Земприватцентр». 11 вересня 2020 року право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 , 30 жовтня 2020 року право оренди на вказану земельну ділянку зареєстроване за СГ ТОВ «Зоря». Технічна документація із землеустрою щодо формування земельної ділянки кадастровим номером 3222981200:04:001:0027 у місцевому фонді не обліковується (а.с. 22,23).

Відповідно до даних державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого 28 грудня 1994 року Акціонерному товариству пайовиків «Зоря» села Владиславка, додатком до якого є список пайовиків, у списку під номером 82 значиться ОСОБА_4 . Даних про номер, місце розташування та розмір земельної частки (паю), належного ОСОБА_3 , доданий представником позивача список пайовиків, що є додатком до державного акту, не містить (а.с.104-105).

Надана представникомпозивача копіяплану територіїВладиславської сільськоїради міститьсхему розташуванняземельних часток(паїв)без визначенняїх належностіпевним особам (а.с. 113).

Надані представником позивача викопіювання з кадастрової карти щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981200:04:001:0027 та 3222981200:01:002:0005 та державного акта про право власності на земельну ділянку серії КВ № 078289, виданого на ім?я ОСОБА_10 , вбачається факт реєстрації таких земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222981200:01:002:0005 ОСОБА_10 (а.с. 106 -109).

Рішенням двадцять дев?ятої сесії сьомого скликання Миронівської міської ради Миронівського району Київської області № 1667-29-VІІ від 28 серпня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в розмірі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 та передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться на території Миронівської об?єднаної територіальної громади за межами села Владиславка Миронівського району Київської області загальною площею 1,1850 га (кадастровий номер 3222981200:04:001:0027) (а.с. 8).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно дочастини першоїстатті4ЦПК України,кожна особамає правов порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 158 ЗК України, виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом : визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до частини третьої статті152ЗКУкраїни захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті155ЗКУкраїни).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов?язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Тобто рішення суб?єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред?являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред?явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб?єкта владних повноважень.

Суд встановив, що на час розгляду справи позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , якому на момент смерті належала земельна частка (пай). Вказана земельна частка (пай) увійшла до складу спадкового майна, а тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували право на вказану земельну частку (пай) у рівних частинах по 1/3 частці.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної частки (паю) після смерті ОСОБА_4 .

Разом з тим, відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами частини п?ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимогстатті 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

За правилом частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимогстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов?язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

18 грудня 2019 в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої на замовлення ОСОБА_2 16 грудня 2019 року ТОВ «Земприватцентр», зареєстрована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 3222981200:04:001:0027.

Вказану технічну документацію затверджено 28 серпня 2020 року оспорюваним позивачем рішенням Миронівської міської ради № 1667-29-VІІ. На сформовану земельну ділянку ОСОБА_2 11 вересня 2020 року зареєструвала право власності.

Позивач, звертаючись із цим позовом, вказала, що має перешкоди в оформленні спадкових прав, оскільки земельна ділянка площею 1.185 га, кадастровий номер 3222981200:04:001:0027, за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, була сформована за рахунок частини земельної частки (паю), належного ОСОБА_4 .

Такі посилання позивача не підтверджені наданими суду доказами.

Зазначаючи про те, що відповідач виготовила технічну документацію на частину земельної частки (паю), що увійшла до спадкової маси, позивач не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222981200:04:001:0027 площею 1.185 га складає частку від земельної частки (паю) у розмірі 2,87 в умовних кадастрових гектарах, належних ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії КВ № 0204432, та сформована саме за рахунок частини вказаної земельної частки (паю).

В матеріалах справи відсутні докази щодо номеру паю, належного ОСОБА_4 на підставі зазначеного сертифікату.

Також позивачне надаладоказів,що підставоюдля формування,державної реєстраціїта набуттявідповідачем ОСОБА_2 права власностіна спірнуземельну ділянкузкадастровим номером 3222981200:04:001:0027 слугувало свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1722 від 29 листопада 2011 року, яке в подальшому було визнано судом недійсним та скасоване відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у справі № 371/87/21.

Суд зазначає, що реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права. Норми процесуального права визначають об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позивач, стверджуючи про наявність перешкод в оформленні технічної документації із землеустрою на належну їй 1/3 частку спадкового майна у виді земельної частки (паю), не надала доказів на підтвердження обставин неможливості виготовлення такої технічної документації виключно через наявність зареєстрованої за відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3222981200:04:001:0027.

До позовної заяви не додано доказів, які підтверджують обставини порушення права позивача фактом виготовлення технічної документації та фактом проведення державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222981200:04:001:0027, а також доказів того, що в зв?язку з державною реєстрацією земельної ділянки кадастровий номер 3222981200:04:001:0027 в ДЗК, позивач позбавлена можливості виготовити технічну документацію та здійснити державну реєстрацію успадкованої 1/3 земельної частки (паю). Доказів звернення позивача до компетентних органів з питанням виготовлення технічної документації із землеустрою та доказів отримання позивачем вмотивованої відмови у виготовленні технічної документації із землеустрою чи в проведенні державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність порушеного права позивача оскаржуваним рішенням про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222981200:04:001:0027 в Державному земельному кадастрі від 18 грудня 2019 року та рішенням Миронівської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за межами села Владиславка ОСОБА_2 від 28 серпня 2020 року № 1667-29-VІІ.

Позивач не надала доказів про те, що ухвалення зазначених рішень призвело до порушення її прав чи законних інтересів під час оформлення спадкових прав на належне їй спадкове майно у виді 1/3 частини земельної частки (паю), належного спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії КВ № 0204432.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторонасама визначаєстратегію свогозахисту,зміст своїхвимог ізаперечень,а такожпредмет тапідстави позову,тягар доказуваннялежить насторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права. Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення, оспорення чи невизнання її права, як співвласника земельної частки (паю) в спадковому майні, позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, виключення запису про земельну ділянку із поземельної книги є не доведеними.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, виключення запису про земельну ділянку із поземельної книги відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .

Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, ідентифікаційний код 04054984, адреса місцезнаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Треті особи:

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, ідентифікаційний код 39817550, адреса місцезнаходження: будинок під номером 3/14, вулиця Серпова, місто Київ.

Суддя Л.О. Капшук