Рішення

від 23.01.2024 по справі 420/31160/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31160/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ФУЛЛ ХАУС» (проспект Маршала Жукова, 4/Д, м. Одеса, 65101) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с.21-33) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ФУЛЛ ХАУС» (далі ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС») до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000625/2 від 28.09.2023 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001250.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.06.2023 року між компанією «Keylife B.V.» (продавець, Нідерланди) та ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» (покупець) укладений контракт №1, відповідно до якого продавець зобов`язується продати покупцеві у власність продукцію (посуд керамічний), а покупець зобов`язується цей товар оплатити і прийняти на умовах, передбачених цим контрактом.

На виконання умов контракту контрагентом ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» поставлено на територію України товар, у зв`язку з чим позивач 27.09.2023 подав до відповідача митну декларацію №23UA500500034227U0.

Проте митне оформлення товару за митною вартістю товару за ціною договіру не відбулось, а 28.09.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000625/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001250.

Позивач з даними рішеннями та карткою відмови не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Представник позивача вважає, що митниця повинна була витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. Зазначає, що у відповідача відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що говорить про протиправність оскарженого рішення.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.16).

Ухвалою суду від 29.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.76).

Ухвалою суду від 23.01.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов (а.с.83-100), в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (далі МД) №23UA500500034227U0 від 27.09.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000625/2 від 28.09.2023, а саме:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.12 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт чи послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

Предстаник зазначає, що, надані документи, що стосуються вартості товару не містять відомостей щодо вартісних характеристик пакування такого товару. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявних в поданих зазначеними особами документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи викладені норми, можна зробити висновок, що у митного органу наявний обов`язок перевірки всіх складових митної вартості навіть за умови, що вони включені у вартість товару.

3) Відсутнє платіжне доручення, щодо оплати за товар, передбачене п.4.1 контрактом від 25.06.2023 №1;

4) Рахунок (інвойс) (Commercial invoice), копія декларації виробника, сертифікат про походження товару надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (ст. 254 МКУ).

Представник відповідача вказує, що однією з підстав прийняття рішень про коригування митної вартості є відсутність документів, що підтверджують транспортні витрати.

Декларантом не подано до митниці витребувані документи, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, з огляду на неусунення встановлених розбіжностей.

Декларантом було надано лист від 28.09.2023 №28-09, у якому зазначено про прохання здійснити митне оформлення, оскільки всі документи що підтверджують митну вартість подані. Однак декларантом не подані жодні додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з МД від 27.09.2023 №23UA500500034227U0 містились розбіжності, ознаки підробки та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Крім того, представник відповідача зазначає, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 3,77 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 11.07.2023 №UA209170/2023/54840) ніж заявлено декларантом 1,3472 дол. США за кг. ваги нетто; по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 2,72 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 12.09.2023 №UA100440/2023/496464) ніж заявлено декларантом 1,7136 дол. США за кг. ваги нетто (1,36дол. за шт.).

Таким чином, представник відповідача вважає, що прийняті оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (а.с.120-127), в якому зазначив про безпідставність доводів митниці, оскільки поставка здійснювалась на умовах CPT - Odessa («фрахт/ перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення). Вимога митного органу про надання транспортних (перевізні) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не може бути виконана позивачем в силу того, що такі документи з урахуванням умов поставки СРТ не складались сторонами і не могли складатись.

Також згідно умов контракту вартість пакування вже включена в ціну товару та додатково до митної вартості не додається згідно ч.10 ст.58 МКУ.

Крім того, поставлений товар був оплачений, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 14.08.2023, відповідно до якої було сплачено в адресу компанії «Keylife B.V.» (Нідерланди) на підставі контракту №1 від 25.06.2023 року 21000,30 євро.

Представник позивача вказує, що у рахунку №2023-35 від 26.06.2023 до контракту №1 від 25.06.2023 допущено помилку, тому продавцем викладено рахунок у новій редакції через додаток №1 до рахунку №2023-35 згідно контракту №1 від 25.06.2023, який із супровідним листом продавця, перекладеним на українську мову було надано для митниці проведення митних процедур.

Представник відповідача подав до суду заперечення (а.с.128-133) в яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у позові, додатково посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2013 по справі №21-270а13, від 22.10.2013 у справі №21-342а13, від 03.08.2021 по справі №640/13657/20, згідно яких наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вратості.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 25.06.2023 року між компанією «Keylife B.V.» (Нідерланди, продавець) та ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» (покупець) укладений контракт №1, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати покупцеві у власність продукцію (посуд керамічний), а покупець зобов`язується цей товар оплатити і прийняти на умовах, передбачених цим контрактом (а.с.65-70).

27.09.2023 року позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №23UA500500034227U0 (а.с.39-40). Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (інвойс, зовнішньоекономічний договір та інші).

Одеська митниця надіслала декларанту повідомлення, у якому зазначила, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.12 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт чи послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) відсутнє платіжне доручення, щодо оплати за товар, передбачене п.4.1 контрактом від 25.06.2023 №1; 4) Рахунок (інвойс)(Commercial invoice), копія декларації виробника, сертифікат про походження товару надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування (ст.254 МКУ).

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору(контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6)каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) копію перекладу митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів (а.с.53).

Позивач листом №28-09 від 28.09.2023 року повідомив відповідача, що за МД №23UA500500034227U0 від 27.09.2023 ним надано усі наявні документи. В зв`язку з неможливістю надати інші додаткові документи, передбачені ст.53 МКУ, декларант просив розглянути питання, що до визначення митної вартості в найближчий термін, без дотримання вимог п.3 цієї статті МКУ (а.с.46).

Відповідачем 28.09.2023 року прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000625/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001250 (а.с.48,56-57).

Одеська митниця дійшла висновку, що декларантом не подані жодні додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано, та визначила митну вартість товару за резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МКУ визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МКУ, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МКУ визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах ч.5-6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Пунктом 1.7.5. контракту №1 від 25.06.2023 транспортування та доставка товару є обов`язком покупця отримання товарів здійснюватиметься зі складів компанії продавця 47804 Krefeld, Krutzpoort 10, Gerd Van Well GmbH на умовах CPT Odesa (а.с. 65).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» CPT, «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Оцінка умов поставки товару СРТ щодо транспортних витрат надана Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №817/1582/16, згідно якої при поставці товарів на умовах СРТ обов`язок оплатити транспортування товару покладається на продавця, а не на покупця і сторони за договором вправі включити вартість такої доставки до загальної вартості товару.

Таким чином, усі витрати з доставки товару фактично поніс постачальник товару, а тому документи, які стосуються сплати вартості транспортування товару, що декларується, не могли бути надані декларантом, оскільки останнім не укладались будь-які договори перевезення товару, не складалась калькуляція витрат на перевезення, а тому будь-які платіжні документи, що стосуються транспортування товару постачальником не можуть та не мають бути у наявності покупця.

Суд вважає, що зауваження і сумніви митного органу стосовно ненадання документів на підтвердження витрат на транспортування товару є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не впливають на встановлення митної вартості товару.

Також не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу, з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту від 25.06.2023 №1, відповідно до п.п. 1.5 якого визначено, що ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування товару, витрати пов`язані з його навантаженням і митним оформленням на території Нідерландів (а.с.65).

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в який Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

При цьому, згідно ч.1 ст.254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідачем не обгрунтовано необхідсть перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, шляхом надання перекладу на українську мову документів, що не відповідає ч.1 ст.254 МКУ. В свою чергу, в інвойсі №2023-35 від 26.06.2023 арабськими цифрами зазначено кількість та вартість товару, що відповідає МД.

Також суд не приймає доводи представника відповідача щодо ненадання до митного оформлення банківського документу на оплату товагу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.4 контракту від 25.06.2023 №1 загальна сума контракту складає 22000 євро. Зазначена сума не є абсолютним обов`язком сторін здійснювати контракт з цією вартістю.

Пунктом 4.1 контракту від 25.06.2023 №1 передбачено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 100% за товари, узгоджені в підтвердженні продавця, на підставі виставлених йому рахунок-фактур (інвойсів) (а.с.66-67).

Згідно інвойсу №2023-35 від 26.06.2023 сума поставки товару склала 21000,60 євро (а.а.47).

14.08.2023 позивач сплатив на користь контрагента 21000,60 євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2023 (а.с.51), яка згідно графи 44 МД надана контролюючому органу для здійснення митного оформлення товару (а.с.39).

Таким чином, доводи відповідача щодо не виконання позивачем умов контракту від 25.06.2023 №1 в частині сплати 100% передоплати за товар спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МКУ встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

Суд вважає, що митні декларації від 11.07.2023 №UA209170/2023/54840 та від 12.09.2023 №UA100440/2023/496464 (а.с.115-116) не можуть бути враховані для коригування митної вартості товару за МД ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» від 27.09.2023 року №23UA500500034227U0, оскільки CPT є умовами поставки за МД позивача. Між тим, митна вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД із АСМО «Інспектор» сформована за умов поставки FCA та EXW.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000625/2 від 28.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001250.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач просить у позовній заяві стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: сплаченого судового збору у розмірі 6745,64 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 6745,64 грн (а.с.73). 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні 449709,14 грн) становить 6745,64 грн, тобто за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 5396,51 грн, з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5396,51 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1349,13 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 20000 грн правничої допомоги.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20000 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

На підтвердження розміру витрат професійної правничої до суду надані наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 22.08.2023, укладений між ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» та адвокатом Серебрій Галиною Григорівною (а.с.58-59), додаток №4 від 20.10.2023 до договору про надання правничої допомоги від 22.08.2023 (а.с.44), рахунок №55 від 27.10.2023 (а.с.54) та платіжну інструкцію №1513937335 від 27.10.2023 (а.с.52).

Додатком №4 від 20.10.2023 до договору про надання правничої допомоги від 22.08.2023 сторонами погоджено суму винагороди (гонорару) адвоката у розмірі 20000 грн відповідно до попереднього розрахунку: 1) зустріч із клієнтом для ознайомлення з наявними документами, інформацію, хронологією подій, укладення договору 1 год; 2) правова експертиза отриманих від клієнта документів, попередній аналіз доказів, приведення доказів до позову в належний стан (сканування, сортування, роздруківка, засвідчення копій тощо) - 5 год; 3) правовий аналіз законодавства, судової практики - 2 год; 4) підготовка позову до суду, в тому числі сплата судового збору та подання документів до суду, підготовка заяв, клопотань та інших процесуальних документів - 8 год; 5) підготовка та подання відповіді на відзив 4 год (а.с.44).

Таким чином до суду надано орієнтовний попередній опис робіт, які адвокат планує виконати під час надання правничої допомоги ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» по даній справі. Між тим, ч.4 ст.134 КАС України передбачає подання до суду детальнього опису робіт вже наданих адвокатом послуг на підтвердження розміру витрат з правничої допомоги.

Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ФУЛЛ ХАУС» (проспект Маршала Жукова, 4/Д, м. Одеса, 65101, код ЄДРПОУ 35050715) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року №UA500500/2023/000625/2 та картку відмову Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 року №UA500500/2023/001250.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ФУЛЛ ХАУС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 5396,51 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва