Постанова

від 16.01.2024 по справі 363/3440/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024року місто Київ

Справа № 363/3440/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1669/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року про відмову у забезпечені позову (постановлену у складі судді Лукач О. П.)

у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду

ВСТАНОВИВ

У червні 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просив:

- усунути перешкоди у здійснені Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 12.12.2011 № 2407;

- усунути перешкоди у здійснені Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 913387, виданий 04.07.2012 ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701;

- усунути перешкоди у здійснені Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, площею 1,2000 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 .

У жовтні 2023 року, до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка про забезпечення позову, у якій просить:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку площею 1,2 га з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , розташована на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , розташована на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Заяву обґрунтовував тим, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12.12.2011 №2407 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3221887000:11:230:0701, площею 1,2 га, з них: пасовища - 0,4000 га, піски - 0,8000 га на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 04.07.2012 видано державний акт серії ЯМ №913387 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221887000:11:230:0701, площею 1,2 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Разом з цим, право власності на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачем не зареєстровано.

Однак, окружною прокуратурою встановлено, що спірна земельна ділянка площею 1,2 газ кадастровим номером 3221887000:11:230:0701 із власності держави не вибувала, остання відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського державного підприємства. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення повністю підтверджується інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 10.04.2023 №296 з долученими картографічними матеріалами, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701 накладається на виділ № 31 кварталу № 95 Руднянського лісництва ДГІ «Димерський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року.

Прокурором позов обґрунтовується тим, що спірна земельна ділянка відведенні саме за рахунок земель лісогосподарського призначення, які не можуть перебувати в приватній власності та мають використовуватись для ведення лісового господарства.

Позивач вважає, що даному випадку є ризики, що земельна ділянка, яка належить відповідачу, може бути відчужена ним на користь третіх осіб або передана у користування, її забудови, що зробить неможливим виконання рішення суду та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою, керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації 15 листопада 2023 року, згідно поштової відмітки, направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву керівника Вишгородської оружної прокуратури щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку площею 1,2 га з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , розташована на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області та заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , розташована на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки Вишгородського районного суду Київської області викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими.

Вказує, що спірна ділянка на даний час обліковується із цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, тому відповідач в будь-який момент може за власною заявою змінити вид використання спірної земельної ділянки. Прокурором у позові зазначено, що спірна ділянка відведена саме за рахунок земель лісогосподарського призначення, які не можуть перебувати у приватній власності та мають використовуватись для ведення лісового господарства.

Зазначає, що наразі існують ризики, що земельна ділянка може бути відчужена відповідачем на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, при вчиненні таких дій відповідачем виникне необхідність в залученні до справи нового власника земельної ділянки в якості відповідача або співвідповідача, що затягне розгляд справи або матиме необхідність подання нового позову у випадку відчуження земель після задоволення позову.

Також вказує, що у випадку будівництва відповідачем на земельній ділянці будинку чи іншої споруди та реєстрації права власності на ці об`єкти нерухомості, з урахуванням положень ст. 377 ЦК України, також буде ускладнено виконання рішення.

Посилається на те, що оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, права держави вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця земельна ділянка повернеться у титульне володіння держави у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.

Крім того вказує, що вимога про надання доказів щодо очевидних речей є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Відповідачі своїм правом на надання відзиву не скористалась.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача - прокурор Богач О. С. доводи апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити апеляційну скаргу.

Вказувала, що на даний момент відповідачем ОСОБА_1 здійснено розподіл спірної земельної ділянки на дві ділянки:

- з кадастровим номером 3221887000:11:230:0001 площею 0,5078 га, для ведення селянського господарства, що розташована за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, тг Димерська;

- та з кадастровим номером 3221887000:11:230:0002 площею 0,6922 га для ведення селянського господарства, що розташована за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, тг Димерська.

Зазначала, що такі обставини виникли внаслідок невжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Інші сторони або їх представники у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

ОСОБА_1 повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу. В матеріалах справи міститься відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 13.12.2023 р. ОСОБА_1 судової повістки (а. с. 61).

Вишгородська районна державна адміністрація та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток на електронні адреси, про що містяться відповідні звіти в матеріалах справи (а. с. 65, 66).

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції керувався тим, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, оскільки до заяви не долученого жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість відчуження відповідачем спірної земельної ділянки та/або її передання, а також доказів, які б підтверджували, вчинення таких дій на момент звернення прокурором до суду із даною заявою.

Крім того, прокурором не надано доказів того, що відповідачем вживаються заходи,що можуть призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду.

Правові підстави для вчинення заборони відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці, також відсутні, оскільки прокурором щодо заборони проводити будівельні роботи, та доцільність застосування такого виду забезпечення позову не доведена, доказів проведення робіт на спірній земельній ділянці до суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він не в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності рішення Вишгородської районної державної адміністрації та набуття ОСОБА_1 на його підставі права власності на спірну земельну ділянку.

З позову вбачається, що позивачем окрім визнання недійсним Розпорядження та державного акту на право власності на земельну ділянку, заявлено вимогу про повернення спірної ділянки у власність держави.

Посилаючись на недоведеність наміру відповідача відчужити земельну ділянку, суд першої інстанції не врахував, що судом має бути лише встановлена ймовірність такого відчуження , та настання негативних наслідків в разі вчинення відповідачем таких дій, у виді неможливості виконання рішення суду в даній справі та ефективного захисту позивача в разі доведеності заявлених позовних вимог.

З наданих апеляційному суду доказів встановлено, що відповідач вже вчинив дії щодо поділу спірної земельної ділянки, що в тому числі свідчить і про можливість її відчуження та іншої недобросовісної поведінки відповідача.

Дотримуючись, вищенаведених висновків Верховного Суду, щодо оцінки негативних наслідків, через не вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції мав задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову у виді заборони реєстраційних дій, в тому числі щодо реєстрації (перереєстрації), пов`язаних з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників спірної земельної ділянки, які не спричинять істотної шкоди інтересам відповідача ОСОБА_1 , проте на час розгляду даної справи, убезпечать позивача від можливих негативних наслідків недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_1 , у разі відчуження чи будь-яких інших дій із земельною ділянкою, що стане наслідком необхідності звертатись з новими позовами до нових власників з метою захисту прав позивача.

Щодо заборони проводити будь-які будівельні роботи на спірній ділянці, то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки позивачем не доведено необхідність такої заборони та не надано доказів, що на даній ділянці почались будь-які будівельні роботи, тобто такий вид забезпечення є не співмірним з заявленими позовними вимогами, як і арешт майна, оскільки позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод в користуванні майном, яке на праві власності належить державі.

Посилання в судовому засіданні прокурора на те, що наразі спірна ділянка розділена на дві ділянки, не надає повноважень апеляційному суду в порядку перегляду законності ухвали суду першої інстанції, вжити заходи забезпечення позову щодо інших двох земельних ділянок, так як суд переглядає законність постановленої ухвали на дату її постановлення і відповідно може ухвалити нове рішення лише в межах розглянутої судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, та щодо заявленого предмету спору.

Крім того, скаржник не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог та з заявою про забезпечення позову, з урахуванням такого збільшення.

Таким чином, скаржником доведено та матеріалами справи підтверджено, що не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони реєстраційних дій, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку, призведе до втрати позивачем можливості ефективного захисту їх прав в межах розгляду заявлених ним позовних вимог, що є самостійною підставою визначеною ст. 149 ЦПК України для вжиття судом заходу забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року постановлена за неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми процесуального права, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року про відмову у забезпечені позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку площею 1,2 га з кадастровим номером 3221887000:11:230:0701, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , розташована на території Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року.

Головуючий суддя О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська