Постанова

від 18.01.2024 по справі 757/61558/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

Єдиний унікальний номер справи № 757/61558/21-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2407/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ «Весотра-Львів».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позичальницею ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, 22 липня 2008 року був укладений Кредитний договір № 1263/08, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 Євро зі сплатою 14,0% річних строком по 20 липня 2018 року.

З метою забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банк та ТзОВ «Весотра-Львів», в особі директора Клака Ю.Л., що діє на підставі статуту уклали Договір поруки №VP7349 від 22 липня 2008 року.?

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року по справі 757/31209/15-ц стягнуто солідарно з ТзОВ «Весотра-Львів» та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №1263/08 від 22 липня 2008 року в сумі 1 399 684, 93 грн на користь ПАТ «Всеукраїнській Акціонерний Банк». На виконання рішення видано виконавчі листи.

Позивач вказував, що 28 листопада 2019 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, зокрема, за договорами № 1263/08 та №VP7349 від 22 липня 2008 року.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року по справі 757/31209/15-ц не виконано належним чином. Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню грошових коштів за рішенням суду, тому у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 03 вересня 2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 450 776,29 грн.

Розрахунок заборгованості про стягнення 3% річних та інфляційних збитків виконано відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року по справі 757/31209/15-ц. Нарахування трьох відсотків річних проведено на суму 1 399 684, 93 грн за період із 03 вересня 2018 року по 03 вересня 2021 року і складає 126 086,69 грн. Нарахування інфляційних збитків проведено на суму 1 399 684, 93 грн за період із 03 вересня 2018 року по 03 вересня 2021 року і складає 324 689,60 грн.

Посилаючись на викладене просив суд стягнути з відповідачів солідарно з заборгованість у розмірі 450 776,29 грн та судові витрати в сумі 6761,44 грн.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року закрито провадження в частині позовних вимог до ТзОВ «Весотра - Львів».

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач звернувся до суду, пропустивши строк позовної давності щодо заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ТОВ «Вердикт капітал» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У скарзі посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що право на стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Позивач вказує, що здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 03 вересня 2018 року по 03 вересня 2021 року, тому у суду були відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 не скористалась.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 09 листопада 2023 року та на 18 січня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представники сторін взяли участь у судових засіданнях в апеляційному суді.

Апеляційна скарга ТОВ «Вердикт капітал» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що між позичальницею ОСОБА_1 та ВІТ «ВіЕйБі Банк» 22 липня 2008 року був укладений Кредитний договір № 1263/08, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 Євро зі сплатою 14,0% річних строком по 20 липня 2018 року (а.с. 8-16).

З метою забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банк та ТзОВ «Весотра-Львів», в особі директора Клака Ю.Л., що діє на підставі статуту уклали Договір поруки №VP7349 від 22 липня 2008 року (а.с. 21-22).?

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року по справі 757/31209/15-ц стягнуто солідарно з ТзОВ «Весотра-Львів» та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №1263/08 від 22 липня 2008 року в сумі 1 399 684, 93 грн на користь ПАТ «Всеукраїнській Акціонерний Банк» (а.с. 53-55).

Також встановлено, що 28 листопада 2019 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, зокрема, за договорами № 1263/08 та №VP7349 від 22 липня 2008 року (а.с. 71-79).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями ч.1 ст.550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, станом на час звернення із позовом у межах даної цивільної справи рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року по справі 757/31209/15-ц не виконано належним чином.

Отже, позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню грошових коштів за рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604- 609 ЦК України.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора суд дійшов правильного висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора яке не виконане боржником не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду України (справа № 3-57гс10) від 20 грудня 2010 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №№ 464/3790/16-ц.

Крім цього, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач має право вимоги до відповідачки про стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Перевіряючи доводи сторін щодо строку позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно з ч. 1,2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період в часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно зі ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як зазначив Верховний суд України в правовій позиції у справі від 21 травня 2012 року за № 6-68цс11, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін чи певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності у три роки. В ст. 260 ЦК України зазначено, що Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.

Така позиція узгоджується із висновками Велика Палата Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 листопада 2019 року по справі №127/15972/16-ц про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У своїй позовній заяві ТОВ «Вердикт Капітал» навело розрахунки та просило суд стягнути 3% річних та інфляційних втрат за період з 09 вересня 2018 року по 03 вересня 2021 року).

Разом з цим, у цій справі ТОВ «Вердикт Капітал» пред`явило позов 10 листопада 2021 року. Станом на день звернення із позовом рішення суду виконане не було.

За таких обставин суд вважає, що ТОВ «Вердикт Капітал» має право на стягнення з ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за період з 10 листопада 2018 року (дата за 3 роки до дати звернення із позовом) по 03 вересня 2021 року (дата, якою позивач обмежив свою вимогу в межах розгляду даної справи).

Перевіривши розрахунки позивача у межах вказаного періоду, суд встановив, що інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 1 399 684,93 за період з 10 листопада 2018 року по 03 вересня 2021 року становить 260 922,60 грн, 3% річних за ст. 625 за цей період - 118 263,79 грн. І така заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення часткове задоволення позову.

Крім цього, у зв`язку із скасуванням судового рішення і частковим задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідачку витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 14 219,50 грн пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) заборгованість у розмірі 379 186 (триста сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 33 копійки, з яких: 118 263,79 грн - 3% річних за ст. 625 ЦК України, 260 922,60 - інфляційні втрати.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) 14 219 (чотирнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 60 копійок на відшкодування судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова