Рішення

від 19.01.2024 по справі 308/8760/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8760/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання Молдован Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Фарватер» про стягнення завданих збитків та пені,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2023 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ракущинець А.А., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агентство Фарватер» про стягнення завданих збитків та пені.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № МЗТ719-405 від 24.01.2020 між відповідачем та ОСОБА_1 , ТОВ «Агентство Фарватер» зобов`язалося надати послуги туристичного обслуговування, а саме тур в Грецію в період з 05.07.2020 до 18.07.2020.

Ціна договору склала 1882 євро, яка повністю сплачена замовником згідно з фіскальними чеками від 24.01.2020.

До даного договору було укладено два додатки додаток від 24.01.2020, яким передбачено надання туристичних послуг, а саме тур в Грецію в період з 05.07.2020 по 18.07.2020, а в подальшому, у зв`язку з неможливістю виконати замовлення клієнта, сторони погодили про укладення додатку від 07.07.2020, яким змінено дату надання туристичних послуг з 04.07.2021 до 17.07.2021.

Однак туристичні послуги виконавцем замовнику надані не були.

Зазначає, що відповідно до п. 5.3 договору, у випадку виникнення обставин, що роблять неможливим надання замовнику послуг з вини туроператора, сплачені кошти повертаються замовнику.

Зверненням від 01.11.2022 позивач звертався з вимогою до відповідача, однак задоволення своїх вимог не отримав.

Зауважує, що 1882 євро станом на день подання позову складає 40,1724 грн. за 1 євро. Таким чином, сума позову складає 1882 євро х 40,1724 грн. = 75604,46 грн.

Як вказує представник позивача у позові, враховуючи, що прострочення надання послуг відбулося починаючи з 05.07.2020, то саме з цієї дати підлягає нарахування неустойка (пеня) у розмірі 3 % від вартості послуг (не повернутої частини) за кожен день прострочення. Позивач заявляє до стягнення неустойку частково в розмірі 244463,40 грн., яка розрахована наступним чином: період серпень 21 кількість днів 31 сума боргу 53260 розмір пені/день 3 % сума пені 49531,80; період вересень 21 кількість днів 30 сума боргу 53260 розмір пені/день 3 % сума пені 47934,00; період жовтень 21 кількість днів 31 сума боргу 53260 розмір пені/день 3 % сума пені 49531,80; період листопад 21 кількість днів 30 сума боргу 53260 розмір пені/день 3 % сума пені 47934,00; період грудень 21 кількість днів 31 сума боргу 53260 розмір пені/день 3 % сума пені 49531,80.

Беручи до уваги викладене, відповідно до Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживачів», статей 16, 997 ЦК України, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 75604,46 грн. завданих збитків та 244463,40 грн. пені, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11.07.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог щодо стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві вважає позовні вимоги безпідставними та заперечує проти них з огляду на наступне: щодо способу захисту порушених прав, то у позові позивач не наводить повний склад господарського правопорушення і тому підстави для стягнення збитків у суду відсутні; щодо порушення зобов`язання, то позивач не довів порушення відповідачем умов укладеного договору; щодо збитків, то позивач не довів наявність причинного зв`язку між збитками та порушенням зобов`язання; щодо вини, то позивач не визначив у чому полягає вина відповідача, що є складовою для стягнення збитків.

Представник відповідача у відзиві щодо пені вказує, що у даному випадку позивач у позові вказує, що згідно з додатком від 24.01.2020 до договору відповідачем повинні були бути надані туристичні послуги, а саме тур в Грецію в період з 05.07.2020 до 18.07.2020. Позивач також вказує, що у зв`язку з неможливістю виконання замовлення, сторони уклали додаток від 07.07.2020, яким змінено дату надання послуг з 05.07.2021 до 17.07.2021. Згідно з п. 8.1 договору позивач має право відмовитися від туристичних послуг. На думку позивача, туристичні послуги надані не були з вини відповідача і позивач звернувся до відповідача з вимогою від 01.11.2022, яка не була задоволена. У вимозі від 01.11.2022 позивач просить повернути грошові кошти у розмірі 1882 євро по курсу НБУ та сплатити пеню у розмірі 1354934,40 грн. Тобто, з 01.11.2022 позивач відмовився від умов договору та попросив повернути сплачені грошові кошти. Відповідно зобов`язання відповідача по наданню туристичних послуг також припинилися 01.11.2022 у зв`язку з відмовою позивача їх отримати. Враховуючи, що позивач сам відмовився від отримання туристичних послуг своїм листом від 01.11.2022, то відповідно з 02.11.2022 пеня взагалі не може бути нарахована. Згідно з розрахунку пені, який наведений у тексті позову, позивач здійснює нарахування пені за період з серпня 2021 року до грудня 2021 року у розмірі 244463,40 грн. Враховуючи скорочений строк позовної давності по зверненню до суду по стягненню пені в один рік, то він закінчився для пені, яку нарахував позивач у позові, у січні 2023 року. Оскільки позивач звернувся до суду у червні 2023 року, то відповідно він пропустив майже п`ять місяців для звернення до суду. Відповідач заявляє про застосування судом наслідків спливу позовної давності по стягненню пені за договором, яка нарахована згідно з позовною заявою.

Представник відповідача у відзиві щодо заявлених сум зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 75604,46грн. та пеню у сумі 244463,40 грн. Щодо розміру збитків, то позивач вказує, що ціна договору стала 1882 євро і була повністю сплачена, а потім вказує, що 1882 євро станом на день подання позову складає 75604,46 грн. за курсом НБУ. Згідно з п. 2.1 договору вартість турпродукту за договором зазначається в рахунку на оплату туристичних послуг. Рахунок на оплату позивач як доказ не надав. Окрім того, згідно з п. 2.4 договору сторони погодили, що усі види платежів по договору проводяться в національній валюті України гривні. У п. 2.5 договору та у платіжних квитанціях вказана сума 53260 грн.: 40000 грн. та 13260 грн. відповідно. 1882 євро фігурує у п. 2.5 договору у якості можливості корегування ціни послуг в залежності від дати оплати туристичних послуг. Ніяких 1882 євро у якості валюти розрахунку договорі не існує і спроба позивача прив`язати суму позову до іноземної валюти взагалі ні нормативно, ні на підставі доданих доказів не підтверджується. Окрім того, позивачем також не надано обґрунтування розрахунку збитків у іноземній валюті у євро. Тобто, і сума позову, і предмет позову необґрунтовані.

Крім того, представник відповідача щодо розміру пені наголошує, що у розрахунку пені, який наведений у позові, позивач використовує суму 53260 грн., тобто ту саму суму, яка була сплачена за договором. Ніяких 1882 євро у розрахунку не наводиться. Незрозуміла позиція позивача, який розраховує суму основного зобов`язання по збиткам у розмірі 75604,46 грн., а розрахунок пені здійснює з суми 53260 грн. Як вже було вказано, сума основного зобов`язання є необґрунтованою і недоведеною, а відносно пені позивачем не доведено порушення договірного зобов`язання і можливість застосовувати нарахування пені. Окрім того, щодо можливості звертатися до суду щодо стягнення нарахованої пені вже сплив строк позовної давності, про що відповідач повідомляє суд і просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача у відзиві щодо обґрунтування позовних вимог зауважує, що позивач посилається на додаток № 1 від 24.01.2020 до договору. Ознайомившись з цим документом, можливо побачити, що він підписаний лише зі сторони відповідача та не містить підписи самого позивача і тому цей додаток № 1 від 24.01.2020 не можливо розглядати як погоджений сторонами спору документ і він не може бути доказом у суді. Щодо невиконання відповідачем умов договору позивач у позові вказує, що відповідач не виконав свої зобов`язання по наданню туристичних послуг, посилаючись при цьому на додаток від 24.01.2020 та додаток від 07.07.2020. Звертає увагу, що додатки мають номери № 1 обидва, додаток № 1 від 24.01.2020 до договору не підписаний позивачем і тому не є ним погодженим і не може бути доказом у суді, а також позивач нічого не наводить у якості доказів, на підтвердження того, що туристичні послуги не були надані саме відповідачем і з його вини. Тому, представник відповідача вважає, що факт невиконання (порушення виконання) відповідачем свої зобов`язань за договором нічим не підтверджується. Позивач не довів порушення відповідачем умов договору і тому відсутні правові підстави застосування наслідків порушення договірного зобов`язання.

11.07.2023 від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування судом наслідків спливу позовної давності, а саме щодо позовних вимог позивача про стягнення пені.

11.07.2023 від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2023 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

04.01.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання судової практики щодо предмета спору.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому його представник адвокат Ракущинець А.А. подав до суду заяву від 16.01.2024, згідно з якою просить розгляд справи здійснити без участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За приписами частини першої, другої та восьмої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.01.2020 між ТОВ «Музенідіс Тревел», діючи на підставі ліцензії на тур операторську діяльність, від імені та в інтересах туристичних компаній Mouzenidis Travel S.A., Mouzenidis Travel Cyprus LTD, Mouzenidis Travel Tbilisi LTD, Mouzenidis Hungary Travel Agency Kft, іменоване у подальшому «туроператор», від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту № АДТА/19 KIV.00651 від 15.01.2019 укладає цей договір ТОВ «Форватер» в особі директора Поллак Т.С., надалі «турагент», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , іменований у подальшому «замовник», укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 (надалі договір) (а.с. 6-11).

Згідно з п. 1.2 договору туроператор через турагента зобов`язується забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт/турпродукт), а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.

Послуги, які входять до складу турпродукту, безпосередньо надаються замовнику третіми особами перевізником, готелем (або іншим засобом розміщення), страховою компанією та іншими особами (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість турпродукту за цим договором зазначається в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід`ємною частиною цього договору, та дійсний протягом одного банківського дня.

У п. 2.4 договору сторони обумовили, що усі види платежів по даному договору проводять в національній валюті України гривні.

Згідно з п. 2.5 договору замовник сплатив 100 % від зальної вартості турпродукту, яка складає 1882 євро (по курсу туроператора 28,3), що еквівалентно 53260 грн., якщо інше не зазначено у рахунку на оплату, та не пізніше ніж за 21 календарний день до початку подорожі повністю оплатити загальну вартість турпродукту, якщо сторони не уклали окремий додаток до договору про інше, або інше не зазначено в рахунку на оплату.

Туроператор зобов`язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливим надання замовнику послуг з вини туроператора (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмов консульських установ у видачі віз замовнику та/або особам, які з ним подорожують) у разі не вжиття заходів для заміни замовлених послуг на альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, за винятком фактично понесених туроператором або тур агентом витрат (п. 5.3 договору).

За змістом п. 8.1 договору замовник має право відмовитися від заброньованих туристичних послуг повністю або частково на умовах, передбачених п. 8.4 цього договору.

Пунктом 8.4 договору сторони визначили, що у випадку відмови замовника від туристичного продукту замовнику повертаються внесені ним за туристичні послуги кошти за вирахування фактично понесених тур агентом та/або туроператором витрат.

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором у відповідності до умов договору та чинного законодавства України (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.2 договору у випадку ненадання чи неналежного надання замовнику належно оплачених туристичних послуг, туроператор зобов`язується відшкодувати йому вартість ненаданих чи неналежно наданих послуг, за винятком випадків, коли ненадання послуг відбулося з вини замовника, та в інших, передбачених цим договором випадках.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту надання туроператором підтвердження заявки та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Додаток № 1 до договору на туристичне обслуговування підтвердження заявки замовника є невід`ємною частиною цього договору (п. 11.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 підтвердження заявки замовника від 24.01.2020 країною туру визначено Грецію, початок туру 16.07.2020, закінчення туру 29.07.2020, туристи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

24.01.2020 замовником здійснено оплату вартості турпродукту у сумі 53260 грн., що підтверджується двома фіскальними чеками, а саме: фіскальний чек № 0000000179 від 24.01.2020 на суму 40000 грн.; фіскальний чек № 0000000180 від 24.01.2020 на суму 13260 грн. (а.с. 12).

Згідно з додатком № 1 до договору на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 нова редакція підтвердження заявки замовника від 07.07.2020 сторони обумовили початок туру 04.07.2021, закінчення туру 17.07.2021, а також те, що з моменту підписання даного додатку до договору на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 від 07.07.2020 раніше підписаний додаток № 1 від 24.01.2020 втрачає чинність (а.с. 14).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ракущинець А.А. звернувся до ТОВ «Агентство Фарватер» із вимогою від 01.11.2022, згідно з якою просив погасити заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 1882 євро по курсу НБУ станом на день платежу та сплатити неустойку в розмірі 1354934,40 грн. (а.с. 17-20).

Зазначену вимогу представник позивача мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № МЗТ/19-405 від 24.01.2020 між ТОВ «Агентство Фарватер» та ОСОБА_1 товариство зобов`язалося надати послуги туристичного обслуговування, а саме тур в Грецію в період з 05.07.2020 до 18.07.2020. Ціна договору склала 1882 євро, яка повністю була сплачена замовником згідно з фіскальними чеками від 24.01.2020. Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку виникнення обставин, що роблять неможливим надання замовнику послуг з вини туроператора, сплачені кошти повертаються замовнику. Посилаючись на положення ЦК України, Закону України «Про туризм» та Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи, що прострочення надання послуг відбулося починаючи з 05.07.2020, то саме з цієї дати підлягає нарахування неустойка (пеня) у розмірі 3 % від вартості послуг (неповернутої частини) за кожен день прострочення, що складає 1354934,40 грн., яка розрахована за період з липня 2020 року до вересня 2022 року, виходячи з кількості днів за кожен місяць, суми боргу в розмірі 53260 грн. та розміру пені/день 3 %. У даній вимозі зазначено, що у разі непогашення боргу та/або відсутності реагування на дану вимогу, ОСОБА_1 буде вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду з відповідним позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

08.11.2022 вимогу направлено відповідачу поштовим відправленням з описом вкладення, що підтверджується відповідною інформацією про відправлення (накладна № 8801801018949) (а.с. 21).

Факт отримання вимоги відповідачем не заперечується.

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туризм тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зі статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі турагенти) юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є відшкодування збитків.

Відповідно до статей 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

У відповідності до частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Отже, всі права та обов`язки, що випливають з договору на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 від 24.01.2020 згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України виникають саме для ТОВ «Агентство Фарватер».

Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13 зробив правовий висновок про те, що за частинами першою, другою, десятою статті 20, частиною другою статті 30, частинами першою, другою статті 32, частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, статей 610, 611, частиною п`ятою статті 653, частиною першою статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.

Аналогічні правові висновки в подальшому підтримані й Верховним Судом в постанові від 27 січня 2021 року в справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20).

Таким чином, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Встановлені у даній справі обставини, враховуючи зазначені норми законодавства, дають підстави для висновку, що позивач виконав всі взяті на себе зобов`язання за договором на туристичне обслуговування № МЗТ/19-405 від 24.01.2020.

Відповідач ТОВ «Агентство Фарватер», який є турагент виконавцем, взяті на себе обов`язки за спірним договором не виконав, строк виконання обов`язку щодо надання туристичних послуг, визначений договором, сплинув.

На виконання п. 5.3 договору представником позивача у листопаді 2022 року направлено ТОВ «Агентство Фарватер» вимогу про повернення сплачених коштів замовнику.

Разом із тим, грошові кошти, сплачені позивачем за туристичний продукт в розмірі 53260 грн., повернуті на його вимогу не були.

Наведені обставини доводами представника відповідача не спростовані.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Відтак, заперечення представником відповідача даних обставин, з посиланням на їх недоведеність, судом розцінюється як недобросовісна поведінка і намагання ухилитися від відповідальності за невиконання умов договору.

Суд враховує, що ТОВ «Агентство Фарватер» жодним чином не обґрунтовує невиконання своїх зобов`язань за договором на туристичне обслуговування, зокрема, подіями, які він не міг передбачити, будь-яких доказів на підтвердження відповідних обставин надано не було.

Отже, встановлено, що відповідачем зобов`язання за договором на туристичне обслуговування виконано не було, адже не було надано позивачу оплачених туристичних послуг, а також сплачені позивачем кошти не були повернуті, чим порушено права позивача як споживача та завдано йому збитків.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Право споживача вимагати відшкодування збитків, завданих у разі порушення умов договору про надання послуг закріплено положеннями статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем ТОВ «Агентство Фарватер» збитків у фактично понесеному розмірі 53260 грн. знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

При цьому суд не погоджується з доводами представника позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у розмірі 75604,46 грн., що складає 1882 євро станом на день подання позову, оскільки, як встановлено судом, сторони у п. 2.4 договору обумовили, що усі види платежів по даному договору проводять в національній валюті України гривні, а згідно з п. 2.5 договору замовник сплатив 100 % від зальної вартості турпродукту, яка складає 1882 євро (по курсу туроператора 28,3), що еквівалентно 53260 грн. Тобто, у даному випадку сума збитків у фактично понесеному розмірі становить 53260 грн.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частини перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з ТОВ «Агентство Фарватер» на його користь суму завданих збитків у розмірі 53260 грн., а у задоволенні решти вимог у цій частині відмовити через їх необґрунтованість.

Щодо позовних вимог представника позивача про стягнення з відповідача пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 244463,40 грн., яка розрахована ним за період з серпня 2021 року до грудня 2021 року, суд приходить до переконання, що дані вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-474цс16, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суд убачає, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав з 04.07.2021, коли ним не було отримано відповідних туристичних послуг (позивач не поїхав у тур). Разом із тим, з такими вимогами до відповідача він звернувся до суду лише 26.05.2023, тобто з пропуском строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, з урахуванням викладеного, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, за наявності заяви відповідача про його застосування, суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача пені.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Питання щодо стягнення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору підлягають вирішенню за правилами статті 141 ЦПК України, згідно з частиною першою якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17.

З огляду на викладене, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьоїстатті 22Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 512,10 грн., (ціна позову складає 320067,86 грн., позов задоволено на суму 53260 грн., при пред`явленні позову до суду підлягав сплаті судовий збір у сумі 3200,67 грн., відтак сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог становить (3200,67 * 0,16) = 512,10 грн.).

Керуючись статтями 253, 256-258, 261, 610, 611, 901, 902, 1000 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Фарватер» про стягнення завданих збитків та пені задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Фарватер» на користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 53260 (п`ятдесят три тисячі двісті шістдесят) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Фарватер» на користь держави судовий збір у сумі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Фарватер», код ЄДРПОУ 43010656, місцезнаходження за адресою: вул. Корзо, 7/7, м. Ужгород, Закарпатська область.

Повний текст рішення складено 19 січня 2024 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо