Ухвала

від 25.01.2024 по справі 515/5/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/5/24

Провадження № 2-з/513/5/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Шевченко Є.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою, -

у с т а н о в и в:

04 січня 2024 року позивач, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до суду з вказаним позовом до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою, із заявою про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5125083400:01:001:0023 площею 4,4001 га, яка знаходиться в межах Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Вказану заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість теперішньому власнику ОСОБА_1 розпорядитись земельною ділянкою на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження нерухомого майна, що унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів держави; крім цього, власник може ініціювати питання щодо зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться у порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України без виклику сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також вивчивши додані до заяви письмові докази, якими вона обґрунтовується, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування п. 2 додатку до розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області № 184/А-2005 від 27 травня 2005 року «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) на території Нерушайської сільської ради" на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Припинити право приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5125083400:01:001:0023 площею 4,4001 га, розташовану на території Татарбунарської міської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 2439485751250), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави. Припинити право ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користування земельною із кадастровим номером 5125083400:01:001:0023 площею 4,4001 га, розташовану на території Татарбунарської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 2439485751250), шляхом скасування державної реєстрації права оренди (номер запису про інше речове право: 43618783 від 16 серпня 2021 року).

В порядку забезпечення позову прокурор вважає необхідним накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5125083400:01:001:0023 площею 4,4001 га, яка знаходиться в межах Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області власником якої є ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки керівник прокуратури звернувся до суду з вимогою майнового характеру (припинення права власності), то суд в даному випадку досліджує питання як підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів щодо майнової вимоги.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що між сторонами дійсно існує спір з приводу припинення права власності на відповідну земельну ділянку, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нього може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірне майно, то заявник не зможе захистити або поновити права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (у разі доведення такого порушення), оскільки відповідачка ОСОБА_1 має в своєму володінні спірне майно, а відтак може ним розпорядитись у будь-який спосіб, враховуючи відчуження третій особі, ініціювати питання щодо зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права відповідачів не порушують.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним та ефективним способом забезпечення позову, у зв`язку із чим заява підлягає задоволенню.

Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси відповідачів не будуть порушені, оскільки, як власник майна, відповідачка ОСОБА_1 має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим 5125083400:01:001:0023 площею 4,4001 га, яка знаходиться в межах Нерушайської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам до відома.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 25 січня 2024 року.

Заявник:

Позивач - Білгород-Дністровська окружна прокуратура в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, 67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, код ЄДРПОУ 03528552.

Заінтересовані особи:

Відповідач - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, ЄДРПОУ 04057221, вул.Горького, 1, м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка російської федерації, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , російської федерації.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , проживає за адресою: с.Нерушай, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суддя К. Ю. Рязанова