Рішення

від 11.01.2024 по справі 570/3568/20

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3568/20

Номер провадження 2/570/5/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

правонаступника позивача ОСОБА_1

представника правонаступників позивача адвоката Бойчука К.М.,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Губар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом правонаступників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Рівненської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ТзОВ "Акріс Агро Груп" про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації -

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 р. представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Бойчук К.М. звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

1.Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 р. серії ЯБ №060546 ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 4,5849 га, якій присвоєно кадастровий номер 5624684100:04:021:0015, зареєстрований у Державному земельному кадастрі Реєстраційною службою Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області 13.06.2015 за №10096825; (а.с.56 т.2)

2.Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5624684100:04:021:0015 в Державному земельному кадастрі зареєстровану у Державному земельному кадастрі Реєстраційною службою Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області 13.06.2015 за №10096825. (а.с. 6,7).

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія РВ 000844 від 18.09.1995 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №646 від 18.09.1995 р., ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га на території села Дядьковичі Дядьковицької сільської ради, в тому числі 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Технічна документація по складанню Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 розроблена Рівненським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році. При її виготовленні межі земельних ділянок встановлювалися в натурі.

Так як відповідним ділянкам кадастрові номери присвоєні не були, в 2017 році ОСОБА_3 замовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Така документація була розроблена ФОП ОСОБА_5

17.08.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та м.Рівне ГУДГК у Рівненській області із заявами про реєстрацію земельних ділянок у с.Дядьковичі Рівненського району площею 0,25 га та 0,6013 га, подавши відповідну Технічну документацію.

29.08.2017 р. отримано Рішення №РА-5600311992017 та Рішення №РА-5600311952017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Відповідно до даних рішень відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав:

-Невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 5624684100:04:021:0015 Площа співпадає на 20,8623%;

-Невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 5624684100:04:021:0015 Площа співпадає на 67,9535%;

-Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Як пізніше стало відомо, протоколом зборів співвласників майнових паїв колишніх членів КПСП «Колос» та земельних часток (паїв) с.Дядьковичі від 29.03.2001 №1 затверджено Проект організації території земельних часток (паїв) розрахованих у фізичних гектарах та результатів розподілу земельних масивів між власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Перетин земельних ділянок позивача встановлено з ділянкою 5624684100:04:021:0015, яка належить ОСОБА_2

ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земельних часток (паїв), і площа паю в умовних кадастрових гектарах визначена на рівні 3,20. Саме таку площу паю в умовних кадастрових гектарах успадкувала ОСОБА_2 за сертифікатом на право за земельну частку (пай) від 23.06.1997 р. ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробив технічну документацію по передачі земельної частки (паю) ОСОБА_2 . В межах її виготовлення, Дядьковицькою сільською радою було погоджено місце розміщення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно схеми поділу земель колективної власності ПСП «Колос» на земельні частки (паї в масивах №27 (рілля) та 65 (кормові угіддя) для складання технічної документації по виготовленню Державного акта на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . Внаслідок цього, в натурі ОСОБА_2 виділено в натурі 4,01 га землі, в тому числі 3,72 га ріллі та 0,29 га сіножаті, в масивах 27-13 та 65-2, відповідно.

При цьому технічна документація по передачі земельної частки (паю) ОСОБА_2 не містить ні протоколу про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), ні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, ні схеми прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості, а схема колективної власності ПСП «Колос» на земельну частку (пай) в масиві № НОМЕР_1 (рілля) та НОМЕР_7 (кормові угіддя), яка передається у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 взагалі не містить жодної прив`язки до ситуаційної схеми.

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку в с.Дядьковичі Рівненського району підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 серія ЯБ №060546. Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 4,5849 га, якій присвоєно к.н. 5624684100:04:021:0015 зареєстровано у Державному земельному кадастрі Реєстраційною службою Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області 13.06.2015 за №10096825.

Фактично причиною того, що ОСОБА_3 не може безперешкодно зареєструвати своє право власності на земельні ділянки, які належать йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 18.09.1995 серія РВ 000844 від 18.09.1995 р., є те, що технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі, за результатами якої ОСОБА_2 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку к.н. 5624684100:04:021:0015, площею, 4,5849 га, складена з порушенням вимог чинного законодавства і не дозволяла чітко і точно визначити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Дані обставини встановлені Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р. №857/1622/18.

Наводить положення п.1 та ч.1 п.1 Перехідних положень ЗК України; ст.ст. 23, ч.10 ст. 79-1, 96, 97,98, 125, 126, ЗК України; Закон №3613-VI.

У відзиві представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Н. Філіпова вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. 21.12.2001 р. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримала від матері ОСОБА_6 спадщину, а саме права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КПСП «Колос», Рівненського району, розміром 3,20 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) належало померлій на підставі Довідки, виданої Рівненським районним відділом земельних ресурсів від 18.12.2001 р. за №2416. Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0059515 знаходиться в районному відділі земельних ресурсів і зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №421 від 23.06.1997 р.

Пізніше ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земельної частки (паю). Відповідно до відомостей, що містяться у технічній документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складанню державних актів на право власності на землю громадянам Дядьковицької сільської ради власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка розроблена ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», виділення земельних часток (паїв) виконано у відповідності зі Схемою поділу земель колективної власності КСП «Колос» на земельні частки (паї), яка розроблена Рівненським філіалом Інститутом землеустрою та погоджена загальними зборами власників сертифікатів та затверджена розпорядженням голови Рівненської районної державно адміністрації №253 від 20.03.1998 р.

Підставою для виділення земельних часток (паїв) в натурі громадянам є дозвіл Рівненської РДА на складання технічної документації про виділення в натурі земельних часток (паїв), що розміщені в масивах №11,24,26,27,35,36,38 (рілля) та №45,46,58,62,65 (сіножаті).

Місце розташування земельних ділянок погоджено з головою комісії о реструктуризації КСП «Колос», сільським головою, начальником Рівненського районного відділу земельних ресурсів.

Після складання технічної документації на земельні ділянки в с.Дядьковичі Рівненського району, що належить ОСОБА_2 було присвоєно к.н. 5624684100:04:021:0015.

Вважає, що позивачам слід було б використати інший спосіб захисту, зокрема звернутися до відповідних органів для внесення змін до Державного земельного кадастру, тобто просити суд про винесення рішення зобов`язального характеру: зобов`язати підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок усунути допущені ним помилки у Технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акта на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай). Допущення помилок при встановленні меж може бути підставою для захисту порушеного права шляхом визнання права на земельну ділянку в певних межах (не шляхом визнання незаконною державну реєстрацію права на земельну ділянку). Позивачами не надано до суду доказів, які б підтверджували наявність порушень прав позивачів саме ОСОБА_2 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 192-196.т.1)

У відзиві представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Губар Н.В. також вважає позовні вимоги безпідставними, що не підлягають задоволенню. Чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних ділянок, проте у матеріалах справи відсутні докази, що позивачі скористалися цим порядком для усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою. Внесення позивачам земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру не вимагає визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки порушення відповідачем права власності позивачів на землю не вбачається. Межі суміжних земельних ділянок можуть бути узгоджені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Позивачі не позбавлені можливості внести відповідні відомості щодо належної їй земельної ділянки до Державного земельного кадастру із присвоєнням кадастрового номеру у разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства.

Наводить положення п.п. 152, 153 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051. Позивачі повинні застосувати інший спосіб захисту, зокрема вимагати від ОСОБА_2 звернутися до відповідних органів для внесення змін до Державного земельного кадастру, тобто просити суд про винесення рішення зобов`язального характеру, а саме зобов`язати ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок виправити допущені ним помилки у технічній документації. Позивачами не надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували наявність порушень їх прав саме ОСОБА_2 , то у задоволенні позову слід відмовити (а.с. 99 т.2)

Ухвалою суду від 19.10.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників (а.с. 95 т.1).

Ухвалою суду від 09.12.2020 р. провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача (а.с. 103 т.1).

Ухвалою суду від 12.05.2021 р. відновлено провадження у справі (а.с. 110 т.1)

Ухвалою суду від 07.06.2021 р. витребувано від державного нотаріуса Першої Рівненської ДНК Пухової Н.Ю. засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (а.с. 115 т.1)

Ухвалою суду від 30.08.2021 р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як правонаступників позивача (а.с.148 т.1).

Ухвалою суду від 01.12.2021 р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с.185 т.1).

Ухвалою суду від 11.01.2022 р. за клопотанням представника відповідачки адвоката Н.П. Філіпової залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ТзОВ «Акріс Агро Груп» (а.с. 202 т.1).

Ухвалою суду від 26.05.2022 р. за клопотанням представника правонаступників позивача - адвоката Бойчука К.М. призначено у справі судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі (а.с. 224-227 т.1)

Ухвалою суду від 15.08.2022 р. відновлено провадження у справі (а.с. 18 т.2).

Ухвалою суду від 22.09.2021 р. поновлено засідання у справі (а.с. 154 т.1). У подальшому сторони не підтримали та просили не розглядати заяву про визнання мирової угоди, оскільки згода між сторонами щодо предмета спору не досягнута.

Ухвалою суду від 01.11.2022 р. за клопотанням представника правонаступників позивача - адвоката Бойчука К.М. залучено співвідповідача Рівненську районну державну адміністрацію (а.с. 53 т.2).

Ухвалою суду від 14.03.2023 р. прийнято заяву представника правонаступників позивача адвоката Бойчука К.М. про збільшення позовних вимог вх. 17752 від 30.11.2022 р. (а.с.90 т.2).

Ухвалою суду від 14.03.2023 р. за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 витребувано від ГУ ДГК у Рівненській області докази (а.с. 91 т.2).

Протокольною ухвалою від 20.07.2023 р. задоволено клопотання представника відповідачки про виклик у судове засідання експерта (а.с. 240 зворот т.2).

Ухвалою суду від 20.07.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 242 т.2)

Ухвалою суду від 08.01.2024 р. у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Губар Н.В. про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 08.01.2024 р. у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Губар Н.В. про зупинення провадження у справі №570/3568/20 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №570/78/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування Державного акту про право власності на землю ОСОБА_3 відмовлено.

У судовому засіданні правонаступник позивача ОСОБА_1 , її представник адвокат Бойчук К.М. підтримали збільшені позовні вимоги. Крім того, вказують, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, є поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права позивача.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Губар Н.В. просить у задоволенні позову відмовити. Підтримала заяву про застосування строку позовної давності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв не подано.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу у судовому засіданні, відповіді експерта на питання суду та учасників справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, , оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 18.09.1995 р. Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук Рівненський філіал виготовлено технічна документація по складанню державного акту на право приватної власності на землю громадянину ОСОБА_3 жителю с.Дядьковичі на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 11-24).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Серія РВ 000844 від 18.09.1995 р., ОСОБА_3 на підставі рішення Дядьковицької сільської Ради народних депутатів від 27.01.1995 р. №9 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,85 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території с. Дядьковичі Дядьковицької сільської ради. Землю передано для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,25 га і для ведення особистого підсобного господарства 0,60 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №646 (а.с.8,9 т.1).

У 2004 р. ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складанню державних актів на право власності на землю громадянам Дядьковицької сільської ради власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.77-85 т.1)

Відповідно до Державного акту на право власності на землю Серія РВ 060546 від 01.04.2005 р. ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 19.08.2004 р. №530 є власницею земельної ділянки площею 4,81 гектарів у межах згідно з планом; Земельна ділянка розташована на території с. Дядьковичі Дядьковицької сільської ради; цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010558300024 (а.с.85 т.1).

Як убачається з копії договору оренди землі від 23.02.2015 р., орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТзОВ «Акріс Агро», в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,58 га, в т.ч. ріллі 4,58 гектарів к.н. 5624684100:04:021:0015. Право власності на земельну ділянку, що передається в оренду відповідно до цього договору, належить орендодавцю та посвідчується Державним актом серія ЯБ №060546 від 01.04.2005 р. (а.с.176 т.1).

У 2017 р. ФОП ОСОБА_5 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.39-57 т.1).

У 2017 р. ФОП ОСОБА_5 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.58-76 т.1).

17.08.2017 р. ОСОБА_3 подав заяву до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Рівненському районі МУ у Рівненському районі та м.Рівному ГУ ДГК у Рівненській області про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-., с.Дядьковичі (а.с. 25 т.1)

17.08.2017 р. ОСОБА_3 подав заяву до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Рівненському районі МУ у Рівненському районі та м.Рівному ГУ ДГК у Рівненській області про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6013 га, яка розташована за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-., с.Дядьковичі (а.с. 27 т.1).

Державним кадастровим реєстратором Л.В. Кушнерук №РВ-5600311992017 від 29.08.2017 р. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав: невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 5624684100:04:021:0015 Площа співпадає на 20,8623%; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.29 т.1).

Державним кадастровим реєстратором Л.В. Кушнерук №РВ-5600311952017 від 29.08.2017 р. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав: невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 5624684100:04:021:0015 Площа співпадає на 67,9535%; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.34 т.1).

Як убачається з постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №857/1622/18 від 27.11.2018 р., 07.12.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному ГУ ДГК у Рівненській області Кушнерук Л.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення. Вказаною постановою рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р., яким відмовлено у задоволенні позову, скасовано та провадження у справі закрито (а.с. 86-89 т.1).

Як убачається з копії договору оренди землі від 28.12.2019 р., орендодавець ОСОБА_2 та орендар ТзОВ «Акріс Агро Груп», в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,58 га, в т.ч. ріллі 4,58 гектарів к.н. 5624684100:04:021:0015. Право власності на земельну ділянку, що передається в оренду відповідно до цього договору, належить орендодавцю та посвідчується Державним актом серія ЯБ №060546 від 01.04.2005 р. (а.с.181 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ) (а.с.101 т.1).

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Частиною першо юстатті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 в с. Дядьковичі на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської обл., а саме акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.07.2017 р., суміжні землевласники, в тому числі і відповідачка ОСОБА_7 , погодили межі земельної ділянки, претензій до існуючих меж не заявляли (т. 1, а.с. 53).

Як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с. Дядьковичі на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.07.2017 р., суміжні землевласники, в тому числі і відповідачка ОСОБА_7 , погодили межі земельної ділянки, претензій до існуючих меж не заявляли (т. 1, а.с. 72).

У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-6732св22) зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо.

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 206/1658/20, провадження № 61-8056св21.

У постанові від 16 червня 2021 року у справі № 372/6016/13-ц Верховний Суд вказав, що належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Як убачається з висновку експерта №220727/1_ФМ, складеного 10.08.2022 р. (а.с. 2-16 т.2):

- земельна ділянка, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області накладається на земельну ділянку з к.н. 5624684100:04:021:0015;

- земельна ділянка, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області накладається на земельну ділянку з к.н. 5624684100:04:021:0015;

- земельна ділянка, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області в межах накладання не обробляється;

- земельна ділянка, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області в межах накладання не обробляється;

- загальна площа накладання на земельну ділянку з к.н. 5624684100:04:021:0015 земельної ділянки, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області становить 4085 м.кв.;

- загальна площа накладання на земельну ділянку з к.н. 5624684100:04:021:0015 земельної ділянки, межі якої сформовані в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 в с.Дядьковичі на території сільської ради Рівненського району Рівненської області становить 521 м.кв.

Відтак, належним та допустимим доказом, яким є вказана вище судова експертиза підтверджуються доводи позивача про співпадіння його земельної ділянки із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 , кадастровий номер . 5624684100:04:021:0015, належної останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 р. серії ЯБ №060546.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язків елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна інших осіб.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту порушених прав, однак цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №361/2965/15-а (провадження №11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі №542/1403/17 (провадження №14-106цс21).

У статті 78 ЗК України закріплено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, і запобігання вчиненню дій, що порушують право або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування завданих збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом державної влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

У спорах, що пов`язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/884/16-ц, а також у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі №6-169цс12, в якій Верховний Суд послався на норму ч. 1 ст. 155 ЗК України, згідно з якою у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Таким чином, на переконання суду, Державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 р. серії ЯБ №060546 підлягає визнанню недійсним та підлягає скасуванню державна реєстрація земельної ділянки.

3 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.03.2023 р. № 325741560, вбачається, що державним реєстратором убровицького районного управління юстиції Рівненської області Нашора І.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису 22200080 від 18.06.2015 р. земельна ділянка площею 4,58 га кадастровий номер 5624684100:04:021:0015 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10096825.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконної такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до ЗУ «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав та обмежень).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Ураховуючи положення наведених норм закону та те, що земельна ділянка, яку передано у приватну власність ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним та скасування Державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 р. серії ЯБ №060546, оскільки він порушує закріплене статтею 78 ЗК України право власності позивача на землю.

Задоволення позовних вимог захистить права та законні інтереси правонаступників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо володіння, користування та розпорядження їх земельними ділянками.

20.09.2022 р. відповідач ОСОБА_2 подала заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 77 т.2), яку у судовому засіданні підтримала її представник адвокат Губар Н.В.

За правилами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є сталою.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс180)).

Згідно пункту 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), на відміну від зазначених норм Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, перебіг позовної давності за нормами чинного ЦК України від 16 березня 2003 року починається від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права, загального правила про переривання позовної давності пред`явленням особою позову не встановлено.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19).

У пунктах 121 - 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 вказано, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19 зазначено, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

З матеріалів справи, а саме з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14.03.2023 р. № 325741560, вбачається, що державним реєстратором Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області Нашора І.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису 22200080 від 18.06.2015 р. земельна ділянка площею 4,58 га кадастровий номер 5624684100:04:021:0015 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10096825 (а.с. 95 т.2).

29.08.2017 р. прийнято Рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с. 29, 34 т.1) та відповідно 07.12.2017 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному ГУДГК у Рівненській області Кушнерук Л.В. про визнання протиправним та скасування рішення.

Тобто, позивач ОСОБА_3 звертався 07.12.2017 р. до суду за захистом своїх прав в межах трирічного строку від дати, коли дізнався, що його право порушено, а саме 29.08.2017 р.

Як убачається з постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №857/1622/18 від 27.11.2018 р., 07.12.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному ГУ ДГК у Рівненській області Кушнерук Л.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення (справа 817/1979/17). Вказаною постановою рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р., яким відмовлено у задоволенні позову, скасовано та провадження у справі закрито (а.с. 86-89 т.1).

З даним позовом, який підписаний 03.09.2020 р., представник позивача звернувся до суду 10.09.2020 р. (а.с.2 т.1).

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та взявши до уваги письмові заяви (клопотання) сторін, керуючись вищенаведеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) та зважаючи на факт порушення 08.12.2017 р. провадження у справі № 817/1979/17 за позовом ОСОБА_3 до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному ГУ ДГК у Рівненській області Кушнерук Л.В. про визнання протиправним та скасування рішення і, як наслідок, наявність для позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні, доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Посилання представника відповідачки адвоката Губар Н.В. на те, що саме з дати реєстрації права власності ОСОБА_2 у Державному земельному кадастрі 13.06.2015 р. з присвоєнням кадастрового номеру почав спливати термін позовної давності, суд не бере до уваги, оскільки саме 29.08.2017 р. було прийнято Рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с. 29, 34 т.1).

Отже, Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, надаючи оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у справі Рівненським окружним адміністративним судом, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Рівненського районного суду Рівненської області з даною позовною заявою через одинадцять днів після спливу позовної давності, судом встановлено, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.92).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Матеріали справи свідчать про те, що обставини вчинення позивачем ОСОБА_3 дій, направлених на захист своїх інтересів, та дійсне порушення прав та законних інтересів позивача, які потребують захисту.

Суд враховує, що причини пропуску строку позовної давності в даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом прийняття Рівненським окружним адміністративним судом відповідної позовної заяви позивача до відповідача та її розгляду судом впродовж певного строку до закриття провадження у справі апеляційною інстанцією, що узгоджується із судовою практикою, а саме постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 р. у справі N 922/1467/19 .

Сторона позивача не заявила щодо стягнення понесених нею судових витрат з відповідачів. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Таким чином, понесені позивачами судові витрати відносяться на їх рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов правонаступників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Рівненської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ТзОВ "Акріс Агро Груп" про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації - задоволити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.04.2005 р. серії ЯБ №060546, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 4,5849 га, якій присвоєно кадастровий номер 5624684100:04:021:0015.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5624684100:04:021:0015 в Державному земельному кадастрі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Правонаступники позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Рівненським МВ УДМС України у Рівненській області 18.04.2014 р.;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , виданий Рівненським МВ УМВС України у Рівненській області 06.03.2001 р.

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Співвідповідач Рівненська районна державна адміністрація 33001, м.Рівне, вул.Соборна, 195, код ЄДРПОУ 04057735.

Треті особи: ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",33028, м. Рівне, вул. Петлюри, 37,

ТзОВ "Акріс Агро Груп" 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б., код ЄДРПОУ 41846549.

Повне судове рішення складено 19.01.2024 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.