Ухвала

від 15.01.2024 по справі 214/157/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/157/24

2-о/214/85/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

15 січня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., оглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, -

ВСТАНОВИВ:

До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вищевказана заява, в якій заявник просить суд встановити факт, що він не є особою, на майно якої накладений арешт 25.11.2010 року Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 24.11.2010 року Прокуратури міста Севастополя та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №10534745 (архівна складова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Порядок накладення, зняття та вирішення інших питань пов`язаних з накладенням арешту на майно врегульований ЦК України, ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими актами законодавства, в залежності від суб`єкта та провадження в якому накладений арешт.

Так, за ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Наведене свідчить, що при розгляді цих справ суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи. Тобто питання ідентифікації особи боржника, на якого накладено арешт, не віднесено до компетенції суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявник просить суд встановити факт, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, який накладений 25.11.2010 року Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 24.11.2010 року Прокуратури міста Севастополя не стосується ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.

Отже, сама по собі заява про встановлення юридичного факту, що накладений арешт не стосується особи та майна, суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України і не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1, 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме шляхом звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна.

Разом з тим, суд роз`яснює заявнику його право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження з урахуванням правил підсудності.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Попов.