Постанова

від 15.01.2024 по справі 914/4127/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа №914/4127/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.,

та представників:

від прокуратури (скаржника) Рогожнікова Н.Б.

від позивача-1 Кміть М.Б.

від позивача-2 Подлящук О.П. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів)

від позивача-3 не з`явився

від відповідача-1 Пастернак П.І.

від відповідача-2 не з`явився

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури, вих.№15/4-1074вих-23 від 11 жовтня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року (підписане 22.09.2023), суддя Козак І.Б.

у справі №914/4127/21

за позовом Керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі:

позивача-1 Кабінету Міністрів України, м. Київ

позивача-2 Національної академії наук України, м. Київ

позивача-3 Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача-1 Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Едбуд-Львів, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Міністерство культури та інформаційної політики України, м. Київ

про визнання недійсним договору та додаткових угод до цього договору

в с т а н о в и в :

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України, Львівської обласної державної адміністрації до відповідача 1 Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів» про визнання недійсним договору та додаткових угод до цього договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 (суддя Горецька З.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Кордюк Г.Т., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 про відмову в позові в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов залишено без розгляду. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 у справі №914/4127/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2023 касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково: постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 у справі №914/4127/21 про відмову в позові в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України та залишення позову без розгляду в цій частині залишено без змін. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 в іншій частині та рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 у справі № 914/4127/21 скасовано та справу № 914/4127/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Зокрема, Верховний Суд у постанові зазначив, що висновок апеляційного господарського суду в частині залишення без розгляду позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі НАН України на підставі п.2 ч.2 ст.226 ГПК України є правильним, а тому в цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 914/4127/21 у задоволенні позову відмовлено повністю. Позовні вимоги Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України залишені без розгляду.

Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір № 1 від 04.08.2016 ( з додатками) не відповідає вимогам ст. ст. 1133, 1134, 1136, 1137, 1138 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності, оскільки в цьому договорі сторонами не визначено вклади сторін та відсутня їх грошова оцінка, не передбачено ведення спільного бухгалтерського обліку або однією із сторін, не передбачено ведення спільних справ та не передбачено розподілу прибутку між сторонами, тощо. А тому, оскільки укладений між відповідачами спірний договір не є договором про спільну діяльність, то для його укладення Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України було достатньо отримати погодження НАН України, що мало місце у даному випадку та підтверджується документальними доказами у справі.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Львова та режим його використання фактично не встановлені, тому немає підстав стверджувати, що земельна ділянка на вул. Горбачевського, 19 у м. Львові перебуває в межах історичного ареалу міста Львова. Отже, відповідно до положень ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» можна зробити висновок, що станом на момент укладення відповідачами оспорюваного договору, а також станом по теперішній час межі історичного ареалу міста Львова, як історичного населеного місця не були затверджені у встановленому вищенаведеним Законом порядку, а тому спірний договір не потребував погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Керівник Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 914/4127/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що відповідачами укладено договір про ремонтно-реставраційні роботи та будівництво по вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові. Відповідно до умов цього договору Карпатське відділення інституту геофізики ім. Субботіна Національної академії наук України доручає, а ТОВ «Едбуд-Львів» за дорученням інституту зобов`язується особисто за власний рахунок, а саме: власними та /або залученими силами і засобами забезпечити розробку, погодження та експертизу у встановленому порядку проектної документації на ремонтно-реставраційні роботи з надбудовою об`єкта 1- триповерхового будинку по вул. Горбачевського, 19 у м.Львові загальною площею 768, 9 м. кв., в якому будуть проведені ремонтно-реставраційні роботи з надбудовою 131, 4 м. кв. нових площ та будівництво об`єкта 2 багатоквартирного житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Горбачевського, 19 на земельній ділянці площею 0,18 га, яка є частиною земельної ділянки площею 0, 3893 за цією ж адресою та перебуває в постійному користуванні відповідача-1, а також об`єкта 3 багатоквартирного житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові на земельній ділянці площею 0,1449 га, яка перебуває у постійному користуванні відповідача-1, який буде створено шляхом реконструкції з 2-х поверхового корпусу А-2 та слюсарної майстерні В-1.

Прокурор стверджує про підстави недійсності спірного договору з покликанням на норми ст.ст.203,215,235 ЦК України, оскільки укладений договір є удаваним, хоча фактично сторони уклали договір про спільну діяльність з порушенням порядку його погодження.

Крім того прокурор стверджує про обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження.

Також на думку апелянта незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнути при затвердженні Генерального плану міста Львова. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Львова на період до 2025 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацією про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, визначені у Генеральному плані міста Львова зони охорони і межі історичного ареалу м. Львова слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності.

Судове засідання з розгляду справи за клопотанням позивача-2 (Національна академія наук України) та ухвалою суду від 08 січня 2024 року проводилось в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon.

Позивач -1 Кабінет Міністрів України в поданих поясненнях підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Обгрунтовуючи неправомірність оскаржуваного рішення, навів доводи близькі за змістом доводам прокурора у поданій апеляційній скарзі. Також зазначив, що відповідно до статуту Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І. Субботіна НАН України, інститут діє з метою проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання, узагальнення та використання нових знань у галузі наук. Наукова та науково-технічна діяльність є основною. Водночас спірний договір такій меті не відповідає.

Позивач - 2 Національна академія наук України в поясненнях на апеляційну скаргу вказав, що вважає оскаржуване рішення законним і обгрунтованим. Зазначив, що значна частина будівель і споруд Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І. Субботіна НАН України на вул.Горбачевського,19 та на вул.Коцюбинського, 7 у м.Львові морально і фізично застаріла та тривалий час не використовувалась. У зв`язку із потребою значних капіталовкладень для проведення ремонтних робіт НАН України погодила можливість залучити ТОВ «Едбуд-Львів» для виконання ремонтно-реставраційних робіт та будівництва багатоквартирних житлових будинків за вказаними адресами, що підтверджується постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 05.03.2014 №55 «Про укладення договору Карпатським відділенням Інституту геофізики ім.С.І. Субботіна НАН України». Відповідно до цієї постанови за дорученням Прем`єр-міністра України від 07.09.2015 №34702/1/1-15 відповідні міністерства розглянули розроблений НАН України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження укладення договору про спільну діяльність». Враховуючи неоднозначну позицію відповідних органів влади про те, чи є договір «Про виконання ремонтно-реставраційних робіт та будівництва житлових будинків» договором про спільну діяльність, НАН України з урахуванням рекомендацій Міністерства юстиції України (лист від 11.05.2015 №10937-04-15/88) додатково звернулась до Міністерства економіки України для отримання відповідних роз`яснень. В подальшому, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в листі від 14.01.2016 №2413-07/686-07 повідомило, що договори на спорудження об`єктів науково-господарського та житлового призначення на земельних ділянках, що належать установам та організаціям НАН України на праві постійного користування не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296, а їх укладення має відбуватись відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», положень установчих документів державного підприємства (установи, організації) та загальних вимог щодо укладання договорів, встановлених законодавством. В подальшому міністерство підтвердило свою позицію в листі від 14.09.2017 №2412-05/32483-09. Враховуючи зазначене, НАН України додатково погодила виконання ремонтно-реставраційних робіт за вказаними адресами шляхом укладення спірного договору листом від 18.05.2016 №18/962-8. Окрім цього, Міністерство економіки України підтвердило можливість вирішення питання щодо залучення НАН України грошових інвестицій від суб`єктів господарювання приватного сектора економіки на підставі інвестиційних договорів на будівництво житла та інших об`єктів на земельних ділянках, що знаходяться у постійному користуванні установ, організацій і підприємств НАН України в листі від 14.09.2017 №2412-05/32843-09. Тому, Національна академія наук України не вбачає порушень законодавства під час укладення спірного договору.

Позивач - 3 Львівська обласна державна адміністрація підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити. Зазначив, що з урахуванням всіх обставин справи спірний договір є саме договором про спільну діяльність, а отже мав бути погоджений відповідно до Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296.

Представник Відповідача -1 Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І. Субботіна НАН України у судовому засіданні 08 січня 2024 року проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів» участь у судовому засіданні 15 січня 2023року свого уповноваженого представника не забезпечив, проте у поданому раніше відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 15 січня 2024 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 914/4127/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Президії Національної академії наук України №42 від 02.02.2009 «Про передачу Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України виробничих площ, будинків і споруд Науково-дослідного центру аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу НАН України та Національного космічного агентства України при інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України» вирішено передати на баланс Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України наступні об`єкти: будинок №19 за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 1 900 м кв.; будинок №7 за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського, 7, площею 1 200 м кв.; земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 0,39 га; земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського, 7, площею 0,14 га.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36989199 від 26.06.2012 за державою в особі НАН України, зареєстровано право державної власності на будинок №19, літ «А-3» за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, загальною площею 768,9 м кв. на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 у справі № 5015/7252/11.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5377119 від 28.08.2013 за НАН України, зареєстровано право державної власності на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 0,3893 га (кадастровий номер 4610136900:03:001:0049).

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою, зареєстровано за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37128119 від 18.09.2017 на підставі акта на право постійного користування землею №ІІ-ЛВ000508 від 25.11.1999, акта приймання-передачі №451 від 21.07.2009, розпорядження президії НАН України №42 від 02.02.2009.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4003665 від 16.07.2013 за державою в особі НАН України зареєстровано право державної власності на будинок №7, літ «А-2» за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського М., 7, загальною площею 1 220,5 м2 на підставі свідоцтва про право власності №6277822 від 16.07.2013.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5377332 від 28.08.2013 за НАН України зареєстровано право державної власності на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського М., 7, площею 0,1449 га (кадастровий номер 4610136600:06:006:0010).

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37128508 від 18.09.2017 на підставі акта на право постійного користування землею №ІІ-ЛВ000509 від 04.06.2002, акта приймання-передачі №451 від 21.07.2009, розпорядження Президії НАН України №42 від 02.02.2009.

Постановою бюро президії НАН України №55 від 05.03.2014 «Про укладення договору Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» прийнято рішення погодити пропозицію Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна щодо укладення договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими адміністративними приміщеннями на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна по вул. Горбачевського, 19 та по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові й погодити його на умовах проекту, що додається.

Пунктом 3 цієї постанови передбачено обов`язок Управління справами НАН України з Відділом науково-правового забезпечення діяльності НАН України підготувати для подання Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) узгоджений в установленому чинним законодавством порядку проект рішення КМУ щодо погодження укладення Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво адміністративних і житлових будинків за адресою: вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові.

На виконання вказаної постанови бюро президії НАН України листом за вих.№18/1410-1 від 17.08.2015 звернулось до Прем`єр-міністра України з проханням розглянути проект розпорядження КМУ «Про погодження укладення договору про спільну діяльність» для подання його на затвердження.

Відповідно до переліку додатків до цього листа, серед іншого, НАН України надіслала до КМУ проект розпорядження на 1 арк та проект договору на 12 арк.

На виконання листа Прем`єр-міністра України №34702/1/1-15 від 07.08.2015 у відповідь на лист НАН України №18/1410-1 від 17.08.2015, Міністерство юстиції України листом №10937-04-15/81 від 11.09.2015 з посиланням на норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ №296 від 11.04.2012 описало порядок укладення та погодження, зокрема договорів про спільну діяльність та зазначило зокрема, що відповідно до п.1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ №459 від 20.08.2014, Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики у сфері управління об`єктами державної власності.

Листом за вих. №2413-07/686-07 від 14.01.2016 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у відповідь на лист НАН України №18/278 від 22.12.2015 повідомило зокрема, що постанова КМУ від 11.04.2012 №296 відповідно до п. 1 Порядку регулює процедуру погодження КМУ лише договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та договорів про управління майном.

Укладення договорів, що не підпадають під дію постанови КМУ від 11.04.2012 №296, у тому числі на спорудження об`єктів науково-господарського призначення та житлового призначення на земельних ділянках, які належать установам та організаціям НАН України на праві постійного користування, має відбуватися відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», положень установчих документів державного підприємства (установи, організації) та загальних вимог щодо укладення договорів, встановлених законодавством.

Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України звернулось з листом №70 від 23.03.2016 «Щодо укладення інвестиційного договору» до НАН України, в якому зазначило, зокрема, що потреба у залученні інвестора викликана тим, що значна частина майнового комплексу морально і фізично застаріла, тривалий час не використовувалась і потребує значних капіталовкладень для проведення ремонтних робіт. Земельні ділянки, на яких розташовані будівлі відділення, не можуть ефективно використовуватись. Погоджений постановою бюро президії НАН України від 05.03.2014 №55 проект договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво адміністративних та житлових будинків за адресами вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові, просило дати дозвіл на укладення договору на умовах схваленого проекту.

НАН України листом №18/962-8 від 18.05.2016 погодила проведення ремонтно-реставраційних робіт адміністративної будівлі №19 по вул. Горбачевського у м. Львові та будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Горбачевського, 19 та по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові за умови, що договір, про який йдеться у листі від 23.03.2016 №70, не буде договором про спільну діяльність, договором доручення, комісії та управління майном.

Враховуючи наведене, 04.08.2016 відповідачами 1 та 2 укладено договір №1, відповідно до умов якого замовником є Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (сторона-1), а забудовником ТОВ «Едбуд-Львів»(сторона-2). Відповідно до п. 1.1. цього договору сторона-1 зобов`язана, зокрема передати стороні-2 функції замовника в частині виготовлення відповідної технічної, дозвільної та проектної документації, будівництва об`єкта-2 і об`єкта-3.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що його предметом є реконструкція 3-х поверхового будинку загальною площею 768,9 м кв. сторони-1 по вул. Горбачевського, 19 у м. Львові та реконструкція будівель сторони-1, а саме 2-х поверхового корпусу В-3, 2-х поверхового корпусу А-2 та слюсарної майстерні В-1, що розташовані на земельній ділянці 2, площею 0,1449 га по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові.

Відповідно до п.п. 1.7, 3.1., 4.1 договору сторони передбачили порядок поетапного виконання будівельних (реставраційних) робіт, права та обов`язки сторін щодо до виконання ремонтно - реставраційних робіт.

Згідно з п. 1.12 договору власником результатів будівельних робіт з будівництва об`єкта-2 та об`єкта-3 до здачі об`єктів в експлуатацію виступає сторона-2.

Відповідно до п. 2.2.1. договору житлові приміщення (квартири) загальна площа, яких становить 200 м кв., передаються стороною-2 стороні-1 з власного житлового фонду в межах міста Львова, протягом 30 днів після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта 2. Перелік та ознаки квартир, що передаються стороною-2 стороні-1 відповідно до цього підпункту визначається сторонами відповідною додатковою угодою до цього договору. Вказані кварти повинні знаходитись в межах 2-6 поверхів відповідних будинків.

Пунктом 2.2.2. сторони погодили, що 1 300 м кв. адміністративних площ в об`єкті-1 та об`єкті-3 передаються стороні-1 стороною-2 протягом 30 днів після введення об`єктів в експлуатацію.

Розділом 5 договору сторони передбачили порядок фінансування робіт з будівництва об`єкта, відповідно до п. 5.2. якого сторона 2 від свого імені і за власні, позичені або залучені відповідно до вимог законодавства кошти повинна профінансувати усі передбачені договором роботи, пов`язані з проектуванням, ремонтно-реставраційними роботами об`єкта-1 та будівництвом об`єкта-2 і об`єкта-3, зокрема але не виключно: розрахуватися за укладеними нею договорами із підрядниками за виконання окремих робіт із будівництва (реставрації) об`єктів, із постачальниками матеріалів та обладнання, необхідних для будівництва (реставрації) об`єктів, понести необхідні адміністративні витрати на введення об`єктів в експлуатацію.

Окрім цього, розділами 11, 12, 13, 14 договору передбачено відповідно порядок організації виконання будівельних робіт, контроль замовника за відповідністю будівельних робіт вимогам договору, приймання-передачу закінчених робіт, гарантії якості будівельних робіт, відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором, порядок врегулювання спорів.

Додатковими угодами від 17.12.2018, від 29.12.2020 до договору № 1 від 04.08.2016 внесено зміни в пункт 17.1. цього договору та продовжено строк дії цього договору.

31 грудня 2021 року Керівник Львівської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України та Львівської обласної державної адміністрації до відповідачів: Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів» про визнання недійсним договору №1 від 04 серпня 2016 року, укладеного між Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів», а також додаткових угод до цього договору від 17 грудня 2018 року та від 29 грудня 2020 року.

Щодо рішення суду в частині залишення без розгляду позову Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України, колегія суддів зазначає наступне:

Як встановлено судом вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2023 року у цій справі апеляційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 04 липня 2022 року у справі №914/4127/21 про відмову в позові в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов залишено без розгляду. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04 липня 2022 року у справі №914/4127/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2023 року у цій справі касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2023 року в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 04 липня 2022 року про відмову в позові в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України та залишення позову без розгляду в цій частині залишено без змін; постанову Західного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2023 року в іншій частині та рішення Господарського суду Львівської області від 04 липня 2022 року скасовано; а справу №914/4127/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Отже судом касаційної інстанції залишено в силі постанову апеляційного господарського суду, якою зокрема залишено без розгляду позов Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України, у звязку з цим, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для повторного розгляду справи в цій частині (щодо позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Національної академії наук України).

У резолютивній частині постанови Верховного Суду від 30 травня 2023 року у цій справі зазначено про скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2023 року в іншій частині (тобто в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації) і рішення Господарського суду Львівської області від 04 липня 2022 року та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відтак, предметом нового розгляду справи №914/4127/21 є позовні вимоги Керівника Львівської обласної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації до відповідачів: Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів» про визнання недійсним договору №1 від 04 серпня 2016 року, укладеного між Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едбуд-Львів», а також додаткових угод до цього договору від 17 грудня 2018 року та від 29 грудня 2020 року.

Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є у мови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні норми містяться і у статті 180 ГК України «зміст господарського договору становлять умови договору Укладення договору в письмові формі, що підписаний сторонами та скріплений печатками засвідчує досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Згідно із ч. 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди, щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Цією ж статтею передбачено, що Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що за своєю правовою природою оскаржуваний договір № 1 від 04.08.2016 є договором щодо забудови земельної ділянки з елементами договору доручення та договору будівельного підряду з огляду на наступне.

·Сторонами договору є Замовник Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Забудовник ТОВ «Едбуд Львів».

·Згідно з п.1.2 оспорюваного договору предметом даного договору є Реконструкція 3-х поверхового будинку загальною площею 768,9 кв. м. Сторони 1 (Карпатського відділення інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України) по вул. Горбачевського, 19 та реконструкція будівель Сторони 1, а саме 2-х поверхового корпусу В-3, 2-х поверхового корпусу А-2 та слюсарної майстерні В-1, що розташовані на земельній ділянці 2, площею 0, 1449 га по вул. Коцюбинського, 7.

·Оспорюваний договір передбачає порядок виконання будівельних робіт, контроль замовника за виконанням відповідних робіт, залучення робочої сили до виконання будівельних робіт, встановлені гарантії якості виконання будівельних робіт, аналогічне випливає і з прав та обов`язків сторін, які зводяться до виконання ремонтно - реставраційних робіт, а саме на Сторону 1 (Відповідача 1) у відповідності до п. 3.1.2 виникає обов`язок прийняти ремонтно реставраційні та будівельні роботи. З самого предмету п.1.1. Договору має місце передача функцій Стороні 2 (Відповідач 2) функцій замовника будівництва в частині виготовлення відповідної технічної, дозвільної та проектної документації, а предмет договору передбачений п.1.2, який є чітко визначеним;

·Положеннями договору не передбачено умови щодо відчуження закріпленого за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України нерухомого майна та/або земельних ділянок за відповідним адресами, які закріплені за ним на праві постійного користування.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 1132 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Таким чином, істотними умовами для договорів про спільну діяльність, згідно ЦК України, зокрема є: досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку; визначено вклади сторін; визначена грошова оцінка вкладів сторін; визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін; передбачено умови ведення спільних справ; передбачено право учасника на інформацію; визначено порядок відшкодування збитків та шкоди; визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Спірний договір не відповідає вимогам ст. ст. 1133, 1134, 1136, 1137, 1138 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності, оскільки в цьому договорі сторонами не визначено вклади сторін та відсутня їх грошова оцінка, не передбачено ведення спільного бухгалтерського обліку або однією із сторін, не передбачено ведення спільних справ та не передбачено розподілу прибутку між сторонами, тощо.

Під час укладення спірного договору до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих наук та статусу їх майнового комплексу», відповідно до статті 3 якого Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, здійснює інші повноваження з управління, передбачені законодавством України, щодо об`єктів державної власності, які належать до майнового комплексу Національної академії наук України.

Із урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, оскільки укладений між відповідачами спірний договір не є договором про спільну діяльність, то для його укладення Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України було достатньо отримати погодження НАН України, що мало місце у даному випадку та підтверджується документальними доказами у справі.

Варто зауважити додатково, що постановою бюро президії Національної академії наук України №55 від 05.03.2014 вирішено погодити укладення договору на проведення ремонтно-реставраційних робіт та будівництво багатоквартирних будинків з адміністративними приміщеннями на вищевказаних земельних ділянках та на умовах запропонованого проекту договору, які відповідають умовам спірного договору у даній справі.

НАН України відповідно до вимог Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, з доданим проектом розпорядження Кабінету Міністрів України та проектом цього ж договору, зверталося листом №18/1410-1 від 17.08.2015 до Прем`єр-міністра України з метою погодження такого договору, що підтверджується переліком документів до вказаного листа.

Наведеним спростовуються доводи прокурора та представника Кабінету Міністрів України, що на адресу Кабінету Міністрів України не надходили зазначені документи для їх розгляду та погодження.

У подальшому мало місце переадресування зазначених листів НАН України, зокрема Міністерству юстиції України та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, які входять в структуру Кабінету Міністрів України, але вказані міністерства не вказали на будь-які недоліки поданих документів НАН України та не прийняли рішення про погодження або про відмову у погодженні відповідного договору.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір, який НАН України просило погодити та є предметом спору у даній справі не є договором про спільну діяльність. А тому з урахуванням спеціальних норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих наук та статусу їх майнового комплексу» для укладення відповідного договору достатньо отримати погодження НАН України.

Колегія суддів також зауважує про підставність висновку суду першої інстанції про те, що спірним договором не передбачено умови щодо відчуження закріпленого за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім.С.І. Субботіна НАН України нерухомого майна та/або земельних ділянок за відповідними адресами, які закріплені за ним на праві постійного користування.

Отже, відповідно до наведених обставин, при укладенні спірного договору не встановлено порушення норм земельного законодавства.

Не знаходять свого підтвердження й доводи прокурора щодо обмеженої оборотоздатності майна відповідача-1, оскільки в даному випадку вищевказані об`єкти нерухомості не є вкладом у спірний договір, а є об`єктом проведення ремонтно-реставраційних та будівельних робіт, що не суперечить нормам чинного законодавства і такі об`єкти нерухомості не вибувають з державної власності.

Перевіряючи доводи прокурора про те, що укладення спірного договору не відповідає положенням статутів НАН України та Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України, судовою колегією встановлено, що такі спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.1.1 статуту НАН України, НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності.

Пунктом 1.12 статуту передбачено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання.

Згідно із п.1.13 статуту державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та статуту НАН України.

Пунктом 2.2.25 статуту передбачено, що НАН України відповідно до основних завдань веде будівництво об`єктів наукового, житлового та іншого соціального призначення.

Відповідно до п.1.1. статуту Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України, відділення інституту геофізики є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, що заснована на державній власності, перебуває у віданні НАН України та входить до складу Відділення наук про Землю НАН України.

Пунктом 1.4 статуту передбачено, що Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України є юридичною особою, має самостійний баланс, круглу печатку зі своїм найменуванням, інші необхідні печатки та штампи, рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті відповідно до законодавства України, веде діловодство та бухгалтерський облік згідно з законодавством України.

Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України має право укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести відповідальність, бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до законодавства.

Пунктом 2.2.20 статуту передбачено, що Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України відповідно до основних завдань веде будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт своїх основних фондів, об`єктів наукового, житлового та соціального призначення.

Відповідно до п.5.7. статуту майно, що становить матеріально-технічну базу Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України, закріплюється за ним на основі права оперативного управління.

Пунктом 5.8. статуту передбачено, що Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України має право використовувати належне йому майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, будівництва об`єктів наукового та соціального призначення відповідно до цілей його утворення та в межах цивільної правоздатності.

Таким чином, НАН України та установи, які перебувають у її віданні та підпорядкуванні, а в даному випадку Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України, наділені правами самостійно визначати мету, напрямки, види й обсяги участі у цивільних та господарських правовідносинах, в тому числі шляхом укладання відповідних договорів для проведення ремонтно-реставраційних та будівельних робіт з суб`єктами господарювання приватного сектору економіки, включаючи право будівництва об`єктів наукового, житлового та іншого соціального призначення на земельних ділянках державної власності, які передані вказаним установам на праві постійного користування з подальшим отриманням у власність частини житлових та нежитлових приміщень таких об`єктів з метою покращення матеріально-технічної бази та вирішення питань забезпечення житлом працівників установ та організацій НАН України.

Наведене відповідає нормам чинного законодавства, яке визначає правовий статус майна, яке передається НАН України згідно із ст. ст.7, 17 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ст.3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №2412-05/32483-03 від 14.09.2017.

Щодо аргументів прокурора про удаваність спірного правочину (договору) колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що при зверненні з цим позовом прокурором належним чином не доведено удаваності оскаржуваного договору, а наведені прокурором доводи недійсності спростовуються матеріалами справи.

Зокрема слід відзначити, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Частина перша статті 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З врахуванням того, що згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16, провадження № 14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Проте жодних достатніх і належних доказів, які б однозначно стверджували про удаваний характер спірного договору судом першої інстанції, як свідчать матеріали справи, не здобуто, а прокурором у свою чергу таких доказів не надано.

Колегією суддів під час перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі № 914/4127/21 в апеляційному порядку також встановлено, що прокурором не доведено та не надано доказів визначення меж історичного ареалу м.Львова відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Так згідно п.п. 12, 14 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою КМ України від 16.10.2019р. № 885 Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Таким чином, згідно вищенаведених правових норм погодженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики підлягають проекти містобудівних перетворень в межах історичних ареалів населених місць.

Статею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно постанови КМ України № 878 від 26.07.2001р. місто Львів внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу).

Відповідно до ч.3 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На виконання вказаних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою КМ України від 13 березня 2002 року №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).

П.п. 1, 4, 5, 10, 12 Порядку № 318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо необхідності погодження визначених науково-проектною документацією меж історичного ареалу міста Львова відповідним органом місцевого самоврядування та затвердження їх Мінкультури вже було предметом дослідження Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №813/4993/15 зазначила, що: «відповідно до частини другої статті 32 Закону № 1805-111 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м.Львова затверджена відповідно до наведених вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а відтак доводи позивача, що будинок знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова не можна визнати обґрунтованими.».

Також аналогічні висновки щодо застосування положень ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови КМ України від 13 березня 2002 року №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» зроблені Верховним Судом і в постанові від 27.07.2022р. у справі № 813/3269/17.

В постанові Верховного Суду від 27.07.2022р. у справі № 813/3269/17 суд врахував висновки, викладені у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №813/4993/15, крім того, в п.п.19-22 постанови зазначив: «Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки межі та режими використання історичного ареалу міста Львова станом на дату видання оскаржуваного припису, всупереч приписам частини другої статті 32 Закону №1805 та пункту 12 Порядку №318, не затверджені відповідачем як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, у відповідача були відсутні підстави вважати, що будівництво багатоквартирного житлового будинку з гаражами та стоянками із знесенням споруд котельні на вул. Лукаша (будинок №2 на генплані) у м. Львові здійснюється у визначених межах історичного ареалу м. Львова з дотриманням чи недотриманням визначених режимів використання.»

Також слід зазначити, що у спірних правовідносинах не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова, без затвердження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури України, рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 9 грудня 2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова».

Станом на час прийняття цього рішення пункт 12 Порядку №318 мав таку редакцію: «Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини».

З тексту зазначеного вище рішення №1311 вбачається, що таке прийняте на виконання вимог Закону №1805-111 та Порядку №318, а не на уповноваження на це Держбуду. Тому, з огляду на зазначене правове регулювання, це рішення не може затверджувати межі історичного ареалу міста Львова».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вищезазначені висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №813/4993/15 і в постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27.07.2022р. у справі № 813/3269/17 щодо невизначення меж історичного ареалу м. Львова у порядку, передбаченому ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідною науково-проектною документацією, яка була б затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини, у відповідності до положень ч.4 ст.236 ГПК України мають враховуватись при вирішенні даної справи, оскільки спірні правовідносини в даній справі також стосуються питання застосування ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в контексті наявності правових підстав для віднесення території визначеної спірним договором до історичного ареалу м. Львова.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №318 від 13 березня 2002) встановлює: відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (пункт 4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (пункт 5); визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (пункт 12); для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць (пункт 16).

Таким чином аналіз цих норм у їх взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу населеного місця є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому на офіційному сайті Міністерства культури України, в підрозділі «ІСТОРИЧНІ АРЕАЛИ (ПЕРЕЛІК)», оприлюднено інформацію про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів населених місць і місто Львів у Переліку відсутнє.

Таким чином станом на дату розгляду справи, Міністерство культури України не затвердило меж історичного ареалу міста Львова та не встановило режиму його використання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що межі історичного ареалу міста Львова та режим його використання фактично не встановлені, тому немає підстав стверджувати, що земельна ділянка на вул. Горбачевського, 19 у м. Львові перебуває в межах історичного ареалу міста Львова.

Отже, відповідно до положень ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» можна зробити висновок, що станом на момент укладення відповідачами оспорюваного договору, а також станом по теперішній час межі історичного ареалу міста Львова, як історичного населеного місця не були затверджені у встановленому вищенаведеним Законом порядку, а тому спірний договір не потребував погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що оскільки Генеральний план міста Львова, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацією про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, визначені у Генеральному плані міста Львова зони охорони і межі історичного ареалу м. Львова слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності. Тобто скаржник зазначає, що з огляду на наявність Генерального плану м. Львова відповідачі укладаючи спірний договір повинні були отримати окреме погодження від Міністерства культури України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Позаяк сама по собі наявність діючого Генерального плану міста Львова жодним чином не нівелює обов`язок затвердження меж історичного ареалу міста Львова та встановлення режиму його використання у порядку передбаченому ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 12 Порядку № 318.

У свою чергу спеціальні норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також положення Порядку № 318 нерозривно пов`язують необхідність отримання дозволу на здійснення містобудівної діяльності в межах історичного ареалу населеного пункту з фактом визначення у встановленому ст. 32 Закону порядку таких меж та режимів використання історичних ареалів (з обов`язковою розробкою і подальшим затвердженням науково-проектної документації).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, як встановлено судом вище, місцевий господарський суд помилково повторно надав оцінку позовним вимогам Керівника Львівської обласної прокуратури, заявленим в інтересах держави в особі Національної академії наук України, та залишив позов в цій частині без розгляду, хоча справа в цій частині на новий розгляд Верховним Судом не передавалася.

Згідно з п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст.277 ГПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/4127/21, шляхом виключення з резолютивної частини рішення пункту 2 про залишення без розгляду позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду в іншій частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/4127/21 змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/4127/21 пункт 2 про залишення без розгляду позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 12 вересня 2023 року у справі №914/4127/21 залишити без змін.

Матеріали справи №914/4127/21 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 22 січня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.