Постанова

від 23.01.2024 по справі 902/168/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Справа № 902/168/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача адвокат Одінцов Е.В.

відповідача 1 не з`явися

відповідача 2 - адвокат Браславець Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 (ухвалене суддею Матвійчук В.В., повний текст складений 03.11.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА"

до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрний наук України"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК"

про стягнення 1 085 197,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрний наук України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" 475 680 грн 01 коп. заборгованості за товар та 25 045 грн 99 коп. пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" 228 173 грн 79 коп. інфляційних збитків; 102 098 грн 34 коп. штрафу та 6 232 грн 48 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрний наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" 6 232 грн 48 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовлено.

Серед іншого, вказане рішення мотивоване тим, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій та відмову у задоволенні клопотань відповідачів.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" звернулося до суду 21.11.2023 через органи поштового зв`язку із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 - скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким задовольнити частково вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" штрафу у розмірі 51 049,17 грн. Вирішити питання щодо стягнення понесених апелянтом судових витрат.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанції не враховано, що наявність боргу у апелянта перед позивачем зумовлена непроведенням розрахунків відповідача-1 з апелянтом. Опираючись на добросовісність відповідача-1 та господарсько-правові зобов`язання, апелянт та створена перед позивачем заборгованість були безпосередньо пов`язані із проведенням розрахунків відповідача-1 з апелянтом;

- з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, у суду наявні підстави зменшити розмір штрафних санкцій не менше, ніж на 50% від заявленої за позовом суми до стягнення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду докази, що підтверджують реєстрацію ТОВ "АГРО-ЗДОБУТОК" електронного кабінету в ЄСІТС відповідно до положень ч. 6 ст. 6 ГПК України, та докази доплати судового збору у розмірі 787,78 грн.

04.01.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено копію платіжної інструкції №2220 від 27.12.2023 про сплату судового збору та Відповідь про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на "23" січня 2024 р. об 10:00 год.

22.01.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у останній.

В судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 частково. Прийняти нове рішення, яким задовольнити частково вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" штрафу у розмірі 51 049,17 грн

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" штрафу у розмірі 51 049,17 грн

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" заявлено позовні вимоги, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" про стягнення штрафу в розмірі 143 920,25 грн.

Пунктом п. 8.4. Договору погоджено, що у випадку невиконання грошового зобов`язання протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту настання терміну його виконання, з 21 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов`язання мало бути виконано, Дистриб`ютору додатково нараховується штраф в розмірі 25% від суми заборгованості.

Виходячи з положень п. 7.3. Договору та Специфікацій, складених сторонами в межах даного Договору, за вирахуванням поставок за видатковими накладними №3711 від 03.12.2020 і №1987 від 19.04.2021, прострочення виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару другим відповідачем становить більш, ніж як на 20 календарних днів, що надає позивачу право на стягнення штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості.

Місцевим господарським судом здійснено розрахунок штрафу та встановлено, що вимога позивача про стягнення з ТОВ "АГРО-ЗДОБУТОК" 143 920,25 грн підлягає частковому задоволенню, в розмірі 102 098,34 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі не заперечує встановлений розмір штрафу, контррозрахунок не заявляв.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ "АГРО-ЗДОБУТОК" у суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Із вказаним не погодився скаржника.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі 6-100цс14 та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі №904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК та статті 233 ГК, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК та статті 551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Судом встановлено, що у відповідача ТОВ "АГРО-ЗДОБУТОК" перед позивачем існувало зобов`язання з кінцевим терміном оплати до 15.10.2020.

Однак, ТОВ "АГРО-ЗДОБУТОК" свої зобов`язання у визначений строк не виконало та не доведено поважності причин пропуску таких строків.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що наявність боргу у апелянта перед позивачем зумовлена не проведенням розрахунків відповідача 1 з апелянтом, не є тією поважною та виключною обставиною для зменшення штрафу. Інших підстав скаржником не наведено.

Зокрема, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідачі як юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів сторін.

Суд зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Слід також враховувати, що сторони укладаючи Договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, приймаючи рішення про наявність/відсутність підстав для зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 щодо зменшення розміру штрафу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗДОБУТОК" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/168/23 - без змін.

2. Справу №902/168/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "24" січня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.