Постанова

від 23.01.2024 по справі 903/639/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Справа № 903/639/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

прокурора Котяй І.В.

відповідача 1 не з`явився

відповідача 2 адвокат Бейлик М.Б.

відповідача 3 не з`явився

третьої особи ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" - адвокат Хробак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури

до 1) Нововолинської міської ради

2) Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича

3) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині"

про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 заяву заступника керівника Володимирської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області.

Відмовлено у задоволенні заяви в частині забезпечення позову та заборони відповідачу- ФОП Гуралю В.В., а також іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти дії, пов`язані із зверненням до органів державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області, та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області.

Вказана ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м.Нововолинську, Волинської області, у випадку задоволення позовних вимог прокурора унеможливить виконання постановленого рішення у даній справі та відповідно ефективне поновлення та захист порушених інтересів територіальної громади міста Нововолинська, а також не забезпечить виконання відповідачем-2 ФОП Гуралем В.В. зобов`язань щодо використання предмету договору під медичний центр площею не менше існуючої споруди - 1465,2 кв.м. У частині заборони відповідачу-2 ФОП Гуралю В.В., а також іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти дії, пов`язані із зверненням до органів державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області, та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, суд відмовив, оскільки звернення з проханням про прийняття об`єкта в експлуатацію - це право замовника, яке не може бути обмежене.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач 2 ФОП Гураль В.В. звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржувану ухвалу в частині заборони Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул.Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області скасувати, а в іншій частині - залишити без змін.

Апелянт, зокрема, вказує, що оскільки згідно з дозвільною документацією замовником будівельних робіт щодо об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення є ОК "ЖБК "Краєвиди Волині", та відповідно в нього наявне речове право на вказаний об`єкт, а також враховуючи, що кооператив також є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0710700000:02:020:0043, площею 0,1748 га, оспорювані заходи забезпечення позову вплинуть на права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками справи, в даному випадку ОК "ЖБК "Краєвиди Волині". У такому разі ухвала про задоволення клопотання про забезпечення позову є незаконною та підлягає скасуванню.

Також звертає увагу, що прокурор звернувся до суду з немайновою вимогою, а тому не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Стосовно підстав подання заяви про забезпечення позову, то апелянт вважає, що прокурором жодним чином не доведено яким чином може бути утруднене виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову і яким чином такий захід забезпечення позову стосується предмету спору та його сторін. Крім того, в ухвалі не вказано обґрунтованих підстав, яким чином дані дії можуть вплинути на виконання рішення суду або позбавити позивача ефективного способу захисту порушених прав.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив "Краєвиди Волині" (як особа, що не брала участь у справі), в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, а в іншій частині - залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом в порушення ст. 138, 139 ГПК України, не було перевірено та встановлено відомостей щодо користувача земельної ділянки, замовника будівництва об`єкта, майна, заборону на вчинення дій щодо якого прийнято судом, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої ухвали, оскільки оспорюванні заходи забезпечення позову вплинуть на права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками справи, а саме ОК "ЖБК "Краєвиди Волині".

Апелянт також вказує про відсутність обов`язкових передумов для застосування заходів забезпечення з урахуванням заявлених позовних вимог, оскільки визначені заявником заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи не є співрозмірними із заявленими вимогами, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гураля Володимира Володимировича на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 та об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги ФОП Гураля Володимира Володимировича та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23. Розгляд апеляційних скарг призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 закрите.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 903/639/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного-західного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд звернув увагу, що попри посилання на те, що заходи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, суд апеляційної інстанції не навів аргументів у контексті припису частини четвертої статті 137 ГПК України про те, що відповідні заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Зокрема, суд не досліджував межі предмета позову та співвіднесення їх із заявленими заходами забезпечення позову та, відповідно, негативними наслідками саме у цьому взаємозв`язку. Як наслідок, суд не звернув увагу на необхідність встановити можливість справедливого та ефективного захисту порушених прав з огляду на зміст позовних вимог у разі задоволення відповідної заяви про забезпечення позову та чи може вважатися таке забезпечення адекватним.

Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки всім доводам, зазначеним скаржником у апеляційній скарзі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначав про те, що вжиті заходи забезпечення позову порушують права ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" та його членів, що також слідує із положень договору суперфіцію, укладеного між ОСОБА_2 та ОК "ЖБК "Краєвиди Волині", а саме про те, що право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці відповідно до цього договору належать суперфіціарію, тобто ОК "ЖБК "Краєвиди Волині". Таким чином, за наявності відповідних доводів, суд апеляційної інстанції не дослідив чи вжиті заходи забезпечення позову не призводять до обмежень прав та охоронюваних інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу і не були зазначені заявником у заяві про забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2023 касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" задоволено частково. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №903/639/23 скасовано, справу передано до Північного-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Верховний Суд повважав, що висновків про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов без дослідження усіх доказів на які посилався скаржник. Зокрема, суд апеляційної інстанції не надав повної оцінки змісту договору суперфіцію від 29.06.2020, у тому числі пункту 8.1, щодо прав, які ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" набуває за ним, а також його статусу як замовника будівництва у контексті апеляційних вимог, а саме чи вплине застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на права заявника. Натомість апеляційний господарський суд констатував, що скаржник не може бути набувачем права власності на об`єкт нерухомого майна. Водночас, пославшись на те, що апелянтом не надано доказів виникнення між ними правовідносин, що витікають з діяльності простого товариства, інвестиційних правовідносин, суд апеляційної інстанції безпідставно ухилився від належної оцінки наявних договірних відносин, на яких акцентував увагу скаржник і дійшов суперечливого висновку про можливість набуття в майбутньому ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" права власності на збудований об`єкт нерухомого майна.

09.01.2024 матеріали оскарження ухвали у справі №903/639/23 надійшли до суду апеляційної суду.

Відповідно до Протоколів передачі справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи №903/639/23 головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 розгляд апеляційних скарг призначений на "23" січня 2024 р. об 10:30 год.

Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залучено до участі у справі Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

У відповідності до ст. 263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, у якому просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення. При цьому, вказав, що враховуючи предмет позову у даній справі, а також те, що ОСОБА_2 є власником об`єкта незавершеного будівництва поліклініки та земельної ділянки, на якій вказаний об`єкт знаходиться, оспорювані заходи забезпечення позову не вплинуть на права та охоронювані законом інтереси ОК "ЖБК "Краєвиди Волині".

Крім того, матеріали справи містять додаткові пояснення ОК "ЖБК "Краєвиди Волині", в яких просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, а в іншій частині - залишити без змін

Також Володимирською окружною прокуратурою подані суду пояснення в порядку ст. 42 ГПК України.

До суду апеляційної інстанції також надійшли пояснення ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги ОК "ЖБК "Краєвиди Волині".

В судому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні представник ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційних скарг.

В судове засідання інші учасники наданими їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання 23.01.2024 не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами статей 136, 137,140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання відповідної заяви про забезпечення позову та її розгляду судами попередніх інстанцій), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога вирежена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі №925/77/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування абз.3 п.1 рішення Нововолинської міської ради від 25.06.2020 №37/32 "Про клопотання ОСОБА_2 ", про визнання недійсним договору №1329 від 17.08.2020 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (договору подальшого відчуження) від 26.04.2019 №922. Тобто позовні вимоги мають немайновий характер.

10.07.2023 заступник керівника Володимирської окружної прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі №903/639/23, в якій просить забезпечити його позов до відповідачів: Нововолинської міської ради, ФОП Гураль Володимира Володимировича, ОСОБА_1 шляхом:

- заборони ОСОБА_2 , а також іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти дії, пов`язані із зверненням до органів державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , та видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- заборони Нововолинській міській раді, Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , та видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування забезпечення позову прокурор посилається на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, це може істотно ускладнити або й взагалі унеможливити поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , у випадку задоволення позовних вимог прокурора унеможливить виконання постановленого рішення у даній справі та відповідно ефективне поновлення та захист порушених інтересів територіальної громади міста Нововолинська, а також не забезпечить виконання відповідачем-2 ФОП Гуралем В.В. зобов`язань щодо використання предмету договору під медичний центр площею не менше існуючої споруди - 1465,2 кв.м

Водночас, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вираховуючи, що предметом спору є немайнові вимоги, і згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які повинні судом враховуватись відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суд має досліджувати, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Як встановлено судом, предметом договору купівлі-продажу, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є об`єкт незавершеного будівництва (незавершена будівництвом поліклініка на 600 відвідувань готовність 52%), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0710700000:02:020:0030 площею 0,1942 га.

Договором купівлі-продажу земельної ділянки (договору подальшого відчуження) від 26.04.2019 №924, укладеним між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавцем передано у власність покупцю, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку кадастровий номер 0710700000:02:020:0030 площею 0,1942 га (цільове призначення земельної ділянки для обслуговування поліклініки).

29.06.2020 між ОСОБА_2 (власник) та ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" (землекористувач) укладено договір суперфіцію, згідно з п.1 якого власник надає в користування землекористувачу, а землекористувач приймає в користування від власника земельну ділянку площею 0,1942 га, кадастровий номер 0710700000:02:020:0030.

Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об`єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно затвердженого проекту будівництва з дотриманням цільового призначення, наданої в користування земельної ділянки (п.2 вказаного договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору суперфіцію право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до цього договору, належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (арк.мат.оскарж.67), правокористувачем земельної ділянки є ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" на підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 29.06.2020.

Враховуючи умови Договору суперфіцію від 29.06.2020 та те, що в межах даної справи вирішується спір про визнання незаконним та скасування абз. 3 п. 1 рішення Нововолинської міської ради від 25.06.2020 №37/32 "Про клопотання ОСОБА_2 " про визнання недійсним договору №1329 від 17.08.2020 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (договору подальшого відчуження) від 26.04.2019 №922, рішення у даній судовій справі може впливати на права та обов`язки Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині", який є правокористувачем земельної ділянки, а право власності на зведені суперфіціарієм (ОК "ЖБК "Краєвиди Волині") об`єкти нерухомості на земельній ділянці належить суперфіціарію (ОК "ЖБК "Краєвиди Волині"). На підставі вказаного ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.01.2024 ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" залучено до участі у справі Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам, зокрема, третій особі, яка в силу п. 8.1 має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними нею будівлями та спорудами (тріада права власності), а також є правокористувачем земельної ділянки, на якій зведені ці будівлі та споруди.

Як зазначалося вище, на підставі заяви прокурора судом першої інстанції заборонено Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, прокурором заявлено, а господарським судом було вжито заходи забезпечення позову й щодо третьої особи у справі, а не лише щодо Нововолинської міської ради, Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича, ОСОБА_1 , яких прокурор зазначив відповідачами у позові, що фактично свідчить про безпідставне втручання суду у діяльність третіх осіб, що не допускається при забезпеченні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/468/22 від 03.03.2023.

Крім того, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області, не узгоджується з предметом та підставами позову.

Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру, водночас заявником не доведено, що такий захід забезпечення здатний забезпечити ефективний захист та/чи поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову.

Крім того, у даному випадку заявником не доведено наявності відповідного зв`язку між заходами забезпечення (заборона Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області) та предметом позовної вимоги (визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним договору), що є немайновою та у разі її задоволення судове рішення не підлягатиме виконанню.

Отже, судом першої інстанції, в порушення вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України, вжито заходи забезпечення позову, не пов`язані з предметом позову з огляду на предмет і підстави позову; такі заходи не співвідносяться із заявленими позовними вимогами; не є адекватними, не забезпечують балансу інтересів сторін, а отже, і не призведуть до поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування таких заходів.

Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції з підстав ст. 277 ГПК України із зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Краєвиди Волині" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 скасувати в частині задоволення заяви заступника керівника Володимирської окружної прокуратури про забезпечення позову.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Володимирської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони Нововолинській міській раді Волинської області та її виконавчим органам, до повноважень яких належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, вчиняти дії, пов`язані із прийняттям в експлуатацію об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області та видачею сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 2-а в м. Нововолинську, Волинської області.

3. В решті ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/639/23 залишити без змін.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/639/23 повернути Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" січня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.