Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/14629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/14629/23

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/14629/23.

За позовом Приватного підприємства «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50)

До Фізичної особи-підприємця Галауз Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 146 295, 66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» (позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Галауз Віталія Миколайовича (відповідач) про стягнення 146 295, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив вартість наданих туристичних послуг згідно Акту №TS10828307 від 23.05.2023 на суму 43774, 14 грн та згідно Акту №TS10828340 від 23.05.2023 на суму 102 521, 52 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд залишив її без руху, про що постановив ухвалу від 22.09.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення ухвали.

03.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 22.09.2023.

02.11.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/14629/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подачі відзиву, а також заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.12.2023 від адвоката Биструшкіна Олександра Сергійовича надійшла заява про вступ у справу як представника позивача та надання доступу до електронної справи №910/14629/23 в підсистемі «Електронний суд».

11.12.2023 суд ухвалою повернув без розгляду клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подачі відзиву, що надійшло до суду 30.11.2023.

11.01.2024 на електронну пошту суду (тобто у неналежний спосіб) від відповідача по справі надійшли пояснення, які підписані адвокатом Карапетян А.Р. кваліфікованим електронним підписом, в яких він вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки туристичні послуги відповідачеві не надано.

Судом встановлено, що пояснення було подано представником відповідача Карпетяном Арменом Рафіковичем на електронну пошту суду. Представник відповідача має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, тому згідно частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) або у письмовому вигляді.

Зокрема, Законом №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 та якими внесено зміни до ГПК України конкретизовано дві форми подання документів учасниками справи: письмова та електронна. При цьому, електронна форма подання документів можлива лише з використанням ЄСІТС.

Згідно частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу абзацу 2 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Суд зауважує, що не приймає до уваги пояснення, які подані до суду з порушенням зазначених вище вимог.

16.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат.

19.01.2024 до суду від позивача надійшли пояснення щодо суті спору.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Приватне підприємство «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» надало фізичній особі-підприємцю Галауз Віталію Миколайовичу туристичні послуги, про що, як стверджує позивач, між сторонами було підписано Акт №TS10828340 від 23.05.2023 та Акт №TS10828307 від 23.05.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуги):

- Розміщення в готелі з 20.05.2023 по 25.05.2023, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №TS10828307 від 23.05.2023 на суму 43 774, 14 грн, складеним згідно з замовленням №TS10828307 від 20.05.2023

- Розміщення в готелі з 21.05.2023 по 25.05.2023, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №TS10828340 від 23.05.2023 на суму 102 521, 52 грн, складеним згідно з замовленням №TS10828340 від 21.05.2023.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив надані йому послуги на суму 146 295, 66 грн (43 774, 14 + 102, 521, 52), про що позивач звернувся до відповідача з вимогою №21/07 від 21.07.2023, в якій просив останнього в строк по 08.08.2023 включно оплатити на свою користь вартість наданих послуг в розмірі 146 295, 66 грн. Проте відповідач не виконав таку вимогу в добровільному порядку.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент подачі позову складає 146 295, 66 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

2. Предмет позову.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані та неоплачені послуги загальною вартістю 146 295, 66 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих послуг, відповідно до Акту №TS10828307 від 23.05.2023 на суму 43 774, 14 грн та Акту №TS10828340 від 23.05.2023 на суму 102 521, 52 грн. У зв`язку з чим, за відповідачем обліковується борг у розмірі 146 295, 66 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 16.11.2023.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву є 01.12.2023.

Як зазначив суд вище, ухвалою суду від 11.12.2023 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Галауза Віталія Миколайович адвоката Карапетян А.Р. про надання додаткового строку для подачі відзиву, що надійшло до суду 30.11.2023 (тобто в передостанній день строку на подання відзиву) повернуто без розгляду, оскільки, клопотання подано у непередбачений ГПК України спосіб.

Крім того, в ухвалі суду від 11.12.2023 суд зазначив, що на момент виготовлення даної ухвали, представник відповідача, який подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи 30.11.2023 року, так і не скористався правом на ознайомлення з матеріалами справі та подання відзиву у справі як у строк, встановлений судом, так і не скористався процесуальним правом подання відзиву з клопотанням про поновлення строку на подання такого відзиву, що не є добросовісним користуванням наданими відповідачеві процесуальними правами в розумний строк.

Після винесення даної ухвали від 11.12.2023 року відповідач так і не подав відзив з мотивованим клопотання про поновлення строку на його подання в порядку статті 119 ГПК України.

Замість цього, представник відповідача лише 11.01.2024 (тобто через місяць після винесення ухвали з роз`ясненням суду щодо належних спосіб надіслання документів) у неналежний спосіб (знову через електронну пошту з ЕЦП) надіслав суду письмові пояснення, що з огляду на вищевикладене не береться судом до уваги.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14629/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у передбачений ГПК України спосіб та порядок не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- у якій формі між сторонами був укладений правочин?

- чи підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг?

- чи настав (коли настав) обов`язок відповідача оплатити вартість наданих позивачем послуг та в якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд задовольняє заявлені позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно наявних матеріалів справи, вбачається, що відповідачем було сформовано замовлення №10828307 від 20.05.2023 та замовлення №10828340 від 21.05.2023, у зв`язку з чим, позивач сформував та виставив рахунок-фактуру №10828307 від 22.05.2023 та рахунок-фактуру №10828340 від 22.05.2023.

Судом також встановлено, що між сторонами на підставі виставлених рахунків-фактур були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а отже, між сторонами було укладено агентський договір в спрощений спосіб, шляхом здійснення замовлення відповідачем (оферта) та виставленням рахунків-фактур позивачем (акцепт) на оплату замовлення.

Таким чином, договір, укладений між сторонами, є агентським договором, що укладений у спрощений спосіб, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України, та Глава 31 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє, комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до частині 1 статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Отже, агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив, що позивач надав туристичні послуги відповідачу на загальну суму 146 295, 66 грн згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №TS10828307 від 23.05.2023 на суму 43 774, 14 грн, №TS10828340 від 23.05.2023 на суму 102 521, 52 грн, що підписані між сторонами за допомогою ЕЦП у сервісі «Вчасно» без зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг з боку відповідача.

Згідно статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Згідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Наявність електронного цифрового підпису на електронному документів є обов`язковим реквізитом електронного документа згідно вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Таким чином, складені та підписані між сторонами у передбачений чинним законодавством спосіб за допомогою ЕЦП Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №TS10828307 від 23.05.2023 на суму 43 774, 14 грн, №TS10828340 від 23.05.2023 на суму 102 521, 52 грн є електронними документами, що містять всі необхідні обов`язкові реквізити, що в свою чергу підтверджує факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг, а отже і факт виконання агентського договору.

Враховуючи відсутність домовленого строку оплати вартості наданих послуг, суд керується та частиною 2 статті 530 та статтею 253 Цивільного кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд встановив, що відповідно до роздруківки трекінгу поштового відправлення № 4905123025951, позивач направив вимогу про оплату наданих послуг № 21/07 від 21.07.2023 рекомендованим листом на зареєстроване місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 . Однак, 31.07.2023 вимога не була вручена під час доставки та 11.08.2023 повернута за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Отже, саме відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять відповідачеві на його адресу місцезнаходження, а також повідомляти Укрпошту, інші органи державної влади тощо про зміну ним адреси листування та отримання кореспонденції. Натомість, відповідачем, не вчинено жодних дій для забезпечення вчасного отримання поштової кореспонденції.

За таких обставин, сул дійшов висновку, що відповідач є таким, що міг та повинен був отримати надіслану позивачем вимогу № 21/07 від 21.07.2023 - 31.07.2023, а отже в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України та ч. 1 ст. 253 ЦК України, строк виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг настав 07.08.2023 включно.

Отже, відповідач міг та мав отримати вимогу № 21/07 від 21.07.2023, що надійшла до відповідного поштового відділення Укрпошти за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача 10.02.2023, не пізніше 11.02.2023 та не отримання такої кореспонденції відповідачем не може ставитись в провину позивачеві.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих йому послуг, а отже позовні вимоги є доведеними, а отже суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо стягнення з відповідача 146 295, 66 грн за надані туристичні послуги.

6. Розподіл судових витрат.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач вказував, що ним понесені судовий витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, суд керуючих ч. 1 ст. 129 ГПК України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 2- 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

До заяви про усунення недоліків позову позивач долучив копії: Договору про надання правової допомоги № 71/23 від 08.09.2023, Додаткова угода № 1 від 08.09.2023 до Договору.

В пункті 2 Додаткової угоди № 1 від 08.09.2023 до Договору зазначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 12 000, 00 грн. в строк по 12.09.2023 включно.

16.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат, до якого було долучено: Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2024 на суму 12 000, 00 грн та платіжну інструкцію №4206 від 11.09.2023 на суму 12 000, 00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

суд констатує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, суд констатує, що позовні вимоги були заявлені у розмірі 146 295, 66 грн, тобто, в даному випадку сам розмір витрат є релевантним до ціни позову. Разом з тим, з наданого суду Акту приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2024 вбачається, що адвокатом було надано 15 позицій правової допомоги, серед яких, до прикладу позиції 1.1. «правовий аналіз ситуації, кваліфікація правовідносин сторін» та 1.2. «вивчення матеріалів судової практики у подібних справах» є тотожними за змістом. Більше того, дана справа є стандартною та не складною, а отже адвокату позивача, який є адвокатом з 10.02.2004 року (тобто майже 20 років), а відтак має відповідний професійний рівень, не потрібно витрачати значної кількості часу для виконання відповідних робіт з аналізу діючого законодавства та судової практики (оскільки, у спірних правовідносинах немає виключної правової проблеми, що потребувала б вирішенню судом із врахуванням судової практики).

Разом з тим, до правової допомоги, адвокатом також включено позиції 1.8. «складання заяви про усунення недоліків позовної заяви, підготовка додатків до неї» та 1.9. «поштова відправка до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками», що обумовлені лише тим, що позовна заява містила недоліки, та відповідно суд постановив ухвалу про залишення позову без руху (в тому числі, у зв`язку з ненаданням всіх доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги).

Суд зазначає, що надаючи правничу допомогу на професійній основі повинен був здійснити всі необхідні дії, щодо належного формування позову та щодо зібрання доказів.

Згідно зі статтею 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Отже, суд зазначає, що адвокати, з метою належного представництва інтересів сторін, зобов`язані виконувати свої обов`язки на професійній основі, що означає належну підготовку правової позиції на стадії подачі позову до суду (з`ясування підстав та обставин спору, володіння матеріалами справи, обставини щодо підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги).

Суд також враховує, що 5 позицій професійної правничої допомоги (а саме 1.10, 1.11, 1.12, 1.13, 1.14) з Акту приймання-передачі наданих послуг пов`язані з підготовкою та поданням до суду клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат. Натомість, суд звертає увагу, що згідно приписів статті 129 ГПК України, зокрема, ч. 8, подання таких доказів є обов`язком сторони, у випадку, якщо така сторона заявляє про їх розподіл. Отже, підготовка та подання доказів на підтвердження судових витрат є витратами не щодо вирішення спору по суті, а про відшкодування судових витрат за результатами вирішення справи посту. З акту приймання-передачі наданих послуг не можливо встановити скільки часу адвокат витратив на виконання того чи іншого завдання.

За обставин вище наведеного, на переконання суду, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн є неспівмірним зі складністю справи, кваліфікацією адвоката та витраченим часом адвоката на виконання поставлених перед ним завдань.

Оскільки, витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд вважає за справедливе покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн, що на переконання суду відповідає критеріям співмірності, а саме складності справи та кваліфікації адвоката та витраченим часом адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» до Фізичної особи-підприємця Галауз Віталія Миколайовича про стягнення 146 295, 66 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галауз Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 37813444) заборгованість у розмірі 146 295 (сто сорок шість тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн 66 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких